Розвідка боєм. Заява Попова перевіряє на міцність і Черновецького, і Януковича

Голова Київської міськадміністрації Олександр Попов жереб кинув, але Рубікон владою не перейдено. Вихованець Черновецького, секретар Київради Олесь Довгий здобув перемогу в бою місцевого значення. Член молодої команди, як і обіцяв, узяв до відома викривальний звіт глави КМДА і перейшов у контрнаступ, поставивши на сесії питання про довіру собі. Попри заклик Попова змінити керівництво Київради, за зняття Довгого проголосували 28 депутатів, проти - 58.

Для Олександра Попова такий кульбіт став несподіванкою - він людина в кнопкоприкладстві недосвідчена. Проте сам факт оприлюднення ним даних моніторингу («Дорога моя столице... Основні схеми», DT.UA №10, 2011 р.) - уже крок знаковий. Голова КМДА залишив поле бою (у буквальному сенсі разом із заступниками пішов із засідання сесії), сподіваючись, програвши бій, виграти війну. За Київ.

Однак для цього необхідно кілька умов. Бо, сказавши «а» і дозволивши Попову чітко позначити опонента (а до опонентів, крім «молодої команди», після голосування стосовно Довгого прирівнюється і більшість у Київраді), Банкова повинна сказати «б» - покарати винних.

Хоч би як розвивалися події далі, хоч би які мотиви для влади в результаті стали визначальними, те, що відбулося на сесії, має знакове значення для Києва і країни. Глава адміністрації, призначений президентом публічно й офіційно, оприлюднив дані розслідування, оцінивши збитки, завдані командою Черновецького громаді, у 70 (!) млрд. грн. І це має стати ще одним сигналом для силовиків. Який, зверніть увагу, надійшов уже не від медіа (на наші запити з приводу реакції на опубліковані факти прокуратура ще не відповіла), а від повноважного представника влади і держави. Це важливий суспільно значущий факт, після якого під софітами опинився президент України: Черновецького «розминають», як пластилін, чи розглядають його як баласт, при скиданні якого куля президентського рейтингу зможе піднятися?

Багато присутніх у залі Київради, які спостерігали за всім збоку, досі переконані, що Попов, маючи в руках зброю масового ураження, у принципі, міг би й не програвати навіть бою місцевого значення. Якби:

а) до сесії провів відповідну роботу з депутатським корпусом (може, тоді хоча б депутати від ПР підтримали однопартійця, якби зрозуміли, з якою з ліній партії треба хитатися в унісон);

б) розділив відповідальність за все, що відбулося в столиці, з присутніми і ним самим обвинуваченими у зловживаннях депутатами (оскільки столична фракція ПР усі ці роки голосувала разом із «черновецькими» й «довгими», а її лідер президент Янукович скористався послугами цієї команди в президентській кампанії);

в) якби вже на цій сесії, на підтвердження своєї принципової позиції, запропонував відновити справедливість з ряду земельних питань і проголосувати за скасування найбільш одіозних рішень;

г) гарантував прозоре повернення украденої власності, виключивши можливість її подальшого «тіньового» перерозподілу між «своїми».

Втім, окремі дуже схвильовані подіями співрозмовники DT.UA наполягають і на пункті «д», стверджуючи: депутати Київради, які відчули загрозу експропріації, а також жителі столиці повірять Попову та його партії тільки в тому разі, якщо сам Віктор Федорович виїде з Межигір’я... Проте цей пункт - зі сфери ненаукової фантастики. Віктору Федоровичу принцип «роби як я» чужий. Йому набагато ближчий принцип «роби, як я сказав прокуратурі». Отож у разі чого процес обійдеться без особистого прикладу.

Виконання вище перелічених пунктів, за великим рахунком, і є запорукою успіху Попова і ПР у столиці. І, в принципі, голова КМДА це розуміє. За інформацією людей із його оточення, відмова від контактів із депутатами до сесії - принципова позиція Попова. Який, за словами джерела, зважившись на війну, вирішив, що будь-які переговори до її оголошення можуть бути витлумачені як торг. «Ми дамо депутатам можливість визначитися уже в процесі розгортання подій, - розповідає співрозмовник DT.UA - Ключові питання тут - з ким вони і за що? Ми за порядок у столиці і повернення вкраденого. Якщо на цих умовах зможемо сформувати більшість, то Київрада працюватиме на місто. У теперішньому складі. Якщо ні - на порядку денному логічне питання її розпуску. Але тут, безумовно, вирішальне слово за президентом. Який найближчим часом буде докладно проінформований про ситуацію в столиці».

Проте така категоричність (тим більше в частині виборів) помітно дисонує з показовим спокоєм Олеся Довгого. Секретар, схоже, не без підстав підозрює, що будь-яка новообрана Київрада буде опозиційною до адміністрації. Тим часом деякі експерти вважають, що ситуація може розгорнутися і на користь команди Попова, якщо вона... Правильно - зверне дієву увагу на пункти «б», «в» і «г».

Якщо в команді Попова, яка, власне, і провела відомий моніторинг, сьогодні стверджують, що мають намір «діяти рішуче і не зважаючи на кольори», то зовсім не факт, що Банкова це дозволить. Звісно, задля підвищення рейтингу в столиці Янукович може пожертвувати ділянками дрібних соратників і навіть землями того ж таки «Хотовського» (Василя Хмельницького навіть із залізниці витісняють). Але в тому, що президент не наважиться зазіхнути на інтереси Ахметова - скажімо, хоча б у «Київенерго», - в адміністрації упевнені на сто відсотків.

«Виходить, що забрали в Супруненка й віддали Ахметову, - нарікають і приперті до стінки депутати. - Все ж білими нитками шито. Фонд Ахметова нібито за власні гроші пише багаторічну стратегію для Києва, проте Київ же все одно розплачується натурою. Тепер Попов говорить про передачу міських мереж у концесію «Київенерго». Але ж місту це невигідно. Уявіть собі, - депутати ще навіть не проголосували за передачу, проте, за наявною інформацєю, СКМ уже затвердив бюджет з урахуванням цього рішення Київради. Отже, просто перекладаємо з однієї кишені в іншу? Перерозподіляємо потоки?..»

Так чи інакше, а Попову доведеться відповідати на ці прямі запитання. Насамперед - собі. А також знайти аргументи для розмови з президентом, політичної волі якого повинно вистачити для дотримання всіх вище перелічених пунктів. Чи зможе Янукович дати йому такі гарантії? Запитання риторичне. Швидше за все, Олександру Попову доведеться воювати за планом Винокура: тут - воюємо, тут - не воюємо, а тут - гроші загортаємо.