Повернення колишніх губернаторів

Виборча кампанія на Вінниччині розкручується в стилі вестерн. У партійних списках підібралися відповідні актори героїчного амплуа, а стрілянина «компроматом» стала звичною справою.

Нещодавно до процесу підключилися славетні столичні «стрільці» — міністр внутрішніх справ Юрій Луценко і керівник передвиборного штабу блоку БЮТ (у недавньому минулому глава СБУ) Олександр Турчинов. В ефірі програми «Свобода слова» вони люб’язно обмінялися інформацією про «братву», яка нібито є у вінницьких списках Блоку Юлії Тимошенко й Соцпартії відповідно.

Першим завдав удару Луценко: я, мовляв, знаю, що на Вінниччині в обласну раду за списками БЮТ намагаються проникнути два активних члени відомої групи, про що й попереджаю керівництво блоку. А Турчинов йому відразу відповів: мовляв, дуже вдячний за допомогу, пане Юрію, і у свою чергу хочу вам зустрічну послугу надати. Отже, щоб ви як міністр внутрішніх справ попрацювали над списками Соціалістичної партії. У тій же Вінниці.

Перестрілка, як і очікувалося, виявилася холостою. Всі згадані кандидати залишилися при партійному інтересі. При цьому начальник вінницької міліції Василь Дремлюга визнав, що справді в багатьох списках є «клієнти» його відомства.

— Осуджених ми не знайшли, зате є фігуранти кримінальних справ. Тільки їхню провину не було доведено, а справи закриті. По одному з таких кандидатів ми шість разів передавали кримінальну справу в суд, але прокуратура кожного разу повертала на дорозслідування в зв’язку з недостатністю доказів. Та коли свідків перекуповують, це не вина міліції... Деякі були осудженими, але судимості вже погашені. Є такі, які й зараз проходять по кримінальних справах, які вже можна передавати в суд. Та ці особи й нині депутати, мають імунітет, закон їх оберігає. Балотуються ж вони, щоб отримати ще одну «порцію» недоторканності.

— Та це вже на совісті керівників партійних блоків — кого й чому вони беруть у свої ряди, — підсумував генерал-майор міліції.

Дехто припускає, що сам же Дремлюга і поклав на стіл міністру «правильно підібрану» інформацію, щоб «завалити конкурентів», тому що сам балотується в облраду за списком «Нашої України». Та, як кажуть, припущення до справи не пришиєш.

До речі, генерал — зовсім не єдиний кандидат «у погонах». Усього на Вінниччині в ради різного рівня балотуються понад сотні співробітників міліції. Більшість — висуванці «Нашої України», чимало міліціонерів — кандидати від БЮТ, є вони в списках СПУ, КПУ, Партії регіонів і навіть УНА. Примітно, що два місяці тому Юрій Луценко у Вінницькому ж УМВС заявляв: міліцейські керівники не висуватимуться, щоб, не приведи Господи, не зв’язатися з партійним «криміналом». Нині керівник відомства свою точку зору змінив. Тепер він вважає припустимим, якщо співробітник правоохоронних органів і «фігурант у кримінальних справах» балотуються за списком однієї партії, але в «різних районах».

Не буде зайвим зауважити, що з жовтня минулого року (після вступу в силу закону про наділення імунітетом депутатів місцевих рад) прокуратура намагалася висунути обвинувачення більш ніж тридцятьом вінницьким обранцям. Проте жодна рада жодного з депутатів не скривдила.

Як зауважив голова постійної комісії обласної ради з питань законності Анатолій Ворона, «якщо ми не заступимося за своїх колег, у цьому залі сидітимуть один-два депутати».

Пропорційна система різко зменшила шанси провінціалів на потрапляння в парламент, тому конкуренція серед бажаючих потрапити в крісла місцевих обранців зросла. Нинішні нардепи, колишні та діючі губернатори практично стоять на чолі всіх прохідних п’ятірок, десяток в обласний, а дехто й у міську ради. Практично всі вони заявлені й потенційними главами облради. Крім того, два екс-голови облдержадміністрації беруть участь у гонці за крісло мера.

Першими намір сформувати потужне аграрне лобі в облраді, а заодно й очолити його, озвучили соціалісти. Довірити Вінниччину вони мають намір нардепу й екс-губернатору Миколі Мельнику. У резерві перебуває також нинішній перший заступник губернатора Григорій Заболотний, який перейшов до соціалістів уже після того, як Народний блок Литвина вніс його до своїх списків. Там йому навряд чи щось світило, якщо врахувати, що де-факто першим вінницьким «народником» є глава облради Юрій Іванов. А ось шанси стати фактичним главою області за допомогою соціалістів у Заболотного є. У тому випадку, якщо Мельник відмовиться від боротьби за посаду глави облради і віддасть перевагу мандату депутата Ради. До речі, саме Григорія Заболотного відносять до числа особливо наближених до дуже зацікавленого в розвитку сільського господарства на Вінниччині (особливо цукрової галузі) колишньому секретарю РНБО Петра Порошенка. До речі, деякі місцеві аналітики режисуру окремих політичних тілорухів у регіоні відводять саме солодкому персту з Києва.

Несподіваною новиною для багатьох здобувачів цієї посади став намір Анатолія Матвієнка очолити облраду. УРП «Собор» йде в міську та обласну ради окремо від НСНУ, і шанси «соборівців» домогтися успіху досить високий — їх список виглядає досить переконливо.

Не приховує своїх намірів стати повновладним хазяїном області й інший екс-губернатор Григорій Калетник, який веде в облраду регіоналів разом із нардепом Віктором Антемюком. БЮТівці аналогічні сподівання покладають на директора Немирівського спиртзаводу (всесвітньо відомий «Немирофф») Степана Глуся.

Хто з них переможе — вибори покажуть. Місцеві експерти високо оцінюють шанси потрапити в облраду представників чотирьох політичних сил — БЮТ, СПУ, «Регіонів» і НСНУ. У «Нашої України» сильна команда, але не більш того. Заступник глави секретаріату президента Анатолій Матвієнко резонно зауважив: якщо в НСНУ забрати президента, обласна організація просто розвалиться. Місцева телестудія «5 каналу» показала уривок цього виступу в новинах. І, напевно, це просто збіг, що тележурналістів вінницької студії незабаром після цього звільнили.

Голова адміністрації Олександр Домбровський очолив список партії на виборах в обласну та міську ради. Його нинішні губернаторські перспективи не досить чіткі після візиту президента, який нині буває, за формулюванням того самого Матвієнка, там, «де дуже погано або дуже добре». Як відомо, Вінниччина потрапила «під роздачу» за борги по зарплатах. Поганим знаком для губернатора став той факт, що Віктор Андрійович навіть не зупинився подивитися виставку трипільського і скіфського золота, яку спеціально для нього явили на світ Божий із фондів краєзнавчого музею.Та ще й Юрій Єхануров посипав сіль на рани, пообіцявши кадрові зміни на регіональному рівні в квітні. Природно, не за результатами виборів, а тільки за спроможність ефективно реалізовувати політику президента.

Тим часом, кажуть, останні новини з виборчих полів не дуже втішливі для Олександра Домбровського. Лідер БЮТу, який має нині в області найвищий рейтинг (28%), за наявною інформацією, відмовила гінцям губернатора в проханні підтримати Домбровського при виборах голови обласної ради. Мовляв, на це місце в нас є своя людина. Правда, якщо мають на увазі «немироффчанина» Степана Глуся, то йому навряд чи вдасться набрати потрібну кількість депутатських голосів. Вірити в те, що бютівці та «регіонали» зможуть висунути узгоджену кандидатуру, підстав наразі немає. Та навіть якщо це й станеться, то на роль компромісної фігури набагато більше підходить останній губернатор Вінниччини кучмівської епохи Григорій Калетник. Який, до речі, має шанси повернутися й у крісло голови обладміністрації, якщо прем’єр-міністром стане Віктор Янукович.

Непогані шанси потрапити в міськраду в БЮТу, «Нашої України», СПУ, Партії регіонів, блоку Литвина, «Пори» і Партії промисловців і підприємців. А от із майбутнім мером ясності немає. Число здобувачів перевищує два десятки. Явними фаворитами перегонів виступають в.о. міського голови 28-річний Володимир Гройсман (НСНУ) і тричі екс-мер і екс-губернатор 61-річний Дмитро Дворкіс (безпартійний). Перший рве всі жили й ресурси в оголошеному ним самим «цілодобовому дозорі», щоб догодити городянам. Другий більше сподівається на старий електорат, який ще пам’ятає його колишні заслуги. Кілька тижнів тому місто заполонили листівки, в яких стверджувалося, що Д.Дворкіс заправив за зняття своєї кандидатури з виборів три мільйони доларів. А «Наша Україна» нібито відмовилася давати більше одного мільйона. Дворкіс, зрозуміло, назвав ці чутки маренням.

Наздогнати фаворитів за цей час спроможний хіба що лідер з рекламних вкладень директор ЗАТ «Вінницький універмаг» Микола Форманюк, який представляє одну з найпотужніших у місті фінансово-промислових груп. Однак зробити це йому буде дуже непросто.

Мають надії й інші кандидати, серед яких виділяються колишній голова облдержадміністрації, член УРП «Собор» Микола Чумак, нардеп -«регіонал» Віктор Антемюк. Більшість же кандидатів — це бізнесмени. На що вони розраховують? Очевидно, на креатив, що продукується безліччю спеціально виписаних політтехнологів і піарників. Поки що ті витрачені на них кошти явно не відпрацьовують. В основному перші зайняті війною з місцевими ЗМІ, намагаючись домогтися дармового ефіру і безкоштовної газетної площі. Єдиною оригінальною «PR-знахідкою» можна назвати хіба що чутки про одного з кандидатів, який нібито ховав на своїй дачі Юлію Тимошенко, котра ховалася від репресій Леоніда Кучми. Кандидат, саме собою, плітку охоче й детально спростовує. Не забуваючи при цьому зазначати, наскільки глибоко він шанує Юлію Володимирівну. Чи допоможе це йому — відповіді поки немає.

Та головне запитання: чи спроможна Вінниччина провести вибори? Голови виборчих дільниць досить масово відмовляються від виконання своїх обов’язків. А там, де голова на місці, є проблеми з членами виборчкомів, членами комісій стають громадяни з незакінченою середньою освітою. Чи зуміють такі подужати всю необхідну документацію і підрахувати голоси — відповісти ніхто не береться. До речі, до кінця минулого тижня на багатьох дільницях не були готові списки виборців, хоча їх мали надрукувати ще 22 лютого...