На манежі все ті ж: газовий сіквел-2006

Доки делегація НАК «Нафтогаз України» на чолі з головою правління цієї компанії Олегом Дубиною 24 грудня летіла до Москви на черговий, потенційно вирішальний раунд переговорів із «Газпромом», у Києві на підсумковій прес-конференції президент України Віктор Ющенко заявив, що проблему заборгованості за газ, використаний у 2008 році, вирішено. Мовляв, 800 млн. дол. уже перераховані та ще «в дорозі» 200 млн. дол. За словами В.Ющенка, частину боргу реструктуровано з виплатою в січні-лютому 2009 року.

Власне, після такої заяви українського президента делегація «Нафтогазу» могла відразу повертатися до Києва. Адже саме погашення боргу було однією з найважливіших тем майбутніх переговорів із «Газпромом». Однак повертатися не тому, що, як заявив В.Ющенко, боргову проблему вирішено. А тому, що він публічно видав бажане за дійсне. А розплачуватися за такі публічні «бажання» доводиться тому ж таки «Нафтогазу України». І, природно, вітчизняним споживачам газу.

Ще не скінчилися переговори представників «Нафтогазу» з росіянами, а керівник прес-служби «Газпрому» Сергій Купріянов заявив під час прямого телемосту Київ-Москва, організованого РІА «Новости», що Україна не зможе погасити газовий борг за листопад і грудень. «Останні новини такі: за жовтень заплатили нарешті, за листопад і грудень, очевидно, не заплатять. Сьогодні це було заявлено досить чітко, - сказав він. - На пряме запитання ми отримали пряму відповідь: ні». Стосовно моменту, коли буде перекрито газ, Купріянов повідомив: «Технічної підготовки ми ще не розпочали. Але час ікс - 1 січня».

За словами С.Купріянова, українська сторона наполягає на новому контракті в наступному році між «Газпромом» і «Нафтогазом». «Ми принципово з таким підходом згодні, але для цього потрібно виплатити всі борги. На цей час ситуація складається непросто. Я охарактеризував би її як критичну», - сказав він.

Сергій Купріянов зазначив, що «Газпром» виконає всі зобов’язання перед європейськими споживачами: «Обсяги транзиту будуть повними, всі зобов’язання перед європейськими споживачами виконуватимуться».

Також офіційний представник «Газпрому» озвучив газпромівську версію українського боргу: «Заборгованість за газ у листопаді становила 805,8 млн. дол. За газ, який буде поставлено у грудні, - 862,3 млн. дол. Плюс штрафні санкції за невчасну оплату (450 млн. дол.)». При цьому С.Купріянов нагадав, що «Газпром» весь рік оплачував послуги з транзиту свого газу «Нафтогазом» (а точніше - «Укртрансгазом») авансом.

Потім у російсько-український газовий бій вступила важка артилерія РФ - президент Дмитро Медведєв. Він попередив, що Україна повинна погасити весь, до останнього рубля, борг за російський газ, інакше її можуть чекати санкції з боку Москви.

«Гроші мають заплатити до останнього рубля, якщо не хочуть, щоб їхня економіка врешті-решт зіштовхнулася з санкціями і вимогами з боку Російської Федерації. Неможливо так далі продовжувати. Нехай гроші всі заплатять», - сказав Д.Медведєв в інтерв’ю провідним російським телеканалам у середу.

Російський президент підкреслив, що Росія «не має на меті щось перекривати». «Наша мета - отримати гроші. Але якщо Україна не платитиме, ми використовуватимемо весь арсенал можливостей, це цілком очевидно, тут жодних ілюзій бути не повинно», - сказав Д.Медведєв.

Одночасно він зазначив, що це робитиметься, «природно, паралельно з виконанням усіх наших зобов’язань перед споживачами в інших країнах, зокрема в Європі».

На думку Д.Медведєва, «те, що відбувається на газовому напрямі (у відносинах РФ і України), - це зайва демонстрація неефективності зусиль української влади». «Замість того, щоб створювати борги й потім не виплачувати їх, краще б усі сили спрямували на те, щоб розплатитися, знайшли б якийсь ефективний спосіб. Ні, намагаються придумувати щось, у різні позиції стають. Інколи просто соромно на все це дивитися», - сказав президент Росії.

Він висловив надію, що «українські політики все-таки ухвалять необхідні рішення, виплатять борги, і ми в новий рік увійдемо хоча б із цією позицією, очищеною від нашарувань минулого».

Раніше український президент запропонував повернути борги газом і засумнівався, що «Нафтогаз України» вчинив правильно, закачуючи газ у підземні сховища газу (ПСГ) «під зав’язку». З останнім твердженням можна сперечатися, особливо в умовах кризи. Але «Нафтогаз» справді може повернути постачальнику - «РосУкрЕнерго» - газ, закачаний в українські ПСГ. Це близько 11,4 млрд. кубометрів із майже 30 млрд. кубометрів, які містяться в ПСГ (у тому числі 17 млрд. кубометрів, що належать «Нафтогазу»). І вже нехай РУЕ продає свій газ (із дозволу «Газпрому»), оплативши Україні послуги з його зберігання та транспортування. А заодно і НАК не буде винна за цей газ із ПСГ.

Безумовно, це схематичний підхід. Та на нього, у принципі, згодні росіяни, про що також казав С.Купріянов.

У зв’язку з цим природно припустити, що оскільки росіян такий підхід може задовольнити, то й перешкоди для підписання прямого контракту на поставку газу в Україну в 2009-му між «Нафтогазом» і «Газпромом» - цілком подоланні. Якби тільки українські чиновники - президент і прем’єр - не підкидали дров у вогонь...

Що ж до ціни на газ для України у 2009 році, то, швидше за все, її узгоджуватимуть на квартал або півріччя, а потім переглядатимуть залежно від динаміки цін на нафту і нафтопродукти. Але навряд чи, як стверджували у п’ятницю перемовники, вона дуже відрізнятиметься від теперішньої ціни - 179,5 дол. за тисячу кубометрів на російсько-українському кордоні.

Проте вищеописані репліки «Газпрому», цілком очевидно, підштовхують Україну до продовження відносин із... «РосУкрЕнерго». І «Газпром» каже не про борги українського «Нафтогазу», а, швидше, про борги посередника. А посередник - «РосУкрЕнерго» - щосили намагається зберегти чинну схему і своє становище в ній. Тим паче що формально зробити це неважко - підписати, як на початку січня 2006 року, додаткові угоди до довгострокового контракту між РУЕ, НАКом і «Газпромом». Тим більше що багато впливових чиновників в Україні давно протегують співвласникові РУЕ Дмитру Фірташу. І замість того, щоб займатися порочною практикою рефінансування банків, краще спрямувати частину золотовалютного запасу країни на забезпечення критичного імпорту, яким є насамперед газ.

Але ж можна й не продовжувати схему роботи через «РосУкрЕнерго» і шукати нормальний підхід до контракту з «Газпромом». І не боятися відключення газу 1 січня 2009 року. Адже український газ в українських «підземках» є - 17 млрд. кубометрів. Зрозуміло, «Укртрансгазу» доведеться потрудитися, щоб підтримувати тиск у магістральних газопроводах і забезпечити українських газоспоживачів. Щодоби доведеться додатково відкачувати понад 170 млн. кубометрів газу з ПСГ. Якщо хтось боїться, що при зниженні тиску в експортному газопроводі не вистачить газу східним областям України, то дарма, - вистачить. Просто українська сторона може використовувати частину експортного газу для забезпечення споживачів Східної України й одночасно повернути той самий обсяг на західному кордоні країни, щоб ніхто не звинувачував нас у несанкціонованому відборі газу. Це стандартний метод заміщення обсягів газу.

Утім, навіть якщо з 1 січня 2009-го російський газ для потреб України не поставлятиметься, тому ж таки «Газпрому» доведеться подбати про наявність у газотранспортній системі України технічного газу - для підтримки тиску в експортному газопроводі. Інакше Європа точно відчує на собі, чим може обернутися для неї проблема взаємовідносин у трикутнику «Нафтогаз України»-«РосУкрЕнерго»-«Газпром». Відчує, що вона залежна від «Газпрому» не набагато менше, ніж від України...