Нерівні умови: як колишні депутати Київради вигравали вибори

Майже 40% депутатів Київради переобрані знову. Серед них є 18 прогульників, 21 фігурант антикорупційних розслідувань і 26 гречкосіїв, які засівали округи з депутатських фондів та піарилися на бюджеті столиці.

Новим політикам важче пробитися до Київради з низки причин. По-перше, правила змінилися напередодні виборів. Мало не вдесятеро збільшилися округи, а це означає, що ті, хто планував іти в Київраду, до самого кінця не знали, яка територія округу, аби комунікувати з виборцями.

Тим часом депутати Київради мали доступ і до комунальних ЗМІ, і до бюджету міста. Вони піарилися на великодніх пасках, іменних лавках та поштових скриньках, облаштуванні скверів із табличками «за сприяння депутата» і роздавали у приймальнях матдопомогу. І навіть не гребували громадським бюджетом, коли писали про черговий проєкт і згадували своє ім’я.

В умовах пандемії рейтингові партії вручали адресну допомогу — продуктові набори для населення, а майбутні кандидати часто підписували такі коробки своїм ім’ям. Усе це для того, щоб на виборах кияни пам’ятали і назву партії, і прізвище кандидата.

У виборах до Київради 2020 року взяло участь майже вдвічі менше партій, ніж минулого разу. Одна з причин — збільшення грошової застави для кандидатів, сума якої для столиці становила майже 470 тис. грн. Тому партії, що розвиваються, мали назбирати чималу суму, зважаючи на те, що кошти були потрібні ще й на проведення кампанії.

Рух ЧЕСНО аналізує, за рахунок яких ресурсів депутати попереднього скликання вигравали вибори.

Найбільше переобраних депутатів у партій «Єдність Олександра Омельченка», УДАР, «Батьківщина» та ЄС.

І якщо порівнювати з оновленням у місцевих радах по всій країні, то Київ посідає п’яте місце.

«Ціна» мандата до Київради у 2020 році становила 4779 голосів. Депутатів, які самотужки набрали вдосталь голосів на один мандат, семеро. Шестеро з них були депутатами у 2015–2020 роках.

Лідером за кількістю голосів став екснардеп «Народного фронту» Леонід Ємець, який на парламентських виборах балотувався на Подолі від «Голосу».

Серед тих, хто отримав удосталь голосів на один мандат, за кількістю переважають представники «Європейської солідарності».

Кандидат від ЄС Леонід Ємець отримав у Дарниці (2-й виборчий округ м. Києва) понад 9 тис. голосів, це майже два мандати для партії. Раніше Ємець був народним депутатом України два скликання поспіль. У 2012 році пройшов від «Батьківщини», у 2014-му — від «Народного фронту», але обирався на Печерську. У 2019 році він балотувався від «Голосу» до Верховної Ради в цьому ж районі (221-й округ), однак поступився лідерством Анні Пуртовій, представниці партії «Слуга народу». Для перемоги йому забракло 5 тис. голосів. Примітно, що на виборах до парламенту 2019 року на хвилі високої довіри людей та рейтингу перемогу в усіх мажоритарних округах столиці здобули саме представники партії «Слуга народу».

Імовірно, те, що Ємець був нардепом, який мав доступ до національних ЗМІ, допомогло йому вибороти перемогу цього разу, хоча балотувався він не у «своєму» окрузі на Подолі, а перейшов у Дарницю.

Єдина жінка, яка отримала понад 4779 голосів, — представниця УДАРу Ганна Старостенко. Вона чинна депутатка Київради, очолювала освітню комісію, ходить у заступниках київського міського голови і, відповідно, має значно більший доступ до ЗМІ, ніж навіть просто депутат Київради (на сайті ради вона зараз значиться як така, що перебуває в декретній відпустці).

2019-го року Ганна Старостенко балотувалася в цьому ж окрузі до парламенту від ЄС, набравши понад 14 тис. голосів, але це не допомогло їй отримати мандат нардепки. Переможцем став Артем Дубнов від «Слуги народу». Парламентські вибори — це не просто спроба пройти в парламент, це можливість нагадати про себе виборцям, чим депутати Київради не гребували. Жоден із депутатів Київради, які балотувалися на парламентських виборах у мажоритарних округах, не отримав мандата, але фінанси на кампанію були витрачені чималі.

І зазвичай до виборів витрачалися всі кошти з депутатських фондів, зокрема й на матдопомогу.

Саме депутати Київради мали п’ять років доступу до депутатських фондів і бюджету міста, що давало їм додаткові переваги в боротьбі.

Обсяги депутатських фондів зростають перед виборами. І Київрада у 2020 році не стала винятком.

«Погоджуюся з тим, що це радянський рудимент і це треба змінювати. Депутат не повинен підміняти собою роботу соцслужб. Але бувають випадки, коли людина справді не може отримати допомогу в соцзахисті», — коментував ЧЕСНО секретар Київради Володимир Прокопів на початку 2020 року для публікації про депутатські фонди.

Чинні депутати мають більше інструментів для «задобрювання» виборця — через ремонти доріг та асфальтного покриття у дворах, встановлення нових дитячих і спортивних майданчиків, заміну вікон у багатоповерхівках, ремонти прогонів та багато іншого.

Як бачимо на скріні з сайту ВО «Батьківщина», партія звітує, кому потрібно завдячувати за встановлені паркани, лавки для відпочинку та озеленення.

Депутати зазвичай маркують зроблене за бюджетні гроші як власні заслуги і не гребують зайвий раз нагадати виборцям, кому ті мають дякувати. За методологією Руху ЧЕСНО, це не що інше як бюджетне гречкосійство.

Більше того, депутати не цураються навіть такого інструмента як громадський бюджет, створений для того, аби кияни, а не депутати вирішували, на що розподілити свої податки. І нинішнього року низку проєктів дискваліфікували саме за піар депутатів на громадському бюджеті, що прямо заборонено статутом.

На початку загострення пандемії коронавірусу депутати персонально розносили продуктові набори, брендовані логотипом партії, й від свого імені.

Імовірно, всі ці факти легітимного підкупу виборців принесли кандидатам-депутатам додаткові бонуси, саме тому їхній рейтинг найвищий.

Читати також: Від пасок до масок, або Як депутати у виборчий рік «гречкою» засівають

Навіть коли церква публічно заборонила приходити до храмів освячувати паски, депутати йшли й освячували більше тисячі пасок. А «єднівець» Олександр Бродський пригощав великодніми пряниками дітей в інфекційній лікарні, хоча пацієнти інфекційного відділення повинні якнайменше контактувати зі сторонніми людьми.

Певна річ, пряниками не обмежилися, обов’язковий аксесуар — яскравий конверт із прізвищем дарувальника.

Аналіз результатів виборів, проведений Рухом ЧЕСНО, чітко підтверджує тенденцію: новим політичним обличчям і навіть активістам, яких знає громада району, дуже важко вибороти мандат або навіть 25% виборчої квоти (набрати голосів на чверть мандата, щоби пройти в раду).

Як приклад, кандидат від УДАРу, активіст і борець за збереження зеленої зони в урочищі Протасів Яр Роман Ратушний не заручився достатньою підтримкою електорату, набравши лише 1162 голоси. А в загальному єдиному міському партійному списку він посів 19-те місце, що теж не дало йому можливості пройти в раду.

Читати також: Де в Києві палало. ТОП-10 незаконних забудов

Загалом УДАР завів за загальним списком лише сім депутатів. Але в менш рейтингових партій ситуація інакша. Тут заходило більше кандидатів за списком.

Саме партії визначають порядок формування виборчих списків. Тому відкриті списки, які обіцяли парламентарії, не спрацювали. На перші місця зазвичай ставлять упізнаваних і рейтингових кандидатів у окрузі. Перші позиції в окружних списках, як засвідчила практика, віддавали чинним депутатам.

Так, партія «Перемога Пальчевського» чудово розуміла, що подолати п’ятивідсотковий бар’єр лише на рекламній кампанії буде вкрай важко. Тому, попри риторику лідера партії, що балотуватися в їхній команді будуть «нові та інші», на перші місця округів зазвичай ставили депутатів із різних партій. Таких було 9 із 13.

Шестеро представників партії «Перемога Пальчевського» у разі проходження їхньої політсили до Київради могли б отримати мандат за квотою 25%. П’ятеро з них працювали в Київраді упродовж 2015–2020 років.

Тобто, по суті, коли ти депутат, тобі зі старту дано інструменти, які дозволяють утримати владу. Депутатськими фондами, піаром на громадському бюджеті або просто маркуючи виконання програм соціально-економічного розвитку міста як власну заслугу.

Відповідно, тим киянам, які вирішать брати участь у кампанії та місцевому самоврядуванні, треба погоджуватися на умови великих партій. Але коли квота 25%, то взяти її дуже непросто, ще й з урахуванням того, що в окрузі партія має отримати голосів на цілий мандат.

Інший варіант — гуртуватися, створювати свою партію (а це вкрай дорого й непросто), шукати кошти і на заставу, і на кампанію в місті-мільйоннику. Але, як свідчить практика «Демальянсу», «Громпозиції» та «Самопомочі», які заходили в постреволюційний час, пробитися вдруге на виборах до Київради для них майже нереально.