На школи дали мільярд: кому він дістанеться і до чого тут «Слуга народу»

В Уряді лежить проєкт постанови, яка дозволить депутатам більше контролювати державні гроші, виділені на шкільні капітальні ремонти, добудови, обладнання для класів тощо. Про це нам відомо з поінформованих  джерел. А гроші чималі — мільярд державної субвенції за урядовою програмою «Спроможна школа для кращих результатів». Є велика небезпека, що їх даватимуть тим школам, директори яких будуть лояльними до «Слуги народу», бо в комісії, котра роздає гроші, сидять переважно депутати цієї партії. Нова постанова Кабміну дасть їм більше можливостей.  І якщо ви думаєте, що це не стосується кожного з нас, ви помиляєтеся. Поясню детальніше.

Програма «Спроможна школа для кращих результатів» задумувалася так: місцеві влади збиратимуть заявки від шкіл, визначатимуть, які з них відповідають умовам урядової програми й потребують першочергової допомоги держави, а потім подаватимуть відповідні проєкти до МОН. І вже там спеціальна комісія ухвалить остаточне рішення.

Це логічно, адже на місцях краще знають потреби. Тим більше що місцеві бюджети теж докладають свої кошти до фінансування цієї програми: 90% дає держава, а 10 — місцева влада (в Києві 70% на 30).

Хто ж розподілятиме державний мільярд? Комісія, створена при МОН. Спочатку передбачалося, що до неї можуть увійти за згодою (тобто необов′язково) народні депутати — члени парламентського комітету з питань освіти.

Але зовсім недавно було ухвалено нову постанову Кабміну, якою вирішено, що на дві третини (66%) вона складатиметься з народних обранців - членів освітнього та бюджетного комітетів ВР. А перед тим таку ж норму депутати завбачливо внесли в закон про Держбюджет. Оскільки ж рішення комісії приймаються більшістю голосів, то всі інші члени сидять у ній, фактично, для меблів, бо вони не зможуть відстояти свою думку, якщо та не сподобається депутатам.

Можна було б сподіватися на плюралізм думок, якби депутати, котрі входять до комісії, належали до різних фракцій. Але з протоколів засідань комісії ми бачимо, що в ній вісім депутатів, і семеро з них — від «Слуги народу», а один від «Довіри». Так-так, це та сама «Довіра», в якої, за словами самих депутатів, склалася коаліція зі «слугами» у Верховній Раді. І ми вже бачимо, як це працює. Представників МОН у  комісії лише четверо. І навіть коли хтось із них під час засідань утримувався від прийняття певних рішень і казав, що пропозиція депутата не відповідає умовам урядової  програми, це ні на що не впливало.

А тепер Кабмін може ухвалити ще одне рішення ( за нашою інформацією, його проєкт уже лежить в Уряді), яким дозволить членам комісії «надавати зауваження до пропозицій місцевих влад» і (головне!) пропонувати свої проєкти до програми «Спроможна школа для кращих результатів». Привіт реформі децентралізації.

Хоча є й утішний приз для місцевих влад: їх можуть запрошувати (але не обов′язково) на засідання комісії, де розглядатимуть пропоновані її членами додаткові проєкти. Ну це незаперечний плюс: місцеві керівники чітко побачать, кому в їхньому господарстві дали гроші в обхід місцевих. Хто з директорів виявив спритність (чи в кого вчаться депутатські родичі), за ким є свій депутат із монобільшості. Можна, звісно, зробити припущення, що нардепи —  це робінгуди, які допомагають знедоленим, що до них звернулися. Але є й інша сторона медалі.

Політична партія «Слуга Народу»

Скоро перше вересня, і у школах  це гарячий час для того, аби щось доремонтувати, добудувати, доробити. А для цього потрібні кошти, які не завжди є в засновників (місцевої влади). Та що там казати — в нас у країні досі можна знайти школи з туалетами на вулиці. Або такі, в яких діти сидять ледь не на головах одне в одного — настільки вони переповнені, тому необхідно добудовувати ще один поверх або корпус. Не кажучи вже про інклюзію — пандуси тощо.

Десь за кордоном директор школи складає список необхідного для початку нового навчального року, передає його місцевій владі і спокійно йде у відпустку. А потім приймає готову школу. В нас не так. У нас школу приймають у директора. І він отримує стусани — чому не зроблено те чи інше. А де взяти на все гроші? Місцева влада допомагає чим може, але її бюджети не гумові. Батьки теж роблять що їм під силу, але вони не Рокфеллери, та й не зобов′язані.

Тому депутат, який допоміг школі вибити гроші, — це місцевий Бог, ім′я якого вимовляють із придихом. А що він може попросити за це? Та дрібничку! Наприклад, запросити себе, гарного, на шкільну лінійку з вітальним словом і нагадуванням, хто зробив ремонт, щоб дітки могли сьогодні прийти до школи та бути щасливими. Щоб кожні люблячі мама-тато і бабуся-дідусь це почули. Або нагадати керівникові школи напередодні виборів: ви вже там скажіть батькам і колегам, аби підтримали, проголосували, якщо хочуть і надалі жити в шоколаді — з ремонтами й новими пандусами. А найцікавіше, що такий народний обранець вкладає не свої гроші, а державні.

Вчителі й лікарі — це, взагалі, традиційний ресурс будь-яких виборів: хоч президентських, хоч парламентських. Коли ці вибори будуть — невідомо, але «засівати» школи можна починати вже зараз. Лояльні до певної партії директори, які хочуть підтримати свої заклади і яким конче потрібні гроші, можуть стати доброю основою для сіток у регіонах.

Отже, нова постанова Кабміну, якщо вона буде ухвалена, буде  небезпечною з кількох причин.

По-перше — вона відкриє можливості для політичної агітації. Це вам не примітивні меседжі, що звучать напередодні виборів з кожної праски, не білборди, від яких уже всіх нудить. Це більш витончена реклама, яка стосується не просто ідей чи принципів, а хліба з маслом. А ще ж у школах розміщуються виборчі дільниці…

По-друге, цим рішенням Кабміну відкриються можливості для недоброчесності: тепер члени комісії, які розподіляють кошти, фактично можуть давати їх проєктам, які самі ж і лобіюють. І це ставить їх у нерівні умови з іншими учасниками урядової програми .

До речі, уже зараз  у протоколах засідань комісії є інформація  про те, що депутати вирішили писати звернення до ОДА з проханням включити ті чи інші проєкти в урядову програму. Досі таке втручання було порушенням правил. А тепер воно може  отримати  офіційний дозвіл від Кабміну.

По-третє, такі ідеї суперечать реформі децентралізації, яка передбачала, нагадаю, передачу повноважень із центру на місця, аби місцева влада могла  розв'язувати місцеві питання і нести за це відповідальність.

А доки триває вся ця катавасія, школи чекають грошей. Пікантна деталь: за умовами урядової програми, кошти отримають ті, хто встигне використати їх до 31 грудня. Ну тобто якщо у вас задумана добудова цілого поверху школи, а вашу заявку все тягнуть і ялозять під різними приводами, то мине ще трохи часу, і вам не дадуть грошей на добудову, бо комісія вирішить, що до 31 грудня ви просто не встигнете їх освоїти. А це  важлива умова отримання фінансування. Таким чином школи, яким вже зараз потрібні великі капітальні роботи й кошти на них, можуть пролетіти. Але ці гроші зможуть отримати інші, можливо більш спритні.    

Ну що ж, побачимо, чи ухвалить Кабмін нову постанову про «Спроможну школу для кращих результатів». Обличчя у владі нові, але малюють їх старими фарбами?

Більше статей Оксани Онищенко читайте за посиланням.