Німеччина: кінець Мultikulti?

За кілька тижнів деякі тези банкіра і політика Tіло Сарацина спровокували найгарячішу за останні роки загальнонімецьку дискусію. Сарацин заявив, що найбільш населена країна Західної Європи дурнішає через мусульманських мігрантів, які не хочуть і не в змозі інтегруватися в Німеччину, але при цьому мають набагато більше дітей, ніж німці. Доки ліві та праві політичні сили намагаються зрозуміти, як ставитися до ідей Сарацина, народ активно купує книжку «Німеччина самоліквідовується» колишнього члена правління Федерального банку. Книжка, яку багато хто вважає вибухонебезпечною для німецького суспільства, перевидається вже чотирнадцятий раз, кількість проданих примірників — понад 650 тисяч, хоча на ринку цей несподіваний бестселер лише з 30 серпня.

Слова Сарацина проти мусульманських мігрантів були далеко не першими на цю делікатну тему, але саме його думка — «Німеччина дурнішає» — започаткувала тривалі політичні дискусії. «Турки захоплюють Німеччину так само, як косовари захопили Косово: за рахунок високої народжуваності», — одне з відомих положень Сарацина. Вірність ідеям, зібраним у гучній книжці, автор підтвердив у кількох інтерв’ю. Підкидаючи дров у вогонь, Тіло на сторінках Welt am Sonntag заявив, що «в євреїв є певний ген, який відрізняє їх від інших народів». Хоча Сарацин і пояснив, що не хотів цим сказати нічого поганого про євреїв, після скандального інтерв’ю до числа його критиків увійшли практично всі більш-менш авторитетні правозахисні організації Німеччини.

Тіло Сарацин дорого заплатив за свою радикальність: із 1 жовтня він офіційно відсторонений від посади члена правління Федерального банку Німеччини. Указ про відставку Сарацина президент Німеччини Крістіан Вульф підписав уже в середині вересня. До того ж соціал-демократична партія Німеччини (СДПН), якій Сарацин був вірний тридцять шість років, запропонувала йому добровільно залишити її ряди. Але той відмовився, і тоді був запущений процес виключення славетного дисидента з партії. Та навіть без бундесбанківських і есдепенішних посад Сарацин і його тези на мігрантські теми не дають Німеччині заспокоїтися.

Важливий хід у дискусії був за прем’єр-міністром Баварії і главою ХСС, одним із найвпливовіших політиків країни Хорстом Зеєхофером, який в інтерв’ю тижневику FOCUS сказав: «Очевидно, що мігранти з іншого культурного середовища, як, наприклад, із Туреччини чи з Близького Сходу, інтегруються важко. З цього я роблю висновок, що нам не потрібні додаткові мігранти з іншого культурного середовища». Усього кілька тижнів тому такі висловлювання навіть із вуст дуже консервативного політика викликали б справжню бурю в німецькому суспільстві. Але Тіло Сарацин настільки змінив правила гри, що хоча по Зеєхоферу й били важкі знаряддя, особливо з лівого та зеленого флангів, ніхто з критиків баварського прем’єра не вимагав його політичної екзекуції, яка була б неминуча в Німеччині «до Сарацина». А ще Зеєхофер сказав: «Мульті-культі мертва. Мертвіше не буває». Його слова підтвердила канцлер Ангела Меркель на з’їзді молодіжної організації ХДС, заявивши, що спроба побудувати мультикультурне суспільство в Німеччині «повністю провалилася».

«Мульті-культі» — це для багатьох центристських політичних сил Німеччини давня ідея багатокультурного світу. Жити поруч одне з одним толерантно, без асиміляції та без тиску однієї культурної спільноти на іншу. Але вся історія довколо книжки «Німеччина самоліквідовується» переконує: країна змінилася. Репрезентативне опитування солідного інституту EMNID свідчить, що 18% німців потенційно готові вибирати партії правих у широкому діапазоні (від ХДС/ХСС до СвДП), якби лідером цієї партії був... Сарацин. Хоча політологи стверджують: лідерського потенціалу в Тіло зовсім небагато. Наскільки переконливий він на сторінках своєї книжки, настільки ж 64-річний банкір і політик дивує читачів несміливістю під час очного знайомства. Це тим більше дивно, що презентації книжки проводяться в завжди переповнених залах і завершуються гарячими дискусіями про соціальний німецький пейзаж. І ще один парадокс від Тіло Сарацина: гарячі політичні дискусії стають традицією в часи криз, у процесі пошуку винних у народних негараздах. У Німеччині ж саме тепер іде колосальний посткризовий підйом економіки. Безробіття — довгі роки головна проблема країни — впало до 7%, неймовірно низької цифри для четвертої економіки світу.

До політичних і соціальних питань Сарацин звернувся після того, як досить яскраво проявив себе в економіці. Після роботи в системі німецьких залізниць він у 2002 році був обраний до сенату федеральної землі Берлін, де працював над вирішенням фінансових проблем. У Берліні офіційно мешкають 200 тис. «турків» — як громадян Німеччини, так і недавніх іммігрантів (у всій країні їх три мільйони). Саме Сарацин виявився першим в історії хронічно бідного (за німецькими стандартами) міста Берліна діячем, який у 2007 році забезпечив столиці профіцит бюджету майже на 80 млн. євро. Успіх був досягнутий за рахунок драконівської економії, передусім у сфері соціальній. Берлінське досягнення обернулося сенатору робочим місцем у раді директорів Федерального банку.

З початку своєї публічної діяльності сенатор Тіло Сарацин регулярно критикував мігрантів — одержувачів соціальної допомоги. Ощадливий економіст доводив, що повноцінне і здорове харчування безробітному берлінцеві можна забезпечити за 3,76 євро на добу. «Інтеграція — завдання того, хто інтегрується. Я не зобов’язаний терпіти того, хто нічого для цього не робить. Я взагалі не зобов’язаний когось терпіти, хто живе на кошти держави, заперечує цю державу, не піклується про освіту своїх дітей і постійно приводить на світ маленьких «дівчаток-у-хустинках», — заявив Сарацин в інтерв’ю газеті LETTE INTERNATIONAL (від 30.09.2009 року). Після цього він втратив низку повноважень у Федеральному банку, а соціал-демократи вперше заговорили про те, що Сарацина треба позбутися. Адже саме СДПН канцлерів Віллі Брандта і Гельмута Шмідта вважається головною силою інтеграції та мирного співіснування різних культурних і національних спільнот. Тоді Сарацину вдалося уникнути виключення з партійних рядів, оскільки його підтримали кілька німецьких інтелектуалів. Наприклад, філософ Петер Злотердик і німецький соціолог, турчанка з походження, Некла Келеєк. Навіть літній Гельмут Шмідт схвалив деякі ідеї Тіло Сарацина.

Але після виходу у світ книжки «Німеччина самоліквідовується» та низки виступів у пресі, коли Сарацин підтвердив відданість ідеям, котрі багатьма сприймаються як фашистські, — врятувати його від звільнення з Федерального банку та виключення з рядів СДПН ніхто не зміг. Феномен Тіло Сарацина в центрі уваги Євросоюзу. Доповнимо його недавніми успіхами радикальних партій в Угорщині та Нідерландах, — лише на перший погляд несподіване західноєвропейське «право руля!» стає незаперечним фактом.

Оскільки наступні вибори в Німеччині будуть у 2013 році, спекулювати «ефектом Сарацина» під час їх проведення ще рано. Але кінець ідеї «мульті-культі», якщо це стане незаперечною німецькою реальністю, матиме колосальний ефект у масштабах усього континенту, який традиційно рівняється на потужну німецьку державу.

P. S. Недавній відбірний матч Чемпіонату Європи 2012 р. у Берліні Німеччина — Туреччина виявився «виїзним» для... німецької збірної. Сорок тисяч німецьких турків вболівали проти бундестім. Тіло Сарацин в інтерв’ю газеті Welt am Sonntag зауважить із цього приводу: «Вболівати потрібно за ту країну, частиною якої ти або є, або бажаєш стати»