МИ ГОВОРИМО «МІНІСТЕРСТВО», МАЄМО НА УВАЗІ «ПАРТІЯ»?

«Дзеркало тижня» вже писало про те, як чиновники Міністерства транспорту в передвиборних клопотах затіяли кадрові перестановки. Начальника Миколаївського морського торгового порту Валерія Хабарова наказом по міністерству було тимчасово усунуто від займаної посади, а замість нього виконувачем обов’язків призначили Володимира Ємельянова, далекого від морської справи, але який посідає не останнє місце в ієрархії НДП. За п’ять місяців скандал навколо цих подій викликав великий резонанс. Питання розглядалося сесією Миколаївської міськради, обласний центр кілька разів відвідували високі посадові особи міністерства, справа розглядалася в Печерському районному суді м. Києва. А Валерій Хабаров розробив передвиборну програму, у якій, зокрема, особливий акцент зроблено на захисті законності в країні, і став балотуватися в депутати ВР. З огляду на великий резонанс навколо подій в окремому порту і вихід їх за рамки окремого міста, кореспондент «ДТ» зустрівся з В.ХАБАРОВИМ і попросив його відповісти на ряд запитань.

— Валерію Оскаровичу, як відомо, першими в конфлікт між вами та міністерством утрутилися депутати Миколаївської міськради. Там же, на сесії, представник міністерства просив депутатів дати згоду на ваше звільнення, намагався обгрунтувати це. Якою була реакція?

— Реакція була, можна сказати, однозначною. Із присутніх 76 депутатів жоден не підтримав рішення міністерства і лише шість утрималися. Відверто кажучи, я навіть співчував їм, коли в ході поіменного голосування під далеко не доброзичливі репліки більшості ті були змушені демонструвати свою позицію. Словом, депутатського суду над Хабаровим не вийшло. Навпаки, представнику міністерства на сесії довелося вислухати досить жорсткі оцінки на свою адресу. Добре знаючи що до чого, депутати відразу ж уловили протиріччя в позиції міністерства. Як це могло бути, що до останнього часу очолюваний мною порт працював стабільно, нарощував обсяги вантажоперевезень, знижував собівартість робіт, мене відзначали в наказах, представляли до нагород, і «раптом» відразу все стало настільки погано, що без усіляких погоджень «у пожежному порядку» я в грубій формі усуваюся від роботи? Мої колеги по депутатському корпусу відверто заявляли, що в представників міністерства немає серйозних аргументів. Обвинувачення в тому, що порт поступається позиціями, зазнає збитків, депутати, котрі знають стан справ не з чуток, відразу ж відкинули. Вони ж дали жорстку оцінку тому спеціалісту, вірніше, не спеціалісту, котрого було поставлено мені на зміну. Як же так, запитував один із виступаючих представника міністерства, — ви призначили дилетанта в роботі морського господарського комплексу Ємельянова тому, що НДП — це Пустовойтенко, а його однопартієць — лідер обласної організації НДП? Інший дивувався — хіба можна призначати керівником морського порту спеціаліста іншого профілю? І висновок було зроблено: за кадровими рішеннями міністерства депутати розгледіли політичні ігрища на міністерському рівні, коли чиновники змішують державні й вузькопартійні інтереси, прагнуть скрізь мати «своїх» людей.

— А як відреагувало на рішення сесії Миколаївської міськради міністерство?

— Законом просто знехтувано. Депутати не дали дозволу на звільнення, а чиновники, ніби нічого й не сталося, роблять свою справу. Мене в порт не пускають, а в.о. начальника, користуючись моєю відсутністю, розгорнув активну діяльність по призначенню на ключові пости своїх людей і витрачає кошти, які накопичували інші.

— Ну, а як працює порт?

— Із суто етичних міркувань я утримаюся від оцінки. Скажу лише, що ситуація в порту мене дуже тривожить. На думку депутата міськради, кандидата на пост міського голови Олега Крисенка, у порту кояться дивні речі. Попри оптимістичні заяви тимчасового керівництва порту, на ділі обсяг робіт знижується. В.о. начальника порту набирає собі менеджерів, в основному, не місцевих, але «своїх», котрі, як правило, не мають досвіду управління портовим господарством. Боюся, що коли й далі триватиме в такому ж дусі, то наприкінці року доведеться пожинати гіркі плоди, і навряд чи їх «підсолодять» партійні інтереси.

— Наскільки можна вірити відомостям, що депутати міськради невдоволені тим, що їхньою думкою знехтувано, звернулися до Кабінету міністрів із проханням розібратися в ситуації і навести нарешті лад у Миколаївському морському порту?

— Це так. Ще 12 лютого 55 депутатів міськради підготували і відправили лист, адресувавши його першому віце-прем’єру О.Дубині. Відповіді на нього досі із нетерпінням очікують у Миколаєві. Втім, як і відповідей на листи, адресовані Президенту, у ВР, прем’єр-міністру.

— Голоси депутатів міністерство не почуло. А як поставилося відомство до розгляду ситуації в суді?

— Схоже, думка судової влади відомство не цікавить. Я подав позов на Міністерство транспорту в Печерський районний суд м. Києва в зв’язку з незаконним усуненням мене від посади. Опоненти вжили заходів, щоб затягти справу. Відомство, дії вищих посадовців якого розглядалися в суді, навіть не спромоглося надіслати на два засідання своїх представників. Рішенням Печерського районного суду від 05.03.2002 р. накази про моє тимчасове усунення, як і про призначення в.о. начальника, визнано незаконними, відновлення мене на посаді підлягає негайному виконанню. Але знову-таки, відомство вчинило за правилами, котрі утвердилися в ньому останнім часом. Партійна номенклатура в черговий раз показала своє обличчя. Як я вже згадував, міністерство не знайшло клерка для участі у двох судових розглядах. Зате, мабуть, щоб перешкодити виконанню закону, Миколаїв і морпорт оперативно відвідав чиновник міністерства — саме в потрібний відомству час. І ось, замість того, щоб відповідно до виконавчого листа виконати рішення суду, у той же день, день суду, 5 березня, міністерство видало наказ за номером 144 «Про звільнення з роботи начальника Миколаївського морського торгового порту». Відповідно до нього, мене звільняють із займаної посади, достроково розривають контракт, в.о. начальника порту призначається настільки любий відомчим серцям В.Ємельянов, а не професіонал, знавець морської справи з числа заступників начальника порту чи головних спеціалістів. Хочу звернути увагу на те, що судове рішення ще більше озлобило позицію міністерства. Якщо в раніше виданих наказах мене усунули з посади тимчасово, то тепер ідеться про звільнення в категоричній формі. Показово й те, що в чиновницькій «наказовій» риториці, присвяченій моїй персоні, цього разу йдеться про «порушення вимог чинного законодавства, які призвели до значних матеріальних збитків», наводяться посилання на результати перевірок усе того ж мусованого акта КРУ.

Втім, на інший підхід я й не розраховував. Бо відомство ще на початку конфлікту зробило ставку на тиск і пряме залякування. Мовляв, якщо добровільно не поступишся посадою нашому партійному товаришу, то в справу підуть і обвинувачення жорсткіші, уже правового характеру. Таким чином конфлікт переходить у ще гострішу фазу. І це на тлі того, що після рішення Печерського районного суду м. Києва від 05.03.
2002 р., відповідно до якого я відновлений на посаді начальника Миколаївського морського порту, закон проти мене примудрилися порушити тричі. По-перше, як я вже згадував, звільнили без дозволу на те сесії міськради, по-друге, усупереч п. 2 ст.58 Закону «Про вибори народних депутатів України» (адже я — кандидат у депутати ВР). І нарешті, відомство просто знехтувало рішенням Печерського суду, оперативно, у день суду (!) видавши наказ за номером 144 «Про звільнення з роботи начальника Миколаївського морського порту».

Правовим нігілізмом Мінтрансу стурбований не лише я, а й мої опоненти по 128-му виборчому округу. Далекоглядні юристи гадають, що грубі порушення прав одного з кандидатів у нардепи дасть можливість не лише мені, а й будь-кому з тих, хто програв, оспорити результати виборів через суд, домагаючись визнання їх недійсними.

— Що ж із цього слідує?

— На моєму прикладі люди можуть переконатися в тому, що живемо ми ще далеко не в правовій державі. Що стосується мене, то я не здаюся, продовжую боротьбу з вищими партійними чиновниками й у ВР йду для того, щоб, маючи досвід такої боротьби, захищати людей від сваволі.