Монополія на антимонополію

У голови Антимонопольного комітету України Юрія Терентьєва до призначення на посаду не було відповідного досвіду, і насправді він мав лише приблизне уявлення про справу, якою доведеться займатися. На заклик керівництва країни здійснювати в Комітеті реформу одразу ж почав руйнувати систему його територіальних відділень (ТВ). Спочатку він поступово зменшував чисельність кадрів, фінансування, методичну допомогу та колишній дієвий контроль центрального апарату. А 2017 року взагалі оголосив про наміри скоротити кількість ТВ із 25 до семи.

Потім новий очільник став перепризначати голів окремих ТВ. Якщо раніше при цьому, як правило, підвищували на посадах їхніх заступників, які вже мали тривалий фаховий та організаційний досвід роботи в системі, то при новому голові новопризначеними керівниками зазвичай ставали наближені до нього особи, які перед тим жодного дня не працювали у системі органів захисту конкуренції. Тобто завдання подати план реформування організаційної структури АМКУ Юрій Терентьєв, очевидно, сприйняв як вказівку знищити територіальні органи Комітету та знизити його дієздатність у боротьбі з монополістами. Якщо раніше у звіті відомства основне місце займали розділи про припинення зловживань монопольним становищем і про роль ТВ, то останніми роками їх у документі вже немає.

Система поступово втрачала найкращих фахівців, а ресурси перерозподілялися на користь центрального апарату АМКУ. Так, 2018-го Кабінет міністрів зменшив граничну чисельність працівників територіальних відділень задля збільшення штату центрального апарату Комітету. Унаслідок такого рішення уряду кілька голів ТВ були змушені звільнити своїх заступників і ряд головних спеціалістів.

Були надії, що з приходом чинної влади ситуація в Комітеті кардинально зміниться, бо складалося враження, що нове керівництво намагається дослухатися до запитів і рекомендацій міжнародних партнерів, які можуть здійснювати серйозні інвестиції в економіку України. У фахівців з'явилися очікування, що справжня реформа системи захисту конкуренції, про яку раніше під тиском олігархів-монополістів просто не могло бути й мови, нарешті відбудеться. Однак цього не сталося.

Уже в липні 2019 року Юрій Терентьєв запевняв, що начебто домовився з офісом президента про те, що він залишиться у кріслі голови Комітету. А за особистої підтримки колишнього прем'єр-міністра Олексія Гончарука з липня 2019-го спокійно продовжив кадрові звільнення та перестановки. Передусім звільнили найбільш професійних і чесних фахівців у центральному апараті відомства. На їх місце попризначали випадкових людей, які ніколи не працювали в системі органів АМКУ, однак були наближені до окремих високопосадовців держави. Паралельно намагалися поступово зменшити процесуальні права та кадрово-фінансові можливості територіальних відділень. А коли голова Комітету, про звільнення якого вже навіть порушувалося питання у Верховній Раді у жовтні 2019 року, побачив, що йому все це сходить з рук, він знову повернувся до давно омріяних намірів руйнації ТВ.

Тут доречно нагадати, що ці регіональні підрозділи завжди виконували 90% роботи всієї системи. Як правило, найтяжчої слідчої роботи. Майже такою ж була їх частка у загальній кількості судових справ за прийнятими рішеннями. Тисячі місцевих жителів і підприємців вирішували свої проблеми з допомогою працівників саме територіальних відділень. Тобто вони були очима та руками АМКУ в регіонах і розвантажували відомство від марудної роботи. Саме вони розвивали та захищали конкуренцію на місцях. Однак, знімаючи вершки від цієї важкої роботи підлеглих, керівництво Комітету так і не зрозуміло, що без опори на сильні ТВ центральний апарат ефективно працювати не зможе. Терентьєв вирішив, що Комітет перш за все повинен опікуватися вагомими справами, з великими штрафами, що забезпечувало йому авторитет у начальства. А проблеми бізнесу і пересічних споживачів у регіонах його стали мало цікавити.

Восени 2019-го таки було дано старт черговому етапу "реформи" ТВ. Розпорядженням АМКУ від 28 листопада 2019 року №23-рп "Про реорганізацію територіальних відділень.." передбачалося їх скорочення тепер уже до шести міжрегіональних підрозділів в окремих областях. У решті обласних центрів планували залишити по кілька працівників, які просто збиратимуть і фільтруватимуть заяви місцевого бізнесу і споживачів, а потім передаватимуть їх по ланцюжку нагору.

Далі ще сміливіше. Стали швидко розробляти законопроєкти, де визначалося, що всі ці регіональні підрозділи реально обмежуються у своїх процесуальних правах. Тобто фахові працівники за вказівкою вищого начальства вже стануть не слідчими, а просто формальними збирачами доказів. Зрозуміло, що за таких умов найкращі кадри стали звільнятися. Все це свідчило про нерозуміння необхідності зберегти професійність і високий статус територіальних відділень, яким доводиться розбиратися з серйозними порушеннями місцевих монополістів і впливових людей у регіональній владі. При цьому цинічно зазначалося, що метою реформи є наближення регіональних органів АМКУ до проблем місцевого бізнесу та посилення захисту конкуренції, базованого на глибокому вивченні регіональних проблем. А насправді планувалося задовольнити забаганки впливових регіональних монополістів, яким фахівці ТВ заважали зловживати своїм становищем. Крім того, очікувалося банальне скорочення адміністративних витрат на користь центрального апарату Комітету. В результаті цих реформ мала суттєво збільшитися монопольна влада голови, членів Комітету та керівників його структурних підрозділів, тобто центрального органу системи.

Таке "реформування" унеможливлює реалізацію адміністративної реформи, якою передбачено передати частину повноважень центральних органів у регіони, тобто забезпечити їх самодостатність, створити такі умови, коли більшість проблемних питань вирішується на місцях. А тут, навпаки, створюються умови, коли ТВ кроку не зможуть ступити без дозволу центру. Головні дії підрозділів, що залишаться в регіонах, слід буде погоджувати або з головою, або з керівником апарату, або з державним уповноваженим Комітету. А ходокам із регіонів доведеться їздити для обґрунтування своїх дій до іншої області чи до Києва. Просто якась мишача метушня заради монопольної влади центрального апарату, з якою насправді важко впоратися з центру. Тому можемо отримати посилення зловживань регіональних монополістів, до яких у центрального апарату об'єктивно не дійдуть руки, і зрозуміле незадоволення решти місцевих бізнесменів і населення.

Слід також зазначити, що так звана реформа мала охопити значно ширше коло питань, які не обмежувалися лише руйнацією ТВ. У січні поточного року не без участі представників АМКУ у парламенті було зареєстровано низку законопроєктів, спільним недоліком яких є надмірна деталізація та суттєве ускладнення конкурентного законодавства. Так, законопроєкт №2730 "Про внесення змін до деяких законів України щодо конкуренційно-антимонопольної реформи" містить низку положень, які не лише ускладнюють роботу ТВ, не просто заплутують читача зайвими дрібними деталями тексту, але й явно невигідні бізнесу. Водночас вони вигідні самому Комітету та окремим юридичним фірмам, які з ним співпрацюють.

Ухвалити всі ці закони розраховували швидко. Вже з квітня мала розпочатися робота системи в запланованому режимі. Однак не сталося, як бажалося. Пандемія раптом внесла в життя країни суттєві і несподівані корективи. Зокрема, коли президент Володимир Зеленський пообіцяв суспільству, що покарають тих, хто завищує ціни, виявилося, що в країні ще за часів прем'єрства Володимира Гройсмана було не тільки зруйновано систему санітарної служби, що нині надзвичайно ускладнює боротьбу з коронавірусом, але й ліквідовано органи регулювання цін. І це у високомонополізованій економіці! Влада змушена була звернутися до АМКУ з вимогою покарати торговельні мережі за стрибок цін. А Комітет, замість пояснити, що у нього насправді немає повноважень швидко карати всіх поспіль за високі ціни, став проводити бурхливе розслідування по всій країні.

Нагадаю, що конкурентне відомство може накласти штраф за завищення цін, лише якщо доведе, що порушник є монополістом або учасником картельної змови. На конкурентному ринку втручатися в ціни воно не може. А довести монопольне становище або картельну змову АМКУ і в найкращі часи не завжди міг, тому й судиться роками. За даними звіту за 2019 рік, з виписаних Комітетом штрафів на 8672 млн грн реально було сплачено лише 154 млн. Тож у разі суттєвого громадського обурення часто доводиться не карати, а просто пожурити учасників ринку та закликати утриматися від необґрунтованого підвищення цін.

Незважаючи на такий невтішний і передбачуваний результат своїх надзусиль, АМКУ, щоб вислужитися та створити громадську думку про ефективність своєї діяльності, тут же завантажив ТВ (які вже майже зруйновані) відповідними перевірками в регіонах. Бо загроза зміни керівництва все ще на слуху у депутатів, бізнес-середовища та широких верств населення. У момент пошуку крайніх Юрій Терентьєв запросто може позбутися посади.

Хоча, думаю, до покарання порушників ці розслідування не призведуть і рейтингу відомству не додадуть. Однак спеціалісти вже кілька тижнів безперспективно моніторять вартість товарів по всій країні, дублюючи дії Мінекономіки. Працівники АМКУ самі ходять на перевірки, та ще й завантажують роботою місцеве керівництво. Зокрема, в Києві департамент економіки та інвестицій КМДА зобов'язали надати інформацію про ціни у торговельних мережах столиці. Ця колотнеча своїх і чужих співробітників відбувається замість того, щоб під час карантину перейти на віддалений режим роботи, всім сидіти вдома, не відволікати інших працівників і не навантажувати громадський транспорт, як це рекомендує уряд.

За всієї безперспективності саме цього розслідування керівництво АМКУ повинне було б зрозуміти, що без ефективної роботи обласних відділень Комітет не зможе з центру охопити всі загальнодержавні та регіональні проблеми конкуренції. Навіть вирішення загальнодержавних проблем зазвичай потребує швидкої та достовірної інформації з регіонів. А влада країни повинна зрозуміти, що без потужного захисту конкуренції по всій країні економіка ніколи не стане ефективною, і жоден інвестор до нас не прийде.

Тому логічно було б очікувати, що в цих умовах керівництво АМКУ нарешті зрозуміє недоцільність ліквідації переважної частини ТВ заради мізерної економії на зарплаті бухгалтерів та інших звільнених працівників і відмовиться від безглуздого руйнування підрозділів. Однак знову не сталося, як бажалося. Всупереч здоровому глузду, у березні 2020 року Комітет просто відтермінував виконання намічених планів руйнації ТВ до 19 травня 2020-го.

Аж тут несподіванка! Завжди покірний, але зараз доведений до відчаю колектив здійняв бунт на кораблі. Найбільш незгодні оскаржили це одіозне рішення до Окружного адміністративного суду міста Києва. Заявник просить суд визнати протиправним і скасувати розпорядження відповідача "Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України" від 28 листопада 2019 року №23-рп. 24 березня суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд якої має відбутися 28 квітня. Перед тим ухвалою суду відповідача зобов'язали у десятиденний строк надати копії матеріалів щодо підстав і порядку видання розпорядження або обґрунтовані заперечення проти позову. У разі неподання відзиву на позов без поважних причин це може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Побачимо, як наша "справедлива" судова система відреагує на цю подію. Однак, думаю, і влада не повинна залишатися осторонь і долучиться до розумного вирішення цієї проблеми в інтересах України. Давно час розібратися з тим, що вже більш як чотири роки поспіль коїться в Антимонопольному комітеті України. Бо без ефективного захисту конкуренції неможливо вивести економіку з кризі. Це також є неодмінною умовою залучення іноземних інвестицій. Враховуючи сьогоднішні проблеми країни у боротьбі з пандемією, які, зокрема, є наслідком руйнації системи санітарної служби та ліквідації цінової інспекції, швидко відновити ефективну роботу системи органів захисту конкуренції буде дуже складно. Але доведеться, бо це є вимогою законів успішного функціонування ринкової економіки.

Усі статті Зої Борисенко читайте тут.