Поле розбрату

Цього тижня вся країна стала свідком огидної сцени, яка розігралася між президентом і прем’єр-міністром на засіданні РНБОУ. Віктор Ющенко зробив вишукану заяву: «Я не маю ніякого відношення до вашого вонючого газу». Щоправда, про гроші, «які не пахнуть», нічого не заявляв. Прем’єр, начебто дама і тренована, але на два дні «пішла в астрал» і всім, з ким проводила у ці дні неформальні зустрічі, казала: «Як же так? Як же так?.. Це ж розвал влади! Це ж кінець! Що ж робити далі?». Очевидну для усіх річ Тимошенко для себе відкрила після спічів президента і голови парламентської слідчої комісії з газу Інни Богословської.

Переважна більшість експертів газової галузі розцінили указ президента України №82/2009, що дає зелене світло останньому з відомих рішень РНБОУ, виключно як політичний.

Президентський указ датований 11 лютого і називається «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 10 лютого 2009 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення енергетичної безпеки».

Текст цього указу, розміщений на сайті президента, наводить на думку, що він (а точніше - рішення РНБОУ, затверджене цим указом) написаний кількома людьми, кожен з яких намагався вставити, як-то кажуть, свої п’ять копійок у рішення. У тому числі - представники «РосУкрЕнерго».

Крім того, попри заяви секре­таря РНБОУ Раїси Богати­рьової 10 лютого, що в рішенні РНБОУ навіть не згадується посередник «РосУкрЕнерго», цю компанію не тільки названо. У пункті 9 вступної частини прямо сказано про те, що «невирішеність питання легітимної передачі від компа­нії RosUkrEnergo НАК «Нафтогаз України» прав власності на газ, що перебуває у ПСГ України, в якості зарахування зобов’язань AG RosUkrEnergo перед НАК «Нафтогаз України», що виникли в результаті переуступки ВАТ «Газпром» прав вимоги у розмірі 1,7 млрд. дол., може завадити виконанню зобов’язань української сторони щодо транзиту газу, оскільки саме цей газ відповідно до умов контрактів має використовуватися в якості паливного (технологічного) газу у 2009 році, а можливі судові позови з боку AG RosUkrEnergo можуть заблокувати можливість його використання».

Мабуть, можуть. Але ж НАК «Нафтогаз України» теж не ликом шитий. Наскільки відомо «ДТ», за цей газ «Нафтогаз» теж має намір поборотися у суді. Адже, за підрахунками української національної нафтогазової компанії, «РосУкрЕнерго» заборгувало їй близько 2 млрд. дол. Грошей не сплачує. А газ вимагає. Та ще й пеню нараховує. Незрозуміло... «Нафтогаз» тим часом намагається розмитнити і 11 млрд. кубометрів газу. Тобто - знайти в дірявому бюджеті гроші на розмитнення.

У своєму рішенні РНБОУ зазначає, що «повністю або у більшій частині не виконані заходи щодо вдосконалення законодавчої та нормативної бази, впровадження ринкових реформ у сфері енергетики... залучення іноземних інвестицій... диверсифікації джерел та маршрутів транспортування енергоносіїв» тощо.

Цілком правильно - не виконані. Але не виконані «повністю або у більшій частині» з різних причин упродовж уже більш як десяти років. Тому не тільки у мене склалося враження, що в рішенні РНБОУ, а потім і в указі президента змішалися коні, люди, уряди і лобісти... А загалом це виглядає як абсолютно політичне рішення. Вже тому, що в ньому визначені нереальні терміни для розв’язання глобальних і задавнених проблем. При цьому Радбезом точно не вказано джерела фінансування перелічених програм і проектів.

У рішенні Ради нацбезпеки та оборони також сказано про «уповільнення впровадження реформування ринку електроенергії».

Яким це чином і хто уповільнив реформи енергоринку? При тому, що це найбільш організований сектор енергетики. При тому, що в парламенті давно чекають свого розгляду проекти продовження реформ. Чи РНБОУ про це не знає?

«Дзеркало тижня» звернулося по коментар рішення РНБОУ і, відповідно, указу президента до Міністерства палива та енергетики України. До слова, глава Мінпаливенерго Ю.Продан 12 лютого публічно заявив: «ходити на засідання РНБОУ - себе не поважати». З четверга у цьому міністерстві посилено працює прокуратура. Може, тому і коментар Мінпаливенерго вийшов настільки рожевим, наскільки чорним є рішення РНБОУ.

Однак в енергетичному відомстві стверджують, що робота в напрямі диверсифікації джерел поставок енергоносіїв ведеться постійно, так само, як і робота над посиленням енергетичної безпеки.

Сьогодні триває робота з приєднання України до європейського енергетичного співтовариства, виконуються заходи щодо приєднання об’єднаної енергосистеми країни до об’єднаної європейської енергосистеми UCTE.

У 2009 році основна увага діючого уряду спрямована на вирішення питань скорочення споживання природного газу і використання потенціалу альтернативних видів палива.

Міністерство вже підготувало відповідний проект розпорядження про першочергові організаційні заходи, які дадуть змогу значно скоротити споживання газу на підприємствах теплоенергетики.

З приводу залучення фінансових коштів для модернізації української газотранспортної системи (ГТС) у березні ц.р. заплановано проведення спільної інвестиційної конференції Україна-ЄС, на якій українська сторона запропонує потенційним кредиторам (насамперед ідеться про міжнародні фінансові організації - ЄІБ, ЄБРР, СБ і великі європейські банки) майстер-план відповідних пріоритетних проектів з модернізації транзитної частини ГТС.

Мінпаливенерго також приділяє величезну увагу розвитку атомно-промислового комплексу і ядерної енергетики. Тут ідеться як про будівництво нових атомних потужностей (третій і четвертий енергоблоки на ХАЕС), так і про забезпечення українських атомних електростанцій ураном власного видобутку (будівництво підприємства на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд).

У будь-якому разі, стверджують у міністерстві, закріплене указом президента рішення РНБО виконуватиметься, як того вимагає українське законодавство. Однак, зазначають у відомстві, у цьому рішенні поставлено завдання, для реалізації котрих необхідний чималий фінансовий і часовий ресурс, а також законодавча підтримка.

Йдемо далі. РНБО вирішила, зокрема, таке: до 1 березня 2009 року оптимізувати структуру споживання енергоносіїв... Якщо цього не зробили за 17 років незалежності України, то чи можливо це зробити за два тижні лютого? Чи можливо за цей строк «опрацювати деталізовані механізми фінансового забезпечення довгострокових програм (планів) розвитку енергетичної галузі»?

До 1 квітня РНБО хоче бачити «підготовку до лібералізації газового ринку України відповідно до принципів ринку газу ЄС». Це можливо? При тому що в самому Європейському Союзі про це теж поки що тільки мріють. І в чому полягає «підготовка до лібералізації газового ринку України»? З рішення РНБО це не зрозуміло.

До речі, про відкритість ринку газу взагалі не згадується. Може, це саме собою зрозуміло? Але, як на мене, - де завгодно, тільки не у нас.

Які інституції та організації і яким коштом до 1 квітня будуть переглядати «основні показники Енергетичної стратегії України на період до 2030 року» з урахуванням рішення Радбезу? Незрозуміло. Ясно лише, що вона застаріла. Але рішення РНБО з цього приводу хотілося б бачити структурованим і реальним за строками виконання (а то виходить: «Виконаємо п’ятирічку за одну ніч!»), а також із зазначенням джерел фінансового забезпечення. Замість цього вийшов вінегрет із політичних бажань. Причому бажань, розрахованих на внутрішньополітичний і, загалом, одномоментний ефект.

Я абсолютно згодна з керівником енергетичних проектів Центру «НОМОС» Михайлом Гончаром, що рішення РНБО (як і однойменний указ президента) програмує методологічну помилку в контексті перегляду Енергостратегії України до 2030 року. Причому до 1 квітня! Попередня стратегія практично не враховувала аналогічних стратегій ЄС і сусідньої Росії. Тоді яка ж це стратегія?! Для внутрішнього споживання?

Тепер кілька слів про газ.

До 15 лютого РНБО і президент вимагають виконання таких завдань (постановочна частина, пункт 2): «затвердити баланс газу України на 2009 рік... затвердити фінансовий план НАК «Нафтогаз України» на 2009 рік... збалансувати бюджети всіх рівнів у зв’язку з підвищенням НКРЕ ціни газу для бюджетних установ», забезпечити своєчасну оплату газу споживачами, забезпечити субвенції з бюджету на покриття різниці в цінах, забезпечити «розробку механізму покриття розривів фінансових потоків». Словом, зробити багато правильних і потрібних речей у темпі перебирання двох мішків сочевиці, висаджування троянд...

У принципі, спеціалісти фінансовий план і газовий баланс уже зверстали. Тож упораються. А от щодо платежів - це буде непросто. Як розповів «ДТ» один із керівників «Нафтогазу», максимальна діра в бюджеті НАКу може становити 62 млрд. грн. Тут без дорогої хресної ніяк не вийде. Запитання - де її взяти і чи не буде вона ду-у-уже дорогою?

Принциповий момент в указі і рішенні РНБО стосується річного обсягу газу. Як відомо читачам «ДТ», контрактний обсяг на десять років становить 52 млрд. кубометрів щороку. РНБО і президент вважають, що ці обсяги «перевищують щорічні прогнозні потреби України в імпорт­ному газі». І, за версією РНБО і президента, «це суперечить Енергетичній стратегії України на період до 2030 року в частині диверсифікації джерел поставок газу, збільшення обсягів власного видобутку та скорочення його споживання в цілому».

Однак проблема в тім, що інших джерел поставок газу в дос­туп­ному для огляду майбутньо­му не видно. Для збільшення власного видобутку поки що недос­татньо коштів і репресій, покли­каних навести лад у цій сфе­рі. Втім, прокуратурі РНБО із цього приводу вже дала завдання.

А от щодо контрактних 52 млрд. кубометрів щороку - прямо пояснено в контракті з «Газпромом» на закупівлю газу (стаття 2, пункти 2.2-2.5), де чітко сказано, що в 2009-му Україна закупить 40 млрд. кубометрів газу. З 2010-го може купувати по 52 млрд. При цьому обсяг купленого газу можна змінити у той чи інший бік у межах 20%. У контракті сказано, що можна застосувати зменшувальний коефіцієнт 0,8. Тобто Україна має купувати не менш як 80% визначеного в контракті річного обсягу газу. Динаміка останніх років свідчить, що такі умови нас влаштовують. Отже, якщо нам не потрібно 52 млрд. кубометрів, ми їх і не купуватимемо, а обмежимося 40-41 млрд. кубометрів. Саме так записано в контракті.

У попередніх номерах «ДТ» досить детально пояснювався сенс формули ціни. Та від початку розрахунок будувався на прогнозних даних, зокрема, міжнародної консалтингової компанії Purving&Certz. Як уже знають читачі «Дзеркала тижня», у формулі контрактної ціни імпортного газу поквартально враховуються дані залежно від рівня цін на нафтопродукти - мазут і газойль, які діяли на ринку впродовж дев’яти місяців, що передували періоду визначення ціни на газ. У першому кварталі 2009 року вона становить 360 дол. за
1000 кубометрів з урахуванням 20-відсоткової знижки від базової ціни 450 дол.

Підкреслю, що наведені в таблиці дані є прогнозними на другий-четвертий квартали поточного року та можуть змінюватися залежно від зміни цін наф­ти та нафтопродуктів на світових ринках. Однак тенденція зберігається.

А що зовсім важко зрозуміти з рішення РНБО, то це зв’язок між диверсифікацією джерел енергопоставок, видобуванням урану, закупівлею палива для АЕС, скороченням нафтопереробки та... «ігноруванням» урядом Ю.Тимошенко розпорядження президента і РНБО про аверс нафтопроводу Одеса-Броди. Так прямо й сказано в тексті процитованого документа (пункт 3 преамбули): «Зміна позиції прем’єр-міністра України в липні 2008 року щодо реалізації проекту Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору і подальше блокування Кабінетом міністрів України виконання рішення РНБО від 28 липня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення роботи нафтопроводу Одеса-Броди за проектним напрямом», введеного в дію указом президента від 15 серпня 2008 року №716, призвело до стагнації національної нафтопереробної галузі, до збільшення частки імпорту з 50% до 70% на українському ринку нафтопродуктів і до втрати Україною іміджу як перспективного транзитера каспійської нафти до європейських країн».

Ну як, скажіть, уряд може «розвернути» нафтопровід, якщо немає ні продавців нафти для цього маршруту, ні покупців у Європі? Немає чітких договорів, а тільки обіцянки та порожні заяви? Отже - нехай труба стоїть порожньою? Переговори постійно ведуться, але до вирішення завдання ще далеко. Отже, навряд чи винна в цьому «зміна позиції прем’єр-міністра».

Йдемо далі. РНБО вирішила, що потрібно «розробити і затвердити програми розвитку вугільної, газової, нафтової та електроенергетичної галузі». А хіба колись таких програм не було? І хто їх затверджуватиме? І фінансуватиме? Адже навіть у Мінпаливенерго кажуть, що потрібен механізм фінансування. В іншому разі політична цукерка президента та РНБО буде без повидла.

В обговорюваному указі президента ключове слово - енергетична безпека. На перевірку ж виявляється, що в гонитві за внутрішнім політичним ефектом його автори забули про те, що зовнішня газова агресія вже мала місце. І події січня 2009 року стали її римейком. Та замість того, щоб справді займатися енергобезпекою країни, президентська рать банально зводить рахунки з урядом. А уряд, у свою чергу, декларуючи загалом правильні підходи, поки що нічим не довів своєї ефективності.

Енергетичне поле залишається полем розбрату. Очікуємо публічного переходу на ненормативну лексику.