Справа Чучундр живе і перемагає

Скандал із розкраданням в оборонній промисловості, що досяг свого апогею в лютому–березні цього року, поступово втрачає оберти, а його фігуранти, переживши такий-сякий переляк, були викачані чиїмось яйцем і, не втративши при цьому навіть фінансового ресурсу на заставу, почуваються цілком стерпно.

На спад пішли й погрози з боку правоохоронних органів на кшталт: "заарештувати", "закрити", "посадити", "конфіскувати". Мало того, принишкнувши на якийсь час, ділки тіньового бізнесу від оборонки збадьорилися й анітрохи не гребують користатися схемами "свинарчуківсько-гладковської" групи з присвоєння бюджетних коштів при закупівлях комплектуючих і запчастин.

Фіскальна служба щодо цього навіть запровадила, поряд із терміном "фіктивне підприємство", визначення - "підприємство з ознаками "транзитності".

Для тіньового бізнесу ситуацію цілком можна вважати майже "штатною", якби не одне "але". Йдеться в нашому випадку про ремонт ракетних комплексів та авіатехніки.

Операція "ракетопад"…

Серед клієнтів трьох приватних підприємств, за визначенням фіскалів з ознаками "транзитності", - ТОВ "Промелектроніка", "Радіоаптека" і "Торговий Дім "Еталон" - значаться близько 20 підприємств державного концерну "Укроборонпром". Більшість із цих підприємств здійснює ремонт авіаційної й радіолокаційної техніки. У попередніх своїх статтях я докладно описував схеми легалізації за допомогою фіктивного підприємництва. Йшлося про контрабандну, контрафактні та вкрадені на армійських складах комплектуючі й запчастини для військової техніки. Більшість з описаних у ДТ епізодів усе ж таки потрапила в поле зору слідчих, хоча й перспективи доведення млявоперебіжних кримінальних проваджень до суду поки що не видно.

У щільні лави контрагентів зазначених трьох "транзитників" затесалося ще одне досить цікаве підприємство державного концерну - ДП "Укроборонсервіс". Багато хто пам'ятає це підприємство як великого спецекспортера озброєнь і військової техніки за кордон, що мав серйозні позиції на міжнародних ринках продажу зброї. Крім того, донедавна "Укроборонсервіс" був монополістом у сфері продовження строків і ресурсу; модернізації, технічного обслуговування й ремонту зенітних ракетних комплексів С-300 і "Бук", що встановлювалося внутрішнім наказом керівництва "Укроборонпрому" №67 від 04.03.2016 р. і дозволяло цьому підприємству без конкуренції отримувати всі замовлення збройних сил на ремонт і модернізацію ракетних комплексів.

Як організувати ремонт зенітно-ракетного комплексу, виробництво якого, а також запчастин і комплектуючих до нього перебуває в країні-агресорі? А де брати ті ж таки клістрони - електровакуумні прилади, які по суті є "серцем" ЗРК і на сьогодні - найдефіцитнішою деталлю? Зважаючи на все, ці самі нові клістрони для ремонту ЗРК масштабно матеріалізуються "Укроборонсервісом" з повітря, або ми маємо справу з іще однією таємною операцією, схожою на справу "Оптимумспецдеталі" з журналістського розслідування щодо Свинарчука-Гладковського. Різниця лише в тому, що подібна операція вже точно потрапляє під режим контролю над ракетними технологіями (РКРТ).

За документами для військових клістрони для ремонту використовуються нові й поставляються вони "Промелектронікою" та іншими не менш "екзотичними" контрагентами "Укроборонсервісу", сленгом "Укроборонпрому" - кваліфікованими постачальниками, за ціною 6 млн грн. Натомість за фактом суть схеми проста - десь на кордоні з північним сусідом можливо є серйозний пролом, через який на територію України контрабандою потрапляють дефіцитні деталі. Коштує такий уживаний клістрон 1–1,5 млн грн. Не секрет, що регенерація клістрона, наприклад на ДП "Генератор", обійдеться в 700–800 тис. грн. Таким чином на "транзитній" фірмі, що оперує тільки документами, які легалізують контрафакт і контрабанду через фіктивні компанії, "осідає" маржа 3,7–4,3 млн грн на одному виробі. Враховуючи, що на ремонт одного ЗРК потрібні 4 клістрони, сума втрат для державного бюджету на подібній операції становить близько 17,2 млн грн. Підрахунок загальної суми збитків ускладнюється тим, що більшість послуг із ремонту подібної техніки здійснюється за закритими процедурами. Однак для правоохоронців, які мають допуск до державної таємниці, не становитиме труднощів з'ясувати, куди й у якому обсязі витікають багатомільйонні суми з державного бюджету. На допомогу слідчим повідомляю: за даними міжнародних експертів з британського Інституту стратегічних досліджень у Повітряних силах України на 2017 рік перебувало близько 250 одиниць ЗРК С-300 різних модифікацій і 72 ЗРК "Бук-М1", які, до речі, за час бойових дій на сході країни, якщо мене не підводить пам'ять, не використовувалися жодного разу.

Розуміючи загальну критичну потребу в дефіцитних комплектуючих і залежність у цьому питанні від РФ, Укроборонпром не налагодив за п'ять років війни виробництва власної елементної бази. Хіба це не злочин? Може, в наших Збройних силах не знають, що в Україні є вже власні розробки в цій галузі? Може, досить тягати через кордон розробки 60-х років?

Не можу не згадати справу засудженого в Росії колишнього директора полтавського заводу "Прапор" Юрія Солошенка, якого ФСБ РФ затримала 2015 року саме за підозрою у спробі вивезення з країни-агресора тих самих клістронів для відновлення українських ЗРК.

З огляду на це виникає ще одне дуже важливе запитання - чи не здійснюються поставки комплектуючих для ракетної техніки українських збройних сил під контролем спецслужб сусідньої держави? Чи не отримаємо ми від такої діяльності "Укроборонсервісу" як "подарунок" нефункціонуючі ЗРК? Чи вихід їх з ладу планується в час "Ч"? Хто стоїть за цією схемою?

До речі, ТОВ "Промелектроніка" вже "засвітилося" в матеріалах кримінального провадження як постачальник контрафактних і контрабандних запчастин для ремонту військової техніки з Тайваню й Китаю. Судячи з того, що схемотехніки досі на волі, інтенсивної роботи слідчих Нацполіції щодо їхньої посадки ми найближчим часом не побачимо.

"Укроборонсервіс":
банкрутство чи ліквідація?

Швидше за все, до оголошеного керівником держконцерну "Укроборонпром" А.Абромавічусом зменшення кількості спецекспортерів "Укроборонсервіс" може не дотягти.

Відкрию "Укроборонпрому" секрет Полішинеля - фінансово-економічне становище колись успішного підприємства, яке має багатомільйонні зовнішньоекономічні контракти, наближається до банкрутства. Та це й не дивно при господарниках, які давно "плутають особисту вовну з державною".

Нагадаю, що сам концерн "Укроборонпром" у законодавстві України іменується не інакше як суб'єкт управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Саме тому керівництво концерну не могло не знати про те, що заступник з виробництва ДП "Укроборонсервіс" Р.Матіїшен організував ремонт і модернізацію ЗРК на орендованих у самого себе виробничих площах у селі Івниця, що в Андрушівському районі Житомирської області. Ну все ж таки є в нашій країні свої "лівші" й "кулібіни"! Раніше в цих сараях ремонтували сільгосптехніку, а тепер тут модернізують і ремонтують зенітно-ракетні комплекси!

Пов'язати орендодавців ТОВ "Укртехсервіс-М" і ПАТ "Укрпроммашсервіс" зі згаданим вище персонажем з "Укроборонсервісу" зовсім нескладно. Підкажу службі безпеки концерну, що вичерпні дані про конфлікти інтересів у цього керівника "Укроборонсервісу" мені вдалося знайти в системі ProZorro. Копнувши трохи глибше, не важко буде отримати інформацію про всі родинні зв'язки Р.Матіїшена. Кого там тільки немає! І тато, і дружина, і дуже-дуже довірені особи!

Слід зазначити, що власна виробнича база "Укроборонсервісу" на вулиці Розсошанській у Києві була досить непоганою. Та й виробничий майданчик, що перебуває на балансі ДП в Шостці, цілком міг бути використаний за призначенням без потреби орендувати сільські ремонтні майстерні.

Є в "Укроборонсервісі" ще одна не така масштабна, як з контрабандою й контрафактом, схема, іменована в правоохоронних і антикорупційних органах не інакше як "підняти свій приватний бізнес, використовуючи своє службове становище на державному підприємстві".

Йдеться про оплату готельного сервісу для співробітників ДП "Укроборонсервіс" під час тривалих відряджень у село Івниця. Виявляється, крім чималих орендних платежів, люди з близького оточення Р.Матіїшена отримують від "Укроборонсервісу" кошти за проживання в готелях. Докладно описувати всі нюанси вигадливих хитрощів сімейного підряду одного з керівників "Укроборонсервісу" немає сенсу. Згадую лише для того, щоб було зрозуміло, що таких персонажів в "Укроборонпромі" - греблю гати.

Подібних та інших схем виведення в тінь бюджетних коштів та фінансових ресурсів держпідприємств на підприємствах "Укроборонпрому" чимало. Саме із цих маленьких фінансових струмочків з держпідприємств формуються потужні фінансові потоки, за які борються українські барони збройового бізнесу.

О, скільки їх упало
в цю безодню!

Ідеться не про загиблі душі, а про колосальні фінансові ресурси, що виводяться в тінь з підприємств оборонно-промислового комплексу.

У "кваліфікованих", за поняттями колишніх функціонерів "Укроборонпрому", контрагентів "Укроборонсервісу" можна виявити не менше двох сотень нібито постачальників дефіцитних запчастин і комплектуючих для військової техніки. У матеріалах кримінального провадження фіскальної служби за фактами ухилення від сплати податків та відшкодування фіктивного ПДВ за 2016 рік "Промелектроніка" фігурує поряд із відомими вже "контрабандистами" "Оптимумспецдеталь" і "Брендоборонмаркет" як постачальник запчастин до бронетехніки. Спрут фіктивних постачальників у цьому випадку охопив територію десяти областей України. Немає сумніву в тому, що й в описаному мною епізоді з поставками клістронів для ремонту зенітно-ракетних комплексів ми маємо справу з не менш масштабною схемою розкрадання державних коштів. Тільки цього разу йдеться про завдавання прямих збитків обороноздатності країни, пов'язаних з ефективним функціонуванням системи ППО.

Я неодноразово акцентував увагу читачів на тому, що кожна подібна схема має натхненників, творців і виконавців. Вийти на цих персонажів цілком можливо. Адже хтось підказав Р.Матіїшену, що дефіцитні клістрони для ЗРК можна запросто купити у "Промелектроніки". Тільки мені не вдалося виявити в цього підприємства, як, утім, у більшості його контрагентів, ні ознак зовнішньоекономічної діяльності, ні складів, ні відповідного персоналу.

Для розкриття й ліквідації подібних схем, як показує слідча практика, необхідно об'єднати зусилля всіх правоохоронних органів і спецслужб під егідою захисту основ національної безпеки. А якщо ні, то фіскали розслідуватимуть несплату податків, ДБР - окремі епізоди зловживань посадових осіб, СБУ - ловитимуть порушників правил експортного контролю... А за те, хто "шив весь костюм", - не відповість ніхто.