У чергу, проворні імпортери, у чергу…

Ситуація з оформленням імпорту у двох найбільших портах країни не міняється. Як і раніше, контейнери на митних постах в Одесі й Іллічевську простоюють по кілька діб і навіть тижнів. Як і раніше, зазнають величезних збитків усі учасники транспортного процесу. І, як і раніше, жодної реакції з боку вищого керівництва країни.

DT.UA уже писало про нібито великомасштабну операцію з боротьби з контрабандою, яку проводить Служба безпеки України разом із митницею. Однак минув не один місяць відтоді, як співробітники СБУ «оселилися» у порту, але фактів виявленої контрабанди не видно. Зате є довгі черги, як у Мавзолей, до співробітників двох служб, до яких учасники транспортного процесу ходять на поклін, щоб отримати добро на вивезення вантажу з порту. Під їхніми дверима щодня стоять по 100-150 людей.

Чекаємо. Листа СБУ

- Знаєте, яке в нього прізвисько? - показували виснажені черговики на двері начальника одного з відділів митниці в порту Одеса, - «Почекайте». От ми й чекаємо: хто тиждень, а хто місяць і два. А вони нас, як хортів, ганяють по кабінетах. Митниця виставляє якісь незрозумілі вимоги, які в жодні ворота не лізуть, і киває в бік есбеушників: мовляв, команда щодо вашого вантажу не надходила.

- У нас, як бачите, по два-три папери в руках, а «блатні», ми їх називаємо «модні», приходять із цілими пачками, проходять без черги й швидко все оформлюють. А я особисто до доблесних співробітників спецслужби ходжу другий місяць. З яким вантажем? Залізні двері. Есбеушники його вже оглядали. Нічого не виявили. Але не випускають. І без будь-яких пояснень. А без їхньої відмашки жоден контейнер з порту не виїжджає.

- До всього ще цю нову «службу погодження», тобто співробітників СБУ, ще треба застати, щоб вони документи або вантаж подивилися. У кабінет вони приходять, коли їм заманеться, і на дві-три години. Та ви можете піднятися на третій поверх і подивитися, яка там юрба під їхніми дверима, - порадили експедитори.

Була п’ята година вечора. Двоє працівників Служби безпеки щойно прийшли, і людей наразі до них було не дуже багато. Черга в коридорах, де розташовані різні контролюючі служби, постійно перетікає з одного поверху на інший, і цього разу народ юрмився здебільшого біля дверей працівників митниці без будь-якої надії потрапити на прийом. І так щодня. В Іллічівському порту історія приблизно така сама.

У нашій країні багато всіляких черг по дозволи й підписи, але щоб бізнес вишиковувався до співробітників СБУ по «візу» або бігав, щоб вантаж оглянули, чекав тижнями, поки надійде лист-вказівка з СБУ, такого в портах не пригадують. Із запитаннями звертайтеся на Єврейську, порадили авторові рядові співробітники Служби безпеки. Але й там, в обласному управлінні СБУ, керівництво не знайшло що сказати.

Тим часом усі учасники транспортного процесу, починаючи з лінійних агентів, експедиторів, перевізників і закінчуючи вантажоодержувачами, хотіли б знати, що робить СБУ на терміналах портів? Чому спецслужба взяла на себе невластиві їй функції погодження й огляду при митному оформленні вантажів? Це суперечить не тільки законодавству, вважають імпортери, а й здоровому глузду. Хто ж возитиме контрабанду, знаючи, що співробітники СБУ «оселилися» на причалах порту? Втім, відповіді на ці запитання є в тих, хто їх ставить. Тільки навряд чи вони сподобаються вищим чинам СБУ та Митної служби, які удають, ніби не знають, що відбувається в портах.

У Києві 26 жовтня на засіданні громадської ради при Держав­ній митній службі України чиновники в погонах дивувалися озвученим фактам по Одесі й Іллі­чівську. А в Одесі керівник спецпідрозділу боротьби з контрабандою обласного управління СБУ Юрій Кулінич на зустрічі з представниками перевізників, експедиторів і вантажоодержувачів 18 жовтня пообіцяв, що доповість про все почуте своєму начальству.

За словами керівника робочої групи громадської ради при Південній митниці Галини Вдови­ної, йде шквал скарг на необґрунтовані затримки вантажу співробітниками СБУ та митниці, які своїми діями паралізують роботу транспортного вузла, завдаючи шкоди іміджу країни. І вже є реакція з боку найбільшого світового перевізника - компанії MAERSK LINE, оскільки в таких умовах судноплавній лінії складно виконувати зобов’язання зі своєчасної та якісної доставки вантажів. Іноземцям незрозуміло, чому випускати будь-який контейнер з порту митниця дозволяє тільки після дзвінка або листа від співробітника спецслужби, яка офіційно не візує жодних документів. Адже технологічною схемою порту такого контролю не передбачено. Все б нічого, але все це призводить до регулярних тривалих простоїв контейнерів, особливо у вихідні.

Як повідомила Вдовина, щоб утримувати вантаж у порту, інспектори митниці за вказівкою зверху відмовляються візувати й оформляти наряди. Не пояснюючи причин. В їхню робочу групу пачками надходять скарги на начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Одеса-порт» І.Застрижного, який недвозначно дає зрозуміти представникам вантажоодержувачів, що їхні контейнери поки що стоятимуть. Але навіть оглянувши вантаж і не виявивши нічого підозрілого й незаконного (що відображається в актах), митниця та СБУ продовжують його тримати в порту. Поки вище керівництво не вирішить, що з ним робити далі. За інформацією перевізників та експедиторів, щодня у відділ митного оформлення №3 прибуває заступник начальника митного поста «Одеса-порт» Л.Дем’янчук, який переглядає стоси нарядів, що накопичилися в начальника відділу в очікуванні погодження з керівництвом, і вказує, які вантажі їдуть, а які далі стоять. Для штучного втримання використовують будь-які способи. Найчас­тіше вантаж відправляють до лабораторії на взяття проб або до відділу тарифів для визначення митної вартості. Під такий суворий контроль потрапляє не тільки імпорт, а й транзит.

За словами Галини Вдовиної, членам їхньої робочої групи нещодавно довелося розбиратися із затримкою в Одеському порту транзитного вантажу на Росію - скляного посуду. Після його огляду представники СБУ та митниці зажадали відправити вантаж у відділ тарифів для з’ясування його митної вартості, що не тільки незаконно, а й абсурдно. Начальник поста «Одеса-порт» Ю.Погорелюк пояснив, що вплинути на ситуацію не в змозі, і що доведе до відома вищому начальству. У підсумку контейнер, завантажений на автотранспорт, простояв вісім діб. Як сказала Вдо­вина, такі випадки на митних постах «Іллічівськ» і «Одеса-порт» набули масового характеру.

Згідно з офіційними зведеннями, приміром, за добу з 24 по 25 жовтня в Одеському порту середній час оформлення транзитних контейнерів (з моменту навантаження на автомобіль і до виїзду за прохідну) становив 36 годин (виїхало 11 контейнерів). Також 33 години на режимі «внутрішній транзит» (виїхало 118). В Іллічівському - відповідно сім годин (виїхало 12) і 50 годин (виїхало 108). Ці дані зовсім не відповідають заявам керівництва митниці про дотримання часових норм оформлення вантажів у пунктах пропуску через Держав­ний кордон України, встановлених восени минулого року розпорядженням М.Азарова.

За свідченням Вдовиної, відмови інспекторів митниці оформляти вантаж при відсутності на нарядах резолюції співробітника СБУ, а також необґрунтовані простої контейнерів в очікуванні огляду й незрозумілих телефонних дзвінків і погоджень залишаються на сьогодні нерозв’язною проблемою.

Удар у спину. А обіцяли «обличчям до людей»

Гуляють кілька версій того, чому СБУ «поселилося» у порту. Крім хіба що однієї - боротьби з контрабандою, оскільки в бізнесу вона викликає посмішку. Отож, одна з версій (із серії напівофіційних) - це витіснення непотрібного імпорту та поступове заміщення його вітчизняними товарами. Або його стримування для поліпшення експортно-імпортного балансу країни. Проте якщо це так, то вітчизняному товаровиробникові мають надати якщо не зелену вулицю, то хоча б правове поле. А насправді українські підприємства, приміром, легпрому, які працюють на імпортній сировині, опинилися в глухому куті через непросту дилему: платити «блатним» за швидке розмитнення або зазнавати збитків через простої у порту. І те й те б’є по кишені.

Наочний приклад - поневіряння чернівецької виробничої фірми «Балакком», якій доводиться з боєм «видирати» свої контейнери з рук Південної митниці. Її гендиректор Анжела Балак у своєму листі на адресу президента країни заявила: «Мій бізнес, який я створювала 15 років і який є справою всього мого життя, сьогодні знищується Службою безпеки України та чиновниками митниці».

Компанія «Балакком» вироб­ляє текстильну продукцію - ковдри, подушки, постільну і нижню білизну. Сировину одержує з-за кордону. Щомісяця через Одесь­кий порт надходить приблизно вісім контейнерів. Раніше ніколи не було проблем на кордоні. Вантаж ішов транзитом на Черні­вецьку митницю, де «Балакком» внесено до «білого списку» підприємств, для яких діє спрощена процедура митного контролю й оформлення. Але цього року з якогось дива компанія опинилася в «чорному списку» СБУ з усіма наслідками, що випливають. Тобто із забороною на розмитнення на внутрішній митниці, призначенням додаткового огляду вантажу співробітниками СБУ, із зволіканням без пояснень на кілька тижнів, попри вимоги Митного кодексу протягом однієї доби, і таке інше. Директорові компанії довелося скаржитися в головне управління СБУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Після цього контейнери через кілька днів випустили з порту. Однак у червні ситуація повторилася. Контейнери «Баллакому» простояли в порту близько трьох місяців. І директор компанії була змушена знову розіслати скарги, але вже вищому керівництву СБУ, Митної служби та до Кабміну. І особисто поїхати в Одесу, щоб розібратися в ситуації.

Слід зазначити, після візиту до порту контейнери пішли на розмитнення в Чернівецьку митницю. Та не встигла Балак доїхати до свого міста, як мобільним повідомили: сума за оформлення вантажу збільшилася на 100 тис. грн.

У вересні на адресу «Балак­кому» прибули нові контейнери - й історія повторилася. Останній контейнер цієї компанії виїхав з порту наприкінці жовтня, але директорові офіційні особи так і не пояснили: чому вантаж, заявлений для оформлення на внутрішню митницю, оглядають в Одесі, а не в Чернівцях? Чому сировина «Балаккому» потрапила в поле зору СБУ, а сама компанія, що працює за прямими контрактами, - до «чорного списку»? Чому вантаж оглядають й оформляють тижнями? Адже затримка стопорить виробництво, змушує людей сидіти без роботи. При цьому падають не тільки обсяги й зарплата (у компанії 630 робочих місць), а й платежі до бюджету. Утім, відповідь дали. Послали навздогін. Через пресинг експедиторська фірма, що оформляла вантаж, надіслала повідомлення про розрив договору з «Балаккомом».

Договір з «блатними». І - жодних проблем

Поневіряння чернівецької компанії - не поодинокий випадок. Оббивають пороги Південної митниці й інші імпортери, які приїжджають у порт, щоб «витягнути» контейнери, а заодно зрозуміти, що відбувається. Адже митниця повторює: винуваті експедитори, які невчасно надсилають документи. І що контейнери простоюють через брак обладнаних місць для огляду вантажів тощо. Однак на місці імпортери переконуються у зворотному. Але при цьому не всі готові йти проти течії, як фірма «Балакком», яка, побачивши й відчувши всі принади південного розмитнення, все ж таки відкинула рятівні пропозиції «блатних» та їхні сірі корупційні схеми, за яких немає проблем із затримкою вантажу, але можуть бути серйозні проб­леми із законом.

Як розповіла А.Балак, в Одесі їй чітко дали зрозуміти: якщо користуватися послугами певних компаній (їх називають «модними»), то про проблеми з розмитненням можна буде забути вже на другий день. Імпор­терам говорять, що ці фірми мають стосунок до вищих чинів СБУ та митниці. Бізнес вірить. Адже незрозумілий вид діяльності, який демонструє в портах Служба безпеки України разом із митницею, штовхає імпортерів саме в їхні обійми. Але заковика в тому, що не всім підходять ці сірі або чорні схеми. Тим, хто торгує на ринках, - так, а виробникам продукції - ні.

«Імпортерам пропонують відмовитися від вантажу на користь сторонньої компанії, від імені якої й проводитиметься оформлення. У разі потреби обіцяють надати накладні, довідки платника ПДВ та інші папери. За окрему плату. Але такі компанії, як наша, що веде «білу» бухгалтерію, не можуть собі дозволити так ризикувати, одержуючи на руки сумнівні документи», - пояснила Балак.

Про існування «модних» компаній, які без проблем проходять митне оформлення, та їхні розцінки знає кожен експедитор. Інформація є і в Інтернеті на спеціальних сайтах-форумах. Примі­ром, розмитнення 40-футового контейнера з взуттям і одягом коштує в доларах 45 тис., з оргтехнікою - 33 тис., з меблями і канцтоварами - 16 тис., з іграшками та посудом - 9 тис. У цю суму входить розмитнення, експедиторські послуги й доставка по Одесі, Іллічівську. Пропонована схема може включати або включає (за паперами) підміну одного товару або його якоїсь частини іншим, нижчої вартості, щоб знизити офіційні платежі. Загалом клієнтові, щоб не впійматися на цій «хімії», обіцяють за додаткову плату доставити вантаж до місця призначення «під прикриттям».

Буквально днями якась компанія «Сі Енерджі», що надає експедиторські та брокерські послуги, розіслала на адресу колег за бізнесом електронні листи з пропозицією про співробітницт­во. За її повідомленням, вона - безпосередній представник компанії «Вайс Плюс». І одна з п’яти компаній, які мають можливість оформляти контейнери з товарами групи «А» без посередників, за встановленими розцінками, але з можливими знижками. Строк оформлення - один-два дні.

Чому товари групи «А»? Та тому, що саме вони потрапили під всевидюче око СБУ. Це в основному товари народного споживання, і не тільки, бо їхній перелік зростає. Однак митниця заперечує існування такої групи.

Із бази даних про вантажі, що прослідували через митні пости в Одеському та Іллічівському портах, видно, що майже весь ширвжиток іде в основному на Іллічівськ і Одесу та тільки через певну групу компаній, включаючи «Вайс Плюс». «Блатні» вони, «модні» чи добросовісні імпортери - запитання. Але на їхню адресу надходить фактично все, починаючи від взуття, одягу, рукавичок, капців, косметики, меблів, посуду й закінчуючи іграшками, рибальським знаряддям, гайками, шурупами та шпильками.

Запитання ще й у тому, хто сьогодні може перевірити роботу «блатних» та їхні вантажопотоки, хто може сказати: це - правда, а це - неправда. Раніше після огляду вантажу митницею його могла перевірити СБУ, до чиїх функцій входить боротьба з контрабандою. А хто розкриватиме контейнери після огляду (або недогляду) СБУ?..

DT.UA неодноразово писало, що в нинішній Україні контрабанду перемогти не можна. Її можна тільки очолити. У різні періоди її «кришували» певні люди в погонах. А сьогодні хто?

Гадаю, що читач сам знайде правильну відповідь. Скажу лише, що згадані вище державні служби поводяться в портах, за розповідями очевидців, як конкуренти і одна одну недолюблюють. Тому боротьба з контрабандою фактично перетворилася на контроль… за контрабандою. Хай там як, але сам собою напрошується саме такий висновок.