Початок ери Обами. Зовнішньополітичний вимір

Поділитися
Україна не є terra incognita для нового президента США: він відвідав нашу країну разом із сенатором Річардом Лугаром ще 2005 року...

Переконливою перемогою Барака Обами завершилася президентська кампанія, яка за багатьма показниками — від тривалості та виснажливості до драматичних змін у політичних долях її протагоністів, внутрішньої напруги й рекордної активності виборців — не має аналогів у сучасній історії США. «Захоплюючою кампанією, найкращою з тих, про які мені довелося писати», назвав її патріарх американської журналістики Д.Бродер.

Унікальність нинішніх президентських перегонів у США, безумовно, насамперед пов’язана з карколомним злетом, харизматичною особистістю, ораторськими здібностями та інтелектуальною привабливістю переможця — першого темношкірого президента в історії США. Водночас багато оглядачів відзначають «пострасовий» характер успіху Б.Обами. Він правильно зрозумів потяг переважної більшості американського електорату до істотних змін у «робленні» великої політики та в житті суспільства, трансформувавши ці настрої у привабливі й зрозумілі пересічному американцеві, незалежно від кольору його шкіри, виборчі лозунги. До цього слід додати чітку стратегію, відмінну організацію та високу ефективність діяльності виборчих штабів на всіх рівнях, мобілізацію безпрецедентно великої кількості волонтерів, переважно молоді, масштабне використання можливостей Інтернету й інформаційних технологій, що, в числі іншого, дозволило кандидату від демократів створити рекордний фінансовий ресурс для ведення кампанії.

Втім, сьогодні все це — вже історія, предмет для досліджень, посібників для політтехнологів та «розбору польотів» у лавах політичних опонентів 44-го президента США. Практичного значення набуває питання, яке суто гіпотетично, але настійливо — передбачаючи перемогу молодшого сенатора з Іллінойсу — ставила низка експертів: «Якою буде ера Обами?» Хоч би якими були прогнози, одне не викликає суперечок в експертному середовищі: новий президент не може розраховувати на тривалий адаптаційний період. Практично з першого дня перебування при владі він має бути готовим оперативно реагувати на надзвичайно складні і часто взаємопов’язані зовнішньо- та внутрішньополітичні загрози.

Безперечно, найгостріша тема — ситуація в економіці, де нагальна необхідність стабілізації фінансового ринку та ринку нерухомості, протидії тенденції до уповільнення темпів розвитку переплелася з необхідністю пошуку спільно з міжнародними партнерами загальних рецептів подолання світової фінансової кризи.

Провідні американські аналітики практично одностайні в переліку питань, які потребуватимуть першочергової уваги нової адміністрації у безпековій сфері: військові операції в Іраку та Афганістані, загрози тероризму, близькосхідне врегулювання, нерозповсюдження ЗМЗ, особливо в іранському та північнокорейському аспектах, відносини з Росією, глобальні кліматичні зміни, зменшення залежності від іноземних джерел постачання енергії.

У своїй програмній промові «Нова стратегія для нового світу» та в інших виступах під час виборчої кампанії Б.Обама запропонував власне бачення шляхів розв’язання найскладніших проблем американської зовнішньої політики. Зокрема він пообіцяв протягом 16 місяців вивести американські бойові частини з Іраку, залишивши тільки сили, необхідні для підтримки безпеки посольств і підготовки іракських військових; наголосив на доцільності активнішого залучення до стабілізації Іраку регіональних гравців, у тому числі Сирії й Ірану. Вважаючи Афганістан основним полем боротьби з тероризмом, Б.Обама виступає за посилення тут військової присутності США та партнерів із НАТО, вивчення можливості переконати частину талібів перейти на бік коаліційних сил, збільшення невійськової допомоги цій країні. Розглядаючи ядерні амбіції Ірану як серйозну загрозу для США, він водночас обстоює ведення «жорсткої, прямої дипломатії», не виключаючи можливості своєї безпосередньої зустрічі з іранським керівництвом, якщо її буде належним чином підготовлено. Дипломатичні важелі пропонує Б.Обама використати і для того, щоб спонукати Північну Корею відмовитися від ядерної зброї.

Серед пріоритетів президента — формування дійової системи енергетичної безпеки, участь у виробленні юридично зобов’язуючого міжнародного договору, що передбачатиме значне зменшення викидів парникових газів в атмосферу, модернізація міжнародних альянсів з участю США відповідно до вимог XXI століття, більша увага до засобів багатосторонньої дипломатії.

Реагуючи на кавказьку кризу, Б.Обама, після короткої паузи, засудив порушення Росією суверенітету Грузії, охарактеризувавши дії РФ як «неприпустимі», й висловився за «різку відповідь міжнародної спільноти і союзників», оскільки агресія Росії — загроза для всього регіону. За його словами, неможливо бути наддержавою XXI століття й діяти як «диктатура XX…» Він обстоює необхідність переоцінки політики Заходу стосовно Москви і вважає, що США мають і надалі працювати над просуванням принципів демократії в Росії. Водночас він виступає за продовження співробітництва з РФ у галузі нерозповсюдження ядерної зброї та технологій, зменшення ядерних арсеналів, а також в інших сферах, які становлять взаємний інтерес.

Цілком зрозуміло, що в системі зовнішньополітичних координат нової адміністрації США нас насамперед цікавить ймовірне місце України та прилеглого регіону. Переконаний, це місце великою мірою визначатиметься тими якісними змінами, які, починаючи з 2005 року, відбулися в наших двосторонніх відносинах. Спільними зусиллями нам вдалося вивести їх на рівень стратегічного партнерства, проголошеного у Заяві президентів України і США від 4 квітня 2005 року. Воно спирається не тільки на спільний прагматичний інтерес, а й на спільність демократичних цінностей, близькість бачення та взаємодію у вирішенні багатьох актуальних проблем світової політики. Незалежно від партійної належності, американські політики добре розуміють геополітичну вагу нашої країни і важливість для регіону її успіхів у розбудові ефективних демократичних інституцій, забезпеченні фундаментальних свобод людини та у створенні конкурентоспроможної економіки; високо цінують внесок України в підтримку регіональної та загальноєвропейської безпеки і стабільності.

Показово, що всього за чотири роки було послідовно ухвалено два документи, які визначають заходи з наповнення практичним змістом україно-американського стратегічного партнерства. З огляду на успішне виконання основних завдань, визначених у Заяві лідерів двох країн, у квітні 2008 року було ухвалено Дорожню карту пріоритетів україно-американського співробітництва, розраховану на середньострокову перспективу. Загалом у 2005—2008 роках було підписано 24 двосторонніх документів.

Головним досягненням цього періоду було усунення перешкод на шляху поступального розвитку двосторонніх торгово-економічних відносин: відновлено дію преференцій для українського експорту, визнано ринковий статус української економіки в антидемпінгових розслідуваннях, підписано двосторонній протокол про взаємний доступ на ринки товарів та послуг у рамках вступу України до СОТ, скасовано дію щодо України поправки Джексона-Веніка. Завершення процесу набуття Україною членства в СОТ, що відбулося за істотної підтримки США, дозволило в березні 2008 року укласти двосторонню Угоду про торговельне та інвестиційне співробітництво, а також, відповідно до неї, створити двосторонню Раду з питань торгівлі та інвестицій і провести її установче засідання. За останні три роки товарообіг між Україною і США збільшився майже втричі, помітно зросла кількість спільних підприємств із американським капіталом.

Успішно розвивалося двостороннє співробітництво в таких критично важливих для України сферах, як охорона здоров’я (боротьба з ВІЛ/СНІД, туберкульозом та пташиним грипом); енергетика (проект кваліфікації ядерного палива, контракти на постачання компанією «Вестінгауз» ядерного палива для українських АЕС і будівництво компанією «Холтек» сховища відпрацьованого ядерного палива мають виняткове значення для диверсифікації джерел енергопостачання в Україну, наша країна приєдналася до ініціативи США щодо Глобального партнерства в ядерній енергетиці); боротьба з корупцією (в рамках виконання “Порогової програми” корпорації “Виклик тисячоліття”); наука і техніка (успішно здійснюються програма «Морський старт», проекти Фонду цивільних досліджень та розвитку, підписано Угоди про співробітництво у сфері науки та технологій і в дослідженні й використанні космічного простору з мирною метою); подолання наслідків Чорнобильської катастрофи (США — один із найбільших донорів Рахунку ядерної безпеки та Чорнобильського фонду «Укриття») і підвищення безпеки українських АЕС; утилізації непридатних боєприпасів та озброєнь. США надають значну допомогу в реалізації військової реформи та модернізації Збройних сил України. З іншого боку, конструктивна взаємодія з Україною — важливий елемент зусиль, що їх докладають США для протидії розповсюдженню ЗМЗ та зміцнення міжнародних режимів експортного контролю. Активно співпрацюють наші країни у пошуку шляхів придністровського врегулювання.

Навіть внутрішня політична турбулентність в Україні не стала на заваді інтенсивності двостороннього політичного діалогу, пік якого припав на нинішній рік: відбулися два візити президента України, візити президента і віце-президента США, секретаря РНБО України, міністра юстиції України та міністра торгівлі США, засідання основного координаційного механізму — Міжвідомчої координаційної групи. Цілком природно, одним із ключових елементів політичного діалогу була реалізація курсу України на євроатлантичну інтеграцію. З цього питання ми отримали потужну підтримку наших американських партнерів, яка не обмежувалася урядом США: конгрес США — при спонсорстві представників обох політичних партій — ухвалив чотири резолюції на користь членства України в НАТО, зокрема й на підтримку приєднання України до ПДЧ. Всупереч перекрученню змісту цих документів, які з’являлися в Україні, слід відзначити, що всі вони наголошують на суверенному праві українського народу визначити доцільність членства країни в альянсі.

Нарешті, не можна не згадати вшанування у США пам’яті жертв Голодомору та визнання дійсного характеру й масштабів цієї трагедії, зокрема через ухвалення резолюції Палати представників конгресу США та закону про дозвіл на встановлення у Вашингтоні меморіалу жертвам голоду-геноциду 1932—1933 років (до кінця 2008 року має відбутися церемонія закладення першого каменя в його фундамент).

Таким чином, кредит довіри і «запас міцності» у двосторонніх відносинах, створені за попередній період, дають підстави розраховувати на їх поступальний розвиток і при новому президентові США. На користь цього свідчить звернення Б.Обами до 20-го Конгресу українців Америки, в якому він виклав основні принципи, які визначатимуть політику його адміністрації на українському напрямі: «Україна — готова до Плану дій щодо членства в НАТО. Я зобов’язуюсь працювати із союзниками Америки в НАТО задля досягнення порозуміння з ними, щоби зробити наступний ключовий крок у зусиллях України посісти законне місце члена євроатлантичної спільноти. Я з нетерпінням очікую можливості підтримати політику України, спрямовану на зміцнення верховенства права, зменшення енергетичної залежності, покращення ділового клімату, розширення американських інвестицій в динамічну економіку України та створення більших можливостей для молодих українців навчатися у США. Підтримка української демократії, розвитку та безпеки становитиме центральну опору моєї зовнішньої політики щодо регіону в цілому».

Важливо, що Україна не є terra incognita для президента США: він відвідав нашу країну разом із сенатором Р.Лугаром ще 2005 року — в рамках Програми спільного зменшення загрози. Я мав нагоду зустрітися з ними тоді, і молодий сенатор, якого Р.Лугар відрекомендував як «нову зірку демократичної партії», справив враження своїм потужним інтелектом та цікавістю до життя українського суспільства.

Хочеться сподіватися на швидкий початок нового етапу двосторонньої співпраці — без тривалого підготовчого періоду. Цьому може сприяти те, що «український підрозділ» зовнішньополітичної команди Б.Обами, очевидно, складатиметься з фахівців, добре обізнаних із українськими та регіональними реаліями й налаштованих на результативну працю (принаймні такий висновок дозволяють зробити наші контакти під час виборчої кампанії). Обом сторонам добре відомі сфери, що становлять взаємний інтерес і вимагають пріоритетної концентрації зусиль. Необхідно зберегти й посилити позитивну динаміку імплементації низки взаємовигідних домовленостей та проектів, встановити надійні «лінії комунікації» між керівництвом наших країн, урядовими агенціями, відповідальними за конкретні ділянки двосторонніх відносин. Це особливо важливо з огляду на те, що значення україно-американського стратегічного партнерства виходить за рамки суто двосторонніх відносин — його подальше зміцнення позитивно впливатиме на подолання викликів регіональній та європейській безпеці.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі