Відступати нікуди: за нами — Врадіївка

"Ми передбачили… етапи вдосконалення органів внутрішніх справ, закінчуючи далекою метою, яку поставив перед нами міністр внутрішніх справ: виховання міліціонера ХХ ст. Загальна злочинність за минулий рік знизилася... З 19 позицій зростання відзначалося тільки за двома: вимагання і вбивства".

Генерал Валентин Парсенюк, начальник міліції Миколаївської області, "хрещений батько"
капітана міліції Євгена Дрижака, який викрав, зґвалтував і по-звірячому побив Ірину Крашкову

"Не телефонуйте в міліцію, вони мене доб'ють".

Ірина Крашкова, жертва нападу банди офіцерів міліції

"Статистика свідчить про стабільність криміногенної ситуації".

Віталій Захарченко, міністр внутрішніх справ, звітуючи перед Радою у справі Крашкової

Час базарних мітингів, обіцянок і слів в Україні минає. Настає час облоги відділень міліції, "коктейлів Молотова", вуличних бійок. Влада усунулася від ролі арбітра, перестала виконувати свою основну функцію - захист громадян, а її власна розгнузданість сягнула таких масштабів, що навіть у глухому райцентрі люди перестали цю владу боятися. А це означає, що всі психологічні бар'єри впали. Бунт у Врадіївці - найбільш шокуючий і найбільш закономірний підсумок роботи чинної влади з побудови суперлояльної та супербезмежної вертикалі.

А чи є в системі влади Віктора Януковича керованість і "стабільність"? Ми акцентуємо увагу на послідовності подій, кожна з яких у державі, де влада виконує закон, стала б надзвичайною подією. І набагато страшнішим злочином, ніж сам собою жорстокий напад на Ірину Крашкову.

Судячи з характеру злочину та портрету злочинців, Дрижак як старший "товариш" вирішив пов'язати Поліщука кров'ю. Характер злочину нагадує обряд ініціації в банді. Але гучний злочин - це лише одна з ланок ланцюжка, за яким стоять десятки та сотні інших. Незважаючи на заяву про скоєння злочину, жоден працівник Врадіївського відділення міліції не став на захист потерпілої. Навпаки - шість міліціонерів засвідчили алібі ґвалтівника.

А заступник начальника райвідділу викликав на допит єгеря Рябіненка, який не брав участі у зґвалтуванні, побив його й запропонував велику суму грошей за те, аби він узяв усю вину на себе. Дільничний міліціонер пройшовся будинками сусідів Крашкової, щоб зібрати свідчення, буцім вона нібито займається проституцією. А начальник райвідділу відіслав у центр недостовірну інформацію про злочин, не вказавши, кого саме обвинуватила жертва і що були замах на вбивство та зґвалтування, а не грабіж із легкими тілесними ушкодженнями. І начальник обласної міліції послав такий рапорт у Київ, спочатку - на стіл міністру МВС, і як наслідок - президентові країни, хоча впродовж чотирьох днів до початку народного бунту не міг не отримати повної інформації про надзвичайну подію від лікарів та внутрішньої безпеки про суть і тяжкість злочину. Правоохоронна система зробила все можливе, щоб приховати інформацію про злочин і дезінформувати керівництво.

За цей час обласна та районна прокуратури не перевірили фактів і заяв потерпілої. Прокуратура стала на бік підозрюваних із міліції, і також почала їх "відмазувати". Заступник прокурора області Єфименко заявив, що в Дрижака алібі, тому немає підстав садити його під варту. Понад те, Єфименко повідомив, що всю вину на себе взяв Рябіненко; що вина обох міліціонерів не доведена; і, безперечно, що вповноважив озвучувати його тексти прокурор області Андрій Курись. З погляду правосуддя, органи прокуратури зобов'язані були максимально швидко взяти під варту підозрюваних міліціонерів, оскільки за останні два роки у Врадіївці було по-звірячому побито і зґвалтовано ще двох дівчат, а почерк попередніх злочинів як дві краплі води скидався на той, від якого постраждала Ірина Крашкова. Жахливо, що у вбивствах тих дівчат звинуватили кількох жителів Врадіївки, троє з яких наклали на себе руки після "слідчих" дій капітана Дрижака та його "колег", однак злочини залишилися нерозкритими. "Визнання" були сфальсифіковані й не відповідали обставинам злочину.

Не наважилися реагувати на злочин керівники виконавчої влади, депутати місцевої ради. Таке враження, що місцевої районної та обласної влади немає взагалі.

Чому ж навіть після початку безпрецедентних масових протестів Януковичу не повідомили про справжні причини бунту?

Відповідь на це запитання дає кадровий склад місцевих органів влади. Перевертень-міліціонер Дрижак - хрещеник начальника обласної міліції генерала Парсенюка. Другий перевертень, Поліщук, - племінник районного прокурора Миколаєва. Прокурор Врадіївського району Мочалко тримає в руках піврайону, його тесть - районний суддя, решта родичів очолюють районні управління освіти, юстиції та соціального захисту. Син начальника обласної міліції - Роман Парсенюк - перший заступник прокурора Миколаєва. Феодальні сімейні клани тісно переплелися між собою, і навіть якийсь Янукович їм не указ, бо врятувати свого родича набагато важливіше, ніж потрапити в немилість у Києві. Адже коли державна мафія діє згуртовано - змести її може тільки народне повстання. А хіба покірне бидло повстане?..

Цей злочин було розкрито не тому, що влада одумалася, а лише тому, що влада злякалася.

І, поза всякими сумнівами, якби не народний бунт-повстання, минуло б два тижні - все б зійшло з рук. ОЗУ "Миколаївська міліція", даховане ОЗУ "Миколаївська прокуратура", звикли до своєї безкарності.

Найстрашніше в історії зі злочином "ментів" проти Ірини Крашкової навіть не те, як по-звірячому вони її мучили. Найстрашніше, що ОФІЦЕРИ міліції, родичі високопоставлених керівників правоохоронних органів, вважають за можливе й допустиме порушувати всі мислимі норми людської моралі, честі, совісті. Які ж моральні устої в сім'ях їхніх начальників, яке виховання дають своїм працівникам нинішні генерали української міліції, нинішні прокурори - вершителі доль, якщо їхні родичі холоднокровно вбивають і гвалтують?

Ну, а з іншого боку - а як інакше? І чому те, що сталося, нас дивує - на території 132-го округу, де вибори було зірвано й забрано законну перемогу в Аркадія Корнацького? А які кадри потрібні обласній владі для того, щоб зривати вибори і відбирати бізнес? Звісно, угруповання, котре керує Миколаївською областю, потребує дрижаків і поліщуків - агресивних мерзотниках, які втратили людську подобу й чекають від господаря лише команди "фас!", щоб пошматувати кого завгодно. І коли їх спускають із повідка погуляти без намордника, вони, задовольнивши господаря, задовольняють і себе.

До яких дій мусить вдатися влада, аби показати, що вона несе відповідальність перед суспільством за цю трагедію і готова зробити висновки:

1. Притягнути до відповідальності всіх посадових осіб, а не тільки ґвалтівників. Названі у статті посадові особи мусять опинитися на лаві підсудних. Їм мають обвинуватити в організації злочинної групи, зловживанні службовим становищем, фальсифікації документів. Для виконавців - викрадення людини, замах на вбивство, зґвалтування, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень - довічні терміни. Тим, хто їх покривав, - максимальні терміни за своїми статтями. Генерал Парсенюк мусить відповісти: чи не був він співучасником приховання злочину його родичем Дрижаком. Звільненню підлягає не лише Парсенюк. Не менша відповідальність у тому, що сталося, - на губернаторі області Круглову, главі райдержадміністрації Ростову, прокуророві області Курисю та заступникові прокурора Єфименку.

2. На лаві підсудних мають бути ті, хто фальсифікував розслідування вбивства у Врадіївці двох інших жінок.

3. Під суд повинні піти всі співробітники врадіївського райвідділу, керівництво врадіївської прокуратури. Керівники обласної міліції і прокуратури, які втратили контроль та фальсифікували інформацію про справу, які допустили необ'єктивне розслідування попередніх убивств. Керівники кадрових служб, главку карного розшуку.

4. На відкритих для преси колегіях МВС і ГПУ вся країна має почути про те, як проходить розслідування, які зроблено висновки.

5. Необхідно захистити жителів Врадіївки від будь-яких спроб переслідування за штурм райвідділу - вони діяли у рамках Конституції. Необхідне відповідне правове рішення прокуратури.

6. Держава зобов'язана виплатити компенсацію і взяти під свою опіку лікування Крашкової та утримання її сім'ї на цей період.

7. Далі - пане міністре Захарченку! А можна менше гольфу, та більше присутності у справах МВС? Не капсулювання в інтригах верхівки, а реального занурення в роботу всієї системи? Вся країна знає, що найчастіше саме міліція контролює й організовує торгівлю наркотиками, торгівлю людьми та проституцію, нелегальну торгівлю, виробництво і збут порнографії. Саме міліція - основний учасник рейдерських захоплень. Саме міліція проводить які-завгодно слідчі дії за прейскурантом. І всі ці щомісячні побори течуть прямо нагору - у тому числі на Богомольця, 10. Те, що проти цієї корумпованої бандитської системи повстали тільки у Врадіївці, - це не ознака "стабільності криміногенної ситуації". Це ознака того, що мафія не має наміру боротися сама з собою.

8. І, нарешті, головне. Пане президенте Януковичу! Не варто сподіватися, що коли "тушки" продаються в Раді, коли опозиція безпорадна, ви можете почуватися спокійно за шестиметровим парканом. Революція починається з місць, де вільні від столичних умовностей феодали насолоджуються своєю безкарністю та вседозволеністю, як дика орда. Виходить, такі сімейні "фірми" в областях - і є ваша опора, Вікторе Федоровичу? Але їх поєднує не лояльність до закону чи Януковича, а лояльність до своїх задоволень та доходів. Хіба можуть такі люди слугувати хоч якоюсь серйозною основою влади?

Трагедія Ірини Крашкової переконливо свідчить, що влада сьогодні - це мильна булька, обгороджена щитами кількох полків спецназу. Ця влада щось робить тільки під вашим особистим контролем, пане президенте. Тільки ви можете відремонтувати дорогу, виплатити компенсацію постраждалим вкладникам, розслідувати кримінальну справу і покарати винних, допомогти жінці й дитині. Ви хотіли абсолютну владу? Ви її отримали. Система не працює. Не працюють канали інформації, і навіть вас не вважають за потрібне інформувати про справжній стан справ. Не працює навіть корупція - бо хабар уже не є гарантією виконання чиновниками своїх зобов'язань. Не працює страх - бо розставлені вами кадри бояться не скоїти злочин, а залишити сліди злочину. У цій системі, пане Януковичу, ви - не друг і не суверен, ви - тимчасовий попутник, якого сама система відторгне тоді, коли вирішить, що ви стали їй заважати. Якщо ще раніше доведені до відчаю люди не знесуть весь цей картковий будиночок...