Хто найголосніше кричить «Тримай рейдера!»?

Дотепер проблему рейдерства, наскільки за її висвітленням у вітчизняних ЗМІ встигає стежити автор цих рядків, подавали в основному в чорно-білих тонах. Як правило, по один бік конфлікту — дивовижно солідарний тандем адміністрації та працівників підприємства (всі вони разом — власники різномірних пакетів акцій); по інший — безапеляційно-кровожерливий рейдер, недружній поглинач. Проте у світі відкритих акціонерних товариств (життєдіяльність багатьох із них і дає привід для розмов про рейдерство) усе набагато складніше, різноманітніше, гарніше...

Точку зору, альтернативну традиційним уявленням про рейдерство, виклав «Дзеркалу тижня» заступник генерального директора інвестиційного консорціуму «Вихор» Герасим Кізін. За словами Герасима Васильовича, неприємна історія, в яку було втягнуто цю юридичну особу, виглядає так.

Виходячи зі своїх статутних цілей, інвестиційний консорціум (ІК) знайшов на ринку цінних паперів (що аж ніяк не суперечить чинному законодавству України) львівське ВАТ «Агрофірма «Провесінь», що займається вирощуванням овочів. «Провесінь» фактично була без власника — контрольним пакетом ніхто не володів. На підприємстві збереглася радянська традиція не ставити прибуток метою господарської діяльності.

Ознайомившись із звітами про фінансовий стан «Провесні», офіційно розміщеними в Інтернеті, в ІК дійшли думки, що це підприємство дуже далеке від оптимального розкриття свого економічного потенціалу. Так, за 2005 рік «Провесінь» показала 10 млн. гривень виручки. Для тепличного господарства, що займає 100 га землі, це мало. Розрахунки показали, що за невеликих інвестицій і належного менеджменту підприємству можна забезпечити 100 млн. грн. річного обороту. А з цієї, останньої, цифри отримати 10—20% прибутку — цілком реально.

Розробивши план розвитку й визначивши обсяг інвестицій, ІК у серпні минулого року починає скуповувати акції агрофірми. У стислий термін консорціум зібрав пакет, який дає змогу не просто брати участь у визначенні господарської політики підприємства, а й ініціювати збори акціонерів. Керівництво «Провесні» в особі Івана Півня допускати незалежного великого власника акцій до корпоративного управління категорично відмовилося.

Пасивним ігноруванням «Вихора» пан Півень не обмежився. Для початку було розгорнуто атаку в медіа. «Вихор» однозначно кваліфікувався як рейдер. Потім, як з’ясовується з листа, із яким директор ТОВ «ІК «Вихор» О.Сушко звернувся до Львівської обласної дер­жавної адміністрації, Півень І.О. ... обрав шлях «тиску на ТОВ «ІК «Вихор».

От лише неповний перелік тих дій, котрі, як зазначено в згаданому зверненні, були організовані Півнем щодо «Вихора»: перевірки за скаргами, незаконні затримки працівників ТОВ «ІК «Вихор», неправомірне порушення кримінальної справи, вилучення інформації, що становить банківську таємницю, привласнення І.Півнем через третіх осіб прав оренди земельних ділянок ринків на вул. Личаківській та на вул. Княгині Ольги.

Найпікантнішим у цьому списку, як нам здається, виглядає пункт, в якому описано окремі судові рішення, прийняті місцевими суддями. Зокрема, 8 грудня минулого року суддя Н. винесла ухвалу без номера. Цією ухвалою всім уповноваженим органам і особам акціонерного товариства заборонялося приймати на позачергових зборах рішення з будь-яких питань, що стосуються «звіту голови правління про фінансовий стан і господарську діяльність товариства, переобрання голови і членів правління, голови і членів спостережної ради, голови і членів ревізійної комісії на вимогу акціонерів, які в сукупності володіють 10% голосів...» Вийшла якась адресна заборона, адже новий акціонер до цього моменту встиг стати власником пакета акцій саме в межах 10%.

Наступним положенням цього, так би мовити, юридичного табу, яке передбачає «притягнення до відповідальності посадових осіб за розкрадання майна товариства й неналежне його використання», суддя, як можна зрозуміти, де-факто констатувала порушення в діяльності Півня. Автор листа, спрямованого до Львівської ОДА, немов розвиваючи побоювання судді Н., називає суму, на яку Півень завдав агрофірмі збитків, — «близько 10 млн. гривень за ринковими цінами».

Окремі збитки, щоправда, виражені в «неринкових цінах», — придбання акцій паном Півнем (понад те, що він міг одержати при акціонуванні підприємства). Впродовж 2002—2005 років ВАТ, за вказівкою голови правління, здійснювало скуповування акцій. За зазначений період було куплено майже 7 млн. акцій на загальну суму близько 300 тис. гривень. Скуплені на гроші — будьте уважні! — підприємства та акціонерів, акції було «продано» голові правління за 13 тис. гривень!

При цьому варто було б зазначити одну важливу обставину. Відповідно до офіційних даних, «Провесінь» у цей період декларувала збиткову діяльність, а акції підприємство може одержувати, відповідно до законодавства, тільки за рахунок прибутку.

А далі, якщо відстежити, в який спосіб керівник підприємства концентрував акції «Провесні» у своїх руках, усе відбувалося так. У серпні 2004 року пан Півень відповідним договором подарував собі (!) понад 3 млн. акцій. «Подарунок» обійшовся підприємству в 160 тис. гривень.

Хай там як, до 2006 року голова правління «акумулював» 20% акцій товариства. Сьогодні він має у своєму розпорядженні вже 30-відсотковий пакет.

Який механізм було задіяно у процесі придбання інших 10%, ми можемо лише здогадуватися. Проте представники «Вихора» переконані, що без тиску на акціонерів, які одночасно були працівниками підприємства, навряд чи обійшлося. Можливо, багато акціонерів поступалися начальству своїми цінними паперами, не бажаючи втратити роботу чи гуртожиток, або право на приватизацію відомчого житла. Адже як інакше пояснити, що акцію номіналом у 25 коп. робітники-акціонери в 2002 році продавали по 4—5 коп.? І це при тому, що цінні папери були швидше недооцінені, ніж переоцінені...

Для порівняння: скуповуючи сьогодні контрольний пакет «Провесні», «Вихор» платить по 1—1,2 грн. за акцію. Різниця очевидна?! Не секрет, що на гроші, отримані акціонерами від інвестиційного консорціуму, у прилеглому до підприємства районі істотно обновився парк особистого автотранспорту, ведуться серйозні ремонти житла. Проте люди, які вигідно продали свої цінні папери, останнім часом відчувають на собі тиск іншого роду: керівництво ВАТ вимагає відмовлятися від договорів із ІК «Вихор» і повернути гроші.

А що ж «вивільнені» у такий спосіб акції? Чи буде голова правління «Провесні» їх викуповувати, формуючи свій контрольний пакет? Його опоненти вважають, що не буде. Найімовірніше, у нього на цю справу немає ні ресурсу, ні особливого бажання. До того ж, аби почуватися господарем підприємства, багаторічному керівнику контрольний пакет наче і необов’язковий. Брак голосів можна компенсувати тиском на працівників, маніпулюючи недосконалістю законодавства України та судової системи.

Тож хто кому рейдер? Нехай читач вирішує сам. Для ІК «Вихор» відповідь абсолютно очевидна, як і перспективи подальшої роботи з ВАТ «Провесінь».

Зіштовхнувшись із таким агресивним ставленням нинішнього керівництва агрофірми до інвестора, в інвестиційному консорціумі прийняли єдино можливе для себе рішення — припинити вкладати кошти в акції ВАТ «Провесінь», переключивши свою увагу на привабливіші підприємства і регіони.