МУСУЛЬМАНСЬКИЙ ФАКТОР КРИМСЬКОЇ АВТОНОМІЇ

Нова афганська війна, на перший погляд, від України як ніколи далека. І хоча американські літаки снують українським повітряним простором, летять вони високо, і для багатьох — це не достатнє свідчення того, що сучасний світ взаємопов’язаний і взаємопов’язуючий. У Криму ж (на те він і особливий регіон України) особливе ставлення до антитерористичної операції в Афганістані. І не тільки тому, що значна частина кримського населення, яка досі вважає себе осколком старої «нової історичної спільноти» — російськомовного «радянського народу», м’яко кажучи, з недовірою ставиться до всього західного, а тим більше — до американського. Подиху війни біля своїх осель кримчани якщо ще не відчули, то можуть відчути найближчим часом. Уже тепер 300-тисячна мусульманська громада кримської автономії починає турбуватися, наскільки британо-американські акції будуть безпечними для простих і невинних єдиновірців і чи не переросте ця антитерористична операція у нову мусульмансько-християнську війну? Але це глобальні питання, які все ж таки більше турбують провідників релігійних громад, а ось цілком конкретна проблема облаштування в Криму потенційних десятків тисяч біженців із Центральної Азії сьогодні реально постає перед кримським урядом.

Було б дивним, якби погляди представників кримської мусульманської громади на британо-американську операцію в Афганістані не розділилися. Один з найавторитетніших у мусульманській громаді України діячів, лідер Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв «із розумінням» ставиться до військової акції, яка розпочалася в неділю. За словами колишнього дисидента, дії США та їхніх союзників не можна розглядати «як якийсь конфлікт між мусульманським і християнським світами. Йдеться про колективні акції проти бандитів, які вчинили жахливий злочин проти мирного населення такої демократичної країни, як Сполучені Штати Америки».

Доля Афганістану турбує лідера Меджлісу ще з радянських часів: «Я далеко не байдужий до подій в Афганістані, бо 1984 року, коли комуністи мене черговий раз судили, одним із головних пунктів обвинувачення було те, що я виступав проти радянського вторгнення в Афганістан. Тепер ситуація радикально інакша. Американці довго намагалися розв’язати проблему видачі Усами бін Ладена мирним шляхом, вони довго вели переговори з талібами, і сьогодні удари американських і британських сил по Афганістану цілком виправдані».

Водночас М.Джемілєв вважає, що покарати бандитів насамперед мали б мусульманські країни, оскільки від дій терористів найбільше постраждав іслам, його імідж мирної релігії. На думку голови Меджлісу, до антитерористичної операції мають приєднатися і мусульманські держави: «Було б доцільніше для взаєморозуміння між християнами і мусульманами, щоб рішення про знищення терористів ухвалила Організація Ісламської Конференції. Оскільки цього не сталося, то мусульмани мають бути вдячними США за те, що вони роблять справу, яку мусили б робити ми самі», — вважає Мустафа Джемілєв, і до його думки, безперечно, прислухаються більшість кримських татар.

Тим часом муфтій мусульман Криму Аджи Еміралі Аблаєв не впевнений, що причетність Усами бін Ладена до терактів у США повністю доведена. Днями в інтерв’ю Радіо «Свобода» він заявив, що і він сам, і вся мусульманська громада Криму стурбовані діями Сполучених Штатів та їхніх союзників в Афганістані. За його словами, «бомбардування Афганістану ні до чого хорошого не приведе. Це може викликати хвилю протестів в ісламському світі, оскільки від американських бомб та ракет насамперед страждають тисячі мирних афганських громадян». Лідер кримських мусульман вважає, що продовження ударів по Афганістану може спровокувати міжрелігійну війну, протистояння християнського та ісламського світів. «Може так статися, що підніметься весь ісламський світ», — каже Аджи Еміралі-ефенді і додає у цьому зв’язку, що доцільніше послати до Афганістану американські спецпідрозділи — хай вони виловлюють там терористів, не завдаючи шкоди мирним мусульманам. Втім, далі висловлювання стурбованості керівник Духовного управління мусульман не пішов. З одного боку, він — член очолюваного Мустафою Джемілєвим виборчого блоку «Міллі хак» на виборах до Курултаю, які щойно закінчилися (список отримав 30,5% голосів). А з другого — лідер кримських мусульман уже зіштовхнувся із впливом на його земляків так званого «істинного ісламу» із саудівським фінансовим корінням, але про це — трохи далі.

Американські удари по Афганістану, схоже, осудили лише представники Ісламської партії Криму, досі відомої кількома пікетуваннями Російського генконсульства в Сімферополі з протестами проти війни в Чечні. У кожному разі, інформації про таку саму позицію якихось інших мусульманських організацій півострова немає. В інтерв’ю «Дзеркалу тижня» один з активістів партії Рустем заявив, що справжні мусульмани просто зобов’язані осудити американців, бо війна проти якоїсь мусульманської країни — це війна проти всього ісламу. Водночас, Рустем каже, що протестувати проти американської агресії слід мирними методами, бо джихад — насамперед допомога тим, хто потерпає від несправедливості. Ісламська партія Криму виступає проти тероризму і вбивства мирних людей — як бін Ладеном, так і США. Втім, кримські ісламісти — принаймні один з їхніх лідерів — не вірять, що саудівський мільйонер винен. Додам, що на виборах делегатів Курултаю список ІПК отримав лише 5,6% голосів кримських татар.

Слід сказати, що іслам як релігія і суспільний рух у Криму завжди мав більш світський характер, порівняно з іншими мусульманськими регіонами. Кримськотатарська нація формувалася у своєрідному «кримському казані», через який пройшли не один народ і плем’я. Саме тому кримськотатарські національні і релігійні традиції такі багаті, на відміну від традицій їхніх сусідів-мусульман, на елементи християнства і язичництва. А про віротерпимість кримських татар свідчать століття функціонування в мусульманському Криму православних, католицьких, вірменських, іудейських та інших культових закладів, відомо чимало фактів підтримки ханами християнських монастирів. І зараз кримські татари ставляться до ісламу саме як до релігії, а не як до одного з важелів у захисті своїх економічних чи політичних інтересів. Мода на зелені пов’язки серед кримськотатарської молоді досить швидко минула. Однак кримськотатарські лідери стурбовані певними тенденціями в деяких релігійних громадах Криму.

І Мустафа Джемілєв, і Аджи Еміралі Аблаєв не раз публічно висловлювали занепокоєння проникненням у Крим іноземних релігійних емісарів, переважно з арабських країн, зокрема із Саудівської Аравії. На початку 90-х років кримські двері їм широко відчинив муфтій Аджи Сейтджеліль-ефенді. У Меджлісі досить швидко відреагували, і тодішній глава Духовного управління мусульман Криму залишив свою посаду і подався «на навчання до однієї з арабських держав». Однак слід сказати, що зараз багато кримських мечетей будується або відновлюється на кошти грошовитих фондів із Саудівської Аравії, де державна релігія — іслам ваххабітського спрямування. Заступник муфтія мусульман Криму Закир Куртнезіров каже, що традиційний для кримських татар іслам значно відрізняється від ортодоксальних течій, які просочуються із Середнього і Близького Сходу.

Досі дискусія між прихильниками двох напрямів не виходила за межі релігійних громад і не проявлялася у політичній сфері. Попри певною мірою істеричні попередження місцевої преси про «ісламську загрозу» в Криму, поки що реально вона проявилася лише у скандуванні «Аллах великий!» на мітингах 18 травня і дискусіях у мечетях, чи треба чоловікам-мусульманам голити бороди. Таке враження, що саудівські гроші наразі більше загрожують традиційному кримськотатарському ісламу, а насамперед — впливу муфтіяту на кримську мусульманську громаду. Як зізналися у розмові зі мною деякі працівники Духовного управління мусульман Криму, багато часу вони змушені витрачати на роз’яснення віруючим, якої шкоди можуть завдати «чужі» течії в ісламі. «Те, що добре арабам, — нам не підходить, у нас свої традиції, які складалися віками. Релігію батьків слід боронити. А так звані ваххабіти — це неграмотні люди, які далекі від релігії, хапають лише те, що на поверхні, — бороди тощо», — каже Закир-ефенді. Та хоч би там як, справді у Сімферополі, де мешкають десятки тисяч мусульман, досі немає великої мечеті. Кебір-Джамі (у перекладі — Головна мечеть) — найстаріша будівля міста — розміщена у Старому місті і давно вже не задовольняє потреб чисельної громади. Однак до розв’язання цієї проблеми у керівництва Духовного управління мусульман Криму, стурбованого внутрішньорелігійними проблемами, не доходять руки.

Тим часом у середу сімферопольська газета «Кримское время», з посиланням на заступника євпаторійського міського голови, повідомила, що місцева влада очікує великого напливу біженців з Узбекистану. Того самого дня голова Республіканського комітету Криму у справах депортованих громадян Едіп Гафаров в інтерв’ю Радіо «Свобода» заявив, що вже найближчим часом до Криму з Узбекистану можуть прибути десятки тисяч біженців-кримських татар.

За різними даними, зараз у Центральній Азії мешкає від 150 до 200 тисяч раніше депортованих кримських татар, переважна більшість їх — громадяни Узбекистану. Причому компактно живуть кримські татари у районах, де зараз містяться узбецькі військові бази, по яких у відповідь на військові акції з території Узбекистану американських сил можуть вдарити таліби.

Голова Республіканського комітету Криму у справах депортованих громадян Едіп Гафаров каже, що у зв’язку з подіями в Афганістані до кримського уряду почало надходити багато телефонних дзвінків від раніше депортованих кримських татар. Люди стурбовані можливістю перекидання війни на територію Узбекистану і хочуть негайно прибути на свою історичну батьківщину — у Крим.

За словами Е.Гафарова, зараз кримський уряд розпочав підготовку низки заходів із тим, щоб зменшити негативні наслідки масового повернення раніше депортованих осіб. На ім’я голови Ради міністрів Криму Валерія Горбатова Реском підготував докладну аналітичну довідку, в якій викладено пропозиції фахівців, яких першочергових заходів слід вжити кримському урядові, щоб розмістити потенційних біженців. Вже зараз на місцях готуються гуртожитки та необхідна інфраструктура, каже Едіп Гафаров. За його словами, нині в Узбекистані проживає майже 10 тисяч українських громадян кримськотатарської національності, які за першої можливості намагатимуться залишити небезпечні райони. Загалом, за оцінками фахівців Рескому з проблем депортованих громадян, уже найближчим часом до Криму з Узбекистану може прибути до 30 тисяч біженців-кримських татар. І чутки, які нині поширюються в регіоні, що на найвищому рівні в Києві ухвалено рішення не пускати кримських татар до Криму, не зупинять потоку біженців, як не могла зупинити процесу повернення радянська система. Досвід кінця 80-х — початку 90-х років свідчить, що державна протидія лише загострить політичну та етнічну обстановку в регіоні.

Навіть якщо американська операція в Афганістані для Узбекистану закінчиться щасливо, раніше депортовані кримські татари, на думку Е.Гафарова, вже отримали поштовх і тепер з більшою активністю намагатимуться повернутися до Криму. І владі, і всьому кримському суспільству слід бути готовими до цього. Готовими насамперед зрозуміти, що інакше бути не може.