Повернення до прозорості — для всіх закупівель, окрім оборонних

24 червня Кабінет міністрів України прийняв зміни до постанови №169, які повернули обов’язкові закупівлі через Prozorro. Це рішення наштовхнулося на нерозуміння з боку представників місцевого самоврядування, зокрема міського голови Дніпра Бориса Філатова та Геннадія Корбана, які публічно висловили свою критику. Мовляв, таким рішенням уряд ставить під загрозу обороноздатність країни та можливість проводити швидкі закупівлі для потреб нашого війська.

Насправді ж усі закупівлі для потреб оборони і далі можуть проходити поза системою Prozorro. Ті ж закупівлі, які жодним чином не пов’язані із забезпеченням війська, критичної інфраструктури чи задоволенням нагальних потреб, відтепер відбуватимуться у прозорий та ефективний спосіб.

Учора представники офісу президента України, Мінекономіки та ДП «Прозорро» провели зустріч з представниками Асоціації міст України, щоб обговорити найбільш гострі питання, які стосуються реалій проведення закупівель під час воєнного стану. І я радий, що нам вдалося зняти побоювання стосовно більшості з них, а у решті домовитися про подальшу співпрацю.

Як зараз проводяться оборонні закупівлі

Із самого початку повномасштабної війни закупівлі держзамовників у сфері оборони виведено з-під дії Закону «Про публічні закупівлі». Ці замовники — Збройні сили України, Міноборони, МВС, СБУ, Нацгвардія, Державна прикордонна служба, ДСНС та багато інших структур. Останні зміни до постанови №169, що регулює проведення закупівель під час воєнного стану, жодним чином не позначилися на цій обставині. Тобто всі оборонні замовники і надалі купують усе напряму, поза системою Prozorro. Ми також приховали всі їхні договори за попередні роки, «щоб русня не підглядала». Потреби наших військ — пріоритет. Задовольняти їх слід максимально оперативно, а інформацію про деталі угод не повинен бачити ворог.

Тимчасом і звичайні замовники, зокрема органи місцевого самоврядування, спрямовують чималі кошти на закупівлі для потреб військових частин або тероборони, дислокованих у їхніх містах. Виведення всіх закупівель з-під Prozorro практично одночасно з повномасштабним вторгненням Росії давало їм змогу робити це без проведення тендерів і звітування про них в електронній системі. Та чи справді тепер їм доведеться проводити тендери на, скажімо, спорядження та ліки для наших військових або будівництво фортифікацій? Ні.

Зміни, які ухвалив уряд, передбачають для них цілу низку підстав для укладання прямих договорів поза системою Prozorro — зокрема коли інформація в оголошенні про закупівлю може загрожувати національній безпеці. Справді, адже навіть згадана Борисом Філатовим закупівля лопат — із публікацією даних про обсяги та місце постачання — може видавати ворогу чутливу інформацію. Тому навіть у цьому випадку органи місцевого самоврядування можуть укладати прямі контракти, не кажучи вже про закупівлю військової форми, бронежилетів, спорудження захисних укріплень тощо. Будь-який письмовий запит від військової частини на закупівлю певних товарів і робіт уже буде достатнім обґрунтуванням для проведення прямої закупівлі поза Prozorro для ОМС. Отже, постанова взагалі не стосується діяльності органів місцевого самоврядування, спрямованої на забезпечення обороноздатності.

Ще один важливий виняток — нагальна потреба, яку об’єктивно неможливо задовольнити через терміни проведення процедури. Наприклад, коли треба терміново укріпити пошкоджену будівлю. Чи забезпечити продуктами або засобами гігієни внутрішньо переміщених осіб, які щойно приїхали в місто. Або ж коли необхідно встигнути підготувати освітні простори до старту офлайн навчання 1 вересня, давши змогу внутрішньо переміщеним особам лишатися у школах та садочках якомога довший час. Це питання є зараз особливо актуальним для міст і сіл, які приймають велику кількість переселенців, тому з цього приводу уряд надасть додаткові уточнення.

Крім того, коли замовник перебуває в зоні бойових дій чи не має технічної можливості використовувати електронну систему закупівель або ж коли йдеться про забезпечення функціонування критичних об’єктів інфраструктури, теж можна укладати прямі договори. На основі спілкування з органами місцевого самоврядування Мінекономіки готує офіційне роз’яснення: в яких випадках можна укладати прямі договори і як це можна обґрунтовувати (насправді, в більшості випадків достатньо внутрішніх рішень замовника). Це допоможе уникнути двояких трактувань нормативно-правової бази, зокрема й з боку правоохоронних та контролюючих органів.

Для всього іншого є Prozorro

Навіть у воєнний час далеко не всі закупівлі безпосередньо пов’язані з війною. Тисячі державних замовників по всій країні забезпечують діяльність своїх організацій і потреби громад, купують різноманітні товари, проводять планові ремонти. Попри те, що пріоритет у фінансуванні з казни зараз вочевидь має оборонка, це теж мільярди гривень. За умов дефіциту коштів їх потрібно витрачати максимально ефективно. В той час як можливість напряму укладати контракти на будь-що і на будь-які суми, що тривала чотири місяці, залишала дуже багато простору для зловживань.

Тоді, на початку повномасштабного вторгнення Росії, це було виправданим рішенням. Ціни могли змінюватися щодня, і важливо було знайти бодай одного постачальника, в якого є товар і який зможе його доставити в умовах, коли стрімко руйнувалися всі ланцюжки постачання. Але з часом ситуація стабілізувалася, тоді як безконтрольність витрат у закупівлях призводила до необґрунтованих витрат. Так, за нашими підрахунками, близько 55% угод на постачання пального були оформлені за цінами, вищими за ринкові. Середня ціна на такий товар, як яйця, в публічних закупівлях виявилася в 1,5 разу вищою за роздрібну. Тож за відсутність конкуренції в тендерах нам доводилося дорого платити.

Крім того, траплялися випадки, коли замовники витрачали кошти на необґрунтовані у період воєнного часу закупівлі. Наприклад, міськрада Бахмута Донецької області закуповувала саджанці троянд і послуги з благоустрою тоді, коли армія ворога перебула за 15 км від міста, а сам Бахмут регулярно зазнавав обстрілів.

Водночас дані, які ми можемо зараз аналізувати в системі Prozorro, неповні. Річ у тому, що, укладаючи прямі контракти, замовники мають право публікувати ці договори в системі вже після закінчення воєнного стану. Тож можна припустити, що найбільш кричущі зловживання за ці чотири місяці ми побачимо вже після війни, — бо хто ж захоче добровільно їх оприлюднити?

З новим рішенням Кабміну від 24 червня прозорість закупівель повернулася. Як і конкуренція. На суму від 50 тис. грн замовники повинні публікувати оголошення в Prozorro і проводити спрощені закупівлі. Це максимально простий та швидкий інструмент для проведення аукціонів у Prozorro. Він не потребує підготовки великої кількості документів і триває від восьми робочих днів (в середньому — два тижні) з моменту оголошення до підписання контракту. Інша, швидша опція — використовувати електронний каталог Prozorro Market, де постачальники з усієї України розміщують свої товари. Слід зазначити, що Кабмін зняв будь-які верхні ліміти на використання цих інструментів: навіть багатомільйонне обладнання можна купувати за спрощеною процедурою. Щодо обов’язкового проведення закупівель у Prozorro від 50 тис. грн, то на час воєнного стану це обмеження рахується не на річну потребу замовника в конкретному товарі, а на кожну окрему закупівлю. І це знімає з замовників додаткове навантаження на проведення торгів. Водночас зараз уряд напрацьовує зміни до профільного Закону України «Про публічні закупівлі», де буде розглядатися питання про зміну лімітів для обов’язкового проведення закупівель.

Та чи на часі взагалі повертати прозорість?

Цьому рішенню передували численні звернення до уряду з боку бізнесу, який просив повернути обов’язкові закупівлі в системі. Адже так підприємці зможуть бачити потреби держави в товарах, роботах та послугах, які вони продають, надавати свої пропозиції й перемагати в чесних аукціонах. І допомагати при цьому державі заощаджувати кошти платників податків. У період криз бізнес завжди розглядає держзакупівлі як дуже важливе джерело збуту. І повернення Prozorro дозволить підприємцям активніше відновлювати роботу й підтримати економіку України. А крім того, допомогти державі заощаджувати кошти завдяки конкуренції на торгах.

Адже, знову ж таки, в умовах дефіциту коштів ефективність їх витрачання виходить на перший план.

Навіть до прийняття цієї постанови чимало замовників проводили відкриті закупівлі. За ці чотири з гаком місяці понад п’ять тисяч підприємців узяли участь у шести тисячах аукціонів і допомогли державі заощадити 550 млн грн. Наприклад, Укрпошта повернулася до закупівель у Prozorro вже за місяць після початку повномасштабної війни. На 40 закупівлях Укрпошти у Prozorro економія сягнула 34,2 млн грн, або 22% від запланованої вартості. А в окремих їхніх тендерах змагалося по 18, 19 і навіть 24 учасники.

І, нарешті, завдяки публікації всіх закупівель, які не стосуються оборонки чи критичної інфраструктури, ми з вами зможемо стежити за тим, що і за якими цінами купує держава. Впевнений, уже сама необхідність публікувати закупівлі зможе зупинити чимало зловживань. А решта одразу стануть видимими для суспільства та органів контролю.

Я б також хотів відповісти на деякі з побоювань, які доводилося чути від представників органів місцевого самоврядування. Наприклад, що нібито на Prozorro важко щось закуповувати через постійне підвищення цін на товари. Насправді для договорів, укладених за постановою №169, Кабмін зняв обмеження щодо підвищення цін у договорах не більш ніж на 10%. Тож замовники зможуть проводити закупівлі відповідно до актуальних ринкових умов, — а це особливо важливо для таких критично важливих товарів, як пальне та енергоносії. Такий підхід логічний в умовах воєнного стану, коли ціни нестабільні, їх зростання може перевищувати 10%, а отримати документ про коливання цін може бути проблемою.

Інший закид — що через проведення тендерів на Prozorro доведеться купувати найдешевші, а отже найменш якісні товари, роботи і послуги. Про це дивно чути, адже те, що ви закупите через Prozorro, безпосередньо залежить від ваших вимог у тендері. Наведу простий приклад. Можна оголосити тендер на турнікети без жодних до них вимог, і, з дуже високою ймовірністю, на ньому переможе постачальник найдешевших саморобних турнікетів. Але можна провести тендер на турнікети, які рекомендує до використання Центр тестування турнікетів і які мають доведену ефективність на полі бою. Крім того, у спрощених закупівлях вам ніхто не забороняє чітко зазначити, що ви хочете купити турнікети CAT. Про всяк випадок зауважу, що турнікети для військових можна закуповувати поза Prozorro, але це справді дуже промовистий приклад.

І насамкінець — було дивно чути, що через необхідність проведення закупівель на Prozorro органам місцевого самоврядування доводиться вже зараз виселяти внутрішньо переміщених осіб зі шкіл та садочків. На жаль, це схоже на спробу знайти причину проблеми не в тому, в чому вона полягає. Питання розміщення внутрішньо переміщених осіб та спорудження для них тимчасового житла — справді великий виклик для держави і місцевого самоврядування. Проте це жодним чином не пов’язано необхідністю проводити тендери на поточний ремонт перед початком навчального року. Ніщо не заважає адміністраціям почати проведення тендеру вже зараз, але встановити дату виконання робіт наприкінці серпня. І немає жодної причини через закупівлі на Prozorro виселяти внутрішньо переміщених осіб уже сьогодні. Це абсурд.

Уже зараз можна спостерігати ефект від повернення закупівель на Prozorro. За два тижні, що минули від запровадження нових правил, державні замовники з усієї України оголосили понад 6 тисяч закупівель. І в закупівлях, де відбувся аукціон, заощадили 26 млн грн — або 10% — від запланованих коштів. Це теж важливий внесок у нашу економіку та обороноздатність.

Відновлення України вже почалося, і там, де це дозволяють обставини, ми маємо бути максимально ефективними, а держава — підзвітною суспільству. До перемоги України ми не зможемо повернути той рівень прозорості закупівель, який мали до 24 лютого. Закупівлі для потреб оборони ще довго лишатимуться поза Prozorro.

Але повністю втратити цю прозорість, одне з важливих досягнень українського суспільства після Революції Гідності, через вторгнення Росії — було б занадто великим подарунком нашому ворогу.

Більше статей Василя Задворного читайте за посиланням.