По кому подзвін Біг-Бена

Щонайменше стільки ж піде на розгляд по суті. І весь цей час колишні власники банку намагатимуться цей процес припинити, використовуючи і свій великий вплив на українські суди, й залишки свого впливу на українську владу. Обіграти таких серйозних суперників непросто, але можна, якщо не втрачати пильності.

На сьогодні судів, пов'язаних із націоналізацією Приватбанку, понад шість сотень. Їх можна поділити на три групи:

- позови банку проти колишніх власників про завдання банку матеріальних збитків;

- позови Ігоря Коломойського і/або пов'язаних із ним компаній про визнання націоналізації неправомірною і повернення частки в банку;

- позови пов'язаних із колишніми власниками компаній і осіб про скасування процедури bail-in (що примусово конвертувала вклади пов'язаних осіб в акції банку) і повернення коштів.

Колишні власники, пов'язані з ними особи й компанії судяться з НБУ, Мінфіном, ФГВФО і самим Приватбанком в українських судах, регулярно домагаючись рішень на свою користь.

Банк же судиться з колишніми власниками Ігорем Коломойським і Геннадієм Боголюбовим в іноземних юрисдикціях - у США й Великій Британії. Ці справи швидкими не будуть, але їхні результати можуть стати для ексвласників банку нищівними. У США їх обвинувачують у відмиванні коштів в особливо великих розмірах. Озвучена сума претензій у 674 млрд дол. - рекордна для світового права, а саму справу суд вирішив розглядати за процедурою акта RICO (Recketeer Influenced and Corrupt Organization), яку застосовують для організованих злочинних угруповань, що дає можливість притягти до відповідальності не тільки безпосередніх виконавців, а й організаторів злочину. Ця справа будується на фактах відмивання виведених з Приватбанку грошей з допомогою купівлі нерухомості й підприємств у США.

У Високому суді Лондона справу побудовано на розслідуванні фактів шахрайства в банку й виведення з нього коштів, виконаному міжнародною розслідувальною компанією Kroll на прохання НБУ й Мінфіну.

Спочатку уже державний Приватбанк програв спір про юрисдикцію у Лондоні не тому, що мав недостатньо доказів або слабку аргументацію, просто суддя визнав, що адвокати банку свідомо вибрали з 190 компаній, які брали участь у шахрайських схемах, шість британських, щоб домогтися розгляду справи саме у Великій Британії. Звичайно, так і було. Юристи Приватбанку цілком свідомо вибрали Лондон, бо зацікавлені в неупередженому розгляді справи. І нам добре зрозуміла їхня мотивація: Приватбанк зазнає в українських судах поразку за поразкою й навіть опублікувати абсурдні рішення суддів не може, бо Ігор Коломойський так вирішив. Крім того, на відміну від багатьох судів інших юрисдикцій Високий суд Лондона має можливість всесвітнього арешту активів, що не дає змоги обвинувачуваним розпродати й приховати свої активи.

Один із трьох суддів, які розглядали апеляцію в Лондоні, також заявив про те, що банк міг маніпулювати судом із метою визначити саме лондонську юрисдикцію. На його думку, банк повинен був подавати позов або у Швейцарії - за місцем проживання обвинувачуваних, або в Україні - за місцем реєстрації потерпілого банку. Але що справді важливо, навіть той один суддя з трьох, що проголосував проти задоволення апеляції, не мав заперечень по суті позову, тобто проти фактів шахрайства в Приватбанку.

У матеріалах справи йдеться про незаконне привласнення понад 1,9 млрд дол. США, які належать банку, під виглядом позик на "фінансування поточної діяльності", виданих 46 компаніям, кожна з яких пов'язана з Ігорем Коломойським і Геннадієм Боголюбовим, протягом 17 місяців (із квітня 2013-го по серпень 2014-го). Позичальники, своєю чергою, укладали угоди про поставки продукції з 35 компаніями в переважній більшості з офшорних юрисдикцій. За даними банку, всі ці угоди були фіктивними й передбачали поставки зовсім нереальної кількості товарів і обладнання з авансовою оплатою всього обсягу вартості до фактичних поставок, яких у результаті так і не було. Саме ці права вимоги на поставки продукції і були заставами по кредитах, виданих для їх же оплати. До травня 2014 р. оплати неіснуючих поставок повторювалися.

Це ті обсяги розкрадання, стосовно яких, як вважають адвокати Приватбанку, є хороше обґрунтування. Але суми могли бути й більшими. Згідно з показаннями свідків, що згадуються в останньому рішенні лондонського суду, "протягом майже шести років, використовуючи кредити, надані банком, десятки й сотні мільйонів доларів США одночасно переміщалися між рахунками "позичальників" і "постачальників". На суму трохи меншу за 13,2 млрд дол. США з рахунків "позичальників" на рахунки 35 "постачальників" і трохи більше 11,2 млрд дол. США на рахунки тих же "позичальників".

Що важливо, і позичальники, і постачальники - пов'язані з колишніми власниками банку компанії. Гроші мігрували з рахунку на рахунок за класичною схемою, описаною в позові Приватбанку проти колишніх власників у США. Але саме англійські компанії в остаточному підсумку отримували кошти як передоплату за поставки товарів, яких у результаті не було. Далі гроші знову спрямовувалися в Кіпрську філію банку, а потім на рахунки багатьох інших компаній. Ба більше, адвокати обвинувачуваних під час слухань не змогли надати суду виразного пояснення, чому компанії одержували передоплати за неіснуючі поставки товарів, посилаючись на те, що це були просто "помилки". Саме завдяки тому, що ключовими в цій схемі були саме англійські компанії, які одержували липові передоплати, цього тижня колегія суддів погодилася з тим, що все-таки справу слід розглядати в Лондоні.

Суд зазначає, що в банку "є вагомі свідчення складної шахрайської схеми, пов'язаної зі спробою приховати від аудиторів і регулювального органу наявність безнадійних заборгованостей у банку та факт відмивання грошей в особливо великих розмірах. Документальні докази ясно продемонстрували, що угоди про поставки були фіктивними й використовувалися як фіктивне виправдання виведення дуже великих сум грошей із банку. Штучна складність рециркуляції коштів сама по собі свідчить про шахрайську схему". Що ще важливіше, суд звертає увагу на те, що відповідачі не намагалися пояснити те, що сталося, і визнали правомірність спору про шахрайство в особливо великих розмірах. Але вважають, що сума збитків банку не перевищує 515 млн дол.

Справді, попередній суддя вважав, що в банку є вагомі докази лише про шахрайство на суму приблизно 515 млн дол. Але в останньому рішенні суду чітко сказано, що "в банку є вагомі аргументи на користь стягнення 1,9 млрд дол. США", що, звичайно, ще не є обвинуваченням, але підвищує шанси держави компенсувати хоча б третину суми, витраченої на докапіталізацію банку після націоналізації. Нагадаємо, за результатами розслідування Kroll, сума збитків, завданих банку колишніми акціонерами, становить 5,5 млрд дол.

І оскільки в справі йдеться не тільки про виведення коштів, а й про непогашені позики, то до 1,9 млрд дол. додаються також відсотки, що нараховуються за цими кредитами. На сьогодні загальна сума позову вже становить 3 млрд дол., і щороку вона збільшуватиметься ще приблизно на 180 млн.

Лондонський суд залишив обвинувачуваним можливість подати апеляцію, але її вже повинен приймати Верховний суд Великобританії, який розглядає випадки "найбільшого суспільного значення, що зачіпають усе населення". І слабко віриться, що чвари українського олігарха з його колишнім банком Верховний суд визнає саме такою справою. Найімовірніше, юристи Коломойського й Боголюбова щедрою можливістю апеляції навіть не скористаються. У їхніх рукавах інші козирі.

У четвер в Україні мали відбутися останні дебати в позові про повернення акцій Приватбанку Ігорю Коломойському й пов'язаній з ним офшорній кіпрській компанії. Результат цієї справи на користь Коломойського дозволив би йому повернути контроль над банком і змусити менеджмент відкликати позови в США й Великій Британії. Знайомі з подробицями розгляду справи люди були впевнені, що суддя прийме рішення на користь Коломойського вже в четвер. За тридцять хвилин до початку засідання суд було "заміновано", а ще через годину стало відомо, що за день до цього суддя Л.Шкурдова прийняла рішення про призупинення розгляду провадження по цій справі, не повідомивши про своє рішення учасників процесу.

Причина рішення судді взяти паузу, скоріш за все, в тому, що в цей момент українські міністр фінансів і голова НБУ перебувають у Вашингтоні та намагаються відновити переговори України з МВФ про підписання нової трирічної програми співробітництва. Нагадаємо, що місія МВФ залишила Україну наприкінці вересня, так і не досягнувши якихось угод. Причина, за неофіційними даними, була одна - можливі домовленості влади з Коломойським і повернення йому Приватбанку. Тоді українська сторона зробила все можливе, аби себе дискредитувати: президент приймав олігарха у своєму офісі, прем'єр висловлював надію на пошук компромісу, голова президентського офісу скаржився, що Коломойський не може допомогти Україні через "лондонський" арешт активів. Тепер ситуацію намагаються якщо не виправити, то хоча б не загострювати.

Справу про повернення акцій припинено до розгляду апеляції, поданої НБУ на рішення Окружного адміністративного суду про визнання націоналізації банку незаконною. Саме провадження ще не розпочали, терміни розгляду невідомі. Але в будь-якому разі розгляд справи в Лондоні йтиме довше, ніж Україна домовлятиметься з МВФ про нову програму, а суд - розглядатиме апеляцію НБУ. Так, у лондонському рішенні окремо зазначається, що рішення судів в Україні не впливатимуть на розгляд справи в Лондоні, адже в Україні колишні власники в більшості випадків намагаються оскаржити правомірність націоналізації банку, а в "лондонській" справі йдеться про конкретні факти шахрайства, які або були, або ні, незалежно від того, чи було банк потім націоналізовано. Але це не означає, що Коломойський не спробує рішенням українських судів повернути собі банк, примусово змінити менеджмент і відкликати "лондонський" позов. Без політичної підтримки зробити це буде дуже складно. І ми поки що не впевнені, що цієї підтримки не буде.

Наприклад, офіс президента проігнорував той факт, що Високий суд Лондона вирішив допомогти Україні в справі про виведення коштів громадян із найбільшого банку. Нова прокуратура, як і стара, не квапиться розбиратися в шахрайських схемах у Приватбанку, хоча всі матеріали розслідування Kroll прокурори отримали вже давно, і вони роками лежать десь у ГПУ. Але ж завершення цього розслідування могло би поставити крапку в шести сотнях судових розглядів в Україні. Зате принципово-нещадний до ворогів Коломойського прокурор Костянтин Кулик у рамках "справи Сергія Курченка" оголосив у СНДівський розшук "за підозрою" пана Вадима Шульмана, який з Курченком, напевно, і не зустрічався жодного разу, зате є колишнім бізнес-партнером Коломойського й Боролюбова та судиться з ними в США з 2015 р. За інформацією DT.UA, юристи Шульмана свого часу шукали виходи на детективів Kroll, бажаючи передати їм цінну інформацію про факти шахрайства в Приватбанку. Напевне Шульман може надати допомогу в цій справі й Лондонському суду, якщо встигне, звичайно.

А ще, за інформацією DT.UA, Мін'юст США передавав нашій Генеральній прокуратурі список активів Коломойського й Боголюбова в США з проханням перевірити, чи не придбали їх за кошти, виведені з Приватбанку. Чи була ця перевірка ретельною, і якщо так, то чому, крім цього, ГПУ й кроку не зробила, щоб розібратися з виведенням коштів із банку? Чи не цю справу обговорювали Коломойський і Луценко під час випадкових зустрічей у Нідерландах і Швейцарії? Чи не її обговорював у кабінеті Луценка голова ОП уже нового президента, приходячи до ГПУ, як на роботу? У нового генерального прокурора є ліпші варіанти для просування своєї кар'єри?

Рішення Лондонського суду, як і начебто нерішучість українських суддів, дають привід для оптимізму. Але це навіть не половина перемоги, лише заявка на неї, а якщо врахувати, скільки часу й сил знадобилося банку для цього результату, заявка доволі скромна. І, звичайно, весь той час, поки тягнутимуться розгляди в Британії та США, колишні власники банку тиснутимуть на чинного президента, вимагаючи переговорів, компромісів і мирових угод, головна мета яких - контроль над банком.