Чому Зеленський не має підписувати закон про підтримку значних інвестицій

Попри численні зауваження, які мали місце при багаторазових слуханнях законопроекту 3760, його таки затвердили і передали на підпис президенту. Але серйозні недоліки, так і не виправлені авторами, можуть спричинити масу проблем, у разі його подальшого застосування, що насправді зашкодить надходженню інвестицій, а не їх залученню.

Законопроект №3760 «Про державну підтримку інвестиційних проектів зі значними інвестиціями» на перший погляд приваблює тим, що завдяки йому в країну можуть швидко потекти великі іноземні капітали. Це, можливо, і переконало парламентську більшість, яка очевидно має надію, що відповідні інвестори вже стоять у черзі та тільки і чекають надання різного роду пільг. Тому парламентарі в кінці кінців не взяли до уваги численні вимоги науковців, практиків і своїх же колег-фахівців про необхідність серйозного доопрацювання цього законопроекту.

По-перше, ухвалення цього закону відбулося із грубими порушеннями вимог Регламенту ВРУ. До другого чи повторного другого читання, висновок головного комітету та інші супровідні документи мають надаватися депутатам не пізніш як за десять днів до дня розгляду законопроекту. А насправді, ці документи були надані лише за один день до розгляду.

По-друге, ряд зауважень і Головного науково-експертного управління, і Головного юридичного управління ВРУ, і інших фахівців так і не було враховано під час доопрацювання законопроекту.

Перш за все мова іде про преференції щодо несплати податків та зборів до бюджетів усіх рівнів, що насправді є державною допомогою, яку необхідно погоджувати з Антимонопольним комітетом відповідно до закону «Про державну допомогу суб’єктам господарювання». Він, зокрема, визначає і принципи надання державної підтримки нових інвестицій в підприємства України. Однак у законопроект  немає жодного посилання на вимоги цього закону.

Більше того у ст.2 закону раптом вольовим порядком зазначено, що «на відносини, що виникають у зв'язку з наданням державної підтримки інвестиційним проектам із значними інвестиціями, укладенням, виконанням і припиненням дії спеціальних інвестиційних договорів, не поширюється дія законів України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання» та «Про інвестиційну діяльність» (у частині надання державної підтримки інвестиційним проектам, проведення їх державної експертизи, а також включення до Державного реєстру інвестиційних проектів)». І таке нововведення нічим не обґрунтовувалося в пояснювальній записці.

При цьому у прикінцевих та перехідних положеннях, де пропонується внести відповідні зміни до ряду законодавчих актів, у цьому контексті таки згадується закон «Про інвестиційну діяльність». А стосовно закону «Про державну допомогу суб'єктам господарювання» такого посилання немає. Таким чином закладається колізія між вимогами законопроекту та вимогами закону про державну допомогу. І ця колізія з часом може стати серйозною перешкодою у застосуванні положень новоприйнятого закону.

Посилання авторами закону на світовий досвід не є коректним. Автори пишуть, що у європейських країнах державна підтримка інвестиційних проектів є суттєвою конкурентною перевагою Але в Європі, відповідно до ст.107 Договору ЄС, здійснюється жорсткий контроль надання окремими країнами державної допомоги своїм вітчизняним підприємствам. Таку допомогу необхідно погоджувати з Генеральним директоратом з питань конкуренції Європейської комісії. Ця досить сувора політика застосовується задля захисту конкуренції та справедливих умов торгівлі між державами членами співтовариства.

Доречно також нагадати, що саме на вимогу і за неабиякої інтелектуальної та матеріальної підтримки європейських партнерів, в Україні, незважаючи на суттєвий тривалий спротив зацікавлених впливових осіб, закон про державну допомогу підприємцям був таки прийнятий 1.07.2014 р. Інвестори наполягали на необхідності прийняття цього закону задля забезпечення рівних умов в конкуренції, оскільки переваги окремим підприємствам в нашій країні були очевидними і могли стати суттєвими перешкодами іноземних інвестицій. Тому послаблення нині політики контролю цих питань може стати не стимулом для інвестицій, а швидше за все викличе незадоволення потенційних інвесторів.

До того ж законопроект розглядає не тільки податкові пільги, але й допускає і інші форми підтримки. Зокрема мова іде про надання переваг і привілеїв у отриманні інвестором земельної ділянки в користування та у власність, тощо. Тут слід враховувати, що відповідно до статті ст.24. Конституції України, громадяни мають рівні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками. А згідно зі ст. 42 держава має забезпечувати захист конкуренції у підприємницькій діяльності. А неправомірні обмеження конкуренції не допускаються.

Водночас, відповідно до ст. 25 Господарського кодексу України, органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. А згідно зі ст. 31, надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище та встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих підприємців кваліфікується як дискримінація суб'єктів господарювання, яка не є не допустимою. Стаття 26., знову ж таки, наголошує, що правові засади здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції встановлюються законодавством про державну допомогу суб’єктам господарювання.

Крім невиконання зазначених вимог, які стосуються питань різного роду пільг та підтримки обраних, авторами не було враховано і цілий ряд інших важливих зауважень рецензентів. Це свідчить, що законопроект таки мав би бути повернутий на доопрацювання.  

На жаль керівництво ВРУ не пішло логічним шляхом, який би забезпечив врахування зауважень фахівців, а поспіхом відреагувало на цей проект Постанови про скасування затвердженого закону. На пленарному засіданні Ради важливе, але незручне питання про цю Постанову швидко розглянули за скороченою процедурою вже 26.1.2021р. Стенограма обговорення просто вражає. 

Практично всі виступаючі висловили підтримку позиції авторів постанови щодо скасування щойно прийнятого закону і необхідності усунення суттєвих його недоліків. Але в ході голосування Постанову було відхилено і в цей же день направлено на підпис Президенту.

Тут може бути два пояснення – або більшість депутатів не зрозуміли за що вони голосують, або цей лоббістський закон правдами і неправдами свідомо протягли в інтересах своїх же олігархів. Це свідчить, що влада олігархічних структур в країні все ще залишається сильною.

Залишається слабка надія, що Президент не підпише цей закон, бо він не відповідає конституційним вимогам щодо забезпечення рівних прав у підприємницькій діяльності, правилам захисту доброчесної конкуренції і буде сприяти продовженню руйнації економіки. Але для цього підприємницька громадськість, і перш за все професійні об’єднання підприємців, мають стукати у всі провладні двері, щоб захистити інтереси вітчизняного бізнесу. 

Якщо він його таки підпише, це не стільки сприятиме надходженню іноземних інвестицій в нашу корумповану країну, скільки спровокує вихід з ринку конкурентів, які не будуть мати таких же пільгових умов, які встановлюються лише для обраних. Тобто сприятими продовженню руйнації економічного потенціалу країни.

Досвід свідчить, що інвесторів насправді цікавлять не пільги, а рівні та справедливі конкурентні умови ведення бізнесу.