Союз арфи з м'ясорубкою

Реформу середньої школи усі чекали, хотіли, сподівалися. За майже два роки на неї пішло більш як 2 мільярди гривень з державного бюджету. Як їх використовували?

Незадовго до Нового року Рахункова палата провела аудит ефективності використання державних коштів на реформу шкільної освіти. Здавалося б, навіщо копирсатися у фінансових звітах, і так видно, що відбувається у школах.

Однак справа не лише у тім, що державні кошти - це наші податки. А й у тім, що на прикладі висновків цього аудиту можна побачити, через яке місце робляться реформи (не тільки в освіті). Чому солодкоголоса арфа іноді перетворюється на м'ясорубку, в якій ковбасить усю систему. І що варто змінити на майбутнє.

Звіт Рахункової палати (далі - Звіт) показав кілька системних проблем. Перша ─ неналежна підготовка реформи.

Рахункова палата

І мова тут не про захмарні мрії та концепції, проголошені у кабінетах десь нагорі, а про реальні кроки, про пояснення на пальцях для людей на місцях, що і як робити.

Одна з фішок нової української школи (НУШ) - особливе навчальне середовище. У кожному класі - зони для навчання, гри, творчості, відпочинку (з килимом, кріслами-пуфами та подушками), куточок природи, класна бібліотека. А ще фліпчарти, стенди і одномісні парти. Міністерство освіти видало методичні рекомендації, якими все описано.

Та не в усіх школах це було зроблено.І справа тут не в ігнорі приписів МОН. Є кілька причин.

Приміщення більшості шкіл не пристосовані до всієї цієї краси. Це й не дивно, бо, за діючими державними будівельними нормами (ДБН), зони та площі для маневрів із перестановкою меблів не передбачені. Але у нас не лише ДБН від царя Гороха, а й санітарні правила і норми утримання та облаштування шкіл (Міністерство охорони здоров'я уже кілька років не може затвердити нові), і ДСТУ для шкільних меблів (їх мало актуалізувати Мінекономрозвитку). По-хорошому, шкільну реформу треба було починати з цього.

Дивно, свого часу реформа освіти проголошувалася одним із пріоритетів уряду Гройсмана, а розгрібає її, здається, тільки МОН, а інші - нервово курять збоку. З іншого боку, і Міносвіти, напевно, так поспішало з обіцяною реформою, що не заморочувалося з деталями.

Для НУШ потрібні сучасні одномісні парти, які можна переставляти для групової чи індивідуальної роботи. Але якщо класи переповнені, їх не те що переставляти, а навіть умістити у кабінет важко.

"До біса НУШ! Тулять гору прибамбасів у старі приміщення класів, де по 30–40 дітей! - прочитала я коментар мами на одному із батьківських форумів. - Побудуйте нові школи з достатніми площами класних кімнат або введіть вимогу, щоб було по десять дітей у класі, як у Європі. У нас же має бути, як у Європі, все, а не окремі ідеї, видрані з європейських систем, які натягують на старі радянські приміщення....".

Як зазначено у Звіті, на 1 вересня 2018-го, коли стартувала реформа, 13% перших класів були переповнені, - у них навчалося понад 30 учнів. По Києву така ситуація в 30% шкіл, у Дніпропетровській області - в 36%. За нормами, площа класу має бути такою, щоб на одного учня припадало два квадратні метри. Але половина приміщень перших класів не відповідає цій нормі. Більше того, кожен п'ятий навчальний кабінет першачків потребував поточного ремонту, і як мінімум третину ремонтів оплачували батьки.

Невже у Міносвіти не знали про все це, коли готували свої рекомендації про нову українську школу?

Ще одна причина того, що не всі школи могли "створити нове освітнє середовище", полягала у тому, що місцева влада іноді закуповувала неякісну продукцію, яка не відповідала ДСТУ і віковим особливостям дітей.

У деяких школах замість того, щоб узяти нові одномісні парти, розпилювали старі двомісні і підставляли до них ніжку. "Ми називаємо це не "розпилом" старих парт, а "модернізацією", - пояснювала ЗМІ директорка школи в Одеській області. - Ці парти дуже хороші і зручні, і висоту столу можна регулювати під зріст дитини. Ми їх залишили, хоч і отримали нові сучасні".

Директорку можна зрозуміти. Аудитори зауважили, що одномісні парти, закуплені на державні кошти місцевою владою, часто не відповідають стандартам, не мають сертифіката якості та шкодять здоров'ю.

Між іншим, більшість одномісних парт, які не відповідають ДСТУ, вироблені на українських підприємствах, "що свідчить не тільки про недбалість розпорядників коштів, але й про недобросовісність вітчизняних виробників". Так зазначено у Звіті Рахункової палати.

Та справа не тільки в недбалості. Очевидно, виробники меблів виявилися не готовими до виконання великого замовлення. Бували випадки, коли підприємці, що виграли тендер на меблі, згодом надсилали в управління освіти листи, де повідомляли, що не встигають вчасно виконати замовлення. Або давали браковану продукцію, яку їм потім повертали. Деяким керівникам управлінь освіти довелося особисто їздити на меблеві підприємства, щоб владнати ситуацію.

Друга проблема: Звіт показав низьку управлінську спроможність органів місцевої влади та погану комунікацію з центральною владою.

Упровадження масштабної реформи стало викликом для громад, і багато які з них з таким викликом впоралися, але наведені в аудиті факти свідчать про те, що вдалося це далеко не всім. У аудиторів є питання і до розподілу державних коштів, і до того, як вони витрачалися, і наскільки це було законно.

Деякі громади повертали неосвоєні залишки освітньої субвенції. "Використання коштів субвенції здійснюється низькими темпами, що свідчить про неефективне управління коштами", - зазначено у Звіті.

При цьому в дев'яти областях, де існує ризик повернення місцевими бюджетами коштів до державного бюджету, є 523 перші класи, які 2019 року взагалі не отримали дидактичних матеріалів, сучасних меблів та обладнання.

І тут є відповідальність не лише управлінь освіти, а й місцевих рад, які повинні були розподіляти кошти субвенції, але тягнули час, бо то не могли вчасно зібратися на сесію, то робили фінансові питання заручниками політичних домовленостей і торгів.

"Фактично гроші субвенції розпорошувалися між заходами, для розпорядників головне було швидше їх використати, але чи досягнуті при цьому поставлені завдання, ніхто не аналізував. Встановлено також, що Кабінет міністрів і МОН належним чином не контролювали дотримання співфінансування за рахунок коштів місцевих бюджетів закупівлі та доставки товарно-матеріальних цінностей для шкіл", - зазначають у Рахунковій палаті.

Не для всіх першокласників були створені рівні умови навчання в НУШ, зазначають аудитори. Наприклад, у одному з районів Харкова 89 перших класів, а комп'ютерне обладнання придбано для 51.

Загальний висновок аудиторів сумний: кошти, виділені на НУШ, використовувалися неефективно, і це навіть призвело до завдання збитків державі.

Однак справа не тільки у місцевій владі. "В цілому аудитом встановлено, що Концепцію НУШ в частині організації нового освітнього простору неможливо реалізувати через невизначеність стратегічних підходів до використання коштів субвенції, що призводить до певної хаотичності у матеріально-технічному забезпеченні шкіл і, відповідно, умов навчання", - сказано у Звіті.

Третя проблема - здатність визнавати і виправляти помилки. Найменше, що може зробити Міністерство освіти прямо зараз, - зняти рожеві окуляри і переглянути рекомендації з урахуванням реальної ситуації у школах. Також критично важливо переглянути існуючі санітарні нормативи й ДСТУ і врешті-решт затвердити нові.

Як відомо, новий Закон "Про освіту" змінює роль управлінь освіти. Тому матеріали аудиту можуть стати хорошим приводом переглянути їхній функціонал, оцінити ефективність, а для МОН - посилити комунікацію з ними. І це не вказівки "зробіть сьогодні на вчора і відзвітуйте", а реальна співпраця.

До речі, про комунікацію. Аудитори звернули увагу на те, що, формуючи запит на державні кошти (освітню субвенцію), МОН не збирало з місцевих департаментів та управлінь освіти і науки інформацію про потреби. "Тому бюджетні запити, подані Міносвіти Мінфіну щодо обсягу субвенції на 2018 і 2019 роки в сумах 1,36 мільярда та 1,3 мільярда гривень, не мають обґрунтування", - зазначають аудитори.

Попереднє керівництво МОН переймалося новою українською школою. Теперішнє теж не відмовляється, обіцяє прискорити реформу, але запускає і свою фішку - програму "Спроможна школа для кращих результатів", яка спрямована на оснащення великих і сільських шкіл. І на неї у держбюджеті передбачено 3,5 мільярда гривень. Прем'єр назвав "Спроможну школу" одним із важливих інструментів, а міністр Ганна Новосад заявила, що "це величезні інвестиції, які зможуть якісно змінити умови навчання для тисяч дітей". За нашою інформацією, запитів до облдержадміністрацій від Міністерства освіти і науки про потреби під цю субвенцію не надходило, зате вказівки вже є. Що, знову?