Реформатори на роздоріжжі

Віктор Янукович і його соратники часто проявляли схильність називати речі не своїми іменами. Зубожіння вони називають "покращенням", стагнацію - стабільністю, свавілля - наведенням порядку. Так і "реформа місцевого самоврядування", яку ті самі люди 2010-го відсунули в довгу шухляду, а 21 березня року поточного за відмашкою Віктора Федоровича знову запустили, може обернутися (і вже обертається) чимось іншим.

Уже на старті відповідальні за цей напрям керівники суперечать самі собі. З одного боку, наказано організувати "широке громадське обговорення" концепції реформи місцевого самоврядування. Обговорення, щоправда, відбувається в колі депутатів, муніципальних службовців і співчуваючих, тобто по суті - це кулуарна дискусія, а не широка, і тим більше не громадська.З іншого боку, не чекаючи результатів цієї говорильні, президент уже підписує укази, дає доручення і встановлює строки виконання.

Зрозуміти логіку того, що відбувається, неможливо, якщо не позбутися плутанини в термінах. Те, що ховається під загальною назвою "реформа місцевого самоврядування", - це, по суті, два самостійні процеси. І розрізняти їх важко через те, що вони протікають не паралельно і навіть не різнонаправлено, а багато в чому перетинаються.

Перший процес - це різке посилення ролі місцевих державних адміністрацій, насамперед районних і двох міських - у Києві і Севастополі. Механізм запущено, уже з'явився відповідний указ Віктора Януковича. Адміністраціям підпорядкують територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, тим самим перетворивши вертикаль на піраміду, яка стоїть на потужних структурах, підконтрольних президентові. З усіх напрямів - цей явно пріоритетний, і з цим поспішають. Указ встановлює жорсткий тримісячний строк для підготовки змін до законодавства і визначення порядку передачі функцій.

Переформатування буде масштабним. На партійній конференції ПР у Донецьку Борис Колесніков, наприклад, говорив про те, що адміністраціям віддадуть 80% повноважень. Яких саме - поки що невідомо. У президентському указі про це нічого не сказано. Випадково з'ясувалося, що територіальні управління Мінприроди перетворяться на профільні департаменти ОДА. Та й то, виявилося це тільки тоді, коли в Донецькій області губернатор і головний еколог публічно пересварилися між собою із цього приводу. Та ще й голова облради підлив оливи у вогонь, урізавши фінансування природоохоронних заходів з місцевого бюджету. Очевидно, до з'ясування обставин. Що ще опиниться в руках установ, які згаданий Колесніков колись скептично обізвав "великими статистичними управліннями", - неясно.

Є й певні ідейки з приводу того, як це починання "розширити й поглибити". Наприклад, схема адміністративно-територіальної реформи, викладена на сторінках нашого видання в статті Сергія Гриневецького: замість 24 областей - 8 округів, уся влада - адміністраціям низового рівня. Тут, загалом, і розвиваються ідеї, закладені в президентському указі. І якщо обидва задуми будуть реалізовані один за одним, то в підсумку зникне передавальна ланка між офіційним Києвом і місцевими органами виконавчої влади. Вийде класична схема прямого управління територіями з Банкової.

Другий процес - це власне реформа місцевого самоврядування, якій, мабуть, надається другорядне значення, а тому йде ця реформа так-сяк, і при цьому - досить неспішно й сумбурно. Уже на етапі ескізів і начерків концепція цієї реформи суперечить указу президента. Точніше, навпаки. Спочатку в березні з'явилася концепція, а потім, 24 травня, - указ, який перекреслює багато положень цього документа.

Розвиток місцевого самоврядування передбачає "передачу функцій від місцевих органів виконавчої влади і територіальних органів центральних органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування, які мають найбільш тісний контакт з громадянином". Але Віктор Янукович цей етап своїм підписом принаймні призупинив. Із центру місцевим адміністраціям передав, а от далі - поки що, мовляв, не треба квапитися. Крім того, запропоновано було "створення обласними і районними радами, як органами регіонального управління, власних виконавчих органів". Та про це й поготів не йдеться.

А це означає, що Партія регіонів відступилася від останнього, у що багато її функціонерів щиро вірили. Біло-сині групувалися саме навколо ідеї посилення місцевого самоврядування як команда прибічників т.зв. бюджетного федералізму ще в 1997 р. Рибак і Семиноженко з товаришами мали в цьому підтримку колег з інших регіонів, бо багатьом набридли непомірні вимоги столиці і скнарість Мінфіну. І ось у слушний момент, коли вся влада в руках, і ніщо не заважає здійснити давню мрію, почалися дивні маневри. Бюджетний кодекс, презентований як механізм наповнення бюджетів громад, на ділі ще більше їх розорив. Загальну концепцію бюджетної реформи відкладено на чотири роки. Договори про регіональний розвиток, покликані продемонструвати відмову від адміністративно-командної системи, надовго дискредитували принцип договірних відносин центру й регіонів. Виборність губернаторів, заміна обласних адміністрацій виконкомами рад - усе це забуто й відкинуто.

І саме тут повною мірою виявляється невідповідність бренда партії, декларованих цілей і завдань реальному стану справ. Політична сила, яка йшла до влади як повноважний представник територіальних громад і місцевих еліт, сьогодні такою вже не є. З 207 депутатів фракції Партії регіонів досвід роботи у низових структурах місцевого самоврядування мають… 23 особи (це трохи більше ніж 10%). Якщо додати Рибака, який не входить у фракцію, - 24. Навіть держслужбовців (силовиків разом із цивільними) більше - 35 депутатів. А найпотужніша група всередині фракції - власники і топ-менеджери комерційних структур: 142 депутати (68,5%). Грубо кажучи, дві третини.

Та й кінцевої мети, таке враження, ще не визначено. Тому й опрацьовуються кілька варіантів - на всі випадки життя. І стратегічно важливе рішення в остаточному підсумку ухвалюватиметься, виходячи з принагідних завдань 2015-го. Якщо буде поставлено мету - забезпечити другий строк Віктора Януковича за всяку ціну, то "реформа" обмежиться посиленням президентської вертикалі: потенційно ненадійних міністрів замінять повністю залежні глави місцевих адміністрацій. Якщо ж скептики зможуть переконати товаришів по команді, що життя - штука непередбачувана, то почнеться реальне посилення місцевого самоврядування, аж до внесення змін до Конституції. Виключно з метою послабити центральну владу і залишити конкурентам-переможцям пости, позбавлені колишнього впливу.