Судова реформа: план бою і артпідготовка

Як відомо, з ініціативи президента Віктора Януковича має бути створена робоча група для напрацювання пропозицій щодо «ефективного і швидкого проведення судової реформи». Про це президент заявив на недавній зустрічі з главами Конституційного суду, ВСУ і Вищого госпсуду. Тим часом як такі благі наміри обговорюються на вищому рівні, у надрах парламентського комітету з правосуддя повним ходом іде робота без усіляких там нових робочих груп і напрацювання пропозицій. Оскільки, у зв’язку з останніми політичними подіями, позиції регіоналів у профільному парламентському комітеті посилюються, для судової реформи в тому вигляді, як її малюють собі представники нової влади, — неможливого мало.

Комітет щільно зайнятий реформами зразка 2007—2008 років. Задекларовані цілі настільки ж загальновідомі, як і далекі від реальних. Бо найперше, хоч і не єдине реальне завдання на цьому напрямі, — взяття певними представниками Партії регіонів останньої «висоти»: Верховного суду України. Попри те, що
в цьому контексті радикалізму в реформаторів трохи поменшало, програма-максимум залишається колишньою: найбільше урізанння повноважень Верховного суду, відповідно — кількості суддів ВС.

Парламентський комітет з правосуддя повернувся до підготовки до другого читання законопроектів (№0916, №0917), які передбачають зміни в законах про судоустрій та про статус суддів. Це стратегічні законопроекти в контексті протистояння певних регіоналів і відомих представників БЮТ, які приєдналися до них, із Верховним судом України та його сателітами. Згідно з ними, мінімізується вплив керівництва Вищого суду України та Ради суддів України на призначення та звільнення керівників судів. Відповідні документи повернули в комітет для повторної підготовки до другого читання.

Крім того, комітет рекомендував прийняти в першому читанні законопроект (№6126), суть якого полягає в ліквідації Окружного адмінсуду (ОАС) Києва і Київського ОАС. Натомість планується створити Окружний адміністративний суд Києва і Київської області. Це дозволить не тільки сформувати склад суддів, а й підібрати нарешті потрібне керівництво. Очевидна причина зазначеного нововведення: суд, очолюваний Олегом Бачуном, чутливіший до позиції Верховного суду України, ніж до Вищого адміністративного суду. Цю помилку в «просторовій орієнтації» і покликаний раз і назавжди виправити законопроект.

А щоб «непорозуміння», схожі на вищезазначені, надалі можна було вирішувати швидше й простіше, існує ще один законопроект (№6118). Він значною мірою спрощує процедуру створення та ліквідації судів, фактично усуваючи з цього механізму голову ВСУ.

До другого читання готують законопроект (№1122-1), присвячений процедурі призначення голів судів та їхніх заступників.

А ось гучне рішення Конституційного суду, що свідчить, звісно, про глобальну тенденцію, на перевірку виявилося не таким радикальним, хоча, власне, й визначило в цілому генеральний напрям.

Рішення вищих господарського та адміністративного судів не можуть бути оскаржені у Верховному суді України в касаційному порядку. Таке рішення оприлюднив Конституційний суд України в справі за конституційним поданням 46 народних депутатів, які просили дати офіційне тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», котрі містяться у статті 125 Конституції України, а також терміна «касаційне оскарження», що міститься у статті 129 Конституції України.

Народні депутати просили КС роз’яснити, чи означає, що конституційний статус Верховного суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції наділяє його повноваженнями здійснювати наступний після ВГСУи ВАСУ касаційний перегляд і перегляд з виняткових обставин рішень зазначених двох вищих спеціалізованих судів. КС вирішив: визначення в частині другій статті 125 Конституції України Верховного суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус ВСУ не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції з рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції. Правомірним КС вважає лише одноразове касаційне оскарження і перегляд рішень судів. Розглядаючи питання про можливість установлення законодавцем інших форм оскарження рішень судів загальної юрисдикції, КС дійшов висновку, що за своїм змістом це конституційне положення не містить вичерпного переліку форм оскарження рішень судів загальної юрисдикції.

Коментуючи на прес-конференції це рішення, суддя-доповідач у справі В’ячеслав Джунь зазначив, що КС дав лише тлумачення певного питання, а не оцінку конституційного контролю. Він підкреслив, що, відповідно до чинного законодавства, незадоволена сторона може звернутися у Верховний суд. «Ми своїм рішенням визначили шляхи, напрями, якими з боку законодавця має проходити коригування закону про судочинство та інших відповідних законів, які визначають діяльність судів», — зазначив суддя.

У зв’язку з рішенням КС голова Судової палати у господарських справах ВСУ Валентин Барбара заявив: ВСУ може переглядати рішення вищих господарського та адміністративного судів України. Він зазначив, що це рішення КС жодним чином не обмежує повноважень ВСУ, і він надалі здійснюватиме перегляд судових рішень вищих господарського та адміністративного судів України в межах повноважень і відповідно до законодавства. Аргументація така: навіть у назві ст. 111-15 ГПК України немає терміна «касаційне оскарження». Звучить вона так: «Підстави для оскарження у Верховному суді України постанов або ухвал Вищого господарського суду України». Термін «у касаційному порядку» означає форму звернення до ВСУ, а не підстави для розгляду справи.

П’ять таких підстав виписані у ст. 111-15 ГПК. Тому касаційна скарга на рішення вищих спеціалізованих судів України, зокрема Вищого господарського, може бути прийнята Верховним судом України тільки за наявності виняткових обставин, передбачених чинним законодавством. Ці обставини виключають обов’язковість касації у ВСУ, на відміну від оскарження у вищих спеціалізованих судах України. І в цьому сенсі, на думку В.Барбари, Конституційний суд зовсім не обмежив повноваження ВСУ, «а просто розставив усі крапки над «і», вказавши на необхідність удосконалення законодавства у сфері судочинства. А доти, доки парламент не змінить або не скасує розділ ХІІ-2 ГПК щодо перегляду рішень Вищого господарського суду Верховним судом України, ці норми закону обов’язкові для виконання, бо їх КС не визнав неконституційними. За словами В.Барбари, судді ВСУ цілком згодні з основним висновком КС про те, що законодавець повинен удосконалити форми оскарження і перегляду рішень судів загальної юрисдикції.

Недосконалість чинного ГПК України, прийнятого набагато раніше, ніж Кодекс адміністративного судочинства, і Цивільного процесуального кодексу України, в яких на палати ВСУ покладено забезпечення єдності судової практики, підтвердив тепер і Конституційний суд, вважає голова Судової палати у господарських справах ВСУ.

Так малоцікаво закінчилася на сьогодні інтрига про урізання Конституційним судом повноважень Верховного суду України. Проте, з огляду на вищевикладене, зрозуміло, що це лише артпідготовка. Далі буде. І Верховному суду України вийти з цієї боротьби з теперішніми повноваженнями не вдасться. Чим небезпечна для пересічних громадян ця «боротьба титанів»? Та все тим же: про реальне реформування судової системи задля побудови незалежної, професійної судової системи в недалекому майбутньому не йдеться і не йтиметься. Їм, як завжди, не до нас. Тим паче що попереду війна за останній, мабуть, на найближчі роки серйозний переділ сфер впливу в судовій системі.