СДПУ(О) — КЕНДЗЬОР: ПЕРШИЙ ТАЙМ. ДАЛІ БУДЕ

Не встигло належним чином охолонути віце-спікерське крісло після Віктора Медведчука, як фракції НРУ, УНР і ПРП звернулися до глави Державної податкової адміністрації Миколи Азарова з клопотанням про усунення з поста керівника ДПА у Львівській області Сергія Медведчука. У принципі тим, хто не мав інформації про життєдіяльність молодшого брата колишнього першого заступника голови ВРУ, може видатися, що дану атаку тримаран згаданих правих фракцій розпочав, скориставшись парламентськими подіями 13 грудня. Почасти це може бути правдою. Хоча варто було б зазначити, що активна ворожість керівника Львівської обласної організації НРУ Ярослава Кендзьора до брата глави СДПУ(о) має глибокі корені. Народний депутат Кендзьор задовго до жаданого скинення Медведчука-старшого на кожному публічному зібранні викривав «пустощі» Медведчука-молодшого.

Так, скажімо, у письмовому зверненні до глави адміністрації ПУ В.Литвина народний депутат України Кендзьор від 16 листопада цього року «бив на сполох» із приводу ситуації, що склалася на Львівщині у взаємовідносинах між обласною ДПА і платниками податків. У тому зразку епістолярного жанру, окрім іншого, зазначалося, що багато підприємницьких структур області, схоплених за руку за несуттєві, формальні (на думку автора послання порушення, нібито шантажувалися працівниками ДПА і схилялися до того, щоб переказувати вказані суми на рахунки фондів «Галичина», «Зоряний шлях» і фірм типу «Бусол», які (як вказується в листі) «є структурою СДПУ(о) або перебувають під їхнім контролем». Акумульовані в такий спосіб величезні кошти, значилося в зверненні до пана Литвина, використовувалися для партійних потреб СДПУ(о) і «на так звану благодійну діяльність, а насправді, на підкуп виборців».

Не втрачав пан Кендзьор нагоди «смикнути» главу податківців області і на блакитному екрані Львівського телебачення (ЛТБ). А виступи журналіста і депутата Я.Кендзьора в його авторській телепередачі «Політичні етюди» навіть стали приводом для майже двомісячного судового розгляду (безпрецедентного в українській юридичній практиці за своїм змістом), що закінчився саме за день до позбавлення повноважень першого заступника голови ВРУ Віктора Медведчука. 8 жовтня 2001 року львівська обласна організація Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) подала у Залізничний районний суд міста Львова позов. Позивач тоді поскаржився на Львівську обласну державну телерадіокомпанію і Кендзьора Ярослава Михайловича у зв’язку з тим, що вони «систематично поширюють відомості, які не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність і політичну репутацію» ЛОО СДПУ(о), партії в цілому і рядових членів партії.

У телеефірі від 23 вересня 2001 року «відповідач Я.Кендзьор» публічно обвинуватив об’єднаних соціал-демократів у здирстві коштів (рекеті) від підприємців Львівської області, у незаконному фінансуванні осередків партії за рахунок оплачених суб’єктами підприємницької діяльності податків, що йдуть не в державний бюджет, а на обслуговування СДПУ(о). У наступній телепередачі, котра транслювалася 1 жовтня, Ярослав Михайлович (знову ж таки — перед широкою аудиторією) стверджував, що податкова адміністрація виконує функції політичної структури СДПУ(о), що є податкові районні адміністрації, де всі працівники є членами ЛОО СДПУ(о), що, таким чином, відбулося протиправне зрощування державної структури з обласним осередком партії.

Втім, на першому ж судовому засіданні позивач мінімізував претензії, зняв обвинувачення в зрощенні податкової адміністрації з партією. Секретар ЛОО СДПУ(о) Ігор Шурма каже, що свої корективи в хід судового розгляду вніс із політичних міркувань: «Якби ми зараз у суді вимагали повного спростування, це зажадало б дуже багато часу. Це те, чого хоче відповідач — «розкрутки» свого імені і свого іміджу на виборах. Адже зараз йдуть вибори. Потрібно з чимось виходити. Із виконанням практичних дій? Не знаю, є у них можливість похвалитися цим чи ні. А тут є чергова боротьба...»

Відповідач Кендзьор послаблення позовних вимог пов’язує з іншою обставиною. На думку народного депутата і глави ЛОО НРУ (Я.Кендзьора), есдеки зрозуміли, що вони з тріском програли б справу, якби наполягали на запереченні «факту зрощування», оскільки він надав суду документи, котрі це доводять. Зокрема, відповідач передав судовій інстанції список працівників ДПА у Львівській області і ДПІ в містах і районах Львівської області, котрі одночасно є членами обкому СДПУ (о) або секретарями районних комітетів даної партії. За цим списком у 21-му випадку Я.Кендзьор виявив збіг юридичних адрес керівників СДПУ(о) із юридичними адресами районних керівників-податківців. Та й сама обласна організація СДПУ(о) донедавна, як стверджує відповідач, знаходилася в тому ж будинку, де розміщається Львівська обласна ДПА: на вулиці Стрийській, 35 у кімнаті 103.

Кендзьор також заявив, що юридична адреса благодійного фонду «Зоряний шлях» знаходиться в приміщенні податкової міліції. Він також передав на розгляд суду ксерокопію зразка листа-пам’ятки директора благодійного фонду «Галичина», у якому з посиланням на СДПУ(о) міститься звернення до підприємців із проханням «приєднатися до різноманітних благодійних заходів» і реквізити конкретного банківського рахунку.

Відповідач залучив (як він сам сказав) вісім свідків, які погодилися свідчити проти позивача за даним питанням. Один зі свідків, головний редактор місцевої газети «За вільну Україну» Михайло Сірків, розповів суду історію, як до його головбуха зверталася працівник Галицької районної податкової адміністрації, така собі Любов Андріївна, котра сказала, що газета повинна переказати гроші за офісні меблі (одного з 20 столів) для СДПУ(о). За словами свідка, він погодився оплатити придбання одного столу, що і зробив. Але наступного дня після того, як нардеп Кендзьор звернувся з депутатським запитом «із приводу столів» до керівника обласної міліції Ортинського, злощасний екземпляр меблів було транспортовано до редакції «ЗВУ».

Однак, усупереч чеканням відповідача, згаданий районний суд (12 грудня ц.р.) ухвалив рішення, відповідно до якого народний депутат Ярослав Кендзьор не навів переконливих доказів. Базовим моментом, на якому будувалася ухвала суду, стала фраза депутата-журналіста Кендзьора, котру автор даної статті вирішив навести у повній відповідності з мовою оригіналу (щоб уникнути можливих юридичних претензій щодо неточного цитування позовної заяви): «І якщо ви сьогодні, шановні телеглядачі, хто слухає мене і панове із адміністрації податківців Львівської області, якщо ми сьогодні викличемо на відверту розмову будь-кого із підприємців — малих, середніх, крупних, — вони в пориві одкровення скажуть про цей дикий, жахливий рекет, це змушування платити відповідні податки поза державною казною, які йдуть сьогодні на обслуговування цієї великої імперії, якою є СДПУ(о)».

Справді, якщо виходити з юридичного аналізу одного лише цього висловлювання, котре у даній ситуації мало чим різниться від стилістичного розбору, вимовлені журналістом Кендзьором слова досить уразливі. Дійсно, вислів «податки поза державною казною» не є офіційним терміном. Даремно відповідач намагався переконати суддю, що він під «податками» розумів не податок на додану вартість чи податок із прибутку, а прагнення здерти гроші на партійні потреби есдеків в обхід контролюючих органів. На жаль, те, що мається на увазі, і те, як це висловлюється, не завжди збігається навіть у досвідчених журналістів. (До речі, не відреагував суд і на письмове прохання відповідача зажадати від львівської філії Укркредитбанку інформацію про джерела надходжень на рахунки фондів «Галичина», «Зоряний шлях».)

З юридичної точки зору «не відповідають дійсності» й інші твердження відповідача. Скажімо, пам’ятка фонду «Галичина» є усього лише ксерокопією і за доказ законом не визнається. Знайти оригінал навряд чи вдасться, бо цього літа фонд «було обікрадено» (хтось нехороший виніс комп’ютерну техніку і бланки). Партійна приналежність керівника фонду, за законом, не є доказом. Самого керівника про те, чи робив він непристойні пропозиції підприємцям, схоже, не запитували. Сама СДПУ(о) формально у своїй структурі не має жодного фонду. (Чи міг лідер партії, юрист, не врахувати такої дрібниці?)

Закид щодо 21 сумісника не є юридичним порушенням. По-перше, українське законодавство не забороняє державним працівникам очолювати хоч би які партійні організації, тим більше — бути членами будь-яких партій. По-друге, на сьогодні, як упевнено заявляє вже знайомий нам пан Шурма, твердження щодо «збігу юридичних адрес» не є істиною: «Я не знаю, які він там дані має, за який рік. Я очолюю організацію з 2000 року». Не заперечуючи «факту суміщення», секретар ЛОО СДПУ(о) на запитання власкора «ДТ», чи не було до 2000 року збігу юридичних адрес і телефонів у податкових і партійних функціонерів, емоційно відреагував: «Що значить «не було»?! А ви жили в Радянському Союзі?! Жив! А пан Кендзьор працював у профспілках, школі комунізму!» І, закінчуючи своє спілкування з автором даних рядків, пан Шурма поцікавилася, чому б не кваліфікувати, скажімо, факт суміщення Азаровим посади керівника ДПА з лідерством у «Регіонах» як зрощування державної та партійної структур! Або: чому не можна говорити про зрощування Львівської обласної податкової адміністрації з АПУ на тій підставі, що податківців в області очолює Сергій Медведчук, аграрій за партійною приналежністю! (До речі, стосовно останнього аргументу, Кендзьор вважає, що С.Медведчук в АПУ пішов «для маскування».)

Суд, задовольнивши позов СДПУ(о), зобов’язав ЛТБ і Кендзьора спростувати зроблені на адресу СДПУ(о) заяви в тій же передачі й у той же ефірний час. З ЛТБ і Кендзьора вирішено також стягнути по 8 грн. 50 коп., пов’язаних із витратами на державний збір. Компенсації моральних збитків СДПУ(о) чомусь не вимагала. Можливо, припустила, що у відповідачів немає таких грошей, що могли б відповідати її престижу.

Кендзьор, вважаючи себе законослухняним громадянином, відмовлятися виконати вимогу суду не став. Для «ДТ» він сказав, що оголосить у своїй передачі рішення суду і знайде форму спростовання: «...але... по моїй фізіономії мільйон глядачів на Львовщині бачитиме... і даватиме оцінку і суду».

Погодившись із резолюцією даного суду, Кендзьор не визнає свою моральну неправоту. Він пообіцяв незабаром подати заяву в суд «на працівника податкової інспекції», котрий зумів при зарплаті в 300 гривень вибудувати шикарний палац, «пишності якого могли б позаздрити арабські шейхи».

Втім, і обласна організація СДПУ(о) в особі пана Шурми обіцяла вдруге і втретє подавати до суду на Кендзьора, «поки він не спростує ту всю неправду, яку він викинув на адресу об’єднаних соціал-демократів». Можливо, предметом суду стануть висловлювання Ярослава Михайловича, котрий неодноразово порівнював ситуацію по захисту репутації СДПУ(о) із діями куртизанки, яка бажає довести, що вона є незайманою дівчиною. Тож читачі «ДТ» цілком можуть розраховувати на «Далі буде».