МЕТА ВИПРАВДОВУЄ ШИРОТУ ПОГЛЯДІВ?

Днями народний депутат Олександр Турчинов виводив на чисту воду чиновників Генеральної прокуратури — немилосердно й не зважаючи на персони. Допекти опонентам йому цілком удалося, попри те, що стосовно цілої низки висунутих звинувачень можна впевнено сказати: Турчинов трішки погарячкував. Оскільки довести їх навряд чи можливо. Але народний депутат, на відміну від, скажімо, журналіста, може дозволити собі таку розкіш.

Зокрема, навряд чи Турчинов коли-небудь зуміє довести, що Генеральна прокуратура України делегує свої повноваження у провадженні слідчих дій іноземним громадянам, «розголошує таємницю слідства, використовує слідчі матеріали з метою фінансового шантажу (рекету) й використовує послуги провокаторів та авантюристів для фабрикування кримінальних справ». Малоймовірно також, що пан Турчинов має докази, достатні, як було заявлено, для притягнення вищих посадових осіб Генпрокуратури до відповідальності за десятьма чи п’ятнадцятьма статтями Кримінального кодексу.

Проте не виключено, що один із пунктів обвинувальної промови все-таки можна довести. Принаймні заступник генпрокурора Микола Обіход, здавалося, був не надто переконливий, виступаючи зі спростуванням цього пункту наступного ж дня.

Пан Турчинов звинуватив Генпрокуратуру в зав’язуванні фінансових відносин з іноземними громадянами за рахунок бюджетних коштів і безпідставному прийнятті рішень щодо «самовільного використання коштів, які потенційно можуть становити дохідну частину держбюджету України». Йдеться про лист Генпрокуратури за підписом Миколи Обіхода до пана Ламберта — керівника «Юніверсал Трейдинг енд Інвестмент К°» (ЮТІК°), у якому підтверджувалася згода української сторони на задоволення матеріальних вимог цієї фірми стосовно нерухомості у США, яка, можливо, належить П.Кириченку й П.Лазаренку та членам їхніх родин. Умова: довести у Федеральному суді факт протиправного володіння вказаним майном. За це фірмі гарантується оплата послуг у розмірі 12% від повернутих коштів.

Микола Обіход: «Це нормальна практика. При розслідуваннях, особливо таких масштабних, ми застосовуємо сучасні методи пошуку коштів, для чого залучаємо адвокатські сили, юридичні компанії за кордоном.

При досягненні домовленостей про проведення компанією відповідної роботи йшлося про те, що спочатку гроші мають повернутися в Україну. І тільки потім з допомогою компетентних державних структур вирішуватиметься питання про виплату визначеного відсотка.

Слідчих дій такі компанії не здійснюють. Вони працюють в інформаційному плані. Зокрема до наших справ було залучено компанію, якій видано доручення для представництва інтересів України».

За словами М.Обіхода, повноваження, передбачені цим дорученням, такі: надання консультацій Генеральній прокуратурі щодо правових аспектів, інформації, отриманої про пайовиків і авуари* компаній, юридичних і фізичних осіб, що проходять у справі; здійснення при узгодженні з Генпрокуратурою юридичних процедур, спрямованих на виявлення вищезгаданих авуарів, вживання необхідних заходів для наступної реституції незаконно створених авуарів в Україну. Компанія також може бути уповноважена приймати робочий примірник документів, наданих Україні міжнародними правоохоронними органами у відповідь на запити, й «оперативно передавати їх Генпрокуратурі».

Нижче ми наводимо відповіді Миколи Обіхода на запитання кореспондента «ДТ» стосовно легітимності наданих гарантій і самої фірми, яка зуміла викликати, очевидно, в Генеральної прокуратури безмежну довіру.

— На підставі яких законодавчих актів, наказів або інструкцій Генеральна прокуратура в листі за вашим підписом гарантувала пану Ламберту «виплату українською стороною послуг у межах 12% від усіх коштів, повернутих в Україну з-за її меж з допомогою фірми «Юніверсал Трейдинг енд Інвестмент К°»?

— Наші дії законні. Після повернення коштів ми звернемося до відповідних урядових структур, і це питання вирішуватиметься.

Генеральна прокуратура є такою ж юридичною особою, як і решта юридичних осіб. Вона має право видавати доручення на представництво своїх інтересів, наймати юристів, адвокатів тощо.

У зв’язку з обговорюваною проблемою М.Обіход також порекомендував дивитися на речі ширше. Мабуть, про широту поглядів не сперечаються. І особисто в мене люди з широкими поглядами викликають переважно симпатію. Але тільки не тоді, коли не обмежену ніякими законами широту поглядів демонструє прокурор. Усе-таки працівник прокуратури — це не вільний художник. І якщо на запитання, на основі якого закону діє прокуратура, відповіді не одержуєш, припустити можна одне з двох: або такої основи немає, отже дії прокуратури незаконні, або в Генпрокуратурі не знають про такі основи, отже підходять до питання непрофесійно.

Оскільки майже три чверті відведеного для спілкування часу М.Обіход витратив на монолог, присвячений сучасному моменту, без відповіді залишилася низка запитань стосовно порушеної теми.

Поки що так і не ясно, чи не є Генпрокуратура єдиним гарантом виплати вказаної суми? Що за урядові структури та на якій підставі взяли на себе зобов’язання віддати ці самі 12%? З ким конкретно дійшли залізної домовленості про настільки солідний гонорар для такого штибу «закордонної агентури»? Чому в Генпрокуратурі так упевнені, що на той час, коли гроші нарешті повернуть Україні, чиновники урядових структур усе ще залишатимуться на своїх місцях і які гарантії того, що вони не переглянуть своїх поглядів на питання виплати винагороди? Можна було б цинічно припустити, що ніхто й не збирається виконувати дану обіцянку, що все так і було задумано — за фактом повернення Україні коштів послатися на відсутність згоди урядових структур. Тільки важко повірити в таку наївність заокеанського партнера Генеральної прокуратури.

Цікаво також, чому зійшлися саме на цифрі 12%? Що, приміром, за 5 чи 10% ніхто не погодився поспівробітничати з українською Генпрокуратурою? Чи «тендер» проводився в найкращих вітчизняних традиціях, а його результати прямо залежали від суми «відкоту», запропонованого уповноваженій особі?

— Чи правдива інформація про те, що в США йде судовий розгляд за позовом ЄЕСУ до пана Ламберта?

— Справді, у США, у Верховному суді штату Массачусетс відбувається судовий розгляд між ЄЕСУ та фірмою ЮТІК°. Позов було подано ще 1998-го чи навіть трохи раніше —1997 року. Предметом цього позову було те, що фірма ЮТІК° нібито поширює наклепницькі вигадки про причетність ЄЕСУ до шахрайських операцій із фінансами в Україні, до одержання Павлом Лазаренком з допомогою використання цих операцій більш як 260 млн. американських доларів, про те, що ЄЕСУ відмиває гроші тощо. Я вважаю, що можна було б почекати рішення американського суду. Гадаю, у його об’єктивності ніхто не сумнівається.

Почекати рішення американського суду справді годилося б. Принаймні ознайомитися з ним, перш ніж делегувати серйозні повноваження на збирання інформації людям, котрих ніяк не назвеш неупередженими. І все-таки збирати інформацію Генеральна прокуратура доручила саме тій фірмі, яка перебуває в стані судового позову з фігурантом у справі. Опонент, звісно, краще від правоохоронних органів усіх країн знає про болючі мозолі свого недруга, та чи етично державі в особі Генпрокуратури вдаватися до послуг такого інформатора?

— Яке справжнє ім’я пана Ламберта?

— Стосовно прізвища, це справа така — і ви можете його змінити, і я… Це нас не дуже цікавить. Ми знаємо, що є конкретні люди, котрі мають конкретні документи...

Дивовижно, але, як з’ясувалося, хоча йдеться ні мало ні багато — про довірену особу, джерело інформації, Генпрокуратуру дані про неї цікавлять украй мало. «Конкретних людей» із не менш «конкретними документами» і в нас у державі хоч греблю гати — вони інформацію в прокуратуру принесуть і копійки не попросять, не те що 12%. Але досі не випадало чути, щоб орган, який провадить слідство, виявляв таку довірливість.

До речі, із таким самим запитанням — як колись звали пана Ламберта — «ДТ» звернулося й до О.Турчинова. Чи він виявився більш поінформованим, чи був щирішим, але відповів так: «Наші адвокати намагалися розібратися в цьому питанні. Я точно не пам’ятаю, але в Москві він фігурував під прізвищем, схожим, здається, на Печонкіна…» За деякими даними, нинішній пан Ламберт був громадянином СРСР, а приблизно рік тому одержав американське громадянство.

Цікавий і той факт, що ці самі «конкретні люди» із ЮТІК° заручилися такою довірою Генеральної прокуратури, що вона береться рекомендувати їх офіційним особам Індонезії, тепло і з удячністю змальовуючи професіоналізм і динамічність, продемонстровану ними при збиранні інформації. Про це свідчив ще один документ із папки О.Турчинова. Насамкінець він також продемонстрував копію відповіді на свій депутатський запит із приводу співробітництва Генпрокуратури з ЮТІК°. У відповіді значилося, що Генпрокуратура про це — ні сном ні духом. Чи забули, чи так своєрідно оберігали таємницю слідства.

Тож темних плям у цьому питанні залишається чимало. А жаль. Бо, можливо, і справді було б доцільно віддати велику суму тим, хто посприяє надходженню таких солідних коштів у держбюджет. Особливо якщо без послуг подібних зарубіжних фірм Україні цих грошей не бачити. Ось тільки для Генпрокуратури не всі засоби хороші. Ну а якщо наміри її чисті й непорочні, то тим паче не треба «підставлятися».

* авуари — кошти банку, що перебувають на його рахунках в іноземних банках; вклади приватних осіб і організацій у банках.