Про роль особистісного в історії Криму

Могильов не стримався і почав перекроювати уряд. Хоча на другий день після призначення прем’єром розповідав журналістам, що тижнів зо два вивчатиме «хто чим дихає», як виконує свою роботу, і взагалі ніяких різких змін не передбачається - «Василь Георгійович був чудовим орговиком». Не минуло й тижня, як раптом напередодні пленарного засідання депутатам-регіоналам повідомили, що завтра вони відправлять у відставку віце-прем’єра Катерину Юрченко, котра курирувала економічний блок і все, пов’язане з «Кримським проектом» Джарти.

«Крові» цього віце-прем’єра давно й спрагло бажало багато «кримських» - з підставами і без. Катерина Юрченко, поза сумнівом, сильний керівник і головний двигун створення Стратегії розвитку Криму, проекту особливого інвестрежиму в автономії й усіляких ініціатив, і, нарешті - просто вродлива освічена жінка, але яка має істинно стервозний характер і довела до сліз не одного керівника. А двоє грубо вичавлених нею директорів палаців-музеїв узагалі келії в Ізраїлі облаштовують - паралельно з економікою і торгівлею Катерина Григорівна курирувала також міністерство культури. І народна творчість дала нову назву її посаді - міністр з торгівлі культурою. Проте за безжальне ставлення до підлеглих і призначення на ласі місця «своїх» людей за цієї влади начебто не прийнято звільняти. Тому те, яким чином відправили у відставку Юрченко, змусило сушити голову всіх, включаючи навіть членів президії ВР Криму: за що й навіщо? При цьому Катерини Юрченко стосується тільки перша частина запитання, другу - цілком і багаторазово адресовано Анатолію Могильову.

По-перше, незрозуміло: навіщо було прем’єру, ламаючи щойно озвучений графік, не вивчивши, не заглибившись і не розібравшись, так поспішати із затвердженням нової структури і складу уряду? Адже вийшло, що відставка Юрченко - єдина значуща зміна в його «новому» складі, усе інше - зміна табличок на дверях віце-прем’єрів, які втратили навантаження у вигляді міністерських портфелів (оптимізація структури за Джарти) і ще кількох заступників міністрів, які знову стали міністрами. Але ж усім відомо: ці заступники і так тягли лямку міністрів, але, наділивши правом міністерського підпису людей зі своєї команди, Василь Джарти тотально контролював найважливіші потоки й напрямки. Крім того, здається, мине зовсім небагато часу і Могильов дійсно зрозуміє, хто чим дихає, і деяких з перезатверджених відправлять у відставку, і про це вже говорять уголос.

По-друге, цікаво, хто ж так радить прем’єру Могильову, що перший його крок виявився сумнівним з погляду законності. Офіційною версією цього поспішного перетасування уряду, при якому з колоди випала тільки Юрченко, називали необхідність приведення структури у відповідність до свіжого закону «Про Раду міністрів АРК». І чи то Анатолія Могильова так якісно інформували, чи то автори сценарію сподівалися, що всі інші закон в очі теж не бачили, але стався конфуз: «приводячи у відповідність», ВР з подачі Могильова закон порушила, причому озвучувати правову абракадабру довелося саме прем’єру! Починаючи з того, що суміщення посад віце-прем’єрів і міністрів законом прямо дозволене - при відповідному рішенні ВР Криму, тож у цьому випадку ніякої невідповідності не було. І закінчуючи тим, що у новопризначеного віце-прем’єра Ольги Удовиної залишився депутатський мандат, а це - пряме порушення закону. Ця тема була принциповою для Джарти: півзалу ВР Криму були членами і співробітниками Радміну, тобто самі себе призначали й контролювали, у підсумку прем’єр виявлявся заручником партійних квот. Тому цю норму й було закладено в закон про РМ Криму. За ним керівник апарату уряду повинен мати статус віце-прем’єра, і Ольга Удовина, цінний кадр іще з часів Куніцина-Дейча, його отримала. Але оскільки посади ще одного заступника запроваджувати не можна - адже в нас скорочення й оптимізація апарату! - Юрченко, мовляв, і довелося «скоротити». Однак при цьому жорсткої вимоги закону про позбавлення О.Удовиної депутатських повноважень не виконали. А в частині 3 статті 6 покроково цю процедуру виписано: якщо депутат призначається членом уряду, то до подання прем’єра про це призначення має додаватися заява депутата про складання повноважень, яку повинні проголосувати на тому самому пленарному засіданні. І ані на день пізніше. Розмірковування спікера В.Константинова про те, що є рішення Конституційного суду, яке сумісництво для кримських депутатів дозволяє, тут неспроможні. Коли КСУ ухвалював таке рішення - і Конституція була інша, і закону про РМ автономії не було й близько. І на сьогодні ця його норма ніким неконституційною не визнана, а отже, повинна виконуватися. Отже. Ухвалені в цій частині рішення ВР Криму прокуратура цілком може опротестувати.

І, нарешті, якщо врахувати, що відставка заступника глави уряду відбулася за її відсутності - до кінця китайського турне урядової делегації, яку очолювала К.Юрченко, залишалося два дні, - то пора озвучити й третє запитання, яке обговорюється в кулуарах та ефірах. Ну навіщо Могильову, який має репутацію альфа-самця (риса мало чи не визначальна при призначенні на Крим, як стверджують деякі учасники процесу), робити перші кроки з «поїдання» найнезахищенішого, через належність до слабкої статі та відсутність макіївського походження, заступника, та ще й за її відсутності?

Саме так - відсутності. Ви можете собі уявити стан Анатолія Могильова вранці після призначення, коли він вирішив провести нараду з керівництвом РМ, а половини заступників і ряду ключових міністрів та їхніх заступників на місці не виявилося. Велика група товаришів на чолі з К.Юрченко на 10 днів поїхала на виставку-форум у Китай, інша, але маленька, на чолі з іншим заступником Г.Псарьовим - на тиждень у Лондон. Третій заступник - котрий перший, П.Бурлаков, теж у Китай по інвестиції збирався, та, кажуть, президент не пустив - саме напередодні рішення щодо Могильова відбулося.

Але спробуймо все ж таки відповісти на запитання: чому таким поспішним і непереконливим, а також сумнівним з погляду законності виявився перший крок у владі прем’єра Могильова. Почнемо з того, кому вигідна відставка К.Юрченко. І тут - не про співробітників низки міністерств і апарату, які піднеслися духом, зітхнули з полегшенням і навіть прийшли на роботу в джинсах. Хоча, з відставкою Юрченко і сам Могильов може бути спокійний - до нього ніхто не бігатиме скаржитися на деспотизм віце-прем’єра, а Катерина не дратуватиме генерала розумом і кмітливістю. А якщо вірити розповіді, що своєю нестриманістю Юрчен­ко зачепила і впливову особу з близького кола президента, то питань і поготів не повинно бути.

Тим часом тільки з відставкою Юрченко стало зрозуміло, чим саме займатиметься перший віце-прем’єр Павло Бурлаков, головною функцією якого весь останній рік було дублювання Василя Джарти. Не отримавши посади прем’єра, на яку сподівався до останньої секунди, Бурла­ков тішився тим, що нічого не втратить. Тепер увесь економічний блок відійшов йому. На підмогу - сильний фахівець, міністр економіки Світлана Верба, в якої всього два мінуси в очах частини макіївських: вона кримська, і її дівоче прізвище Мельник. Світлана Верба - рідна сестра колись усесильного, але при Джарти майже відсунутого в тінь депутата-бізнесмена Олександра Мельника, який тепер, за певною інформацією, знову почав «підніматися». Злі язики, наприклад народного депутата Москаля, також стверджують, що Могильов і Мельник - мало не друзі-товариші, хоча матеріалізованих підтверджень того поки що немає.

Спостереження ж за першими кроками Анатолія Могильова, заявами, зауваженнями і просто реакціями на ті чи інші подразники, наводять на цікаві висновки. У верхніх шарах політичної атмосфери Криму багато чого міняється: різко помітним стало зникнення пафосу в промовах політиків, розмов про грандіозність усіляких проектів, а слова «Стратегія розвитку АРК», здається, за тиждень узагалі з вуст топ-чиновників не злітали, хоча ще вчора співробітники Радміну складали залік з тексту документа (це не жарт!). І є така підозра, що цю красиву затію, яка отримала назву «Кримський проект» і яка так багато вимагає від Центру (і спеціальних законів, і змін у Податковий кодекс, і просто - багато грошей і багато турбот) потихеньку буде спущено на гальма. А немає ідеї - навіщо її головний двигун-юрченко?

До того ж, за великим рахунком, усе це було цікаво Джарти, він був азартним і амбітним, і як уже йшлося, проект міг стати його трампліном для повернення в Київ. Могильов до останнього опирався призначенню в Крим, і він теж хоче повернутися. І не в Макіївку. То навіщо ж ризикувати?