Наступна станція — санкції

Українській владі досі ніколи не вдавалося так розлютити американців. Не простих, яких більше цікавить, що буде з економікою США, а дуже непростих. Напевно, якби Янукович під час зустрічі тет-а-тет просто нагрубіянив Обамі, вказавши напрямок руху, ефект був би меншим. Тепер на капітолійських пагорбах майбутнє України поставили в залежність від того, як завершиться справа Тимошенко. Ні, не «європейське», а майбутнє. Та й річ не стільки в самій Юлії Володимирівні, яка стала символом сваволі режиму, - українська влада плюнула Заходу в обличчя. Я б застеріг від радості за «прояв сильної позиції» прихильників проросійського вектора - Москва свій плювок теж отримала. Просто ті, хто звик дражнити левів у зоопарку, не зрозуміли, що в преріях ліпше поводитися акуратніше. Але що сталося, те сталося. «Санкція» - півроку тому це слово в американській столиці ніхто навіть і не думав вимовити всерйоз. Тепер воно лунає на кожній зустрічі й мало не при кожній згадці про Україну. Ясно, що через вирок Тимошенко, але не тільки через нього.

По-перше, у Вашингтоні люблять аналізувати і вміють робити прогнози. Тому минуле розшукуваного ФБР Семена Могилевича не вселяє їм оптимізму щодо можливих майбутніх учинків його партнерів з українського уряду та найближчого оточення Януковича. Після розмов про долю Юлії Володимирівни і, мабуть, певних обіцянок від українських візаві високого рівня, а також після побаченого результату суду влада США стурбувалася з приводу високозбагаченого урану в Україні. Особливо насторожує не небажання України передати уран до ядерного саміту в Кореї, як того дуже прагне Обама, а спроба відтягнути урочистий момент до 2014-2015 року. Американці вважають це непорозуміння «технічним моментом», але вже видно - це дипломатичне пояснення. Близькі до Білого дому експерти, які можуть говорити більше, ніж кадрові службовці, вже не впевнені, що новий український режим не почне торгувати тим, чим не можна, з тими, з ким не можна. Нині прямих сигналів немає, але поведінка офіційного Києва змушує Вашингтон сумніватися в передбачуваності дій Януковича і, тим більше, компанії. І якщо тут, не доведи Господи, з’являться сигнали, то наслідки можна побачити на прикладі колишніх клептократичних режимів. Ґрунт уже готовий.

По-друге, як зауважив Збігнєв Бжезінський, економіка і вигоди - це добре, але Захід усе-таки ґрунтується на демократичних цінностях, якими торгувати явно не готовий. Вирок Тимошенко, відверте знущання з Луценка й Іващенка, переслідування опозиції на всіх рівнях - усе це буде в спільному листі до президента України від сенаторів і конгресменів обох партій. Якщо хтось прагне зрозуміти, про що пишуть, - прочитайте заяву Білого дому після ганьби в Печерському суді, підсильте тон і отримаєте настрій документа. Доки його не відправлено - цитувати не можна. Але епістолярним жанром у Капітолії обмежуватися не збираються - незабаром будуть слухання з резолюцією сенату. І те, що там навряд чи обійдеться без слова «санкції», вже зрозуміло. Точно так само зрозуміло, що запроваджувати обмеження для всієї України США не хочуть. Розуміють: одна річ - країна, інша - її тимчасове керівництво. Тому воліють перейти до точкових ударів замість килимових бомбувань.

Потенційні санкції, про характер яких ведуться цілком серйозні бесіди, можна навіть класифікувати. Одні припускають відмову від надання фінансової допомоги державним структурам. Саме державним - громадські організації скоріше можуть розраховувати на підтримку своїх програм. Тобто йдеться про переорієнтацію, що вкотре показує розуміння різниці між українським суспільством і владою. Та й, власне, навіщо давати гроші дарма? Яскравий приклад - допомога в розробці антикорупційного законодавства. Скільки експертів задіяли, парламентський комітет возили по всьому світу досвід переймати, конференції, семінари… Влітку 2009-го анти­корупційний пакет ухвалив парламент і підписав президент. Закони називали мало не кращими в Європі. Але з приходом нової влади все скасували. І боротьба з корупцією пропала, і допомога на боротьбу з нею виявилася непотрібною. Так навіщо старатися, якщо можна підсобити тим, хто справді бідує? Адже законопроекти можуть розробляти й громадські організації, щоб потім, коли рішення у Верховній Раді ухвалюватиме не збіговисько кнопкодавів, можна було б не гаяти часу.

Інший різновид обговорюваних санкцій - болючий для певних осіб. Причому список цих осіб (з обґрунтуванням їх включення в нього) опозиція передала американській стороні вже цього тижня. У ньому - представники вищого керівництва - як країни, так і генпрокуратури, міністри, слідчі липових справ проти Тимошенко, Луценка та інших, прокурори, судді, чиновники, які складали фальшиві документи й «експертні» висновки, а також безмірно жорстокі співробітники пенітенціарної системи. Усього - близько 70 прізвищ. Природно, ще зарано говорити про те, що в «чорний список» потраплять усі. Але в багатьох - шанси є, і чималі. Ба більше, цей список може перейняти Європа, тому для тих фігурантів, які «в Америку не збираються», болючим ударом може стати заборона на морські ванни Лазурового берега, паризькі ресторани й лондонські бутики. Але й це теж не все. Зовсім обрані можуть стати об’єктом спеціальних розслідувань. Приводів достатньо. Зв’язок з Могилевичем, наприклад, цілком підходить, особливо з огляду на недавній декрет Обами про боротьбу з мафією. Та й це не все - американці не хочуть передчасно розкривати свої карти. І які козирі вони можуть вийняти?

Дуже неприємним для Януковича може бути й підвищена увага Вашингтона до парламентських виборів в Україні, явно помітна за рік до них. Увага не тільки до майбутнього закону про ці вибори, в чесності якого американці дуже сумніваються. Сумніви є і стосовно того, що самі вибори будуть проведені чесно. Саме восени 2012-го увага до українських подій буде максимальною, про що йшлося прямим текстом.

Представники української влади, які цього тижня побували у Вашингтоні на щорічній конференції з питань України, помітно переживали. Друзів у них тепер немає. Як сказав один відомий конгресмен, представникам і демократів, і республіканців дуже складно захищати українську владу. І що тепер Януковичу вкрай складно буде балансувати між Вашингтоном, Брюсселем і Москвою - сам у себе вкрав гіроскоп. А отже, і простір для маневрів украй обмежений. Мовляв, не чуєте застережень - готуйтеся до найнеприємніших наслідків. З іншого боку, США, всупереч стереотипам, зовсім не збираються штовхати Україну в російські обійми. Білий дім і держдеп вимагають звільнити Тимошенко. Америка вірить, що в Януковича раціо візьме гору над емоціо.

Чи скористається українська влада люб’язно наданою паузою - є сумніви. Звикаючи сидіти в бульдозері, вона не особливо звертає увагу на рух навколо. І на те, що є сильніші механізми. Власне, й зробити Януковичу треба не так уже й багато - виконати обіцянки й перестати боротися з особистими фобіями за рахунок країни. Інша річ, що це завдання до снаги лише сильній людині. Розумний до такого не довів би.