Отрута в крові

На те, щоб заробити собі репутацію, йде двадцять років. Для того, щоб її знищити, достатньо п'яти хвилин. Пам'ятаючи про це, ви діятимете інакше.

Уоррен Баффет,
найбільший інвестор сучасного світу

Двадцять років тому, в березні 1993 р. в Києві відкрилося Українське незалежне інформаційне агентство новин. Скорочено - УНІАН. Двадцять років воно було одним із найбільших постачальників новинного контенту в країні.

І, напевно, ще буде. Але вже, на жаль, без колишнього знака якості. 11 лютого цього року на сайті було розміщено три новини про діячів опозиції, причому одна з них фігурувала як спростування іншої. Усі три були брехнею. Не просто перекрученою інформацією, ні: всі матеріали містили вигадані від початку й до кінця цитати. І якщо перша новина, де Олександра Кужель нібито заявляла про те, що її можуть заарештувати, й погрожує владі новим Майданом, видавалася просто неправдоподібно, то друга й третя, де Сергій Власенко розповідав про співробітників "органів", які влаштували за ним стеження в костюмах мультиплікаційних ведмедів, і поготів скидалася на привід для фотожаб.

Точніше, була б схожа, якби її було розміщено десь на сайті гумористичних новин, де кожен день - як перше квітня. Або на "зливному бачку" - інтернет-сайті, де за гроші можна розмістити будь-який замовняк. Але її розмістили на УНІАН - і вона розійшлася по країні. Журналісти УНІАН звикли вірити, знаючи, що розміщувати відверту брехню для агентства такого рівня, фігурально й буквально, собі дорожче. У цьому бізнесі "втрата репутації" й "збиток" - повні синоніми.

Того злощасного дня хтось вирішив, що 20 років репутації й супутня їй довіра клієнтів - достатня плата за можливість смачно плюнути в кількох політиків. Політики-то втерлися - вони бачили наїзди й крутіші, але хто тепер урятує агентство? І хто допоможе оговтатися від шоку тим, хто довіряв його контенту? Контрольним пострілом став той факт, що після скандалу новини з сайта агентства зняли... лише на кілька годин, після чого вони повернулися в стрічку новин знову. Коли вже вся країна знала, що це - брехня. І вони досі там.

Утім, колишні й нинішні співробітники агентства визнають: замовні матеріали в ньому, як і в багатьох вітчизняних медіа, з'являлися й раніше. Інша річ - що між звичайним "замовником", основний гріх якого - незбалансована подача думок або прихована реклама, і прямою брехнею - прірва.

Тепер колектив редакторів сайта УНІАН звинувачує в тому, що сталося, безпосереднє начальство - гендиректора агентства Вадима Осадчого та шеф-редактора Михайла Ганницького. Люди, знайомі з внутрішньою кухнею сайта, ставляться до цих обвинувачень скептично. Конфлікт між Осадчим і підлеглими триває вже рік - із того самого моменту, як перший обійняв свою посаду. І це сміття особливо в хаті не трималося.

У даному випадку Осадчий і Ганницький, схоже, опинилися між двох вогнів. Тим небагатьом, кому вдалося з ним зв'язатися, Осадчий пояснив появу й (що важливіше) повернення фальшивих новин вимогою "зверху". В тому розумінні, що це явно не його особиста примха. Малоймовірно й те, що ініціатива йшла від "топа топів" - основного інвестора агентства Ігоря Коломойського: орли мух не ловлять, тим більше зелених. Більше знати про первісне джерело провокації може сполучна ланка між Осадчим і Коломойським - керуючий медіаактивами останнього Олександр Ткаченко. Зауважимо, що саме йому, як видно, доведеться розглядати скаргу колективу УНІАН на Осадчого з Ганницьким.

Нагадаємо, є й інша зачіпка, яка веде до можливих режисерів провокації. Приблизно в ті самі дні в низку медіа було розіслано фальшивий лист зі схожим змістом від імені прес-секретаря "Батьківщини" Наталі Лисової. Ця провокація не вистрілила: вже "лякані" медійники перевірили ще раз його "автентичність" у прес-службі БЮТ. З'ясувалося, що електронна пошта Лисової була зламана, як і пошта її шефа Григорія Немирі (насправді Лисова - саме його, а не партійний, прес-секретар). Схоже, за провокацією в УНІАН стоять ті самі люди, що й за так званою Немиряleaks - анонімною кампанією з очорнення цього політика. А тут уже можна згадати, що за подібною схемою й у дуже схожому стилі зо два роки тому "мочили" суддю Бачуна... Втім, це може бути й збігом.

Насправді запитання "хто винен?" у цьому разі - приблизно як суперечка "хто перший почав" під час ядерної війни. Тобто для історії, звичайно, цікаво, але масштаб подій переводить цей інтерес у суто теоретичну площину. Справжня роль інформагентств величезна: по суті, кілька таких "китів", як УНІАН, формують більшу частину новинного контенту країни, який потім розходиться по газетах, сайтах, новинних службах телеканалів. А медіапростір - єдиний організм, у якому не можна отруїти тільки праву ногу: отрута неминуче розійдеться по всьому тілу, як фальшива новина про ведмедиків розійшлася по всьому Uaнету.

Цього разу було перейдено межу, якої свято дотримувалися всі медіа, де автори хоч подеколи ставлять під матеріалами власні імена. Вигадати цитату-маячню з нуля й відмовитися знімати її після того, як цей факт став загальновідомим, - це навіть за вітчизняними мірками щось неймовірне. Крах основ: а на яку ж тоді інформацію взагалі можна покластися, якщо навіть агентства - однолітки незалежності, компанії, для яких репутація - це основа існування, можуть собі дозволити безсоромно брехати в очі читачеві, розводячи руками й киваючи на начальство? Як тоді вірити молодшим ЗМІ? У нашій країні навіть школярі знають, що таке "ментівська провокація". Знають, що коли треба буде - тобі можуть підкинути й героїн у кишеню, пістолет у сумку, навіть нові факти в особову справу... Але щоб брехня - та прямо в голову, через джерело, якому ти все-таки звик довіряти…

Це вихід на новий рівень.

Від редакції: Тижневик "Дзеркало тижня" за майже двадцять років виходу лічені рази використовував новини УНІАН. Однак наш сайт співпрацював з агентством досить тісно. Тому, щоб захистити наших читачів від ризику вкидання недостовірної інформації, редакції тижневика "Дзеркало тижня. Україна" і сайта DT.UA ухвалили рішення бойкотувати новинну стрічку УНІАН доти, доки:

1) керівництво агентства публічно не роз'яснить причин "вкидання" інформфальсифікату;

2) не прибере зі стрічки фальшиві новини;

3) не опублікує спростування новин, поява яких підірвала довіру до агентства.