Місцеві вибори: карантин плюс феодалізація всієї країни

У першому проєкті секвестру бюджету Мінфін запропонував ідею "обнулити" статтю витрат на проведення місцевих виборів 2020 року. Цю ідею відразу відкинули, уряд сам пояснив, що місцевих виборів не скасовують постановами Кабміну, і цим політичним питанням може опікуватися лише Верховна Рада. Зараз держава, м'яко кажучи, не зовсім готова до забезпечення виборчого процесу, і потенційні здобутки від проведення виборів виглядають меншими, ніж можливі загрози.

Перша проблема, звичайно, - карантин. ЦВК не стала скасовувати голосування на довиборах у Харківській області 15 березня, коли статистика фіксувала лише поодинокі випадки захворювання в Україні. Верховна Рада повинна оголосити проведення загальних місцевих виборів не пізніше 27 липня 2020 року. Чи будуть на той час діяти карантинні заходи, чи їх буде послаблено, чи буде запроваджено режим надзвичайного стану, - планувати неможливо. Майже 20 країн світу вже перенесли свої вибори, призначені на кінець весни та літо 2020-го. Конституція України не передбачає механізму перенесення виборів і подовження терміну повноважень обраних депутатів. Єдина конституційна підстава - те, що виборів не проводять в умовах надзвичайного стану. Проте в разі жорсткого карантину вибори можуть бути перенесені, хоча і на невеликий термін.

Наступною проблемою є Виборчий кодекс. Текст цього документа став результатом ланцюга випадковостей і тому, на жаль, містить низку суперечливих норм і складних для реалізації моментів. Не стикуються між собою терміни нарізки округів і формування окружних комісій. Сума застави для участі у виборах є непідйомною для більшості партій. Розмір бюлетеня до облради може виявитися набагато більшим за поліграфічні можливості навіть найсучаснішої друкарні. На одній дільниці може проходити голосування за трьома різними системами одночасно, що може призвести до збоїв у роботі комісій і довгих черг виборців. Увесь цей комплекс проблем не можна вирішити лише нормативними документами ЦВК. Необхідно вносити зміни до Виборчого кодексу.

Законодавчий процес перебуває на карантині, і тому це питання відкладається. Якщо ж Рада візьметься за зміни, то в пакеті розглядатимуть і політичні поправки. До прикладу, лунає ідея поширити партійну монополію на всі населені пункти зі статусом "місто" або на міста з кількістю виборців понад 30 тисяч. Зараз до обласних рад і міських рад "90+" кандидатів може висувати лише політична партія, і голосування відбувається за системою так званих відкритих списків. Насправді роль керівництва політичної партії при визначенні черговості кандидатів є вирішальною, тому партії і бажають поширити свою владу призначення кандидатів і на малі міста. Відповідно, прийняти зміни в одне голосування буде нереально, а для обговорення двох тисяч поправок парламенту не вистачить ні часу, ні здоров'я. Виходом із законодавчого цугцвангу може стати рішення провести місцеві вибори за законом 2015 року, який знайомий і виборцям, і членам комісій. Його недоліки давно обговорені та відомі, проте вони є меншими за потенційні проблеми в разі проведення виборів за чинною редакцією Виборчого кодексу.

Незавершена конституційна реформа є ще одним фактором впливу на проведення місцевих виборів. Призупинено всеукраїнський тур обговорення пропозицій президента щодо змін до Конституції в частині адмінтерреформи. Місцеві ради обиратимуть під старі повноваження, у всесвіті, де немає префектів, але є районні ради, і об'єднані територіальні громади частково створені, а частково чекають. У режимі карантину Верховна Рада навряд чи зможе провести об'єднання районів або ж перше голосування нового тексту конституційних змін. Виборча кампанія стартує 5 вересня 2020-го, а наступна чергова сесія ВРУ повинна розпочатися 1 вересня. Ідея вносити зміни до Конституції, Виборчого кодексу та інших законів під час виборчої кампанії явно невдала, бо спричинить ще більший хаос в організації виборів. Під кожну зміну ще ж потрібно прийняти постанови ЦВК, і ці нові процедури довести до відома кандидатів і членів комісій.

Напередодні виборів загострилися протиріччя між центральною владою і регіональними елітами. Ідіоматичні вирази у спілкуванні мера Харкова з призначеним президентом головою обладміністрації - тому яскрава ілюстрація. Процес децентралізації передавав дедалі більше повноважень із центру на рівень об'єднаних територіальних громад і міста. І ці повноваження підкріплювалися конкретними надходженнями від податків. Навіть частина митних зборів у рамках експерименту спрямовувалася на будівництво доріг у тому регіоні, де працювали відповідні митні пости. Запуск ринку земель сільськогосподарського призначення може дати нові можливості для місцевих еліт, які тісно інтегровані з місцевими агрохолдингами. Влада Зеленського не дуже дослухається до думки авторитетних мерів і регіональних кланів. В ейфорії від політичних перемог окремі соратники президента навіть спробували було провести швидкі дострокові вибори мера Києва й усунути з цієї посади Віталія Кличка. Компромісний результат столичного протистояння було детально вивчено мерами інших великих міст, які зробили для себе правильні висновки. Турборежим також не приніс радості місцевим радам. На прохання лобі забудовників Верховна Рада скасувала пайову участь забудовників у розвитку інфраструктури населених пунктів, і це було не останнім кроком щодо перерозподілу податкових надходжень від місцевих бюджетів. Навіть перший коронавірусний пакет законів підтримав громадян і підприємців за рахунок переважно місцевих фінансів. Пільги з податку на землю зменшать надходження саме до місцевих бюджетів.

Місцеві еліти у підготовці до виборів вивчили ринок політичних партій і дійшли логічних висновків. Рейтингових всеукраїнських проєктів зараз небагато, тому перша ставка в цьому казино має робитися "на зелене". До штабу правлячої партії вишикувалася черга охочих отримати партійний прапор і франшизу на формування списків кандидатів у своєму регіоні. Друга ставка - прикупити власну партію і розкручувати її під регіональним брендом. У половині областей уже запущено рекламу партій, про існування яких жителі сусідньої області навіть не здогадуються. Всеукраїнські партії, щоправда, намагаються цьому протидіяти і розглядали варіант усіляко обмежити можливості партійного будівництва локальних партпроєктів. До прикладу, пропонується допускати до участі у виборах лише партії, які висунули кандидатів у 2/3 областей. Проте це не зупинить регіональні клани, просто підвищить видатки на кампанію.

Узагалі роль місцевих державних адміністрацій і політична вага їх керівників зменшується з кожною новою реформою. Обласний прокурор чи керівник СБУ - більш реальні важелі впливу центральної влади на економічну та політичну ситуацію в регіоні. На рівні районів система влади ще більш примітивна - мер, начальник поліції, прокурор і суддя мають усю повноту влади. За пів року з моменту отримання монополії на центральну владу президент Зеленський не зміг призначити голів районних адміністрацій у значній частині районів. Прокуратура перебуває на марші чергової реформи, з відповідними кадровими перетасовками. Подібна ситуація в СБ України, ротація заступників у центральному апараті та керівників обласних главків не залишає часу на побудову системної роботи. Тимчасові керівники поспішають відзвітувати про формальні показники та реалізувати швидкі векселі.

Нова влада прийшла на підтримці 73% виборців, проте не знайшла кадрів для реалізації своїх обіцянок у регіонах. Ставка на умовних "соросят" була зроблена на рівні центральної влади, але закінчилася серією звільнень і відставок. Кадрами в регіонах зможуть допомогти олігархи та місцеві клани. Саме їх визначив президент Зеленський своїми партнерами у боротьбі з епідемією та економічною кризою. І внесок національного бізнесу в перемогу над цими проблемами буде вагомим як ресурсно, так і організаційно. Незабаром настане час дякувати. Мрія будь-якої регіональної фінансової групи - мати призначеними своїх прокурора, начальника поліції, голову СБУ та ще бажано керівника регіональної митниці. А голову обладміністрації в такому разі можна поставити "на зарплату" і почати будувати феодалізм в окремо взятій області. З відповідними податями, васальними відносинами та бойовими дружинниками.

Результат місцевих виборів може легітимізувати ці рожеві мрії місцевих еліт у вигляді лояльних обласних рад та інтегрованих у систему мерів великих міст. І тоді клаптикова карта України з третього сезону відомого серіалу може і насправді з'явитися в коридорі будівлі на Банковій.

Додатковим аргументом перенесення місцевих виборів на весну може стати побажання російської сторони щодо синхронного проведення виборів на неконтрольованих територіях. Західні партнери, зайняті медичними та економічними проблемами, можуть понизити рівень своїх вимог до демократичності таких виборів. Підготувати технічну можливість і прийняти спецзакон або спецрозділ до Виборчого кодексу також можливо в пакеті з "формулою Штайнмаєра". Навіть забезпечити картинку виходу українських патрулів на неконтрольовані ділянки кордону до виборів - посильне завдання для команди талановитих продюсерів. От тільки проведення швидких виборів у ОРДЛО без обмежень для учасників незаконних воєнізованих формувань і керівників невизнаних утворень лише легітимізує тих персон, яких ми протягом шести років називали терористами. З відповідною реакцією суспільства, опозиції та місцевих рад у західних областях України. Без стійкого забезпечення вимог безпеки, вирішення питань щодо роззброєння та амністії проведення виборів на неконтрольованих територіях стане навіть не пострілом у ногу, а, скоріше, контрольним в голову.

Правляча партія призначила кураторів виборчої кампанії в областях більш як місяць тому. Одним із перших організаційних рішень став дозвіл розглядати кандидатури діючих депутатів, вихідців з інших партій, аби лишень без скандальних корупційних шлейфів. Концепція "нових облич" спіткнулася об кадровий голод. За цей час стало зрозуміло, що "своїх" кадрів просто немає, і все одно владу в областях доведеться віддавати місцевим групам - вроздріб або оптом. Тому проведення місцевих виборів у жовтні 2020 року може показати переможний результат партії влади, проте лояльність обраних депутатів до центрального політбюро буде набагато меншою, ніж до місцевих авторитетних лідерів. Відповідно, рішення про перенесення виборів на 2021 рік може бути прийняте політичним керівництвом країни набагато легше, аніж це здається на основі банальної логіки.

І це рішення потрібно приймати вже цієї весни. Рішення про те, за яким законом проводити вибори, під які повноваження обирати депутатів і в який день пройде голосування. Ясності чекають ЦВК, сотні тисяч кандидатів, членів комісій і діючих депутатів місцевих рад. Це рішення має закріпити новий суспільний договір між центральною владою та місцевими елітами, це і буде реальна децентралізація.

У тексті бюджету після секвестру залишиться стаття про фінансування місцевих виборів. Та чи використовувати ці кошти у 2020 році, залежатиме не стільки від медичних факторів, скільки від інституційної зрілості влади та здатності до стратегічного планування.