Шинель Могильова, або 100 днів після наказу

Свій сотий день на посаді прем’єра Криму цього тижня Анатолій Могильов відзначив особистим рекордом зі швидкості проведення засідання Радміну (18 хвилин) і повною відмовою стосовно підбиття підсумків та оцінок своєї діяльності. Злукавив кокетливо - мовляв, не годиться самого себе судити: «Хай мене оцінюють кримчани. Це буде найкраща оцінка. Я вважаю, що ще дуже багато чого не встиг зробити і щось уже зробив».

Взагалі-то, 100 днів топ-чиновника - це не день народження, який людина відзначає, як сама захоче: з гістьми чи в гордій самотині. Заморська традиція, яка вже стала й нашою, передбачає насамперед проміжний звіт перед роботодавцем - платником податків, за результатами якого й оцінюється здатність керівника виконувати свої обіцянки та покладені на нього обов’язки. За час цього умовного випробного терміну (що цілком сумірний із закріпленим у ТК України) топ-менеджер зобов’язаний не тільки вивчити ситуацію і людей, а й запропонувати свій план роботи та показати перший результат. І Могильов активно їздив Кримом, і не тільки для того, щоб перерізати стрічечку або запалити факел. Оперативно відгукувався на протести й аварії, особисто вникав у проблеми, не покривав макіївських земляків, які мусили під скандал із тендером піти у відставку з посад віце-мера та начальника УКБ (хоча могли й сісти - у світлі строків для «чужих»). Відмовлявся від інтерв’ю: мовляв, треба вивчити й зрозуміти, ось настануть 100 днів… Але коли вони настали, з’ясувалося, що звітувати ніби й ні про що, - особистого заліку немає.

Звісно, слід узяти до уваги, що в Крим Анатолій Могильов прийшов не за покликом серця, а з волі Сім’ї, що примусила міністра внутрішніх справ звільнити місце, зняти з себе шинель «важливої особи» і вирушити на півострів із місією - «продовжувати справу Василя Джарти», точно так само, до речі, свого часу засланого Віктором Януковичем на Південь. Але якщо Джарти заслання намагався перетворити на трамплін, для чого насамперед сам Крим потрібно було значно підняти над рівнем болота, - то в Могильова політичні експерти спостерігають іншу тактику. «Безперечно, він хоче, аби Крим йому зарахували у плюс. Але для нього це - відрядження. І йому потрібно вдало з’їздити в це відрядження і - найголовніше - вдало про нього відзвітувати», - каже кримський політолог та історик Андрій Никифоров.

Продовжити «справу Джарти» у Могильова не вийшло з простої причини - він цього й не прагнув, одночасно якось заморозився рух на законодавчому рівні, зникли і корисні експертні ради, і абсолютно некорисні помпезні заходи. І навряд чи це було тільки рішення Могильова. Одне слово, фанфари «Кримського проекту» замовкли, та й сама згадка про Стратегію розвитку Криму до 2020 року, кажуть, прем’єра дратує, хоча текст її ще висить на сайті уряду. Може, тому що під заголовком зазначено: розроблена на доручення президента? На згадку про черговий романтичний період Криму залишиться статуетка «Інвестиційного ангела» - премії Міжнародної організації кредиторів. Її щойно призначений на посаду прем’єра Могильов отримав у Баку в номінації «Суб’єкт СНД, який найдинамічніше розвивається». А ось самих інвестицій, задля яких і виборювалися преференції для Криму в законодавстві та фінансуванні з держбюджету, на жаль, кримчани так і не дочекалися.

«На перші 100 днів кримського періоду Анатолія Могильова випала його головна неприємність, - каже Андрій Клименко, відомий кримський економічний експерт і головний редактор порталу Blackseanews. - У бюджеті України на 2012 рік, на відміну від попереднього, немає мільярда гривень для субвенції на розвиток кримської інфраструктури. Немає взагалі майже нічого, і, швидше за все, не буде, оскільки ціна на російський газ навряд чи дасть можливість це зробити. Тому можна чекати гальмування й заморожування багатьох проектів - заявлених, розпочатих і обіцяних за два попередні роки. Пояснювати людям це буде складно, а замінити іншими джерелами та ресурсами - ще складніше». Друга неприємність для Криму, на думку А.Клименка, полягає в тому, що на цьому тлі вже давно нічого не чути про долю законопроекту про особливості інвестування на території АРК, який застряг десь у київських коридорах.

«Компенсувати ж проблеми інвестиційного клімату драйвом, натиском, демонструванням зовнішньому світові й інвесторам серйозності кримських амбіцій швидко змінити ситуацію… - з цим стало вочевидь складніше: у цьому сенсі економічний блок кримського уряду, за винятком хіба що його туристичного напряму, який зберіг динаміку та амбіції, - значно поблякнув», - вважає Андрій Клименко.

Важливий момент: із мегапроектів, заявлених при Джарти, при Могильові життя продовжать ті, котрі пов’язані з цілком визначеними інтересами. Що, в принципі, вже може дати відповідь на запитання: якого результату слід очікувати від усієї цієї веремії з «Кримським проектом» - інвестиційного раю чи офшорки для своїх? Відразу ж після призначення Могильова вісім фірм - похідних компанії, афілійованої з братами Клюєвими і з Сім’єю, отримали наділи землі під нові сонячні станції. Прискореними темпами ведуться пошуки оптимальної кількості прибережної землі для нового туристичного містечка між Саками і Євпаторією, яке планують відкрити у 2014 році, тобто акурат напередодні президентських виборів. Тому Борис Колесніков уже в середині квітня має презентувати президентові концепцію та майстер-план освоєння Західного Криму. Заявляється, що з 9 мільярдів доларів, необхідних на реалізацію цієї програми, тільки один мільярд буде бюджетний, решту має влити приватний інвестор. Щось схоже спочатку ми вже чули - на перших етапах підготовки до Євро-2012…

І, нарешті, свою частку отримали «мисливці Межигір’я» - клуб «Кедр», заснований друзями президента Ю. Бойком, В. Демішканом і С. Тулубом, - що відтяли майже 9 тисяч гектарів угідь на території Великої Алушти, включно із заповідним Аю-Дагом. При цьому прем’єр Могильов назвав високопоставлених держслужбовців великими інвесторами, які вкладатимуть значні кошти у розвиток території. Але від прямої відповіді на запитання журналістів, де можна ознайомитися з цим інвестпланом, прем’єр-міністр ухилився.

- Я вам скажу, що я цей документ бачив. Там досить великі суми плануються на вкладення в розвиток інфраструктури цієї території, - тільки й повідомив А.Могильов, пообіцявши, що полюватимуть на угіддях не тільки члени елітного клубу. Місцевих теж пустять, якщо вони куплять ліцензію.

- Найбільш прикро, що стартував Анатолій Могильов з цієї історії про передачу дев’яти тисяч гектарів. Це позначилося і на його іміджі, і на його авторитеті, - каже співголова Асоціації політологів Криму Олександр Форманчук. - А решта в його діяльності сприймалося нейтрально. Що ніби й позитив, але коли брати до уваги наближення виборів, то цього мало.

На думку О.Форманчука, у Могильова немає чітко визначених позицій щодо принципових - з погляду жителів півострова - моментів. Насамперед - це збереження від дерибану власності Криму: «Він зробив правильну заяву про необхідність повернення Криму Юсуповського палацу, який має статус держрезиденції, хоча й не використовується за призначенням, і відкритті там музею. Однак після цього нічого не сталося, ніяких кроків для реалізації цієї заяви. Те ж саме - з корпусами і самим НДІ імені Сєченова в Ялті. Реорганізацію, проти якої протестували медики, учені та громадськість, припинено, а що далі - незрозуміло».

А ось найкраще, вважає Андрій Никифоров (і з цим погоджуються його колеги) у Могильова вийшло вживитися в «кримську політичну тканину», при цьому він «розбавив» макіївську команду, віддавши деякі посади в уряді кримським, чим трохи вирівняв крен у бік «приїжджих». «Кримські, звісно, як і раніше залишаються під лавкою, але вже інколи подають голос», - каже Никифоров.

Водночас уже не один місяць кримський політикум нервово мліє в очікуванні остаточного закільцювання влади Могильова - відставки спікера В. Константинова і призначення шляхом обрання В. Нахлупіна, який нині очолює бюджетну комісію ВР Криму. Але генеральська шинель Могильова - у шафі, а нинішня, хоча й підбита бобром, зважаючи на все, не дозволяє турбувати президента в такі непрості часи такими дрібницями. До того ж поки що Володимир Андрійович, разом із усією будівельною матрьошкою, через яку пропускаються підряди на сотні мільйонів, ще може прислужитися партії та її передвиборній касі. Тому останньому сходять із рук навіть такі одкровення, як щиросердне зізнання в тому, що третина торішньої субвенції пішла на відкоти. Відверто розговорившись на засіданні економічної ради («тут це можна говорити»), Константинов потішив, що субвенція з держбюджету таки буде, але без «корупційної складової».

«Гроші виділятимуться на тому самому рівні, за винятком корупційної складової, яка становить приблизно 30 відсотків. Це не таємниця, і всі це знають. Це означає: якщо Криму виділялося 900 мільйонів, то нинішнього року буде 600 мільйонів виділено, або 500. Але ніхто жодної гривні не вкраде», - повідомив Володимир Константинов. У сюжет у новинах ДТРК «Крим» через необачність потрапив саме цей синхрон. Через кілька днів, оговтавшись від розмови з Могильовим, Константинов, відповідаючи на запитання журналіста - хто ж отримав ту «корупційну складову» на 300-400 мільйонів гривень? - хоч плутано, але безстрашно заявив: це справа прокуратури - розслідувати, а без рішення суду говорити про це взагалі не можна.

І прем’єр Могильов на рішення суду посилається - Конституційного. Мовляв, забороняє мені суму зарплати називати. Це держслужбовцеві першої категорії, чия декларація через кілька місяців має бути опублікована! І не важливо, що це несолідно для людини, котра гортала закони й очолювала МВС. Тепер для людей при владі час такий - краще тихо жувати, ніж голосно говорити.

Тому на засіданні політради КРО партії влади, також очолюваної А. Могильовим, після звіту керівника парламентської фракції В.Константинова було суворо доведено: спілкування з пресою - тільки через Главк інформполітики Радміну. «Там формулюватимуться месиджі, і ми ці месиджі муситимемо озвучувати. Тільки так», - розповів співрозмовник, і підтвердження цього журналісти вже встигли отримати практичним шляхом. Від запрошень на ток-шоу місцевих каналів депутати відмовляються, чесно посилаючись на те, що «вказівки не отримували».

І на завершення - цитата з матеріалу, опублікованого DT.UA відразу після призначення Могильова прем’єром Криму, з окресленням головних завдань його діяльності: «По-перше, щоб у Криму було тихо, спокійно і ніхто не дошкуляв президентові скаргами, чварами та, не дай Боже, акціями протесту під час візитів на дачі. По-друге, грошові потоки в Крим і з Криму мають бути під жорстким контролем, без «крисятництва» і з користю… І, звісно, завдання, від якого вже нікуди, - забезпечити результат на парламентських виборах у регіоні, котрий вважався одним із базових. Дехто думає, що вибори - термін, на який Могильов погодився їхати в Крим».

Через 100 днів додати ніби й нічого…