Мін'юст розгойдується — Україна розплачується?

Україна загрузає в "газових" справах. І коли ще залишається надія, що масові арешти та вилучення документів, втечі основних фігурантів справ, які порушуються ГПУ, СБУ, НАБУ і САП, - це не чергова кампанія з переділу власності, капіталу та впливу, то тенденція загрузання в арбітражних розглядах, де відповідачем дедалі частіше є держава Україна, уже насторожує.

Тим паче, чи буде це Стокгольмський або Лондонський арбітраж, але від України потрібна чітка, грамотна та своєчасна організація захисту на найвищому професійному рівні. Досвіду участі в таких процесах в України майже немає. За час незалежності України проти неї як держави було подано два позови в Стокгольмський арбітраж із посиланням на недотримання положень Договору про Енергетичну хартію. Один із них Україна виграла в латвійського "АМТО" у 2008 р. У другому випадку в 2011 р. Україна хоча й програла, але не вчисту - британській Remington Worldwide Limited за рішенням арбітражу було виплачено близько 4,5 млн дол. із більш як 35 млн дол. Ще один арбітражний спір Україна програла та виплатила у 2012 р. російському НВО "Електрокераміка" недоплачену Запорізькій АЕС суму з контрактних 33 млн дол.

Програні арбітражні спори стосувалися атомної енергетики. Тепер, схоже, настала черга "газових" арбітражів. Позовні вимоги стали більшими, позивачі - з хорошою пам'яттю та залізною хваткою.

У травні 2016 р. у Стокгольмському арбітражі Коломойський з Боголюбовим зажадали через афілійовані з групою "Приват" кіпрські компанії, які є міноритарними акціонерами напівдержавного ПАТ "Укрнафта", стягнути з держави Україна 4,674 млрд дол. Вимагають наполегливо та послідовно.

Про серйозність намірів кіпрських позивачів, як уже зазначало DT.UA, свідчить уже той факт, що слідом за письмовою позовною вимогою міноритаріїв "Укрнафти" проти держави Україна, доставленою 27 травня, Мін'юст одержав цілий фургон документальної аргументації - 290 кг!..

Інтереси України в цьому арбітражному спорі має відстоювати та захищати Міністерство юстиції. Але, судячи з усього, "захищати" і "відстоювати" - це поки що не про Мін'юст. Принаймні, як з'ясувало DT.UA, головне юридичне відомство країни не те що не виявляє старанності у цій справі, а навіть не квапиться належним чином вибудувати лінію захисту. Невже так захопилося читанням наданої позивачами вагомої (у фізичному сенсі) майже трьохсоткілограмової документації?..

Ознайомлення з аргументами позивачів - обов'язкова процедура. Але хто займатиметься захистом інтересів держави?!

За даними DT.UA з джерел в уряді, Арбітражний інститут Торговельної палати Стокгольма за позовом міноритаріїв "Укрнафти" відкрив справу SCC Case №2015/092. І справу цю розглядатиме інвестиційний арбітраж. Позивачі звернулися саме в інвестиційний арбітраж і посилаються на порушення своїх прав як інвестори, а також на порушення Договору про Енергетичну хартію, підписаного та імплементованого Україною.

Матеріально мотивований патріотизм

Тут доречний неліричний відступ. Як з'ясувало DT.UA, І.Коломойський як інвестор і афілійовані з групою "Приват" компанії одними з перших подали шість позовів у міжнародний арбітраж у Гаазі (МС ООН) проти Російської Федерації як потерпілі у зв'язку з незаконною анексією українського Криму. За позовами Коломойського та аеропорту "Бельбек", згідно з міжнародно-прийнятою процедурою, уже сформовано склад арбітрів. При цьому РФ повідомила арбітраж, що… не має наміру відповідати на позовні заяви та відмовляється визнавати рішення міжнародного арбітражу, не побажавши призначити зі своєї сторони арбітра. Це не означає, що арбітраж не відбудеться. Засідання можуть розпочатися в найближчі тижні. І у разі винесення рішення на користь українських позивачів Російська Федерація буде зобов'язана визнати та виконати рішення міжнародного арбітражу. А що РФ відмовилася навіть призначати арбітра зі своєї сторони, то процедура передбачає в таких випадках, що арбітра призначить сам арбітраж.

І от що прикметно. У випадку позовів на РФ у зв'язку з анексією Криму Коломойський і пов'язані з ним компанії-позивачі виступають у рамках обкресленої державою Україна лінії захисту національних інтересів держави Україна та її юридичних осіб. Побоювання, що приватні позивачі в пориві за будь-яку ціну повернути майно, незаконно "націоналізоване" так званою новоявленою самопроголошеною владою Криму, хоча б формально визнають Крим не українським, а тим паче російським, не виправдалися. Міжнародні юристи їм чітко пояснили, що в такому разі їм узагалі нічого не світить. Якщо не з патріотичних міркувань, то хоча б виходячи зі своїх економічних інтересів, юрособам України - позивачам до РФ елементарно вигідно діяти в рамках виробленої української державної лінії захисту прав і інтересів як держави, так і його суб'єктів господарської діяльності та права. Такий от мотивований патріотизм виявив і Коломойський.

Що не заважає екс-патріотичному губернатору - у випадку з "Укрнафтою" - опосередковано вимагати від Української держави майже 5 млрд дол. І хоча йдеться про напівдержавну компанію "Укрнафта", її міноритарні акціонери вимагають насамперед компенсувати ринкову вартість близько 2 млрд кубометрів газу. На думку позивачів, саме такий обсяг компанія вчасно не змогла "вийняти" у 2006–2011 рр. із підземних сховищ газу, які обслуговуються "Укртрансгазом". На той час ПАТ "Укртрансгаз" було фактично дочірнім підприємством НАК "Нафтогаз України", і саме "Нафтогаз" був оператором ГТС і ПСГ.

Комерційний патріотизм

Нагадаю суть і фігурантів позовних вимог. 27 травня 2016 р. Мін'юст одержав офіційний позов від трьох кіпрських компаній до держави Україна на суму 4,674 млрд дол.

Позивачі - три компанії кіпрської юрисдикції: Littop Enterprises Limited, Dridgemоnt Ventures Limited і Bordo Management Limited. Вони направили позовну вимогу до Мін'юсту після рішення Стокгольмського арбітражу про прийняття справи до розгляду. За словами джерел DT.UA, три кіпрські компанії - міноритарні акціонери ПАТ "Укрнафта" підконтрольні громадянину України, Ізраїлю та Кіпру Ігорю Коломойському і громадянину України Геннадію Боголюбову.

Сума позову складається з:

- 2,063 млрд дол., які міноритарії "Укрнафти" вимагають у рахунок втрати дивідендів;

- 932 млн, необхідних у рахунок штрафних санкцій;

- 1,679 млрд дол. - у рахунок втрати вартості акцій.

Кіпрські офшори Коломойського і Боголюбова стверджують, що, на їхню думку, існують чотири основні причини для позову до України:

1) експропріація газу, видобутого ПАТ "Укрнафта", або купівля такого газу за заниженими цінами з боку НАК "Нафтогаз України" впродовж кількох років;

2) зміна корпоративної структури ПАТ "Укрнафта" у результаті зміни кворуму для проведення загальних зборів акціонерів із 60 до 50%;

3) відсторонення осіб, призначених інвесторами, від управління "Укрнафтою";

4) збільшення рентної плати за використання надр.

Юридичними підставами для позову кіпрські компанії називають порушення державою Україна своїх міжнародно-правових зобов'язань перед інвесторами, які виникають із Енергетичної хартії, зокрема:

- порушення режиму справедливого та рівного звернення (FET);

- порушення зобов'язань із недопущення заходів "нерозумного та недискримінаційного характеру" стосовно інвесторів;

- порушення зобов'язань із надання інвесторам "постійного захисту та безпеки" їх інвестицій;

- порушення зобов'язань зі створення такого законодавства, яке забезпечувало б ефективний захист прав інвесторів;

- порушення права інвесторів призначати ключових осіб у керівництво компанії на свій розсуд;

- експропріація інвестицій.

Раніше DT.UA повідомляло, що кіпрські інвестори "Укрнафти" заявляли про намір вимагати від України близько 5 млрд дол. ще в січні 2015 р. І не просто заявляли, а таки вимагали. Трохи більше року тому, у липні 2015-го, названі вище поіменно "приватівські" міноритарії "Укрнафти" звернулися в Арбітражний суд Лондона з вимогою до НАК "Нафтогаз України" про компенсацію ринкової вартості природного газу, поставленого "Укрнафтою" "Нафтогазу" у 2006–2011 рр.

У своїй позовній заяві міноритарії також зауважили, що новий Закон "Про акціонерні товариства", з боями ухвалений парламентом України, на їхню думку, порушує їхні права, зокрема передбачені угодою між акціонерами "Укрнафти" від 2010 р.

16 липня 2015 р. голова держхолдингу Андрій Коболєв заявив на брифінгу: "На нас сьогодні подали в суд щодо акціонерної угоди. Міноритарії вважають, що ми її порушили або збираємося порушити". Водночас голові НАКу було важко передбачити, чи може цей позов спричинити зрив запланованих на 22 липня зборів акціонерів "Укрнафти" (до речі, вони й досі не відбулися). "Складно передбачати, буде залежати від того, чи проситимуть вони якісь забезпечувальні заходи. Вони можуть бути дуже різного спрямування, передбачити, що вирішить англійський суд, я не беруся, але теоретично через забезпечувальні заходи вони можуть це зробити. З погляду часових рамок мені здається це малоймовірним", - резюмував А.Коболєв.

Хто захищатиме інтереси України?

Та повернімося до позову міноритаріїв "Укрнафти" у Стокгольмський арбітраж. Перед відкриттям арбітражного провадження, як прийнято в практиці інвестиційних арбітражів, сторонам дається мінімум кілька місяців (три місяці - у разі, якщо претензії ґрунтуються на порушенні Договору до Енергетичної хартії) для мирного врегулювання спору. Тільки у випадку, якщо заявнику та відповідачу не вдається цього зробити, арбітраж розпочинає безпосередньо арбітражне провадження та фактично відкриває слухання в справі. За даними DT.UA з джерел в уряді, Арбітражний інститут Торговельної палати Стокгольма за позовом міноритаріїв "Укрнафти" відкрив справу SCC Case №2015/092. Українська сторона-відповідач позовну вимогу отримала ще в травні, а Мін'юст усе ще розгойдується.

Саме Міністерство юстиції навряд чи може захищати інтереси країни в Стокгольмському арбітражі. Тому, як заведено в подібних випадках, наймає кваліфіковану міжнародно-відому компанію з досвідом позитивних арбітражних рішень. Зрозуміло, існує громіздка бюрократична процедура конкурсного відбору, яку Мін'юст повинен дотримати. Це потребувало певного часу.

Мін'юст, як з'ясувало DT.UA, вибрав досить солідну американську компанію Latham Watkins, що має офіси в провідних країнах світу з відповідним штатом кваліфікованих юристів. Зазвичай вартість послуг у таких справах може становити кілька мільйонів доларів. Однак, якщо порівнювати її з тим, скільки Україна може втратити лише через зволікання Мін'юсту, то можна сказати, що вона незначна.

Інформація про наймання юридичних компаній є публічною. Однак із урахуванням того, що така інформація в цьому разі відсутня, слід вважати, що Мін'юст відповідного договору не уклав.

Що вимагають кіпрські міноритарії "Укрнафти"

Тим часом час грає не на користь України. Найнятим юристам ще потрібно вникнути в суть претензій кіпрських міноритаріїв (згадайте про 290 кг доказів), перш ніж вибудувати лінію захисту. А вникати є в що. Подивімося хоча б на основні позовні вимоги кіпрських міноритаріїв "Укрнафти". Йдеться поки що не про суми. Для початку потрібно скрупульозно перевірити фактичні та юридичні підстави позову до держави Україна.

Отже, перша підстава для позову міноритаріїв - експропріація газу, видобутого ПАТ "Укрнафта", або купівля такого газу за заниженими цінами з боку НАК "Нафтогаз України" впродовж кількох років. А саме - у 2006–2011 рр.

Поки Мін'юст роздумує, міноритарії "Укрнафти" уже встигли виграти практично в судах усіх інстанцій України позови в "Укртрансгазу" і "Нафтогазу". І сьогодні вимагають повернути "Укрнафті" "виграний" зусиллями української Феміди газ.

Чому це сталося - окрема тема вже тому, що досить дивним чином від українських держкомпаній українські ж суди в багатьох випадках навіть не хотіли приймати заяви та апеляції. А якщо й приймали, то в переважній більшості випадків залишали рішення, прийняті на користь міноритаріїв "Укрнафти", практично без змін. І хоч би скільки "Нафтогаз" тепер заявляв про безпідставну передачу "Укрнафті" спірного газу, процес, як кажуть, пішов.

7 червня 2016 р. державний виконавець склав акт про нібито вилучення газу з підземного сховища в Західній Україні. При цьому він перебував у Києві. "Передача газу "Укрнафті" здійснювалася державним виконавцем у Києві на підставі фіктивного акта про виконавчу дію, яка не мала місця", - заявили тоді в НАКу. Але факт залишається фактом: держвиконавець керувався судовим рішенням №6/521, винесеним Господарським судом Києва ще в травні 2014 р., тоді як 30 березня 2016 р. "Нафтогаз" подав заяву про його перегляд за нововиявленими обставинами.

У НАКу наголошують, що "Укртрансгаз" не укладав договору зберігання газу з "Укрнафтою", не приймав у компанії цих обсягів газу на зберігання та, відповідно, не має підстав передавати такі обсяги газу "Укрнафті". На думку "Нафтогазу", державний виконавець при складанні акта зокрема порушив порядок здійснення вилучення майна, склавши акт про нібито вилучення природного газу з підземного сховища, перебуваючи в Києві біля центрального офісу "Укртрансгазу". Причому газ, "що вилучається", було видобуто "Укрнафтою" в 2006–2011 рр. і за рішенням уряду спрямовано на потреби населення. Державна газова монополія уточнює: згідно із законодавством, яке діяло на той час, "Укрнафта" повинна була продавати весь товарний газ власного видобутку "Нафтогазу" за ціною, установленою державним регулятором - НКРЕ для його подальшої реалізації населенню. "Починаючи з 2005 р. менеджмент "Укрнафти" ухилявся від оформлення договорів купівлі-продажу з "Нафтогазом", мотивуючи свою відмову низьким рівнем цін, установлених НКРЕ. "Нафтогаз" неодноразово виражав готовність оформити обсяги газу "Укрнафти", передані для споживання населенням, за цінами, установленими державним регулятором у відповідні періоди", - пояснювали суть конфлікту в НАКу.

Та, схоже, це стрясання повітря після бійки. Так чи інакше, як удалося з'ясувати DT.UA, юридично неоформленими в "підземках" залишаються понад 2 млрд кубометрів газу. І по суті НАКу нічого не залишається, як визнати цей газ "укрнафтівським" і… повернути його власнику. Хоч би скільки "Нафтогаз" затягував цей процес, але якщо Мін'юст і надалі буде розгойдуватися, то незабаром українським компаніям доведеться дорого розплачуватися.

Збираючи по крупицях інформацію, DT.UA удалося з'ясувати, що фактично НАК визнає, що в період із 2006-го по січень 2012 р. у підземні сховища було закачано 8,26 млрд кубометрів газу "Укрнафти". А з урахуванням неоформлених більш як 2 млрд обсяг перевалює за 10 млрд кубометрів. Причому 8,26 млрд кубометрів "Укрнафта", хоча й не без проблем, але зуміла продати. І, як ви здогадуєтеся, далеко не населенню, як того вимагав кожний уряд за всі роки починаючи з того самого 2006-го. І цей факт - спірний і, так би мовити, позовний випадок міноритаріїв "Укрнафти".

Та щоб переконатися, скільки, коли та кому газу поставила "Укрнафта", треба провести серйозне документальне дослідження в "Нафтогазі" та "Укртрансгазі". Хто підпустить до таких комерційних таємниць американських юристів, навіть якщо вони покликані захищати інтереси країни, але Мін'юст не легітимував їхніх повноважень? За часом це як повноцінний аудит двох названих держкомпаній. Коли його встигнуть провести так, щоб отримати аргументи на користь України?

Підстава друга - зміна корпоративної структури ПАТ "Укрнафта" у результаті зміни кворуму для проведення загальних зборів акціонерів з 60 до 50%. У своїй позовній заяві міноритарії також вказали, що новий Закон "Про акціонерні товариства", на їхню думку, порушує їхні права, зокрема передбачені угодою між акціонерами "Укрнафти" від 2010 р.

Фактично це була оперативна реакція міноритаріїв напівдержавної "Укрнафти", чимало років безроздільно контрольованої через "ручних" менеджерів "Укрнафти", на новий Закон "Про акціонерні товариства" (ухвалений Верховною Радою 24 квітня 2015 р.), що дає державі, яка має 51% плюс одна акція, можливість вивести найбільшу нафтогазовидобувну компанію країни з-під повного впливу групи "Приват" Коломойського.

Однак це ж тепер служить аргументом позивачів - мовляв, у такий спосіб порушили їхні права як інвесторів. На підтвердження наводять емоційні висловлювання екс-прем'єра Яценюка про те, що цей закон, мовляв, спеціально прийнято в інтересах держвласника "Укрнафти", а отже, проти її міноритарних акціонерів.

У минулий четвер, 11 серпня, DT.UA намагалося одержати хоч якусь інформацію про перебіг підготовки до арбітражних процесів, зокрема з міноритаріями "Укрнафти". Але, пославшись на зобов'язання конфіденційності, головний комерційний директор "Нафтогазу України" Юрій Вітренко відмовився навіть коментувати підготовку до цього процесу.

З одного боку, дійсно, негоже чимдуж кричати про ці процеси. Але з іншого - не стомлюються ж менеджери НАКу постійно повторювати про виграшність своєї позиції в спорі з "Газпромом" щодо двох контрактів у тому ж Стокгольмському арбітражі? А там сума позовів більша: "Газпром" вимагає
38,7 млрд дол., "Нафтогаз України" - понад 26,6 млрд. І що більше мовчатимуть, що довше думу думатиме Мін'юст, то впевненіше складається відчуття, що не дуже-то Україна та її Мін'юст стараються у захисті державних інтересів та інтересів своїх держкомпаній. Добре аби мовчали, але справу робили. Так ні ж.

Підстава третя - відсторонення осіб, призначених інвесторами, від керування "Укрнафтою". Цю багаторічну історію DT.UA описує у деталях багато років.

Крім того, як раніше повідомляло DT.UA, угодою між акціонерами по суті Коломойський убезпечив себе від втрати контролю над "Укрнафтою". Для того, щоб держава могла повернути контроль над компанією, необхідно було вносити зміни до статуту, а для цього, згідно з угодою, потрібно 75% акціонерів. Міноритарії відмовлялися голосувати й навіть бути присутніми на зборах акціонерів, і так тривало багато років…

Виступаючи в сесійному залі Верховної Ради 5 червня 2015 р., тодішній прем'єр-міністр Арсеній Яценюк заявив, що підписаний за участі уряду Юлії Тимошенко в 2009 р. документ без згоди акціонерів "Укрнафти" не дозволяв уряду змінити керівництво цієї компанії. Менеджмент компанії протягом десятиліття блокує виплату дивідендів і податків державі на мільярди гривень. На сьогодні "Укрнафта" фактично доведена до банкрутства, і зараз правління й наглядова рада розробляють план санації "Укрнафти", як розповів в інтерв'ю DT.UA голова правління НАК "Нафтогаз України" і голова наглядової ради ПАТ "Укрнафта" Андрій Коболєв.

Підстава четверта - збільшення рентної плати за використання надр. Повторюватися не буду, тому що написано на цю тему чимало. Тим часом приватні видобувні компанії і в судах, і через своїх парламентських лобістів таки домоглися зниження ставок рентних платежів за видобуток того ж газу. Хто і як доводитиме, що це був змушений захід, і хоча б уже тому стверджувати, що 70-відсоткова рента "заморозила" газовидобуток та інвестиції, що нібито спричинило збитки й недоотриманий прибуток видобувних компаній, - це питання досить чутливе.

Це тільки чотири основні моменти, на яких будується позовна претензія міноритаріїв "Укрнафти". А ще є маса нюансів. Ось тільки деякі з них.

Наприклад, якщо міноритарії "Укрнафти" звинувачують "Нафтогаз" у порушенні правил роботи на газовому полі (він і нині не дуже ринок, а кілька років тому про ринок природного газу як такий не йшлося навіть у принципі) і підвищенні ставок рентних платежів, в обов'язку продавати видобутий "Укрнафтою" газ за фіксованою державою, НКРЕ, а потім уже НКРЕКП ціною, то це, швидше, претензії до держави, яка встановила відповідні правила. Більш того, "Нафтогаз", у свою чергу, може виступити із зустрічним позовом. І не факт, що він не відіб'є претензій міноритаріїв. Адже він сам навіть зараз - постачальник останньої надії і зобов'язаний поставляти газ населенню, попри все. Тому кращим (і юридично перспективнішим) для "кіпріотів" може виявитися звернення до міжнародного інвестиційного арбітражу у Стокгольмі, що розглядає позови господарюючих суб'єктів і їх акціонерів до держави, у цьому разі - до держави Україна.

Пункт про підвищення ренти на видобуток нафти й природного газу юристи Коломойського і кіпрських міноритаріїв, безумовно, спробують довести. Тим більше, що є прецедент. Практично на виході рішення міжнародного арбітражу за аналогічним позовом до держави Україна з боку іншої недержавної видобувної компанії - британської JKX Oil&Gas, основного засновника "Полтавської газонафтової компанії".

До слова, серед акціонерів і цієї видобувної компанії віднедавна називають Коломойського і Боголюбова. Позов було подано на початку 2015 р. у Стокгольмський арбітраж компанією JKX Oil&Gas, і тепер інвестори очікують остаточного рішення, небезпідставно, як вони запевняють, сподіваючись на рішення арбітрів на свою користь.

У юриспруденції України, як відомо, не застосовують прецедентного права, але, стверджують опитані DT.UA фахівці з міжнародного права, рішення Стокгольмського інвестиційного арбітражу може спричинити низку подібних позовів. У деяких державах ЄС і в США саме завдяки прецедентам заявники (позивачі) у результаті рішення суддів або арбітрів на їхню користь одержують мільярдні компенсації. Цього прагнуть добитися вже не від "Нафтогазу", а від держави Україна і кіпрські міноритарії "Укрнафти" (DT.UA №21 від 11 червня 2016 р., "Як "патріоти" неньку доїдають").

Посилання позивачів на порушення положень Договору про Енергетичну хартію надають право сперечатися в арбітражі вже не з "Нафтогазом". І якщо міноритаріям не вдасться залізобетонно довести, що саме "Нафтогаз" порушив права кіпрських інвесторів "Укрнафти", то справу, вважай, програли.

Крім того, подібні позови між госпсуб'єктами передбачають тільки тримісячний період досудового врегулювання спору. Очевидно, юристи "приватівських кіпріотів" вважали, що не встигнуть за цей час довести свою правоту. Тому їхнім наступним кроком став позов у Стокгольмський арбітраж до держави Україна. Рішення Стокгольмського (і не тільки) арбітражу, як відомо, украй складно оскаржити (хіба що з процедурних питань у разі очевидних порушень). Яскравий приклад тому в історії українського газового ринку - виграний у "Нафтогазу України" договірний арбітраж з компанією зі швейцарською пропискою й "газпромівським" корінням RosUkrEnergo ("РосУкрЕнерго"). І хоча спір був між господарюючими суб'єктами - РУЕ і "Нафтогазом", Верховний суд України легалізував і прийняв рішення Стокгольмського арбітражу до виконання беззастережно. Пам'ятається, уся ця процедура тривала хвилин 20. "Нафтогаз України" тоді був змушений повернути "РосУкрЕнерго" 11,2 млрд кубометрів газу (включаючи 1,2 млрд кубометрів як компенсацію).

Що зобов'язані зробити адвокати України

Захисникам інтересів України в арбітражному спорі з міноритаріями "Укрнафти" треба буде вирішити, окрім перелічених вище, і чимало інших проблем. Наприклад організаційного плану.

Для роботи з позовною вимогою Мін'юст зобов'язаний створити спеціальну міжвідомчу групу, куди мають увійти представники як юридичних компаній, включаючи американських захисників, так і представники "Нафтогазу України". Чи створена ця група і чи реально вона зайнялася підготовкою до процесу - не на папері, а з документами і фактами? Мені знайти таку групу не вдалося. Просто хоч до борців з оргугрупованнями звертайся. Втім, зараз вони зайняті - іншими "газовими" фігурантами. А найчастіше - їх пошуком і затриманням.

Далі. Перш ніж встановлювати, чи мають кіпрські компанії-позивачі права (і які саме), треба вірогідно встановити, коли, скільки і за яким правом вони одержали акції у статутному капіталі "Укрнафти".

Питання, як кажуть, на засипку. Спробуйте достовірно встановити всіх власників акцій і законність їх руху хоча б з того ж 2006 р.! Провівши багатоскладовий моніторинг інформації, що у різний час просочувалася в пресу, DT.UA переконалося, що завдання це архіскладне.

Коли це зроблять юристи, які захищатимуть інтереси України? Адже як мінімум потрібен аудит "Укрнафти" за останні десять років!

Ні, Коломойський, напевно, точно знає, скільки там і чого, куди, кому, коли, чому й почім. Але чи налаштований він ділитися такою конфіденційною інформацією з відповідачем - державою Україна? Адже мінімум дві з трьох кіпрських компаній - міноритарних позивачів "Укрнафти" пов'язані з групою "Приват" і Коломойським. Чи ні? Це теж треба встановити.

Пам'ятаєте, Коломойський публічно говорив, що він особисто доплачував мільйон екс-голові "Укрнафти"? А чи не доплачував він чиновникам, у будь-якій формі, хоч борзими щенятами? Така інформація може суттєво вплинути на арбітрів і навіть змінити перебіг справи аж до відкликання позову.

І ще один делікатний момент. Вибудовуючи лінію захисту, американські (та й усі інші) юристи повинні чітко знати, на кого конкретно захисники інтересів держави Україна можуть розраховувати. Визначити список свідків також має Мін'юст.

Усе перелічене вище й багато іншої роботи доведеться виконати за місяці, що залишилися. Тож на розгойдування у Мін'юсту часу не залишається. І що довше він думу думатиме, то екстремальнішими будуть умови роботи захисників, що може прямо позначитися на якості підготовки лінії захисту і, зрештою, на результаті.

Чи 4,674 млрд дол. для держбюджету - не гроші?! Чи Мін'юст свідомо підіграє Коломойському і його кіпрським партнерам, як свого часу в арбітражному спорі "РосУкрЕнерго"у тому ж Стокгольмі? Але й те зробили на останньому етапі, а у випадку з "Укрнафтою" - і до арбітражних слухань справа ризикує не дійти.