Обухів: перевірка на дорогах

Проміжні вибори мера Обухова (містечка, яке сусідить із Конча-Заспою, де ціна ділянки під котедж відповідає вартості середньостатистичної квартири в столиці) супроводжувалися галасом, який ущухне ще не скоро. Голова Київської обладміністрації Анатолій Присяжнюк палко переконував громадськість, що нікому не дозволить порушувати виборче законодавство, на підтвердження чого запросив «депутатів і всіх бажаючих з будь-яких політичних сил увійти до числа спостерігачів на виборах міського голови в Обухові». Голова місцевого міськвиборчкому Борис Васюр оголосив, що комісія ухвалила рішення встановити відеокамери на виборчих дільницях. У діях і заявах посадовців угадувалася злагодженість і єдина мета - зосередити увагу всіх, хто цікавиться виборами в Обухові (а таких виявилося багато, приїхали навіть незалежні спостерігачі з міжнародних організацій), виключно на процесі голосування й відволікти увагу громадськості від того, що відбувалося у виборчому процесі раніше.

Мавр зробив свою справу

За кілька днів до гучних заяв голів КОДА та Обухівського міськвиборчкому відбулася важлива, але мало ким помічена подія. 14 (!) кандидатів у мери з розривом в один день написали заяви про те, що вони знімаються з перегонів. Міськвиборчком не менш оперативно ухвалив постанову про задоволення їхніх прохань. Серед тих, хто передчасно зійшов з виборів, виявилося ціле сузір’я з представників різних політичних партій: і відомих, які мають представників у ВР (Народна партія, СПУ, ПППУ, «Сильна Україна», «Єдність», «Єдиний центр»), і менш впливових (ПЗУ, СДПУ(о), Союз лівих сил), і маловідомих («Совість України», Всеукраїнська партія народної довіри, Партія пенсіонерів України). Представники цих партій тихо залишили виборчу арену, постаравшись, щоб ніхто цього не помітив. Що ж, мавр зробив свою справу... Вони пішли, але ж люди, проведені з їхньою участю в міськвиборчком і дільничні комісії, залишилися. І продовжили виконувати своє призначення: рахувати голоси, підписувати протоколи й навіть… дружно голосувати за те, щоб видаляти з приміщень, де підраховували голоси, неугодних, які могли завадити заздалегідь визначеному результату.

А от кандидату в мери від партії «УДАР» Анатолію Шафаренку, за твердженням голови обласної організації «ударників» Олега Велікіна, не вдалося делегувати своїх представників як до міськвиборчкому, так і до складу дільничних комісій. Претендент не мав можливості не тільки забезпечувати свої інтереси у виборчих структурах, а й був позбавлений інформації про те, що відбувається у міськвиборчкомі та на виборчих дільницях. Анатолій Шафаренко заявляв пресі, що з міськвиборчкому регулярно надходили сигнали, що його, якщо розвиватиме надмірну активність, знімуть з виборів. У розпал виборчої кампанії Володимира Геращенка (довірену особу Шафаренка) викликали в облуправління УБОЗ для проведення «профілактичної бесіди». Захищати свого висуванця приїжджав лідер партії Віталій Кличко. Але ні приїзд авторитетного політика, ні присутність іноземних спостерігачів не могли вплинути на вибори, результат яких був вирішений заздалегідь. Адже, крім «УДАРу», під час формування комісій були проігноровані пропозиції й низки інших опозиційних партій, зокрема «Нашої України».

«Обмежити шляхом заборони»

Окремого згадування заслуговує історія про виключення з передвиборних перегонів представника «Свободи» Валерія Воробця. Ще в січні цій політичній силі через суд, по суті, заборонили здійснювати агітаційну діяльність. Відповіддю на запит про місце розміщення п’яти агітаційних наметів став позов виконкому Обухівської міськради до суду. Батьки міста стурбувалися, що намети «можуть заважати транспорту та пішоходам» і навіть «створювати перебої в діяльності підприємств і організацій». Міськвиконком для доведення того, чого довести не можна, навів як аргумент навіть «існування високого ступеня можливого переохолодження людей». Київський окружний адмінсуд виявився турботливим до потреб обухівців і ухвалив рішення «обмежити право на мирні зібрання шляхом заборони обухівській міській організації ВО «Свобода» проводити їх у період з 01.02. до 16.03 2012 р.».

У лютому на Воробцеві влада випробувала нову форму боротьби з опонентами. Його відсторонили від виборів у досить незвичний спосіб. 18 лютого Валерія Воробця офіційно зареєстрували претендентом на посаду міського голови Обухова, видавши посвідчення кандидата в мери №3. Однак незабаром його терміново викликали до Київського окружного адміністративного суду. Виявилося, що довірена особа кандидата в мери від Партії регіонів звернулася з позовом до Обухівського міськвиборчкому. Позивачу звідкілясь стало відомо, що Воробець перед реєстрацією здав не всі належні документи. Йшлося про заяву до міськвиборчкому про реєстрацію, тобто про документ, без якого ніхто б про реєстрацію навіть мови не заводив. Зауважимо, що члени міськвиборчкому голосували за відповідне рішення у повному складі. Якщо заява справді зникла, то могло йтися тільки про втрату чи крадіжку документа, що сталося вже після реєстрації. Тобто кандидат у цьому разі виявлявся потерпілою стороною. Але в підсумку виявився крайнім.

На судове засідання не з’явилися ні голова міськвиборчкому, ні його секретар, які несуть відповідальність за цілість документів та видають посвідчення кандидату, ні півтора десятка членів комісії, які голосували за рішення про реєстрацію. Клопотання Воробця забезпечити явку свідків на засідання суду не взяли до уваги. Міськвиборчком у суді представляла одна людина. Її зацікавленість у тому, щоб суд визнав рішення про реєстрацію кандидата недійсним, була абсолютно очевидною. Вона не захищала інтересів міськвиборчкому, а підігрувала позивачеві, погоджуючись з усіма його твердженнями. Обидві сторони цього дивного процесу (позивач і відповідач) виглядали спільниками. У підсумку суд позбавив Воробця кандидатського статусу. Нова технологія зняття неугодних кандидатів з виборів (якщо до неї не буде належного суспільного інтересу) може посісти гідне місце серед інших виборчих перекручень на парламентських виборах.

Надії А.Присяжнюка на те, що жителі Обухова «голосуватимуть розумом і серцем», не виправдалися. Явка була низькою і становила трохи більше ніж 40%. Переміг представник ПР Олександр Левченко, який набрав 39,5% голосів.

Друге місце посів Анатолій Шафаренко (21,9%), третьою виявилася висуванка «Батьківщини» Ганна Старикова (17,8%). Отже, представники опозиції сумарно набрали більше, ніж представник влади, чим підтвердили, що об’єднання сил, висування єдиного кандидата могло дати інший результат.

За даними DT.UA, лідер парламентської фракції «БЮТ-Батьківщина» Андрій Кожемякін переконував своїх колег, що підтримка Шафаренка була неможливою через політико-етичні причини: мовляв, висуванець «УДАРу» - це колишній бютівець, який пізніше пішов на змову із владою. Підтвердження цієї інформації знайти не вдалося. Та навіть якщо це й так, вини з опозиційних партій, котрі вкотре розчарували своїх виборців, це пояснення не знімає.

Соціологи констатують: електоральні рейтинги ПР продовжують падати. Але на позачергових виборах партія влади примудрилася домогтися успіху. І не тільки в Обухові. 18 березня ще в 57 територіальних громадах обирали голів сільських і селищних рад. І ними стали 34 члени ПР, два десятки - безпартійних і тільки четверо представників інших політичних сил. Дива? Аж ніяк. Явище має досить точне визначення - зрослий адмінресурс. Вал керованих фальсифікацій накрив країну, яка наближається до парламентських виборів. А тим часом у комісіях, де здійснюється основна частина фальсифікацій, сидять не чиновники чи олігархи, а звичайні громадяни - вчителі, пенсіонери, службовці. Багатьох з них до виборчих структур висувають партії опозиційного спектра. Без них шахрайська карусель не крутилася б так справно. Створюється враження, що опозиція і громадянське суспільство не усвідомлюють, що формування та організація роботи виборчих комісій - питання не технічне, а політичне. Влада вміло «працює» із членами виборчкомів, а опозиція, схоже, так і не визначилася, як саме протидіяти процесу тотальної монополізації владою впливу на виборчі структури.

Чий голос важливіший?

Голосування та підрахунок голосів показали, що недарма партія влади ретельно «зачищала» виборчі комісії. Вони, а не виборці стали головними творцями перемоги кандидата від ПР. Як відомо, члени дільничної комісії, на пропозицію її голови, одноголосно проголосували за те… щоб видалити народного депутата Ірину Геращенко, а також спостерігача від міжнародної організації з приміщення, де рахували голоси. Петро Мельник, нардеп від ПР, який наглядав за процесом, грубо схопив Ірину Геращенко і силою виніс-виштовхав її з «секретної кімнати», насельники якої залишилися наодинці з виборчими бюлетенями.

На щастя, форми й методи, які застосовувалися на виборах, наражаються на дедалі більший опір. Жителі Обухова, замість святкувати перемогу, розсилають у ЗМІ листи, в яких повідомляють про численні фальсифікації на виборах. Не загоюються «рани» і від виборів до місцевих органів, що відбулися два роки тому. Виборці ряду міст небезпідставно нарікають на те, що провладні обранці не захищають їхніх інтересів, і вимагають замінити їх. Жителі Василькова впродовж двох років періодично проводять мітинги, вимагаючи перегляду сфальсифікованих результатів виборів та відставки нав’язаного регіоналами міського голови Сергія Іващенка. В нещодавно ухваленій резолюції васильківці вимагають зустрічі з Анатолієм Присяжнюком, аби він оприлюднив «позицію керівництва КОДА щодо подій, пов’язаних із тотальною фальсифікацією результатів останніх місцевих виборів у Василькові». Вибори закінчилися, боротьба тільки починається.