Проти отрути — харизма

Причиною загадкової хвороби Віктора Ющенка стало отруєння діоксинами. Такого висновку дійшли лікарі австрійської клініки «Рудольфінерхаус» після того, як були проведені аналізи крові В. Ющенка в лабораторіях різних країн, в тому числі в Амстердамі, де використовують новий аналітичний метод тестування на діоксин. Керівник «Рудольфінерхаус» Міхаель Цимпфер повідомив на прес-конференції, що у крові та тканинах Ющенка концентрація діоксину перевищувала норму в 1000 разів. (За результатами іншого дослідження, в 6000 разів. Про це заявив експерт із Голландії, який вивчав аналізи В. Ющенка, професор токсикології А.Бровер). Фахівці з різних країн виключають випадкове отруєння лідера «Нашої України».

«Діоксини — поганий вибір, якщо Ющенка намагалися отруїти», — вважає, зокрема, фінський експерт Т. Вартіайнен. «Отруювачі виявилися менш розумними, ніж я гадав. Діоксини довгий час утримуються в організмі на відміну від бактеріальних токсинів, які я підозрював», — так прокоментував кореспонденту «ДТ» обнародувані результати експертизи професор Університету Луї Пастера (Франція) Олександр Демченко, інтерв’ю з яким щодо можливої причини отруєння було опубліковане в нашому тижневику (№ 47, 2004 р.)

— На мою думку, проти лідера «Нашої України» було застосовано комбінацію отрут, — вважає професор Микола ПОЛІЩУК, голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства. — Клінічна картина хвороби, специфіка ураження дає підстави вважати, що це було поєднання бактеріальних токсинів і хімічної речовини. Про це я говорив з самого початку. Якщо взяти бактеріальні токсини, типу екзотоксинів або ендотоксинів, то виявити їх уже через декілька днів практично неможливо. Лише фахівці можуть їх «пізнати» за специфічною клінічною картиною. На початку захворювання у Віктора Андрійовича спостерігалися значні токсичні зміни печінки. Це могло бути наслідком бактеріального і хімічного ураження. Безумовно, сильнодіючі отруйні речовини не могли потрапити в організм випадково.

Токсини, розчинні у воді, могли бути виведені з організму ще на стадії гострого отруєння. Діоксин — дуже стійка сполука, яка розчиняється в жирах. Зокрема тваринних. Отож, він міг потрапити в організм з продуктами тваринного походження, чи з сметаною, якою, наприклад, заправлений борщ. Те, що стан здоров’я Віктора Андрійовича значно поліпшився після комплексної терапії у віденській клініці, включаючи детоксикацію організму, свідчить про «участь» в отруєнні токсину, розчинного у воді.

Відомо близько тридцяти видів діоксинів. Залежно від вмісту хлору та хімічної структури вони можуть бути дуже отруйними. Деякі з них переважають за токсичністю такі отрути, як стрихнін (у 500 разів), ціанід калію ( в 60 — 70 разів) і поступаються лише ботулінічному, правцевому та дифтерійному токсинам.

Ураження діоксинами викликає порушення функції органів і систем організму. Крім того, з’являються специфічні прояви на шкірі, зокрема обличчя.

Як лікар можу сказати, нині Віктор Андрійович практично здоровий, помітні зміни на краще і на його обличчі. Відновилася функція лицьового, трійчастого, слухового нервів. Ніяких серйозних порушень в організмі Віктора Андрійовича не сталося, окрім змін на шкірі обличчя. На даний час усі аналізи практично в нормі. Це свідчить про те, що організм справляється з отрутою, і діоксин накопичується в підшкірній жировій тканині, що характерно для цієї речовини. І зараз важливо її звідти вивести. На це, звичайно, потрібен час.

Що стосується загрози діоксину для здоров’я то, як свідчать спостереження за великою кількістю людей, які постраждали внаслідок отруєнь цією речовиною, для однієї людини небезпечна навіть невелика доза, а для іншої не страшна і набагато більша. Усе залежить від індивідуальної чутливості організму, зокрема до цієї хімічної речовини. Те ж саме стосується і віддалених ефектів отруєння: у одних вони можуть виникати, а в інших — ні. При цьому важливо відзначити: токсична дія діоксинів у людей старшого віку менш виражена у порівнянні з дітьми, жінками дітородного віку.

Я добре володію інформацією щодо стану здоров’я Віктора Андрійовича. Оскільки йдеться про організм стабільний (а не такий, що росте), то, на думку лікарів, ніяких структурних змін з боку внутрішніх органів не станеться. За тим, як проходить процес його одужання, стежать лікарі як в Україні, так і за рубежем. У нас хороші контакти з австрійськими лікарями, які добре знають ситуацію і, власне, врятували життя Віктора Андрійовича. Слід врахувати також і те, що Віктор Андрійович успадкував від своїх батьків міцне здоров’я. До того ж він вів здоровий спосіб життя: не зловживав алкоголем, не палив, любив прогулянки на свіжому повітрі, взимку купався в ополонці. Все це дозволяє зробити оптимістичний прогноз щодо остаточного одужання кандидата в президенти.

Наразі дуже важливо, що визначено речовину, вірніше, одну з речовин, яка була застосована проти В. Ющенка. Це дає змогу лікарям вибрати правильну стратегію лікування.

До речі, уже є дані досліджень про те, який саме вид діоксину було використано як отруту. Це дає змогу вийти на слід отруювачів. Однак — то вже справа слідства.

Задум зловмисників, які намагалися отруїти В. Ющенка, був дуже підступний: якщо не вдасться вбити лідера опозиції, то завдати удару, після якого, як вони сподівалися, його харизма має потьмяніти. Тому удар (чи один із ударів) був цілеспрямований — по обличчю. Однак харизма Віктора Андрійовича від цього, як бачимо, не постраждала. Отруювачі прогадали…

* * *

Про діоксини детальніше ми попросили розповісти директора Інституту екогігієни і токсикології ім. Л. Медведя АМН України, професора М. ПРОДАНЧУКА.

— Діоксинами як токсичними речовинами почали займатися під час і після в’єтнамської війни, — розповідає М.Проданчук. — Там американці вперше застосували дефоліант (від «фоліо» — лист) — пестицид, який примушує дерева скидати листя, після чого з висоти легше було виявляти в’єтнамських партизанів. Тоді було використано сотні тисяч тонн цього дефоліанту, під вплив якого потрапили мільйони людей, зокрема й самі американські солдати.

Згодом у людей почали виявлятися найрізноманітніші захворювання, розвиток яких не можна було пояснити дією речовини, що міститься у дефоліанті. Тоді й виявили, що домішкою при синтезі цього дефоліанту є діоксин. Після чого розпочалися серйозні дослідження цієї хімічної речовини.

Дуже швидко з’ясувалося, що вона має найвищу токсичність з-поміж усіх створених людиною хімічних сполук і великої шкоди організмові можуть завдати навіть дуже малі її кількості. Саме цей факт — висока токсичність при мінімальних дозах — був причиною того, що про існування діоксину в індустріальному середовищі проживання людини тривалий час ніхто навіть не підозрював. Коли ж розробили методи його виявлення у навколишньому середовищі, з’ясувалося, що діоксин утворюється під час багатьох технологічних процесів.

— Наприклад?

— Це спалювання сміття — особливо якщо спалюються пластмаси із вмістом хлору, а сам процес відбувається при температурі нижчій за 1200 градусів. Тобто смітники, що горять, нетехнологічні сміттєспалювальні заводи, на яких не можуть підтримувати таку високу температуру, — значне джерело діоксину. Ще одним дуже серйозним джерелом є викиди підприємств чорної і особливо кольорової металургії, про що раніше також не знали.

І третє важливе джерело — синтез органічних речовин, що містять хлор, зокрема гербіцидів, які використовуються для боротьби з бур’янами. Найпоширеніший із них — гербіцид 2,4-Д. Він мільйонами тонн випускався раніше в Радянському Союзі (та й сьогодні застосовується в Україні й в усьому світі). В СРСР цей гербіцид був основним джерелом діоксину, що утворювався при синтезі у вигляді побічного продукту. Тому певний час його взагалі було заборонено. Але потім з’явилися технології, що дозволяли синтезувати цей гербіцид без домішки діоксину, і він знову став використовуватися. Тож люди повинні знати: діоксин існує, і періодично кожен із нас більшою або меншою мірою піддається його впливу.

— Про масштабні впливи діоксину на людей говорилося і після В’єтнаму.

— Один із таких випадків пов’язаний з аварією на хімічному заводі в Італії в Севезо, коли від викиду діоксину в атмосферу постраждали десятки тисяч людей. Впливу діоксину зазнавали і працівники шкідливих виробництв, зокрема уфимського заводу, на якому синтезували гербіцид 2,4-Д. Обстежуючи постраждалих, вчені вияснили, як діє діоксин на людину.

— І як саме?

— Вже в дуже низьких дозах він здатний уражати ендокринну, репродуктивну та нервову системи. Але основна його дія — ураження імунної системи.

Але в діоксину є одна особливість. У зв’язку з тим, що його впливу зазнало дуже багато людей — мільйони у В’єтнамі, десятки тисяч у Севезо, тисячі на виробництві, — ученим удалося провести широкомасштабні дослідження і з’ясувати, що кожна людина реагує на нього по-різному. Причому різниця між чутливістю — кілька порядків.

Одна людина серйозно захворіє від порівняно невеликої кількості, а інша ніяк не відреагує на дозу, в тисячу разів більшу. Те ж саме стосується проявів та віддалених наслідків. У одного вони виникають, а в іншого навіть від значної дози взагалі ніяких проявів не буває — ні пухлин, ні уражень нервової системи, ні інших реакцій. Це, треба сказати, рідкісна властивість. Зазвичай чутливість до речовин хімічного походження коливається в межах десяти разів, максимум — ста, навіть коефіцієнт безпеки в нормативах роблять рівним ста.

— Визначити наявність діоксину в організмі можна лише за аналізом крові чи потрібні додаткові дослідження?

— Зазвичай він накопичується у жировій тканині, в печінці, є і в крові. Інша річ, що в крові його можна виявити не завжди, тоді треба взяти проби печінки або жирової тканини.

— Як швидко потрібно зробити ці аналізи? Відомо, що багато отрут дуже швидко виводяться з організму.

— Так, є такі токсичні речовини, яких уже через годину або навіть кілька хвилин після потрапляння в організм людини не виявити. Але діоксин виводиться дуже довго — він дуже стабільний і може перебувати в організмі людини близько 14 років.

— Українські лабораторії можуть його виявляти?

— Зробити це можна лише в лабораторії Діоксинового центру нашого інституту. Хоча для відтворення можливостей, які були в Діоксинового центру за часів СРСР, потрібно ще близько десяти мільйонів гривень капіталовкладень.

P. S. Уже після того, як було підготовлено цей коментар, на сайті «Української правди» з посиланням на The Times з’явилася інформація, що закордонні експерти ідентифікували тип діоксину, використаного для отруєння В.Ющенка. Глава однієї з лабораторій, Biodetectin Systems у Голландії, повідомив The Times, що три лабораторії, які проводили дослідження, дійшли одного й того ж висновку.

Авторитетні токсикологи вважають, що Ющенка було отруєно формою діоксину 2,3,7,8-тетрахлордибензо-р-діоксин або TCDD, компонентом дефоліанту, який США використовували під час війни у В’єтнамі. «Він найкраще відомий і досить токсичний, — заявив британський токсиколог Джон Генрі. — У колишньому Радянському Союзі ці хімічні речовини старанно вивчалися. Вони, можливо, знають про справжні наслідки отруєння діоксином більше, ніж ми». Д-р Генрі одним із перших висловив припущення про отруєння В.Ющенка діоксином.

Завдяки останнім дослідженням можна буде визначити походження діоксину, більше того — назвати конкретну країну й навіть лабораторію, сказав д-р Генрі. Результати цих досліджень буде передано українській прокуратурі та спеціальній парламентській комісії, які відновили розслідування. В.Ющенко попросив, щоб розслідування було відкладене на період після виборів.