ЛОВЛЯ ТЕРОРИСТІВ ІЗ ЗАКРИТТЯМ... ДЕПУТАТІВ

Вітчизняні правоохоронні органи повинні любити пересічних громадян — платників податків, на кошти яких вони й утримуються. Однак не секрет, що такий пієтет силовики відчувають хіба що до парламентаріїв. Або взагалі обминають їх десятою дорогою. Благо, відповідному виховному моментові торік був підданий УБОЗ, коли під час гучного затримання російського бізнесмена Григоришина завдав (мимоволі, звісно) тяжких душевних і легких тілесних травм народному депутату В.Сивковичу. Вразливі слуги народу, жваво уявивши себе на місці колеги, під гарячу руку мало не розформували тоді УБОЗ під нуль.

Ось «маски» й не чіпають більше людей, наділених вищими депутатськими повноваженнями. Інша річ — депутати місцевих рад, яких позбавили не лише недоторканності, а й права на безплатний проїзд у громадському транспорті. Отож, за великим рахунком, годі дивуватися «депутатській зачистці» у Вінниці після вибухів маршруток, що прогриміли у травні на всю країну...

Пасажирів, які тоді постраждали, вже виписують з опікового центру, залишивши на лікуванні семеро осіб у тяжкому стані, а терориста все ще шукають. Фотороботами підозрюваного обклеєно навіть станції та вагони Київського метро. На жаль, успіхів домоглися органи в іншому плані.

Гей, ти! Депутате...

Працівники міліції та СБУ в справі про серію терактів у Вінниці опитали як свідків близько 7 тис. чоловік і майже 4 тис. — як підозрюваних.

Особливо активно шукали замовників і виконавців чомусь серед депутатів місцевої міськради. З деким проводили, так би мовити, просто бесіди. Наприклад, під приводом, що той, мовляв, учитель хімії за освітою. В інших раптом заходилися перевіряти службову діяльність чи особливості обрання. Ну і, звісно, обшуки. Бомб та вибухових речовин в обшукуваних не знайшли, якщо, звісно, не вважати такими вилучені блокноти-тижневики з номерами телефонів. Що спільного мають такі дії з виборами— незрозуміло. Аналогічна ситуація і з припровадженням у «капезешний готель» депутата і президента міської спілки підприємців Сергія Кармалити.

Оскільки проводилися всі заходи, та й тривають далі, під приводом боротьби з тероризмом, обиватель не забарився констатувати: організатором терактів виявився депутат міськради, оце так-так!..

Депутата справді спочатку затримали саме як підозрюваного в організації терактів. Коли ж на користь цього обвинувачення не знайшлося жодного доказу (відсутність взаємозв’язку між затриманням С.Кармалити і «справою маршруток» підтвердили потім одностайно держсекретар МВС України генерал-полковник Олександр Гапон і начальник Департаменту карного розшуку МВС України генерал-майор міліції Володимир Євдокимов), слідство замість того, щоб звільнити підозрюваного, звернулося в суд із проханням продовжити його затримання за обвинуваченням у хуліганстві... дворічної давності. Що суд і зробив, пославшись на необхідність «вивчення даних про особу затриманого». Якщо не зізнається, отже, треба обмежити. Трактування невизнання провини за будь-якою людиною, затриманою за підозрою в будь-чому, звісно, дуже багатообіцяюче.

Обласний апеляційний суд, у свою чергу, констатував щонайгрубіші порушення кримінально-процесуального законодавства, скасував постанову райсуду стосовно Кармалити й ухвалив рішення звільнити депутата з-під варти, замінивши йому запобіжний захід на підписку про невиїзд. Однак Кармалита не встиг навіть вийти із СІЗО, оскільки через півгодини працівники УБОЗ пред’явили йому вже нове обвинувачення із затриманням по другому колу. Нібито його підозрюють у причетності до розбірок тримісячної давності, пов’язаних зі зникненням... мобільного телефона в якогось неповнолітнього. До речі, цю кримінальну справу порушили рівно за день до засідання апеляційного суду, який, що було зрозуміло всім, звільнить депутата.

Недаремно, схоже, дехто з компетентних кіл стверджував, що С.Кармалиту так чи інакше не випустять. Мовляв, команда така є. Чому — окрема розмова. Проте цього разу фігуральні білі нитки проглядали настільки грубо, що депутата звільнив з-під варти відразу ж районний суд. Тож хепі-енд?

Мішок на голову, бігом марш!

Нехай не ображаються служителі Феміди, але мало кому з наших громадян приносить задоволення відвідання храму законності. Під конвоєм — тим більше. Проте багатьох мимовільних свідків просто шокував спосіб доставки на перше засідання суду депутата міськради. Так у Вінниці досі не привозили навіть убивць.

— Телефонує мені помічниця Сергія Володимировича Алла Федорівна, — розповів депутат міськради Микола Чорний. — Каже: я вас прошу, приїжджайте негайно до суду. Сергія привезли в наручниках і нашийнику, на голову наділи мішок, змусили, як собаку, пригнутися до землі і бігти через усю площу... Зі мною був ще депутат Андрій Рева, і ми, почувши таке, звісно, відразу примчали. Перед судом — міліції сила-силенна, у формі і без форми, «Беркут». І тут, є все ж таки Бог на світі, саме йде знайомий журналіст із фотокамерою. Коли нас помітили, відразу рації затріщали й назад Сергія вивели уже не пригинці, та все одно з мішком на голові, як смертника. Самі в масках, бронежилетах, з автоматами. Тут якийсь старший лейтенант закричав: «Фотографують!» і побіг на нас. Нам удалося відстояти журналіста, лише закривши його своїми тілами і депутатськими посвідченнями.

А тепер запитання. Ось це все сприяє розкриттю терактів?

Адже Кармалита був навіть не обвинувачуваним. Підозрюваним, причому зовсім не в терактах. Однак такий натовп силовиків улаштував «маски-шоу» тоді, коли треба ловити справжніх терористів. А як же Європейська конвенція захисту прав і свобод, відповідно до якої жодна людина не може бути піддана жорстокому або такому, що принижує честь, поводженню? Щоб отак — пикою в асфальт і біжи, як собачка. Це просто повний міліцейський безкрай...

Шокований і адвокат С.Кармалити Микола Мосін, який зізнався, що ще не мав справи з подібним.

— Ні з того ні з сього за мною з’явилося зовнішнє стеження, і, хоча це може бути й збіг, хтось порізав відразу троє коліс на моїй машині. А найголовніше — і від мене, і від дружини Кармалити приховували його місцезнаходження. Кажуть, шукайте самі. Мовляв, в області не так уже багато КПЗ, а нам ніколи встановлювати його місцезнаходження. Та це ж правове свавілля! У Вінниці ще не було такого, щоб адвоката тиждень не допускали до підзахисного і щоб він не знав, де той бодай приблизно перебуває. Якщо таке дозволено робити з народним обранцем, то на яке ставлення міліції може розраховувати пересічний громадянин?..

Зустрітися зі своїм підзахисним адвокат зміг лише на другому судовому засіданні, куди Кармалиту допровадили вже без мішка на голові й інших «спецефектів», але добряче змарнілого і з перебинтованою рукою в наручниках. На закономірне запитання адвоката: «Що б це означало?» — депутат підтвердив, що його б’ють.

Ось вам і свіженьке доповнення до щойно оприлюдненої доповіді правозахисної організації «Міжнародна амністія», яка вказує на продовження застосування катувань в Україні стосовно затриманих і заарештованих із метою отримання свідчень. Акурат за Зощенком: «Биття визначає свідомість. Мене побили, і я зізнався».

У чому — це окреме питання. Якщо судити з розісланого в місцеві редакції листа колишнього працівника спецпідрозділу «Титан», то «розкручували» навіть потенційних свідків по Кармалиті. Втім, тут доречніша пряма мова...

«Я — колишній працівник спецпідрозділу «Титан» УГГСО Анатолій Дробович. Свого часу, виконуючи службові обов’язки, був причетний до справи, де фігурувало ім’я відомого вінницького бізнесмена, депутата міськради Сергія Кармалити...

Зокрема знову спливла справа про побиття одного громадянина в ресторані «Курсаль», що сталося влітку 2001 року. Річ у тім, що я тоді служив в охороні ресторану і був свідком подій.

За свідченням потерпілого, йому завдав тілесних ушкоджень сам Кармалита, який насправді на момент конфлікту вже залишив ресторан. Я це стверджував на попередньому слідстві і продовжую стверджувати зараз. Це саме могли б підтвердити, але чомусь не роблять цього, ще три працівники «Титану», котрі були на службі того дня і, безперечно, пам’ятають, як розгорталися події. Але комусь вигідно подати справу у певному освітленні, і на мене, як на свідка, чиниться тиск із боку окремих посадових осіб УМВС області...

Під сильним психологічним тиском я змушений був дати неправдиві свідчення проти Сергія Кармалити...».

— Міліція стала раптом шукати мого чоловіка ще 22—23 травня (рівно за тиждень до затримання Кармалити. — Авт.), — розповіла налякана останніми подіями Світлана Дробович. — Забрала його їхня машина дорогою на роботу, де він після звільнення з «Титану» працює начальником охорони. Не було Толі більше доби, повернувся додому сірий, із погаслим поглядом. Каже, був на Театральній (там міститься обласне УВС. — Авт.), змусили дати свідчення проти Кармалити, обіцяли повернення в органи, добру зарплату, підвищення... Ніч ми не спали, а вранці він написав листа в газети й у Генпрокуратуру про те, що його змусили дати свідчення, — заплакала Світлана. — Коли міліція знову почала його шукати, він сказав: «Світлано, потерпи, мені треба зникнути на кілька тижнів, тримайся і бережи діточок!» Поїхав, навіть не знаю куди...

Тим часом місцеперебування колишнього «титанівця», схоже, вкрай цікавить органи. У кожному разі, як повідомила його сестра, офіцер, що приїздив до неї, на додачу до попередніх «золотих гір», обіцяв свідкові, який повинен «одуматися», ще й квартиру...

А влада — мовчить

Ні для кого у Вінниці не секрет, що Сергій Кармалита у минулому мав проблеми з законом. Потім набрався розсудливості і, як кажуть у таких випадках, став не просто повноцінним членом суспільства, а й досить помітним його представником. Що, можливо, не виправдовує минулого, але й не повинно погіршувати теперішнього. Тим більше в країні, де схожі рядки наявні в біографії навіть прем’єр-міністра. Але...

— Якщо проаналізувати ситуацію, то можна зробити висновок: сьогодні шукають не так винних у терактах, як тих, кого можна було б призначити винним. Перевести на нього громадське обурення, — впевнений депутат міськради Андрій Рева. — Ми ж чудово розуміємо, що людям, котрі приїхали з Києва, потрібно було роззирнутися, вивчити й оцінити ситуацію. І в першу чергу вони стовідсотково опитали керівництво міста. Як ви вважаєте, на кого їм вказали пальцем? На депутата, котрий терміново повинен повернути банку кредит, за дивним збігом, якраз на суму $300 000, що її вимагають терористи, але сам є лояльним, — чи на Кармалиту, який тільки-но рвався з місця в бій і псував владі настрій? — поцікавився колега затриманого по депутатській групі «Наше місто».

— Відповіддю на всі ці запитання може бути бодай те, що за всі дні відсидки Кармалити ні мер, ні секретар міськради не втрутилися якимось чином у ситуацію з арештом депутата, не зробили навіть запиту, — вважає Андрій Рева. — Силовики ж спочатку були чомусь настільки впевнені у тому, що саме Кармалита — організатор вибухів, що вирішили затримати його за чистою схемою. Коли ж зрозуміли, я так гадаю, що він до цього аж ніяк не причетний, йому стали інкримінувати взагалі казна-що...

Тому я думаю, що озвучена спочатку версія перерозподілу ринку пасажирських перевезень справді реалізується. На наступному конкурсі, коли переможуть дуже великі гроші. Але нинішня схема перевезень — ніби скалка. Приватники три роки каталися, і спробуй їм оголоси, що з завтрашнього дня вони вільні. Відразу ж будуть перекриті вулиці, посипляться скарги підприємців, що їх утискають. Одне слово, дестабілізація. Тож хтось, розуміючи це, і вирішив дестабілізувати ситуацію на випередження. Оскільки, за новим положенням, на конкурс допускаються лише ті претенденти, котрі здатні забезпечити безпеку пасажирів. Приватники, що вже буцімто доведено вибухами, не здатні. Ось тільки той-таки Кармалита заважав би «нормальному розподілу» маршрутів. І в мене складається враження, що дехто сьогодні, використовуючи як привід боротьбу з тероризмом, намагається вирішити всі питання одночасно.

Сміх у залі крізь сльози в КПЗ

Пильну увагу силовиків відчули на собі багато представників міськради. Депутат Борис Гройсман, зокрема, зажадав офіційного вибачення від правоохоронців за своє безпідставне утримання в КПЗ без висунення обвинувачення, а також гарантування безпеки йому та його сім’ї. Після обшуку, який став надбанням громадськості, йому почали надходити по телефону анонімні погрози розправи за вибухи в маршрутці, організовані нібито саме ним. Мовляв, обшуків даремно не проводять.

Однак бодай якоїсь солідарності, продиктованої хоча б інстинктом самозбереження, депутати так і не виявили.

За якихось два тижні у Вінниці відбулися дві позачергові сесії міськради, крім планової. Останню позачергову сесію було скликано з ініціативи 30 депутатів саме для розгляду ситуації із забезпеченням конституційних прав громадян під час проведення оперативно-пошукових заходів у ході розслідування вищезгаданих терористичних актів. Зокрема стосовно широкого розголосу «фактів масових обшуків у жителів міста, обґрунтованість яких є сумнівною, з огляду на досягнуті результати».

Проект рішення сесії містив прохання міськради до генерального прокурора «узяти під контроль перебіг розслідування терористичних актів, вчинених у місті Вінниця, забезпечити нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-пошукову діяльність, дізнання і досудове слідство». Проте окремі депутати піддали сумніву доцільність такого звернення, відзначивши, що ситуація у Вінниці і так перебуває під особистим контролем Президента.

Єдиним інформаційним проривом зборів можна вважати лише виступ перед депутатами начальника слідчого управління обласного УМВС Анатолія Хорзова. Він повідомив, що ніякого тиску на депутата Кармалиту, затриманого за підозрою в хуліганстві і навмисному підпалі майна, з боку міліції насправді не було. Більше того, С.Кармалита, як підкреслив А. Хорзов, сам попросив міліцію при «етапуванні» у суд надіти йому на голову мішок, про що свідчать заяви декількох працівників спецпідрозділу МВС «Беркут»...

Інакше кажучи, в Amnesty International незабаром можуть почати надходити заяви від наших затриманих із проханнями добровільно дати «подихати» у протигазі або повисіти на руках-ногах.

УБОЗні війни.
Епізод 3. Адвокат

— Гучний серіал «Адвокат» — це лише «кіно». У реальному житті адвокати — далеко не той єдиний незалежний від державної влади професійний правозахисний інститут. Ті ж самі люди, яких притиснути — було б бажання. Або ж просто не допускати до підзахисного, як це сталося у Вінниці, порушуючи ще й питання про заміну адвоката. Що здивувало, зокрема, заслуженого юриста України, члена вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті міністрів України Владилена Мультяна, найавторитетнішого правозахисника Вінницької області.

— У моїй практиці ще не було спроби відвести адвоката від участі в захисті у кримінальній справі. Свого часу я взагалі глибоко обурювався появою в Кримінальному кодексі такої статті, що не лише суперечить Конституції України, а й взагалі неприпустима в демократичному суспільстві.

Як член кваліфікаційної комісії адвокатури Вінницької області, я уважно вивчив усі матеріали й документи, які адвокат Мосін надавав Замостянському суду, щоб довести необґрунтованість подання слідства. І я переконаний, що це надуманий відвід адвоката. Понад те, його можна розцінювати як протидію активній позиції захисту, який, намагаючись виконувати належним чином покладені на нього ст. 48 КП обов’язки, зв’язував по руках і ногах слідчого в його свавіллі стосовно Кармалити. І відмова суду у задоволенні цієї вимоги слідства свідчить про те, що вона була необґрунтована.

Я розглядаю це як спробу слідства розв’язати собі руки. Психологічно придушити адвоката, схилити його до неналежного виконання обов’язків, щоб він не надавав своєму клієнтові потрібну правову допомогу. Адвокат щодня звертається до слідчого з проханням повідомити йому, де перебуває його підзахисний, а після відмови в отриманні інформації пише скаргу в прокуратуру про відновлення своїх порушених прав. То у чому ж обвинувачують адвоката? У тому, що він хоче належним чином виконувати свої обов’язки? Тоді 1937 рік мені видається казкою. Тоді адвокатів допускали хоч формально. А тут не допускають узагалі!

До того ж слідчий не лише просив усунути адвоката від захисту в суді, а й вніс подання в колегію адвокатів, поставивши питання про позбавлення його права займатися адвокатською діяльністю. За що? За те, що Мосін наполягав на встановленні істини з використанням вимог закону.

Це, взагалі-то, трагедія, що слідчі фактично позбавлені права на помилку. Як сказав колишній міліціонер, письменник Микола Леонов, відсутність права на помилку в правоохоронних органах хороброго робить боягузом, боягуза — підлотником. Маючи право на помилку, він визнав би її. А за нинішніх умов буде страшно покараний за помилку. І що вдієш, адже людина слабка за своєю природою...

А тероризму в нас немає. За винятком «маршруткового», «медичного»...

Отже, особи справжніх терористів досі не встановлені, попри місячне відпрацювання міста за повною програмою. Отже, зберігається загроза вибухів маршруток і електротранспорту. А тут ще об’явився якийсь «медичний» терорист. На його рахунку за останні дні вже три жінки, яким він прямо на вулиці вводив шприцом ін’єкцію невідомої речовини. Це при тому, що місто зараз буквально заповнене правоохоронцями у формі і в цивільному, які працюють у посиленому режимі.

Наскільки відомо, першій дівчині «шприцекол» сказав: «Тепер ти мене, красуне, на все життя запам’ятаєш...» Чому так, яку речовину було введено жертвам? Медики не повідомляють, посилаючись на лікарську таємницю.

Останні події не могли не позначитися на довірі городян до силовиків, ставши ще одним свідченням ефективності роботи «натовпом». Це на додачу до інформації, яка просочилася з обласного УВС, що під звільнення потрапив десяток правоохоронців, котрі супроводжували маршрутні таксі. Перевіряльникам було підкладено пакети, які так і залишилися непоміченими.

Можливо, силовики просто робили те, що вміють. Наприклад, застосовуючи так званий кримський метод, відповідно до якого, блокується робота підприємств, котрі є, на їхню думку, «економічною базою організованої злочинності». Відомо також, що вони умовляли затриманого С.Кармалиту відмовитися від депутатського мандата, обіцяючи тоді випустити його (?!). А те, що з боку все це видається просто перерозподілом того ж таки економічного контролю, — ну, в такі часи живемо. У кожному разі, зараз основні сили місцевих правоохоронців перекинуто вже на латентну охорону потенційних об’єктів терактів, а роботу над установленням їх організаторів повністю взяла на себе спецгрупа СБУ, що прибула зі столиці.

Хто з них виявиться професійнішим і вдатнішим — розсудить час. Хотілося б, щоб уже найближчий.