Підтримати
З приходом до влади команди Володимира Зеленського, який упевнено пообіцяв Україні мир, дискусії про реінтеграцію Донбасу помітно активізувалися. Останнім часом стали з'являтися пропозиції, альтернативні "Мінську", виникають нові плани й стратегії, однак чіткого та однозначного бачення врегулювання в Донбасі на сьогодні як не було, так і немає. Українське суспільство все ще не може визначитися всередині себе, "як нам облаштувати Донбас", впадаючи інколи у крайнощі й не бажаючи помічати об'єктивних реалій.
Суперечливість відповідей учасників свіжого дослідження "Оцінка соціально-політичних настроїв населення України - лютий 2020" - ще одне цього підтвердження.
Соціологічне опитування було проведене компанією "Нью Імідж Маркетинг Груп" на замовлення Українського інституту майбутнього 13–23 лютого 2020 року. Частиною цього проєкту, який охоплює всю Україну (крім окупованих територій Донецької та Луганської областей і АР Крим), була, зокрема, й оцінка деяких аспектів встановлення миру в Донбасі. Опитування проводилося face-to-face за структурованою анкетою на планшеті на базі додатку "Лемур" у домогосподарствах респондентів. Вибірка становила 2410 осіб і представляє доросле населення України (18 років і старші). Статистична погрішність не перевищує 2,05%.
Хто відповідальний за все?
Отже, почнемо з основоположного: то що ж відбувається в Донбасі? Респондентам було запропоновано три можливі відповіді. Варіант "Війна/конфлікт у Донбасі - це військова агресія з боку Російської Федерації, міжнародний збройний конфлікт із РФ" підтримали 69% учасників опитування (54% - повністю, 15% - швидше) (рис. 9).
"Війна/конфлікт у Донбасі розв'язана місцевими проросійськи налаштованими прошарками/категоріями громадян за підтримки Росії", - в цьому переконані 63% респондентів (41% - повністю, 22% - швидше).
"Війна/конфлікт у Донбасі - це суто внутрішній конфлікт (громадянська війна), в якому не беруть участі жодні інші країни", - так вважають лише 22% опитаних, 70% з ними не згодні.
Для порівняння нагадаємо результати торішнього жовтневого опитування "Нью Імідж Маркетинг Груп" на окупованих територіях. 76% жителів ОРДЛО вважають, що війна в Донбасі - це внутрішній український конфлікт. При цьому 86% не згодні з тим, що біля витоків конфлікту стояли проросійські угруповання й Москва, - швидше, не згодні 45,1% і абсолютно не згодні 44,9%.
Володимир Зеленський та його команда так часто обіцяли принести мир в Україну й закінчити війну, що українці (особливо жіноча половина) їм повірили, і більшість їх - 81% (!) - покладає першорядну відповідальність за врегулювання ситуації в Донбасі саме на українську владу: президента, уряд і Верховну Раду (рис. 2). (Нагадаємо, що, за результатами жовтневого опитування, проведеного на непідконтрольних територіях, лише 1,7% респондентів вважають дуже ймовірним той факт, що Зеленський принесе мир у регіон; думають, що це ймовірно,12,5% жителів ОРДЛО).
Респондентам, які відповідали, від кого насамперед залежить урегулювання ситуації в Донбасі, пропонувалося для вибору три варіанти відповіді, але при цьому лише 57% їх зазначили, що вирішення конфлікту залежить від Росії (її влади). 35% наших співвітчизників (особливо на Заході країни) вірять у потугу та бойовий дух Збройних сил України, вважаючи, що врегулювання на Сході країни насамперед залежить від ЗСУ.
У власні можливості українці вірять не дуже: трохи більше п'ятої частини респондентів (22%) відзначили населення України як рушійну силу врегулювання (удвічі менше - 11% - вказали населення тимчасово непідконтрольних територій). Чверть респондентів покладає сподівання на Європейський Союз, п'ята частина - на Сполучені Штати, а ось миротворчий потенціал "нормандської четвірки" (як і НАТО) оцінили тільки 16% опитаних. У першочергову залежність врегулювання в Донбасі від влади "ДНР/ЛНР" вірять 15% респондентів (правда, на Сході й Півдні таких трохи більше - 25 і 21%, відповідно).
При цьому переважна більшість українців вважають, що найбільшою мірою мирний процес залежить від української влади, непохитно вірять, що їй удасться домогтися миру в Донбасі, навіть менше чверті респондентів - 24% (рис. 1). Ще 30% відповіли "швидше, так". Переконаних песимістів виявилося 17%, дуже сумніваються - майже п'ята частина (19%) (і на Сході таких більше, ніж в інших регіонах країни).
Мало оптимізму в наших співвітчизників і стосовно врегулювання в Донбасі на українських умовах: лише 14% вірять у таку можливість (рис. 3). Ще 28% відповіли "швидше, так, але знадобляться певні компроміси". 43% українців або взагалі не вірять в урегулювання на умовах, пропонованих українською владою (22%), або вважають, що це, швидше, неможливо, оскільки "доведеться йти на великі поступки" (21%). Песимістів у цьому питанні виявилося найбільше серед киян та жителів Сходу.
Однак при цьому саме респонденти з Києва (41%) і Східного регіону (38%), а також жителі півночі (39%), які примкнули до них, частіше за інших українців вважають, що необхідно намагатися повернути окуповані території Донбасу "якомога швидше за будь-яких умов". Загалом же, по Україні цей показник - 33%, тобто третина населення країни (рис. 4). Ще 22% респондентів відзначили, що треба поспішати з поверненням Донбасу, але при цьому необхідно "виключити серйозні поступки Росії і вибирати зручний для нас час". Таким чином, 55% наших співвітчизників - за якнайшвидше повернення непідконтрольних територій у лоно України. І лише чверть населення вважає, що, перш ніж повертати ОРДЛО, "насамперед необхідно зміцнити Україну". Переконаних, що конфлікт необхідно заморозити на досить тривалий час, зовсім мало - 9%.
Якими ж бачать українці часові рамки реінтеграції Донбасу? При тому що третина країни - за якнайшвидше повернення окупованих територій, для 50% українців це не менш як 2–5 років (рис. 5). А найпопулярнішою стала відповідь "5–10 років", - реінтеграцію за такий період вважають можливою 55% респондентів. У тому, що окупований Донбас можна буде повернути за "більш ніж 10 років", переконані 38% респондентів плюс 15%, які відповіли "швидше, можливо". Кожен десятий відзначив, що "реінтеграція Донбасу не відбудеться ніколи", ще 7% думають, що цього не відбудеться, "швидше за все". Таких песимістів більше в Києві й на Сході України.
Що таке добре і що таке погано
Ви, звісно, вже запам'ятали, що третина учасників опитування (33%) - не тільки за якнайшвидше повернення Донбасу, а й "за будь-яких умов". Але коли дійшло до цих самих умов, виявилося, що українці зовсім не готові миритися з багатьма з них (рис. 6). (При цьому зазначимо, що багато із запропонованих учасникам опитування аспектів врегулювання взято з мінських документів.)
Зокрема, 39% респондентів вважають абсолютно неприйнятним постійний особливий статус ОРДЛО, що його гарантував би окремий закон (ще 14% - швидше, не сприймають цього, разом - 53%). А 38% опитаних - категорично проти змін до Конституції, які гарантують особливий статус (плюс 14% - вважають цей аспект, швидше, неприйнятним, разом - 52%).
Тим часом майже половина українців - 49% - сприймають як абсолютно прийнятне повернення Донбасу без особливого статусу, зі "звичайними правами, як у будь-якого регіону/області України" (ще 13% вважають це, швидше, прийнятним, отож - 62%).
Цікаво, що новелу у вигляді "прямого президентського управління територіями без широких прав місцевого самоврядування" учасники опитування сприйняли досить позитивно: кожен четвертий вважає цей варіант повністю прийнятним, кожен п'ятий - швидше, прийнятним.
А ось впровадження тимчасової військової адміністрації з обмеженням у правах місцевого населення - на час перехідного періоду - підтримали тільки 15% учасників опитування, ще 19% вважають таки варіант, швидше, прийнятним. Ще нижчу підтримку має тимчасова автономія регіону зі своєю системою управління та правосуддя - навіть попри те, що цей варіант було запропоновано лише на час перехідного періоду: всього 12% респондентів розцінили його як прийнятний, ще 18% - швидше, прийнятний.
Створення місцевої народної міліції без участі української поліції категорично не сприймають 50% опитаних, ще для 15% це, швидше, неприйнятний аспект. Використання в ОРДЛО виключно російської мови не сприймають 53% респондентів (36% - зовсім, 17% - швидше).
На відміну від жителів Донбасу по той бік лінії розмежування, переважна більшість яких (майже 64%) вважає, що відновлення регіону має відбуватися за кошти України, а на Росію його тягар готові покласти лише 16%, - жителі "великої" України не палають бажанням витрачати гроші з національного бюджету на відродження краю шахтарів і сталеварів. Менше однієї п'ятої українців на підконтрольній території вважають фінансування відновлення Донбасу з держбюджету України прийнятною ідеєю, ще одна п'ята - готові, швидше, з нею погодитися (рис. 7). А ось відновлення Донбасу за рахунок компенсацій Росії дуже подобається 48% українців, ще 20% вважають цей варіант, швидше, прийнятним. Не стане заперечувати більшість наших співвітчизників, якщо на облаштованість Донбасу розщедриться і Захід (ЄС, США та інші): 38% українців цілком влаштовує таке вирішення питання, ще 27% - швидше, готові з ним погодитися.
Широка амністія (підпадають усі, незалежно від скоєних діянь), як і раніше, не в пошанівку в українців. Прийнятним такий варіант вважають лише 13% респондентів, а 44% абсолютно не сприймають його. Амністія лише для тих, "на кому немає крові", повністю влаштовує 32% опитаних, швидше прийнятною її вважають ще 25%, разом - 57%. Стільки ж виявилося й тих, для кого прийнятне судове переслідування всіх, хто брав до рук зброю або брав участь у масових заворушеннях (37% - цілком, 20% - швидше).
Нагадаємо, що жителі окупованих територій Донбасу теж не готові вибачати всім поспіль. Однак переважна більшість їх (63,4%) вважає, що не повинні уникнути амністії не ті, у кого "кров на руках", а ті, "хто скоював тяжкі злочини - заволодіння особливо цінним майном"…
На підконтрольній території теж спостерігаються помітні відмінності у відповідях залежно від регіонів (табл. 1). Наприклад, українці зі Сходу рідше від інших - 41% проти загальних 57% - вважають прийнятним (цілком або швидше) судове переслідування всіх, хто брав до рук зброю. Кияни та жителі Сходу більше за інших готові сприймати широку амністію (39 і 36%, відповідно, проти загальнонаціональних 25%) і створення місцевої народної міліції в ОРДЛО (27 і 29% проти загальних 18%). Лояльніші в питанні російської мови, знову-таки, кияни, респонденти зі Сходу й Півдня (44, 42 і 41%, відповідно, проти 31% по країні). У цьому опитуванні, мабуть як у жодному іншому раніше, кияни часто відповідали в унісон із жителями Східного регіону. Хоча зазвичай як на загальнонаціональних виборах, так і під час опитувань, присвячених, наприклад, зовнішньополітичним пріоритетам, думка киян частіше збігається з поглядами українців із Заходу.
"Зрада" чи "перемога"?
Ця частина дослідження, за ідеєю, має бути особливо цікава команді президента Зеленського, яка уважно відстежує й чутливо реагує на суспільні настрої. Які сценарії реінтеграції Донбасу українці сприймуть як перемогу, а які - як поразку? Певною мірою і від відповідей на ці запитання залежатиме визначення подальшої лінії офіційного Києва з врегулювання в Донбасі, а також позиція України в мінському та нормандському форматах.
Отже, як свідчать результати опитування, суспільство, третина якого готова реінтегрувати Донбас "якомога швидше і за будь-яких умов", тим часом вважатиме перемогою досить обмежену кількість опцій.
Максимальну кількість голосів - 65% - набрала програма фінансування відновлення Донбасу за рахунок компенсацій Росії: 40% наших співвітчизників вважають це повною перемогою, 25% - швидше, перемогою (табл. 3).
Майже для стількох українців - 63% - перемогою стане "повернення регіону без будь-якого особливого статусу, - на звичайних підставах, як у будь-якого регіону (області) України" (для 41% це повна перемога, для 22% - швидше, перемога) (табл. 2).
У рейтингу "переможних сценаріїв" "програма фінансування відновлення Донбасу за рахунок допомоги Заходу" (набрала 59%) на 10% випередила навіть "військову операцію, що завершиться розгромом формувань "ДНР/ЛНР", яку перемогою ("повною" або "швидше") назвали 49% учасників опитування.
Ось, власне, і всі можливі вікторії в очах українців. Ну плюс ще "передача контролю над регіоном (на певний час) міжнародній місії (міжнародній адміністрації) з підтримання миру" та "введення миротворців, які контролюватимуть лише лінію розмежування", - набрали по 38% кожна: при тому що повною перемогою ці опції вважають лише 14 і 13%, відповідно, а 23% опитаних стосовно кожного з цих двох пунктів "не мають однозначної позиції", вважаючи їх "частково перемогою, частково поразкою". До речі, нагадаємо: офіційно Україна завжди була категорично проти того, щоб можлива миротворча місія контролювала лише лінію розмежування, й наполягала на тому, аби миротворці контролювали всю територію ОРДЛО, включно з ділянкою кордону України з РФ.
Більшість же сценаріїв, які розглядаються в дослідженні, українці зарахували до поразок. Найграндіознішою з них, за результатами опитування, виглядає "проголошення незалежності "ДНР/ЛНР", - три чверті респондентів назвали його поразкою (57% - повною, ще 18% - швидше). Навіть "анексія "ДНР/ЛНР" з боку РФ" розглядається як поразка меншою кількістю українців (68%), ніж "добровільне" вирушення непідконтрольної частини Донбасу у вільне плавання (табл. 2).
До незаперечних програшів України 68% респондентів зарахували й "проведення місцевих виборів у Донбасі не за українським законодавством, без допуску ЦВК, українських політичних партій та ЗМІ". В очах суспільства - це чітка червона лінія для влади.
Створення в ОРДЛО місцевої "народної міліції" без участі української поліції є програшем для двох третин респондентів.
Доки адміністрація Зеленського міркує над альтернативами "Мінську", "якщо "Мінськ" не спрацює", і обдумує варіант "стіни", народ уже визначився і 56 відсотками зарахував "замороження конфлікту зі зведенням стіни між контрольованими та неконтрольованими територіями" до програшів. Навіть варіант "м'якої заморозки" українцям не до душі: "заморожування конфлікту з активною гуманітарною взаємодією" поразкою вважають 40% респондентів (21% - повною, 19% - швидше).
До розряду програшів також були зараховані "широка амністія (для всіх, незалежно від скоєних дій)" (57%); "роззброєння формувань "ДНР/ЛНР", але без контролю над кордоном" (49%); "зміни до Конституції України з гарантуванням особливого статусу" (48%); "постійний особливий статус, гарантований окремим законом" (46%); "проведення місцевих виборів в ОРДЛО до одержання контролю над кордоном, роззброєння та виведення російських військ" (42%); вибори в ОРДЛО у Верховну Раду України до виконання всіх вищезгаданих умов (41%); фінансування відновлення Донбасу з держбюджету України (41%).
Політична економіка
Більш-менш чітко уявляючи собі, "що таке добре і що таке погано" в процесі політичного врегулювання в Донбасі, учасники дослідження серйозно розійшлися в оцінках можливості почати повноцінне відновлення економічних зв'язків із окупованими територіями до процесу політичного врегулювання (рис. 8).
Відповіді в національному масштабі розподілилися майже порівно між чотирма запропонованими варіантами (три з них отримали, практично, однакову кількість прибічників). 23% респондентів вважають: "так, це сприятиме врегулюванню"; 24% вибрали опцію "так, ми маємо використовувати всі можливості, де це вигідно Україні"; ще 24% - "ні, це дасть незаконне формування додаткових ресурсів для ведення війни"; 17% відповіли "ні, це торгівля на крові".
Автори дослідження відзначають чималі регіональні відмінності у відповідях: на Сході та в Києві більшість респондентів зазначили, що відновлення економічних зв'язків до політичного врегулювання "можливо і сприятиме врегулюванню". Однак підкреслимо, якщо сумарна кількість "так" і "ні" киян, практично, однакова - 45 і 46%, відповідно, то жителі Сходу переважною більшістю виступають за відновлення економічних зв'язків із окупованими територіями - 68% проти 19%, які сказали "ні".
На Заході та Півночі на першому місці відповідь "ні, неможливо, це дасть незаконне формування додаткових ресурсів для ведення війни". При цьому кількість прибічників відновлення економічних зв'язків із ОРДЛО в цих двох регіонах однакова - 34%, противників же - 53 і 49%, відповідно.
У Центрі та на Півдні найбільше голосів здобуло твердження "так, ми маємо використовувати всі можливості, де це вигідно Україні". Сумарно "так" сказали 49% представників Центрального регіону та 60% жителів Півдня; "ні" - 38% у Центрі й 33% на Півдні.
Беручи до уваги відповіді на попереднє запитання, не дивуємося, відтак, що українці цілком лояльно поставилися до можливості налагодження прямих перевезень між Україною та окупованими територіями Донбасу й Криму (рис. 10).
62% респондентів підтримали відновлення прямих перевезень в Донбас (32% - повністю, 30% - швидше); 52% - за налагодження вантажних залізничних перевезень в ОРДЛО.
Респонденти зі Сходу й Півдня частіше за інших давали позитивні відповіді.
Короткі висновки
Після вивчення результатів даного соцопитування мимоволі пригадується улюблений українцями тост - "Щоб у нас усе було, і нам за це нічого не було".
Покладаючи на президента, уряд і парламент левову частку відповідальності за врегулювання в Донбасі та відводячи собі в цьому процесі досить скромну роль, населення України водночас досить скептично оцінює шанси української влади на успіх на цьому складному та болючому шляху. При цьому багато наших суперечливих співгромадян бажають якнайшвидшої реінтеграції Донбасу, хоча розуміють, що це вимагає серйозних компромісів, але йти на ці компроміси, як показало дослідження, більшість українців не готова. Як і платити за відновлення зруйнованого війною регіону з державного бюджету України. І при всьому цьому переважна більшість українців вважає проголошення незалежності "ЛНР/ДНР" безумовною поразкою.
Ось і отримуємо картину: влада інфантильна і поперемінно відома - то Заходом, то північчю; суспільство безвідповідально і суперечливо. Так де ж Україні взяти цілісні відповіді на життєво важливі питання?
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google