Депутати "Держради" Криму зробили хід конем на дошку Держдуми - просять, по суті, амністувати бійців "самооборони Аксьонова", які вчинили за час окупації та анексії півострова кримінальні злочини й адміністративні правопорушення. Хоча слова "амністія" в тексті немає, там простецьки пропонується звільнити бійців "народного ополчення" від відповідальності за нехороші діяння, "що спричинили заподіяння шкоди або збитку", вважаючи їх діями, "вчиненими у стані крайньої необхідності". Всіх гамузом, і вже засуджених, і ще не притягнутих до відповідальності, без уточнень та конкретизації.
Відповідний законопроект Аксьонов спочатку подав у "Держраду", але там, схоже, не ризикнули брати "гібридний" проект із суміші амністії з помилуванням, проте відзначилися іншим. Вони просять депутатів Держдуми "амністувати" самооборонівців... авансом, тобто звільнити від відповідальності не тільки за вже вчинене, а й наперед, за ще не скоєні злочини. Періодом, на який поширюється дія цього шедеврального проекту, що збагачує і так колоритне законодавче поле анексованого Криму, вказано: з 27 лютого 2014 (день перед захопленням будівель ВР і Радміну Криму російськими спецназівцями) по 1 січня 2015 р. Дуже схоже на анекдот про планування роботи райвідділу міліції "з профілактики вбивств", тільки злочини не просто плануються - злочинці превентивно амністуються.
Події останнього тижня дали підстави до розуміння такої превентивної турботи. Самооборонівцям належить захопити десятки, а якщо так і далі піде - то й сотні об'єктів приватної власності.
Після захоплення у перші тижні окупації об'єктів "Чорноморнафтогазу", "Укртрансгазу" та Феодосійської нафтобази, після травневого грабунку в управліннях НБУ та "Ощадбанку", а також червневої "націоналізації" української держвласності в АПК і курортній сфері - настала черга й "націоналізації" приватної власності, хоча спочатку і в Сімферополі, і в Москві не скупилися на гарантії її недоторканності. Під захоплення вже оголошені понад 70 об'єктів, володіння якими приписують олігархові Ігорю Коломойському та "Приватбанку", захоплений завод "Залив" у Керчі (покараний ще один український олігарх - Костянтин Жеваго) та "Кримгаз", контрольований Дмитром Фірташем, і навіть ринки, які належать колективному власнику - пайовикам "Кримспоживспілки".
Чому це відбувається, пояснити просто: скарбниця "держави Крим" порожня. Економіка анексованого Криму не дає надходжень, курортний сезон провалений, ринки землі, нерухомості стоять, жодної угоди за півроку офіційно не оформлено, більшість українських підприємств не поспішають перереєструватися за російським законодавством - вичікують до кінця перехідного періоду (а раптом!).
Багатомільярдні інвестиції в програму соціально-економічного розвитку Криму з федерального бюджету урочисто оголошені, а ось джерела їх формування, на жаль, до кінця не визначені, що викликає обгрунтовану тривогу в жителів та інших суб'єктів РФ, які вже неабияк розплатилися за "КримНаш" замороженими цільовими програмами. І, доки друзі президента Путіна реєструють на півострові нові компанії в передчутті майбутніх перемог на бюджетних будівельних тендерах, керівництво Криму змушене добувати собі та своїй "самообороні" гроші на прожиття звичним способом - наїзд, віджим, захоплення. Але все це під гарною вивіскою "націоналізації" і, звісно ж, в інтересах народу та Криму.
Треба сказати, що в Росії спеціального закону про націоналізацію немає, а там, де вона згадується - в Цивільному кодексі, - передбачається зовсім не те, що відбувається в Криму. Так, ст. 235 ГК РФ гласить, що націоналізація (як підстава для припинення права власності) проводиться на підставі закону з відшкодуванням вартості майна та інших збитків у порядку, встановленому ст. 306 цього Кодексу. А та визначає, що збитки, завдані власникові націоналізованого майна (в тому числі і його вартість), відшкодовує держава.
Силкуючись надати захопленням хоч якоїсь видимості законності, кримські депутати ухвалили свій "закон" про особливості викупу майна в Республіці Крим, обсягом трохи більше однієї сторінки. Там зазначено, що викуп майна (примусовий, слід розуміти) може застосовуватися з метою запобігання загрозі життю та здоров'ю населення, для забезпечення функціонування об'єктів життєдіяльності та у випадках, пов'язаних із необхідністю евакуації людей внаслідок
катастроф, епідемій, епізоотії та інших НП.
Під який із цих випадків підпадає, наприклад, захоплення заводу "Залив", сказати важко. Але, судячи з інформації українського ВАТ, відбувалося все за сценарієм класичного рейдерського захоплення. У Москві за кілька днів до цього було зареєстровано підприємство-клон - ТОВ "Судостроительный завод "Залив", чиї представники завдяки силовій підтримці бійців "самооборони Аксьонова" перепідпорядкували собі завод.
Сергій Аксьонов чесно визнає: закон про примусовий викуп "стратегічних активів" застосовуватиметься точково, тобто, треба розуміти, вибірково. Отож про справді законний спосіб не йдеться. Тому в хід іде лірика. Наприклад, про моральний обов'язок. Причому, як випливає із заяв Аксьонова та спікера Константинова, не так перед кримчанами, як перед жителями "Південного Сходу", яких убиває "кровопивця Коломойський".
При цьому зауважимо, до "списку Коломойського" потрапили об'єкти нерухомості в Сімферополі і Ялті, що належать народному депутату України Андрієві Сенченку, які він, до речі, завжди вказував у декларації про доходи. Нардеп спростовує вкинуту проаксьоновськими ЗМІ версію про те, що ці об'єкти могли бути заставним майном, яке дісталося "Привату". За словами Андрія Сенченка, він і його партнери "ніколи не мали справ із Приватбанком, ніколи не брали в нього кредитів". Таким чином, можна припустити, що принагідно з Коломойським Аксьонов з Константиновим вирішили завдати чергового удару по бізнесу незгідливого Сенченка, який намагається відновити трансляцію розгромленої ТРК "Чорноморська".
Звісно, багатьом у Криму, включаючи автора, є що сказати власникам Приватбанку, який заморозив рахунки сотень тисяч фіз- і юросіб і вперто відмовляється віддавати кримчанам їхні вклади навіть на материку. Однак експропріацію свого майна Коломойський, звичайно ж, "заробив" не цим. А, по-перше, публічною образою російського самодержця і, по-друге, ресурсною підтримкою добровольчих батальйонів на Сході.
"Точковість" конфіскації майна українських бізнесменів визначається саме цими критеріями - лояльність до влади РФ і непричетність до воєнних дій на Донбасі. Плюс, звісно, готовність сплачувати податки в дірявий кримський бюджет. Саме тому "самооборона" незабаром наскочить у розкішний і доглянутий парк пансіонату "Айвазовський", що належить донецькому губернатору Таруті.
З іншого боку, ми бачимо досить "правильну" поведінку на окупованих територіях Ріната Ахметова, який перереєстрував кримську "дочку" Укртелекому, і на "Авліті" якого в Севастополі відвантажувалося зерно на експорт. І, головне, добре в нього не тільки в Криму - у Києві його "російський бізнес" ні в кого, схоже, запитань теж не викликає.
Після демонстративних погроз Аксьонова націоналізувати об'єкти великої кримської хімії, Дмитро Фірташ продемонстрував живучу схему "і вашим, і нашим". Від початку окупації Криму він перереєстрував "Кримський титан" на київську адресу (адже заводу необхідна сировина з орендованих українських родовищ) і створив його філію в Криму. А вже на початку літа в Москві було зареєстровано ТОВ "Титанові інвестиції", куди й перевели робітників "Кримського титану", які почали отримувати зарплату в російських рублях, як і вимагало керівництво Криму. Керівництво України, отже, зробило вигляд, що не помітило.
На тлі розгортання цих історій недивним могло видатися й оголошення, розміщене на сайті ПАТ "Кримська фруктова компанія", про те, що цього тижня збори акціонерів планують розглянути питання про приведення установчих документів компанії у відповідність до законодавства РФ.
81,9% акцій компанії належать "Миронівському хлібопродукту" Юрія Косюка. Аграрний олігарх, як відомо, з 3 липня і донині обіймає посаду першого заступника голови адміністрації президента України. Тому запитання - як цей приватний інтерес співвідноситься з державним? - не до бізнесмена Косюка. А до президента Порошенка, який укомплектував свою адміністрацію успішними бізнес-менеджерами, що так і не стали повною мірою державними службовцями.
За даними DT.UA, Юрій Косюк у ці дні перебуває не на Банковій, а на своєму улюбленому, як кажуть, найдовшому у вітчизняно-олігархічному яхт-клубі човні, з характерною назвою "Асе" - "Туз" (у перекладі з англійської). Нагадаємо, що донедавна Косюк курирував в АП силовий блок. Втім, ні війна на Сході, ні серйозність обов'язків не завадили мільярдеру-чиновнику вже в серпні проводити вихідні на дорогому італійському курорті, у тому числі, як стверджують ЗМІ, і в компанії з олігархом воюючої з нами країни - Романом Абрамовичем. За інформацією низки джерел DT.UA, Косюк подав заяву про відставку. Якщо це справді так, то він свій вибір зробив. Питається: чому Петро Порошенко відставки не приймає, як кажуть, уже два тижні? Чекає, коли Косюк, окрім "Фруктової компанії", зареєструє в ЕГРЮЛ Росії ще й "Дружбу народів Нову"? Якщо ж заяви не було, то постає просте запитання: чому?
Звичайно, цих непривабливих, з поганим душком історій було б набагато менше, якби Кабмін вчасно, тобто в зазначений у законі про окуповані території 15-денний термін, підготував і подав у Верховну Раду опрацьований законопроект про економічну діяльність в анексованому Криму. З чіткими правилами - що Україна допускає, а яку діяльність заборонено. Натомість, як ми детально писали, у зал вкинули законопроект (авторства С.Терьохіна і К.Ляпіної) про створення фейкової вільної економічної зони. Громадські активісти вимагають від президента ветувати цей закон, оскільки він, по суті, визнає анексію Криму і може призвести до дискримінації громадян України, які там живуть. На думку експертів фонду "Майдан закордонних справ", проект був пролобійований групою народних депутатів-бізнесменів та їхніх замовників-олігархів, які хочуть правдами і неправдами і далі заробляти на окупованих територіях. Загалом, тут усе як колись - корупція продовжує вбивати країну, підло стріляючи в спину тим, хто йде її захищати…