Розпаювання Криму-2

П’ять років тому одна з кримських газет дотепно і, як виявилося, пророчо зверстала кілька земельно-кадрових новин під один заголовок - «Макіївські гуляють!». Ішлося тоді про наділ у 120 гектарів під гольф-клуб для фірми партійного «смотрящого» по Криму Антона Пригодського із селом на додачу та призначення в Крим на генеральську посаду начальника головкому МВС полковника Анатолія Могильова. Усього п’ять років - а скільки всього перемолотилося: активи Антона Пригодського в політиці та бізнесі, київський злет і кримська посадка Анатолія Могильова, відсидка кримського екс-спікера Анатолія Гриценка і, звісно, «Кримський проект» Василя Джарти і слідом за ним зникаюча «макіївська» епоха в історії півострова. Ні, залишки команди Джарти і Могильов, котрий міцно закріпив свою єдиноначальність у структурах влади автономії, поки нікуди не їдуть. І, як бачиться, найбільше (і найболючіше) питання для Анатолія Володимировича: а чи є життя за Перекопом після парламентських виборів? У баченні президента і друзів його старшого сина. Проте події останніх тижнів цілком тягнуть на добірку новин із заголовком «Єнакіївські гуляють!».

Якось так зійшлося, що одного дня, 29 травня, дві споріднені структури в різних місцях Криму - столиці автономії і в далекому Ленінському районі - стали власниками прав на два ласі ресурси, розташовані по сусідству. Тобто випадковим тут може бути тільки збіг за датою.

Дачний кооператив «Боспорська хора» виграв аукціон із продажу прав оренди на 65,2 гектара в районі озера Чокрак, що на території Багеровської селищної ради Ленінського району. Ціна оренди ділянки, наданої на 20 років, становить 7,5 мільйона гривень. Попри явну дорожнечу цього продажу - стартова ціна лота перевищена в 10 разів, - купівлю слід вважати дуже успішною для приватної фірми, яка отримала можливість здійснити мрію багатьох оптимістів - побудувати на березі багатющого, але майже незайманого цілющого озера Чокрак новий бальнеологічний курорт у Східному Криму, часто - у зв’язці з масштабними проектами освоєння всього регіону.

Яких лишень ідей не заявляли! Найнеймовірніші включали в себе ледь не новий Лас-Вегас на малолюдних просторах Ленінського району. Але всі вони - і рекреаційні, і гральні - включали в себе розвиток однієї з головних визначних пам’яток району - Багеровського аеродрому, величезного комплексу Багеровської авіабази №71, побудованої одразу після Другої світової для забезпечення повітряних ядерних випробувань (для дальніх бомбардувальників Ту-4).
У 80-х «злітку» було реконструйовано під резервну посадкову смугу для багаторазового космічного корабля «Буран».

Щоправда, замість здатних тут сідати «боїнгів» в останні роки тут приземлялися маленькі літаки, з яких обробляли поля, місцева молодь влаштовувала автоперегони без правил, а жителі цупили все, що погано лежало після розформування військової частини. Але знаменита смуга завширшки 80 метрів і завдовжки 3,5 км, викладена 22 тисячами дорогих плит, уціліла. Тому, коли у вказаний день об’єкт пішов за ціною 13,3 мільйона гривень (із ПДВ), кримські ЗМІ та місцева громадськість обурено ахнула. Не в плані «Батьківщину продають!», а через те, що, по-перше, покупців, які хотіли заплатити удвічі більше, до аукціону не допустили, а по-друге, переможець конкурсу - керченське ТОВ «Лама» - вже через два дні по тому розпочало демонтаж плит, а в інтернет-просторі з’явилися свіжі оголошення про продаж 22 тисяч плит аеродромних ПАГ-18 за ціною 2 300 гривень штука. Нехитрі арифметичні дії б’ють наповал успішністю угоди: якщо тільки самі плити продати, то можна вторгувати більш як 50 мільйонів гривень. Завидна маржа!

Кому ж так пощастило того дня двох аукціонів? Співвласниками ТОВ «Лама», зареєстрованого в Керчі, в рівних мільйонних частках є дві фізособи - Михайло Якименко та Юрій Шумаков. Обидва - жителі Єнакієвого Донецької області. Серед чотирьох засновників «Боспорської хори» також значиться Михайло Якименко. Він, у принципі, на сьогодні й виступає головним речником, який озвучив плани фірми щодо майбутнього, як тепер уже зрозуміло, колишнього Багеровського аеродрому. Проте поява такої колоритної постаті, як Юрій Шумаков, не залишає варіантів для визначення того, хто насправді грає на цьому полі. Рання бізнес-біографія Юрія Михайловича (коли його називали запросто Шумаком) пов’язана партнерськими узами з Юрієм Іванющенком. Опосередковано - через афілійовані юрособи - і безпосередньо, як, наприклад, у ТОВ «Легресурс», де Шумаков та Іванющенко кілька років мали рівні частки зростаючого статутного фонду, займаючись найширшим колом видів діяльності - від санаторно-курортної до вантажних перевезень.

Ще одне знакове партнерство докладно виписано в журналістському розслідуванні Юрія Ніколова з видання «Наші гроші», опублікованому ще 2010 року і ніким не спростованому. Це бізнес-партнерство Іванющенка, Шумакова і нинішнього міністра агрополітики Миколи Присяжнюка. «Присяжнюк разом з Іванющенком багато років тому виступав засновником кількох маловідомих компаній, наприклад ЗАТ «Технічний центр «Україна». Однак вони засвітилися і в більш відомих і близьких до агробізнесу місцях. За даними ДКЦПФР, вони входили до наглядової ради ЗАТ «Продовольча компанія «Юнкерс». Єнакіївський УБОЗ свого часу перевіряв цю фірму на предмет контрабанди бразильської яловичини через одну з місцевих територій пріоритетного розвитку, однак результати справи не набули розголосу. Сам Іванющенко фігурує засновником якогось бізнесу не надто часто. Тому поява прізвища Присяжнюка в числі бізнес-партнерів авторитетного єнакіївця свідчить про їхню близькість. Тим більше що поряд з їхніми прізвищами у вищезгаданих фірмах фігурує ім’я ще одного єнакіївця - Юрія Шумакова, якого деякі правоохоронці знають як «Шумака», - писав Юрій Ніколов у статті «Солодкі гроші «єнакіївських».

Таким чином, знаючи про багатопрофільність бізнес-діяльності зазначених партнерів, годі дивуватися тому, як торговельна фірма «Лама» збирається розпорядитися отриманими ресурсом. За словами Михайла Якименка, ТОВ має намір займатися на території аеродрому сільським господарством та вітроенергетикою. А саме: побудувати тепличний комбінат для вирощування овочів, комбікормовий завод продуктивністю близько 24 тисяч тонн, ферму для утримання великої рогатої худоби, зерносховище на 25 тис. тонн. І встановити 50 вітряних вишок. Здається, місця вистачить: площа аеродрому - півтори тисячі гектарів, щоправда, вона ще не оформлена в користування, але це дрібниця.

І що примітно: прем’єр Криму виявився абсолютно необізнаним у деталях цієї угоди. Переконував журналістів, що аеродром повністю зруйнований і припинив існування ще 1957 року. І навіть не знав, що гроші від продажу не до бюджету Криму підуть, а залишаться в Ленінському районі. А тому емоційно пояснював пресі, яка удача спіткала уряд - є тепер чим розплатитися за борги за внутрішньою позикою, взятою під закупівлю транспорту для прибирання Сімферополя. Та й то - виторгу від аеродрому вистачило б лише на десяту частину боргу.

Втім, необізнаність Анатолій Володимирович вимушено демонструє і в інших темах. Наприклад, із приводу «порятунку» наукової колекції «Магарача» шляхом звільнення історичного підвалу у Відрадному, через паркан від якого для Віктора Януковича збудували так званий Чайний будиночок. Весь нерозбірливий «український» Інтернет та ефіри кількох національних каналів уже місяць засмічено «джинсою» про нібито аварійний стан знаменитих підвалів, з яких до липня потрібно терміново підняти 22 тис. пляшок і перевезти в підвали ДП «Лівадія», котрий входить до структури «Массандри». Детально про розвиток подій у цій темі - в наступному матеріалі, сьогодні ж зауважимо, що без особистої участі міністра агрополітики Миколи Присяжнюка ця депортація енотеки й зачистка відділення агрофірми у Відрадному була б неможливою. Так само, як без його погодження було б неможливим масштабне виробництво вин під відомими брендами за ліцензійними угодами. Масовий розлив по суті фальсифікату під ТМ «Массандра», як уже писало DT.UA, сягнув цього року обсягів оригінального виробництва. І, напевно, ніхто наївно не думає, що цей величезний ринок «сірого» розливу ніхто не «кришує» і не контролює. Тому сьогодні на тому ж таки ДП «Лівадія», яке вчора за ліцензією розливало нібито «Массандру», йде розлив ординарних сухих вин під новою ТМ інституту «Магарач». Знавець, який дегустував цей продукт, здивувався зазначеному строку придатності - 12 місяців: «Це ж як його потрібно було «обдерти», щоб вино такий час поводилося стабільно». Але це ж раніше за ГОСТами для таких вин було три-чотири місяці, хто сьогодні на них озиратиметься за такої політики міністерства. І при зміцненні на півострові позицій «єнакіївських», кажуть спостережливі люди, вважаючи, що тенденція окреслилася із призначенням нового прокурора Криму - В’ячеслава Павлова, родом із Єнакієвого.

Та не слід, звісно, тягти все за вуха. Хоча коли вони стирчать - складно за них не вхопитися. Приклад того - дикий випадок, який стався в тій-таки Керчі з одним з єнакіївських бізнесменів. Він поранив із карабіна жителя Миколаєва, який приїхав того дня влаштовуватися на роботу (був суднобудівником). Наступного дня поранений помер. За версією бізнесмена, він стріляв з метою самооборони - нібито суднобудівник намагався вдертися до нього в будинок. Родичі й знайомі загиблого стверджують, що це нісенітниця, оскільки він не мав судимостей і, як пише його сестра, «працював на суднобудівних заводах Миколаєва, Литви, Латвії, Швеції. З усіх місць роботи тільки позитивні характеристики. Не зловживав алкоголем і не вживав наркотиків, на обліку ніде не перебував».

Людина загинула в березні. У кримінальній справі обвинуваченого немає, кажуть, чекають результатів експертизи. Напевно, вона покаже, хто бреше? Форуми керченських ЗМІ називають ім’я стрільця, перераховуючи його бізнес у місті та зв’язки. І без згадки цієї трагедії наша історія виглядала б неповною - йдеться про співзасновника однієї з наших щасливих фірм.

Правильним також буде зауважити, що після того, як визначився новий користувач озера Чокрак і Багеровського аеродрому, одразу стало зрозуміло - з ким же так тісно в цьому регіоні було екс-спікеру Анатолієві Гриценку, який накинув оком і на ці проекти.

Тим часом у Криму на кону - черговий аграрний приз: передані Кабміном у відання автономії цілісні майнові комплекси військових радгоспів «Азовський», «Євпаторійський» і «Гурзуфський», агропромислова фірма «Прибережна», ДП «Сонячне», комбінат «Виноградний», радгосп-завод імені 1 Травня, а також три винзаводи. Пауза зі стартом конкурсів інвестпроектів, про які казав після передачі підприємств Могильов, якось затяглася. І хто урожай восени зніме - поки що незрозуміло, але розпаювання Криму, про яке ми писали раніше, триває, а знавців агробізнесу, як бачимо, не бракує. Додалося й охочих займатися вітроенергетикою. Крім фірм, пов’язаних родинними узами з міністром регіонрозвитку та ЖКГ Анатолієм Близнюком, тепер ловити кримський вітер хочуть і партнери Юрія Іванющенка. І це правильно: уряд недавно заявив, що в розвитку поновлюваних джерел електроенергії надалі ставка робитиметься саме на вітроенергетику.