Оборонпром: операція "Ліквідація", або Епоха відродження...

Реформаторські потуги президента, який залишає посаду, а до того протягом своєї каденції ритуально передавав відремонтовані й модернізовані за рахунок державного бюджету тисячі й тисячі одиниць озброєнь і військової техніки, зазвичай у присутності високопоставлених чинів силових відомств, РНБО, а також президентських призначенців - керівників підприємств оборонно-промислового комплексу країни, завершилися грандіозним фіаско у вигляді депутатського законопроекту №10248, яким передбачається ліквідувати державний концерн "Укроборонпром".

Виявляється, щоб перемогти корупцію і розкрадання в оборонно-промисловому комплексі, достатньо було лише ліквідувати "Укроборонпром" і створити певний центральний орган виконавчої влади, якому треба підпорядкувати підприємства. Для такого "запаморочливого" своєю складністю висновку очільникам Радбезу і профільного комітету Верховної Ради знадобилося п'ять років і нищівна поразка вже після першого туру президентських виборів П.Порошенка, котрий піарився весь цей час на реформах ОПК.

О.Турчинов, який перебуває в низькому старті на виліт з крісла секретаря Радбезу, 17 квітня ц.р. під час засідання так званого круглого столу радісно повідомив про початок реалізації грандіозних планів реформування ОПК, а колишній очільник наглядової ради держконцерну С.Пашинський, погоджуючись із ним, пішов іще далі й анонсував ліквідацію "Укроборонпрому" - втілення корупції в оборонній промисловості. Складається враження, що в пошуку корупціонерів ці хлопці все-таки вийшли самі на себе.

Назвати це інакше ніж спробою замести сліди і поховати в процесі ліквідації та реорганізації державного концерну "Укроборонпром" документальне підтвердження розкрадання й корупції язик не повертається. А тому дамо деякі пояснення такого роду дій псевдореформаторів.

Пластилінові закони...

Імовірно, О.Турчинов і С.Пашинський забули, що наприкінці серпня 2014 р., якраз на початку президентства П.Порошенка, відбулося засідання РНБО, рішення якого через місяць ввели в дію указом очільника держави, що передбачає протягом місяця подання до Верховної Ради законопроектів про створення і виробництво озброєнь і військової техніки, державної підтримки підприємств ОПК, військово-технічного співробітництва з іноземними державами, а також внесення змін до законодавства щодо запровадження кримінальної відповідальності за невиконання на якісному рівні або взагалі зрив виконання оборонного замовлення.

УНІАН

На жаль, донині жодного із зазначених пунктів указу повністю не виконано. Проект закону про військово-технічне співробітництво уряд подав до Верховної Ради лише 2 грудня 2016 р., а до порядку денного засідань парламенту він і поготів потрапив 7 лютого 2019 р. Аналогічна доля спіткала й проект закону про створення і виробництво озброєнь, який з Кабінету Міністрів до Верховної Ради "добирався" майже три роки і досі припадає пилюкою десь у кабінетах народних депутатів.

У вересні 2015 р. група народних депутатів подала проект закону зі складною назвою: "Про внесення змін до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів щодо запровадження відповідальності за порушення законодавства у сфері підтвердження відповідності, виготовлення, виробництва, реалізації, придбання продукції, робіт і послуг у військовій сфері". В остаточному підсумку в січні 2016 р. цей законопроект ухвалили на засіданні Верховної Ради з поправками президента і відправили на підпис А.Парубію, в якого він лежить уже понад три роки лише тому, що секретар комітету з питань оборони та безпеки І.Винник подав до парламенту проект постанови про скасування зазначеного рішення Верховної Ради. Немає сумнівів, що таку ситуацію слід розглядати виключно через призму корупції.

У вересні 2016 р. світ побачив новий указ президента - "Про рішення РНБО від 20 травня 2016 року "Про заходи щодо розвитку оборонно-промислового комплексу". Як нікому іншому секретареві РНБО О.Турчинову має бути достеменно відомо, що й половини викладеного в цьому указі не було взагалі виконано або виконано з порушенням усіх існуючих термінів. Передусім це стосується формування відповідного законодавства та нормативно-правової бази для ефективного функціонування оборонної промисловості країни.

Звичайно ж, можна натягнути на себе потішну нестатутну військову форму і доповісти президентові про ураження крилатою ракетою "Нептун" якоїсь цілі на відстані 280 км в акваторії Чорного моря, а можна було б зайнятися прямими обов'язками і проконтролювати реалізацію рішень РНБО, як і роботу апарату цього органу, де донедавна "трудився" один із заступників секретаря, який пішов у глибоке корупційне плавання.

Після певного аналізу діяльності згаданих вище чиновників абсолютно зрозуміло, що аж ніяк не "Укроборонпром" винен у корупції, провалі реформування оборонної промисловості та відсутності в державі дієвої військово-промислової політики. У рамках кримінального процесу це кваліфікується як дія або бездіяльність, що призвели до тяжких наслідків.

Що таке аудит і з чим його їдять?

Заявлений нещодавно П.Порошенком аудит "Укроборонпрому" - давно не нова "локшина" на вухах платників податків. Пам'ятається, як на початку листопада 2017 р. із заявою про початок аудиту "Укроборонпрому" виступив молодоменеджер Д.Гурак - протеже звільненого президентом заступника секретаря РНБО О.Гладковського. Єдине, що на той час було не дуже зрозумілим, чому саме Д.Гурак був так стурбований потребою організувати міжнародний аудит "Укроборонпрому". Про цю історію нині нагадує лише скрин сторінки сайту держзакупівель на організацію тендера з закупівлі аудиторських послуг на суму 130 млн грн.

Микола Лазаренко

Далеко не секрет, що Д.Гурак за своїми службовими обов'язками контролював фінансові потоки підприємств-спецекспортерів, а також погодження і розподіл агентської винагороди, левова частка якої, імовірно (за оприлюдненими журналістами тіньовими схемами), в час перебування на чолі концерну Р.Романова осідала в кишенях відомих і ще не відомих українських корупціонерів.

Хотілося б звернути увагу українських чиновників, котрі наполягають на проведенні міжнародного аудиту, на деякі істотні особливості використання його результатів.

По-перше, міжнародний аудит не є спеціалізованим аудитом, спрямованим на виявлення схем і фактів розкрадання коштів державного бюджету, фіктивного підприємництва для особистого збагачення, а також використання офшорних компаній для виведення в тіньовий обіг незаконно отриманого під час реалізації зовнішньоекономічних контрактів прибутку.

По-друге, результати міжнародного аудиту жодним чином не легалізують тіньових схем, які практикував "Укроборонпром" у реалізації зовнішньоекономічних контрактів і на внутрішньому ринку, зокрема пов'язаних із виконанням державного оборонного замовлення.

По-третє, стратегічний, операційний, фінансовий, юридичний огляд і діагностика діяльності, розробка стратегії корпоративної та виробничої реструктуризації підприємств "Укроборонпрому" є статутною діяльністю державного концерну і належить до функцій апарату цього об'єднання. Усі ці витрати покриваються за рахунок багатомільйонних фінансових внесків підприємств-учасників.

По-четверте, Кабінет міністрів вбачає в міжнародному аудиті передусім фінансовий аудит і знаходить кошти в державному бюджеті саме на ці цілі.

До речі, на сьогодні у віданні Держбюро розслідувань перебуває кримінальне провадження №4201400000000322, яке цілком може конкурувати з будь-яким міжнародним аудитом. Судячи з запитаної в банків інформації про рух коштів на рахунках спецекспортерів, суми перерахувань на рахунки офшорних компаній, кошти, отримані від іноземних компаній-контрагентів підприємств - учасників "Укроборонпрому" в рамках виконання зовнішньоекономічних контрактів, слідчі ДБР чітко уявляють і розуміють усю схему тіньових заробітків на зовнішньоекономічних контрактах і найближчим часом візьмуться за предметне вивчення рольової участі попередніх і справжніх фігурантів цього процесу.

У травні 2014 р. Держфінінспекція, Міноборони та Держфінмоніторинг України за дорученням уряду провели перевірку діяльності ДК "Укроборонпром" за період з моменту створення концерну і до 1 квітня 2014 р. Я свідомо не публікую цього документа. Хоча особисто мене очікувало велике розчарування. Аудиторам не вдалося виявити серйозних порушень у фінансовій і господарській діяльності "Укроборонпрому", хоча за деякими епізодами діяльності призначенців В.Януковича - Д.Саламатіна, С.Громова і Д.Перегудова - на сьогодні проводяться слідчі дії в рамках кримінальних проваджень. Однак порівняно з набором кримінальних проваджень стосовно команди призначенців від П.Порошенка, що перебувають у слідчих Нацполіції, СБУ, прокуратури, ДБР, НАБУ, фіскальної служби, команда президента-втікача їм навіть у підметки не годиться. Навряд чи найближчим часом можна очікувати швидких результатів і посадок у цих справах. Швидше за все, якась перспектива може з'явитися після початку каденції новообраного президента, якщо він, звичайно, не стане жертвою своєї кадрової політики в правоохоронних органах і в самому "Укроборонпромі".

На жаль, у вустах гаранта, який залишає посаду, аудит, найімовірніше, означає відволікання на негодящий об'єкт. Зрозуміло, що знайти міжнародних аудиторів, які мали справу з бухобліком на державних підприємствах, та ще й із допуском до державної таємниці, - річ складна, але аж ніяк не нездійсненна, особливо якщо на кону сума в 5 млн дол., які можна витратити на аудит підприємства, що підлягає ліквідації. Голова профільного комітету Верховної Ради С.Пашинський і наступник звільненого з апарату РНБО Гладковського-Свинарчука С.Кривонос, наполягаючи на ліквідації "Укроборонпрому", фактично підтвердили, що саме кадрова політика чинного президента призвела до розквіту махрової корупції у сфері ОПК.

Вперед у минуле чи назад у майбутнє?..

Наважуся нагадати можновладцям, котрі ратують за створення такого собі органу виконавчої влади, якому пропонується підпорядкувати підприємства "Укроборонпрому", поспіхом ліквідувавши останній, що цей держконцерн і так підпорядковується вищому органу в системі виконавчої влади - Кабінетові міністрів. Саме тому всі обвинувачення "Укроборонпрому" в корупції та розкраданні має розділити з ним саме уряд.

Ворожити на кавовій гущі з приводу ефективності чи неефективності діяльності новостворюваного міністерства чи агентства немає сенсу, насамперед тому, що навіть найгарніша назва органу виконавчої влади не гарантує сильного менеджменту. В історії України знайдемо чимало таких прикладів. Усі чудово пам'ятають історію ліквідації, відродження й чергової ліквідації Міністерства промислової політики. А коротка історія існування на уламках Мінпромполітики Агентства державного майна, якому були підпорядковані підприємства ОПК?

Ще коротша історія функціонування Агентства оборонно-промислового комплексу. Воно було створене як орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовував уряд через міністра промполітики. Агентство ОПК створили, а підприємства оборонної промисловості підпорядкувати йому забули. Мало того, поклали на цей орган виконавчої влади функцію, фактично, реалізації військово-промислової політики, не поклавши тим часом на жодне міністерство функцію формування цієї ж таки військово-промислової політики. І якою могла, взагалі, бути військово-промислова політика в державі, де сектор безпеки і оборони десятки років фінансували за залишковим принципом!

Про які розвиток і реформи оборонної промисловості до моменту агресії з боку РФ можна було говорити, якщо за всі роки незалежності не профінансовано створення хоч якогось виробництва оборонної продукції! Практично, все, що в Україні створювалося з нових видів озброєнь та військової техніки, фінансувалося з власних коштів підприємств і за рахунок іноземних замовників. Хіба секрет, що й сьогодні більшість інноваційних проектів в ОПК реалізують ініціативно самі підприємства на власний страх і ризик, без державної підтримки, а потім розробники проходять сім кіл пекла у військових чиновників, пропонуючи армії вже майже готові зразки виробів військового призначення?

Чи треба говорити, що навіть тих коштів, які сьогодні спрямовує уряд на реалізацію програм зі створення окремих видів виробництва озброєнь, бойової техніки, ракетного озброєння, боєприпасів та спеціальної хімії, вкрай недостатньо. Більшість цих проектів - точкові і, найголовніше, не вирішують основного завдання - формування можливості адекватно відповісти на загрозу з боку північного сусіда. Саме це завдання й має стати основним при створенні міністерства оборонної промисловості.

Аргументувати необхідність створення саме міністерства, а не агентства чи якоїсь нової служби, не становить труднощів. З моменту початку російської агресії урядові чиновники п'ять років вирішували, кому доручити формування військово-промислової політики. Згідно з чинним у країні законодавством, таким органом виконавчої влади може бути тільки міністерство. Імовірно, саме тому в надрах Мінекономрозвитку народилася ідея створити агентство, яке буде спрямовуватися через міністра, тобто реалізовувати військово-промислову політику, яку формуватиме саме міністерство. Кабмін навіть прийняв рішення додати аж 27 чиновників у департамент відомства, який цим питанням займатиметься. Пропозиція, звісно, цікава, але з самого початку хибна, оскільки навіть ще одна сотня державних чиновників не визначає ефективності діяльності міністерства в цій сфері.

Нагадаю, що в країні, крім підприємств "Укроборонпрому", які передбачається передати у сферу управління Мінекономрозвитку, є ще підприємства космічного агентства і десятків два підприємств Міноборони, що ледь животіють, а також передані у відання Фонду держмайна суб'єкти господарювання, чий профіль діяльності давно втратив своє значення для військового відомства та оборонно-промислового комплексу країни. Треба додати до цієї когорти ще дві чи три сотні приватних підприємств, потенційних виробників озброєнь і військової техніки для реалізації оборонного замовлення та для експортних поставок, а також їх співвиконавців. Звісно, така відомча роз'єднаність не створює сприятливого середовища для ефективної реалізації військово-промислової політики, формованої одним із відомств.

Навіть поверховий аналіз потенційних можливостей суб'єктів господарювання, які діють у сфері ОПК, свідчить: якщо поточна ситуація зберігатиметься, ні в найближчому майбутньому, ні в далекосяжній перспективі все наполегливіші запити збройних сил на модернізацію наявної зброї та переснащення армії новими зразками військової техніки і озброєнь, навіть у рамках затверджених у 2017 р. урядом "куцих" пріоритетів Міноборони в цій сфері, задовольнити навряд чи вдасться.

На жаль, навіть попри відносне зростання фінансування оборонного замовлення, програм розвитку та створення озброєнь, реформи і розвитку ОПК, на сьогодні це не забезпечить нарощування наукового й промислового потенціалу, створення напрацювань у розвитку критичних технологій і перспективних розробок у фундаментальній науці та прикладних дослідженнях. Хоч як це сумно, але оборонне замовлення нині має депресивний характер. Для подолання такого стану справ на фінансування НДДКР і нарощування промислового потенціалу в оборонному замовленні має спрямовуватися, щонайменше, 60% коштів.

Необхідно в рамках новостворюваного міністерства оборонної промисловості сформувати агентство перспективних розробок і технологій в оборонній сфері. Найсмішніше - уряд досі вдає, що розвиток ОПК не належить до основних пріоритетів його діяльності. Чи слід нагадувати, що Кабінет міністрів створив Офіс просування експорту, Державну інноваційну фінансово-кредитну установу, а також Експортно-кредитне агентство, спрямувавши багатомільйонні суми з державного бюджету на забезпечення їх функціонування. Звісно, можна сподіватися, що про результати діяльності цих структур судити рано, але сальдо зовнішньоторговельного балансу України оптимізму поки що не додає.

Ключовим моментом переформатування системи оборонного замовлення може стати виведення за межі Міноборони розподілу коштів у рамках створення нових зразків озброєнь та військової техніки, залишивши при цьому функцію формування їхніх тактико-технічних характеристик для перспективного абрису армії. Хай не вважають це крамолою військові чиновники, які довгі роки паразитують на розподілі на ці потреби коштів державного бюджету, примудряючись отримувати особисту вигоду не тільки під час державних закупівель, а й на всіх стадіях цього процесу: від формування тактико-технічного завдання до прийняття виробу на озброєння, включно з маніпуляціями з калькуляцією вартості й собівартості продукції. Якщо говорити простою мовою, армія має до такого-то року отримати такі-то види озброєнь, відповідне серійне виробництво та ремонтну базу. Завдання ж уряду й відповідного органу виконавчої влади - виконати, згідно із Законом "Про Кабінет міністрів України", свою основну функцію, тобто забезпечити потреби силовиків на належному рівні.

Ще однією функцією виконавчої влади має стати стимулювання експорту високотехнологічної продукції оборонно-промислового комплексу і створення фонду інвестицій та інновацій із наповненням його частиною прибутку від реалізації зовнішньоекономічних контрактів. Можливо, уряд не в курсі, що на сьогодні левова частка від їх реалізації виводиться в тіньовий оборот через офшорні компанії?

Може, Кабінет міністрів не знає, що у нього в підпорядкуванні перебуває Держекспортконтроль? Саме ця Служба насамперед мала дати відповідь на питання контрабандних поставок комплектуючих із Російської Федерації. Певна річ, тіньові фінансові потоки під час реалізації зовнішньоекономічних контрактів спецекспортерів можуть бути виявлені із залученням працівників і фахівців згаданої Служби, яка теж може координуватися через новостворений орган виконавчої влади. До речі, як і космічне агентство.

Рецептів виведення оборонної промисловості з жалюгідного стану може бути багато. Наприклад, створення спеціалізованих індустріальних і технопарків, як у наших сусідів у Туреччині.

Незле було б зчистити мох із Національної академії наук, переформатувавши її у структуру з іншими принципами фінансування фундаментальної науки, особливо у сфері оборони та безпеки, а не сподіватися, що цей могильник наукової думки колись постане з тліну. Формування пріоритетів фундаментальної і прикладної науки, концентрація фінансових ресурсів на проривних, з наукового погляду, напрямах теж могло б стати одним із ключових завдань міністерства оборонної промисловості. Може, час почати створення наукових і науково-технологічних парків на базі НАНУ, комерціалізуючи розробки академічних інститутів, які довгими роками пилюжаться в архівах? У рамках реалізації такого проекту можна задіяти багато вишів та ПТУ.

Проведення комплексного огляду всього оборонно-промислового комплексу, а не тільки аудит "Укроборонпрому", - давно назріле питання. Найголовніше в усьому цьому - не визначення основних напрямів військово-промислової політики. Навіть не усунення корупційних проявів і розкрадань. Найголовніше в цій темі - радикальна зміна ставлення державної і виконавчої влади до оборонно-промислового комплексу України.