Сергій Гриневецький: «Відомо, що головна вада демократії у тому, що тільки партія, позбавлена влади, знає, як управляти країною»

Одеська область голосувала за Віктора Януковича. Згідно з офіційними даними колишнього ЦВК, він одержав понад 67%. Віктор Ющенко набрав лише 26%. Такий високий результат на користь провладного кандидата навряд чи був би можливий без підтримки влади на місцях. Причому йдеться про підтримку як відкриту, так і непряму. Адже не останню роль грає вагомість і вплив у області регіональних лідерів і їхня популярність серед населення. Відомо, що Гриневецький — серед губернаторів, які підтримували на виборах кандидатуру Віктора Януковича. А ось деякі висновки регіональних досліджень, зроблені аналітиками на замовлення влади і для її внутрішнього користування ще перед початком виборчої кампанії: «Сергій Гриневецький добре відомий населенню… Користується високою довірою з огляду на вкрай непопулярні заходи міського керівництва. Область показова, благополучна… Критику регіональної влади варто розцінювати як критику окремих огріхів… В області немає альтернативної, більш відомої, харизматичної особистості, яка могла б конкурувати з нинішнім губернатором». Сам губернатор на своїх нарадах неодноразово кидав у зал фразу, що за опозицію проголосували в тих містах і селах, де влада погано виконує свої прямі обов’язки. Тому люди їй не довіряють. Однак, зазначу, не варто забувати: у країні відбуваються не губернаторські, а президентські вибори.

За останні дні, що минули після другого туру голосування, у країні багато що змінилося. Зі слів самого Януковича, у країні більше немає провладного кандидата. Як стверджують деякі політики, у країні немає і самої влади (в тому колишньому її вигляді), котра його підтримувала. Чи це так? Що думає з цього приводу сама влада, яка представляє території, де розгорнеться основна боротьба за голоси виборців?

На запитання «ДТ» відповідає губернатор Одеської області Сергій Гриневецький.

— Сергію Рафаїловичу, ви відверто підтримували Януковича. Як ви ставитеся до його заяви про те, що йому нав’язали імідж кандидата від влади і що тепер він має намір не лише відмежуватися від влади, а й бути до неї в опозиції?

— Я можу сказати одне: сьогодні ми маємо українське ноу-хау, тобто двох кандидатів від опозиції. Але якщо говорити серйозно про їхню опозиційність, то обидва кандидати — і Віктор Ющенко, і Віктор Янукович — є представниками влади. Тільки один представляє законодавчу, очолюючи найбільшу фракцію у законодавчому органі, а інший — виконавчу. Крім того, у нас є влада судова, котра, як мені здається, створила сьогодні прецедент. Коли всі гілки влади перебувають у опозиції одна до одної, хочеться, щоб за ці сучки народ не зачепився і не поранився.

— Сьогодні багато політиків, насамперед на місцевому рівні, виявляють велику турботу про народ, захищаючи його виборчі права. Дійшло до того, що від імені народу багато хто кинувся створювати окремі вотчини, дроблячи країну на «суверенні» території. На відміну від інших губернаторів і мерів-сепаратистів, ви утрималися від прийняття рішень щодо створення Новоросійського краю, хоча цю ідею відкрито підтримував мер Одеси Руслан Боделан. Ви навіть заявили, що не підтримуєте дії одеського міського голови і харківського губернатора Євгена Кушнарьова. Проте наступного дня на розкольницькому з’їзді в Сєверодонецьку ви були активним його учасником. Що сталося по дорозі?

— Я б не назвав з’їзд розкольницьким. Це була реакція на неконституційні дії деструктивних сил в Україні та спроба випередити захоплення в країні влади неконституційним шляхом. Що ж стосується заяви про можливу федералізацію країни, то насправді нічого страшного в цьому немає. Україна давно стоїть на порозі адміністративно-територіальної реформи. І це ні для кого не є новиною. Пригадайте В’ячеслава Чорновола, котрий іще на початку дев’яностих говорив, що Україна перейде до федерального устрою. Чотири округи проглядаються давно: це Галичина, Центр, Слобожанщина та Причорномор’я. Це чотири території з власною геополітикою, укладом життя, традиціями, культурою, економікою, інфраструктурою. Так історично склалося. Адміністративно-територіальний поділ нам дістався від колишнього Союзу, коли райони краялися за кількістю комуністів, тому є перекоси в міжбюджетних відносинах, немає цільових програм розвитку територій. Були спроби розробити комплексну програму розвитку Причорномор’я. Була навіть окрема постанова Кабміну. Але уряди так часто змінювалися, що справа не зрушила з місця.

Тому ніякого криміналу в тому, що відбулося на з’їзді, немає. Хоча в теперішній гострій ситуації ідею федеративного устрою було сприйнято як зазіхання на цілісність держави. Зрозуміло, що втілювати цю ідею потрібно не в революційному пориві. До речі, традиції цих чотирьох територій проглядаються і при голосуванні на виборах. Згадайте, як голосувала Україна 1994 року. Схід і південь віддали свої голоси за Леоніда Кучму як представника України індустріальної, а захід — за Леоніда Кравчука.

Мене намагаються переконати в тому, що влада сфальсифікувала вибори. Але ж і губернаторів і всю виконавчу владу призначав Президент. Тоді й я можу говорити про те, що в Галичині влада теж сфальсифікувала вибори. Чому ніхто не хоче прийняти той факт, що так проголосував народ?

— Ви хочете сказати, що народ самостійно зробив вибір, голосуючи за того чи іншого кандидата. Проте відомо, що перед першим туром голосування ви об’їздили всю область зі звітами про виконану роботу та заслуги Кабміну, в такий спосіб агітуючи за Януковича. До речі, чим ви при цьому керувалися?

— Я дійсно побував у кожному районі. Виступав перед людьми. У нас в області розроблено спеціальну програму «Регіональна ініціатива». В моїх виступах перед жителями районів йшлося про те, як влада відповідно до цієї програми виконує взяті на себе зобов’язання. Що ж до підтримки політики Віктора Януковича, то я можу сказати, що прем’єр-міністр, як і я, є прихильником сильної регіональної політики. За нього почала реалізовуватися вищезгадана програма. Область вийшла на договірні відносини з міністерствами, де зафіксовано етапи реалізації того чи іншого пункту цієї програми, і головне — визначено фінансування.

— Ви й сьогодні збираєтеся підтримувати кандидатуру Віктора Януковича?

— Особисто я як громадянин голосував і голосуватиму за Януковича. Що ж до мене як представника влади, то якби я порушував закон, на мене давно б уже подали в суд.

— Кажуть, що напередодні виборів в адміністрації Президента збирали місцевих представників влади. І Гліб Павловський давав ЦВ, яка область і скільки голосів має зібрати за Януковича. Як ви це розцінюєте?

— Такий факт мені невідомий. Особисто я Гліба Павловського бачив останній раз на відкритті Російського клубу влітку нинішнього року. І вважаю, що навряд чи таке можливо. Особисто для мене це було б образливо.

— У такому випадку, якими, на ваш погляд, будуть результати переголосування 26 грудня? Чи немає у вас відчуття того, що Кучма «здав» Януковича й усіх, хто працював на його перемогу? В тому числі й вас?

— Я б не ставив так запитання. Леонід Кучма дав досить позитивну оцінку роботі уряду. І Президент не підписав відставку Януковича. А лише заяву на відпустку. Так, я можу сказати, що багато людей, які підтримували прем’єр-міністра, почали тікати з його корабля. Але це зовсім не означає, що Кучма когось здав. Це лише означає, що люди забули відомий вислів. «У політику приходять із блискучим майбутнім, а йдуть із неї з жахливим минулим».

Що ж до результатів голосування, то, як казав Жванецький, за диктатури всі бояться запитання, а за демократії — відповіді. Але оскільки мені боятися нічого, то скажу, що на виборах нинішніх, як у прогнозах і коханні, брехні не буває. Бувають лише помилки. Але якщо серйозно, то я вважаю, що з переголосуванням ми можемо потрапити в правовий глухий кут. Це прецедент, який може зіграти на юридичному полі погану роль. Це нагадує пружину, яку довго стискували, а потім раптом різко відпустили.

— А як ви ставитеся до Віктора Ющенка та його команди?

— До Віктора Ющенка ставлюся нормально. Інша річ, що ви вкладаєте в поняття команди. Є найближче коло — сім’я, є оточення, є зовнішній вплив. І всі вони впливають по-різному.

Гадаю, він має розуміти, що короля грає почет. Дуже хотілося, щоб і це оточення розуміло, що їм доведеться жити у країні з тими, хто голосував «проти». Я залишуся прихильником сильної регіональної політики. Чи є такі в команді Ющенка? Поки що не бачив.

Я узагалі вважаю, що було б абсолютно правильним, якби обидва кандидати в президенти заявили про свою команду: хто буде прем’єром, віце-прем’єром, головою адміністрації, губернаторами. Впевнений, результати виборів були б іншими.

— Виступаючи в Сєверодонецьку, ви говорили про «політичну шпану, гнилу столицю, деструктивні сили, що привели Україну на межу війни та ганьби». Я так розумію, ви говорили про опозицію і тих, хто її підтримує. Ви й сьогодні дотримуєтеся такої ж точки зору?

— Ні, ви не зовсім вірно мене зрозуміли. Я говорив про ту політичну шпану, що є в таборі будь-якого кандидата і яка в даній ситуації грає роль політичних провокаторів. Вони є й у команді Януковича, це вони бездарно провели виборчу кампанію. І в оточенні Президента, це вони призвели країну до нинішньої ситуації. І у Верховній Раді, яка підштовхувала Ющенка приймати присягу на Біблії у напівпорожньому залі.

Що ж до столиці… Я нещодавно почитав заяву Михайла Гладія на користь Ющенка. Так він же обирався за списком «За єдину Україну», причому обирався саме голосами Донецької, Луганської та інших східних областей. А до цього був губернатором у тій же Львівській області. Це що, як у «Сімнадцяти миттєвостях весни» — «П’янке повітря свободи зіграло з професором Плейшнером злий жарт»?

Як кажуть, влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно. Так і центр, який звик ділити бюджет, розподіляти посади, не враховуючи думки регіонів, розбестився і прогнив. А прогниле дерево, хоч би яким потужним воно здавалося, падає від найменшого подуву вітру. Що ми сьогодні й маємо.