«ТЕМА ВАЖЛИВА Й АКТУАЛЬНА»

З усіх існуючих злодіїв найскладніше відправити за грати кишенькового злодія. Його провину вкрай складно довести. Для цього щипача потрібно впіймати на гарячому так, щоб він не зміг відкрутитися відмовками на кшталт «гаманець упав, а я його хотів віддати». Однак півтора року тому у кишенькових злодіїв з’явилися суперники за складністю з пійманням у сфері мас-медіа. Це ті, хто пише темники. Нагадаємо, що темником охрестили документ без підпису, котрий розсилається по електронній пошті керівникам майже усіх ЗМІ, в основному, телеканалів, власниками яких є залежні від Президента бізнесмени. У цьому документі міститься список подій, що відбулися в Україні чи за кордоном, але пов’язаних з Україною. До кожної події додається «коментар», а точніше, керівництво до дії, якихось загадкових аналітиків, судячи з тону рекомендацій, украй близьких до глави адміністрації Президента.

Вказівки зашифровані так, щоб до цензорів ніяка Северінсен не присікалася. «Коментар: відсутній» означає, що докладена до нього інформація не повинна з’явитися взагалі. Що означає фраза «тема важлива й актуальна» пояснювати, напевно, не слід. Обидва вислови разом із «аналітики вважають» стали предметом злих жартів серед журналістів, яким мимоволі доводиться темники виконувати.

При цьому і працівники ЗМІ, і душеприкажчики чудово знають про існування 171 статті Кримінального кодексу, котра забороняє подібне втручання в роботу журналістів. І так само розуміють, що на практиці застосувати закон майже неможливо. Для цього потрібно щоб зізналися обидві сторони. Тому творці темників стараються у міру сил й інтелектуальних здібностей, захоплюючи дедалі більше висвітлюваних пресою і телебаченням тем. Напевно, багато телеглядачів помітили, а колеги-телевізійники підтвердили, що в ТБ-новинах із середини січня цензурі стали піддаватися огляди подій за кордоном, яким ніхто і ніколи пильної уваги не приділяв. Розправившись із «міжнародкою», незабаром, мабуть, із усією строгістю візьмуться за культуру та мистецтво. Сумніваєтеся? На деяких FM-станціях ді-джеїв уже штрафують за те, що вони ставлять композиції українських виконавців. Одна пісня — 10 у.о. А спочатку здавалася, що нічого з цієї ідеї не вийде.

Російське ноу-хау

Вперше цей витвір з’явився перед парламентськими виборами 2002 року в штабі СДПУ(о). Ідею, як розповідали безпосередні свідки народження першого темника, імпортував із Москви сумновідомий політтехнолог Марат Гельман. І перший опус, у якому небажана інформація маркувалася грифом «прохання ігнорувати» відправився підконтрольним об’єднаним соціал-демократам ЗМІ. Мені доводилося тримати в руках перші темники, до яких тоді ніхто серйозно не ставився, вважаючи тимчасовим явищем. Серед скептиків були і керівники ЗМІ, і штабісти СДПУ(о). Але пізніше, коли в керівництві адміністрацією Президента відбулися зміни, вказівки почали надходити уже всім телеканалам. Восени 2002-го це викликало хвилю протестів у багатьох засобах масової інформації. Журналісти намагалися опиратися, звільнялися, ініціювали парламентські слухання, писали в міжнародні організації, що захищають працівників пера та мікрофона, створили профспілку. Марно! Власники і топ-менеджери ЗМІ вирішили не ускладнювати собі життя ефемерною боротьбою за свободу слова, прикинувши: якщо вони віддадуть на відкуп інформслужбу, їм не докорятимуть у заповненні ефіру другосортним і дешевим несмаком, котрий можна продати більш ніж утридорога. Темники як були, так і залишилися. Дещо змінилися рекомендаційні формулювання. Крім того, сьогодні цензорські вказівки розсилаються каналам окремо.

Яскравим прикладом є найрейтинговіша серед новинарних програма «Подробиці» на «Інтері». Там у жодному разі не можна показувати ньюсмейкерів, вміщених у «Список осіб і політичних угруповань, які не завжди продуманими заявами намагаються підвищити власний рейтинг». У нього, крім опозиції, потрапляють і представники більшості, і навіть лідер парламентської фракції СДПУ(о) Леонід Кравчук. Так само не повинна звучати інформація зі списку «Теми, що не в повному обсязі відповідають формату ТК «Інтер». Тільки за три дні листопада минулого року під заборону, крім регулярно вирізуваних із інформпростору заяв представників «Нашої України» і БЮТ, потрапили: інтерв’ю посла США Дж.Хербста газеті «День», інтерв’ю Киселя «ДТ», семінар з міжнародної освіти, організований офісом Fulbright в Україні, пікетування АП чернігівськими підприємцями і «круглий стіл» «Відповідальність за порушення законодавства про вибори». А ось тільки одна цитата (стиль і орфографія збережені) із доповнення «до Аналітичної записки 16—22 листопада», де йдеться про висвітлення форуму «Нашої України» у Криму: «Аналитики полагают, что при освещении данного события СМИ не будут использовать видео с изображение В.Ющенко, а также цитировать лидера блока «Наша Украина» и других его представителей, однако покажут крымскотатарские лозунги в его поддержку Ющенко». Автор цих рядків дев’ять років працював на телебаченні. Там усна інформація — «начитка» і «картинка» мають відповідати одна одній. А написати хоч трохи зрозумілий текст під таке відео неможливо! Але до таких вимог на вітчизняному ТБ уже встигли звикнути. А небажання телевізійників чинити нехай навіть мінімальний опір, вседумаючим «аналітикам» розв’язало руки.

Темники-2004

Кажуть, на «Інтері» трапляється, що за темниками формуються всі сюжети «Подробиць». Наприклад, випуск від 28 січня, за винятком матеріалу про концерт Людмили Зикіної. Схожа ситуація і на Першому національному, і на «1+1». При цьому явного протесту журналістів немає ніде. І хоча невдоволення «цінними вказівками» з Банкової охоплює вже й технічних працівників «Інтеру», кожен тримає при собі це таємне почуття. До речі, ще півроку тому більшість журналістів каналу були впевнені, що гірше не буде. Але тепер темники приходять всім і щодня, а доповнення до них — щогодини. До того ж із середини минулого місяця з’явилося нововведення — рекомендації показувати «правильні» новини з-за кордону, що не мають прямого стосунку до України.

Це почалося після рішення Моніторингового комітету ПАРЄ надіслати в Україну співдоповідачів Ханну Северінсен і Ренату Вольвенд, на яких у керівництва адміністрації Президента хронічна ідіосинкразія. Дивний збіг, але саме з того моменту на трьох центральних телеканалах раптом з’явилися масовані відомості про політичні кризи в усіх кінцях світу, які супроводжувалися інформацією про всілякі катаклізми та трагедії.

У руках автора цих рядків опинився стос «міжнародних» темників. У них, в основному, не міститься прямих указівок — певне, це вже не завжди необхідно. Лише повідомлення, узяті з російських агентств РІА «Новости» і РБК, достовірність яких, за свідченням багатьох журналістів-міжнародників, треба кілька разів перевірити. Однак їх поміщали у вечірні інформаційні випуски з мінімальною обробкою, забираючи лише відверті ляпи. Так, у «Подробиці» за три тижні потрапили парламентський скандал в Італії, пов’язаний із банкрутством фірми «Пармалат» (16.01) із супутнім натяком на те, що в італійському парламенті існує інститут приставів, які розбороняють бійки депутатів; думка міністра закордонних справ Австрії Беніти Ферреро-Вальднер з інтерв’ю газеті «Ді прессе» про те, що вона більш не є прибічником вступу країни в НАТО (17.01). Або ще три «важливі й актуальні» для українського глядача події, висвітлені у головній інформаційній програмі «Інтеру»: парламентська криза в Сербії (30.01) та Іспанії (20.01), демарш парламентської опозиції в Японії (2.02), протистояння уряду і парламенту Литви (29.01) і відставка прем’єра Каталонії за зв’язки з ЕТА (28.01). Цікаво, скількох українських глядачів по-справжньому цікавлять наслідки співробітництва Жозефа Карод-Ровіра з керівниками баскських екстремістів у світлі виборів в іспанський парламент, що відбудуться через півтора місяця? Але це далеко не все. Темники вимагали розповісти про страйки французьких медиків (22.01), португальських (23.01) і британських держслужбовців (29.01) і тбіліських вуличних торговців (31.01), про падіння рейтингу Буша (25.01) і критику його адміністрації головою МАГАТЕ (26.01). Список можна продовжувати. «Подробиці» не поодинокі. Багато з вищенаведеного можна було також побачити в «Вістях» Першого Національного, менше — у ТСН, ще менше в «Фактах» (ICTV), «Вікнах» (СТБ) і «Репортері» («Новий»). Розпізнати «темниківську» інформацію легко: 90% гарантії, якщо новину читає ведучий — журналісти не бажають підтримувати точку зору авторів цілеспрямованого спаму, відмовляючись робити сюжети з указівкою свого прізвища.

Зрозуміло, щось із «темниківської» інформації було б і без спецвказівок висвітлено будь-якими поважаючими себе новинарними програмами, як, наприклад, розслідування в США та Великобританії з приводу війни в Іраку. Річ в іншому. По-перше, якщо інформація потрапляє в темник, в отримувачів останнього відбувається психокінетична реакція — з’їхати із завдання будь-яким зручним чином. По-друге, неточна інформація, скопійована з російських агентств, потребує коригування. Але у виконавців спрацьовує підсвідоме небажання змінювати темник, щоб не нажити проблем.

Темники давно і надовго порушили баланс позитивних і негативних новин. Дуже цинічний, але стандартний для телевізійного жанру підхід «гарна новина — це погана новина» в інтерпретації творців темників звучить інакше: «гарна новина — з України та Росії, погана — з інших місць». Адже ніхто із загальнонаціональної першої трійки не розповів, наприклад, про те, що Росія, ледь закінчився її рік в Україні, припинила поставки нафти («Факти», ICTV 30.01) і зерна («Факти», ICTV 2.02). В останні два тижні стало дійсно очевидно: канали, які належать холдингу Віктора Пінчука, вирізняються ігноруванням темників, які роблять канали зі сфери впливу Віктора Медведчука.

А для глядача, якому недоступні канали, що виходять у дециметровому діапазоні, усе це як контрастний душ при гострій пневмонії — у новинах йому доводять, як в Україні жити добре, а за порогом дому він бачить невіртуальну реальність.

Відчуття дежа вю

У радянській програмі «Час» існував такий же принцип подачі інформації. Шатілова і Кирилов вели мовлення відразу на всіх каналах одночасно. Більш єдиного інформпростору не було ніде. Як відомо, комуністам це не допомогло.

Різниця в тому, що українська влада навряд чи наважиться вести «холодну війну» із Заходом через нерівні фізичні й інтелектуальні сили, а також наявність деяких банківських рахунків. А так, по дрібницях, уже не вперше. Раніше, під час похолодань, було приблизно так само. Тільки темників не було, тому й ефект впливу на ЗМІ був не настільки помітним.

Однак нині темники, швидше за все, залишаться. Навіть попри їхню безглуздість, котру зазначив керівник однієї з інформаційних служб. За його словами, вказівки лише заважають і вносять додаткову знервованість у ввірений йому колектив, котрий і сам чудово знає — що і як потрібно робити. Для адміністрації Президента.