Порятунок нерядового Єханурова: армія, кру-гом!

Дуже жаль, що Верховний головнокомандувач, та й оборонний міністр, уважно не прочитали мою попередню статтю. А якби уважно прочитали, то, можливо, зрозуміли б, що не треба крутити ні Збройними силами, ні суспільством. Як і прикриватися їхніми інтересами, захищаючи свої. І не слід гадати, що якийсь мозковий центр реалізує спецоперацію зі зняття з міністерської посади великого управлінця Ю.Єханурова і тим самим намагається «дестабілізувати ситуацію в армії».

Насправді ж стан справ у Збройних силах дестабілізують ті, хто, набувши владних повноважень, отримавши доступ до бюджетних коштів, цинічно дозволяє собі запускати руку в державну кишеню. Як же можуть лицемірити чиновники найвищого рівня! Якими мотивами керуються вони, розмірковуючи про забезпечення обороноздатності держави й одночасно позбавляючи солдата можливості гідно служити Вітчизні, а не відбувати строкову службу на напівголодний шлунок, і відбираючи в офіцера надію на отримання житла та забезпечення нормального рівня життя?

Ніколи не вважав і не вважаю, що оборонний бюджет задовольняє всі потреби Збройних сил. Цей бюджет дуже малий і перебуває на дуже критичному рівні. І вина в цьому - нашого уряду, членом якого є і Ю.Єхануров. Але жоден військовий бюджет не витримає армії сірих чиновників, «винних лише в тому, що хочеться їм їсти», які переплутали «свою шерсть» із державною.

Радий, що В.Ющенко має телепатичні здібності. А інакше як можна встигнути в Туреччині, у проміжку між спогляданням історичного футбольного матчу та приуроченою до нього зустріччю з патріархом, проаналізувати всі урядові матеріали про проблеми в Міноборони? І це при тому, що Ю.Тимошенко навіть не встигла підписати на ім’я Верховного головнокомандувача супровідного листа. Інколи все-таки краще мовчати, ніж... захищати.

Хронологія розвитку скандалу, який розпочався після публікації моєї попередньої статті у «ДТ» («Державо, кру-гом! Чи повернуться обличчям до армії ті, хто за неї відповідає?», №17, 2009 рік) має важливе значення. Хочу звернути увагу читачів на те, що документи, оприлюднені мною, датовані минулим роком. Із земелькою Міноборони в основному розпрощалися у 2008 році. Історія з закупівлею недешевого для бюджету пального потрапила в поле зору уряду, правоохоронних органів і секретаріату президента теж у 2008-му. Та й проблеми комерсантів із постачання харчування військовим були «на слуху» майже весь минулий рік.

Стимулювання комерційними структурами чиновницької корупції особливо пишно квітне там, де є нечистоплотні люди, наділені владою і доступом до грошей платників податків. У цій ситуації діє відомий принцип обопільного задоволення інтересів.

Але ж наш шановний президент у січні поточного року був обурений бездіяльністю прокуратури й СБУ у сфері боротьби з корупцією до такої міри, що відмовився слухати звіт О.Медведька і В.Наливайченка, назвавши його зміст «ілюзією боротьби з корупцією». Що змінилося? Чому раптом Віктор Андрійович ліг на амбразуру, захищаючи окремо взятих чиновників?

Повірте, для того, щоб вести боротьбу з корупцією, не обов’язково її очолювати! Інколи треба просто правильно поставити завдання своїм підлеглим - результат не забариться. Вранці зав­дання - ввечері протоколи і кримінальні справи! Треба лише спробувати. А то чистими руками розмахувати є кому, а ось за «липкі рученята» схопити нікому.

Не сумніваюся, що у звіті з інспекторської перевірки Міноборони секретаріатом президента уже витерто найцікавіші місця. Не отримає Верховний головнокомандувач того, що йому може дуже не сподобатися. А дарма! Інколи між спогляданням меморіалів та футболом можна було б поверх ненажерливих чиновників кинути погляд і на простих смертних.

Наприклад, на те, що в Перевальному на Кримському півострові без квартир мучаться військові, а чиновники розчерком пера виставляють на торги корпус готелю «Зоряний» у Сімферополі. Дивись, і 70 сімей молодих лейтенантів можна було б облаштувати. Трохи напружити мізки і подумати, що на 96 гектарах, щедро розданих Ю.Єхануровим у Чорноморському, можна побудувати 96 стоквартирних будинків для військових. Яка черга в Одеському гарнізоні - 9 тисяч 600 сімей? Та ні! Короткий аналіз географічного розташування перепрофільованих військовим відомством земель Міноборони під будівництво житла для військових свідчить, що немає там такої кількості черговиків. Випару­валися.

Звісно, може, й не слід руйнувати плани Чорноморської сільради зі створення курорту та «засмічувати» будинками для військових прибережні території. Ну а як тоді можна дозволити з панського плеча передати в комунальну власність дитячий табір відпочинку №9 СКА? Не потрібно оздоровлювати дітей військових?

І вже зовсім не вписується в логіку здорового глузду «легка поведінка» з передачею корпусів військових санаторіїв у Трускавці та Партеніті підприємству, не причетному до організації лікування військових.

Що буде далі? Та нічого не буде!

Міністр оборони і його тимурівська команда до закінчення каденції чинного президента продовжуватимуть надавати «посильну» допомогу Міноборони у позбавленні майна. Уряд кине це все, як завжди, на півдорозі. Президент... а що президент? Його завдання - операція з порятунку нерядового Ю.Єханурова...

Схоже завдання і в Януковича, який уперше вимагає вердикту прокуратури стосовно висновків КРУ. А прокуратура? Певна річ, не знайде складу злочину. Ось чим ми сильні - то це нашими традиціями!

P. S. Від редакції

До речі, у «ДТ» була опублікована ще одна стаття Дмитра Менделєєва «Що заходить через трубу, а розходиться по кишенях» (№11 від 28 березня 2009 року). У ній автор документально підтвердив наявність шахрайств на ринку газу України. У статті також критикувалася претензійна політика НАК «Нафтогаз України» і усталена система виведення державних фінансових ресурсів у тіньову сферу.

Реакцією на статтю була групова гробова тиша.

Через два тижні «ДТ» звернулося до Генпрокуратури в надії на адекватне і законне реагування на опубліковані факти.

Відповідь Генеральної прокуратури за підписом заступника начальника управління-начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави А.Трипілки розсмішила всю редакцію. Наводимо її цілком: «Надсилаю за належністю звернення першого заступника редактора газети «Дзеркало тижня» Мостової Ю.В. щодо розкрадання коштів під час постачання природного газу споживачам України та з інших питань.

Про результати розгляду прошу повідомити автора».

Неймовірно, але факт: Генеральна прокуратура переслала звернення «ДТ» у… МВС.

Редакція і автор досі офіційно не сповіщені про якісь результати розслідування. Хоча «ДТ» відомо, що колишній співвласник семи згаданих у статті Д.Менделєєва облгазів нині відповідає на численні непусті запитання податкової інспекції. Треба думати, щиросердно і докладно…

Тим часом «Дзеркалу тижня» стало відомо про звільнення Володимира Тріколіча з посади заступника голови правління НАК «Нафтогаз України».

Голова правління НАК «Нафтогаз України» Олег Дубина, котрий вийшов минулого тижня з лікарняного, у відповідь на запитання «ДТ» сказав: «Дійсно, В.Тріколіч написав заяву про звільнення з посади, скажімо так, за власним бажанням. І я її прийняв. Далі - без коментарів».

Джерела, близькі до голови правління НАК, свідчать, що в О.Дубини відбулося серйозне обговорення з В.Тріколічем перед його відставкою проблеми шахрайств на українському ринку розподілу газу.

В оточенні В.Тріколіча стверджують, що головним приводом для невдоволення ним став той факт, що він дозволив виділити ліміти газу хімічним заводам - ВАТ «Кримський содовий завод» і ЗАТ «Кримський титан», які належать співвласнику «РосУкрЕнерго» Д.Фірташу.

Так чи інакше оформлена у «Нафтогазі» заява В.Тріколіча тепер перебуває на візуванні у Мінпаливенерго України - управляючому органі НАК «Нафтогаз України».

У свою чергу, «ДТ» не з пустою цікавістю спостерігає за тим, чи буде подовжено контракт із паном Зубовим, головою ДК «Газ Україна». Річ у тому, що термін його контракту закінчився, у зв’язку із чим його посада позначена хистким «в.о.». Може, ще раз статтю Д.Менделєєва перечитати?