"Кто был никем, тот будет в доле"

Цього тижня у Верховній Раді від імені представників фракції комуністів було зареєстровано законопроект "Про підвищення соціальних гарантій найманих працівників". Його появу більшість спостерігачів розцінила як лише чергову PR-акцію "найідейнішої" політичної сили. З цієї причини вищезгаданий факт лишився у вітчизняному медіапросторі практично непоміченим.

Тим часом більшості норм законопроекту від початку було уготовано зовсім іншу долю: вони могли увійти до розробленого влітку на Грушевського проекту урядового пакета антикризових заходів, про який уже писало DT.UA (див. №28 від 9 серпня 2013 р., "Антикризовий вибуховий пакет"). Тоді йшлося про ініціативу щодо детінізації зарплат, яка найбільш активно дискутувалася серед самих учасників робочої групи. А саме - про запропоноване значне посилення взаємної відповідальності (аж до кримінальної) за порушення роботодавцями і найманими працівниками законодавства про працю в частині легального працевлаштування, оформлення трудових відносин, виплати зарплати без оформлення трудових відносин тощо. Щоправда, це мало б супроводжуватися і цілою низкою додаткових заходів, зокрема, зниженням ставки єдиного соціального внеску.

За даними DT.UA, про зміст запропонованого в результаті мозкового штурму групою розробників пакета доповідав президенту Януковичу особисто прем'єр-міністр Азаров. Микола Янович зробив усе можливе, щоб відрадити Віктора Федоровича піти напередодні виборів на непопулярні заходи. І вже точно не від імені уряду вносити чутливий для широких мас законопроект. У підсумку загроза втрати електоральних балів затьмарила в очах нинішніх перших осіб держави всі потенційні переваги. Серед яких - десятки мільярдів гривень недонадходжень до бюджету і соціальних фондів (обсяги тіньових виплат зарплати оцінювалися торік податківцями в 170 млрд грн). Тож ініціативу відклали у ту саму довгу шухляду, що й підвищення тарифів на газ для населення. Однак вона все ж таки "спливла" у найвищому законодавчому органі, щоправда, у як мінімум наполовину усіченому вигляді. У результаті проведеної "кастрації" закладені в документі абсолютно правильні ідеї ризикують, за вже звичною українською традицією, бути дискредитованими.

Законопроект №3388 від 9 жовтня 2013 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо підвищення соціальних гарантій найманих працівників)" внесли у парламент комуністи Кілінкаров і Гончаров. З його заявленими цілями навряд чи розходяться програмні пункти кожної з представлених у ВР політичних партій. Судіть самі: йдеться про збільшення надходжень до державного бюджету і Пенсійного фонду, забезпечення легалізації виплати заробітної плати і зайнятості, посилення соціального захисту найманих працівників і погашення заборгованості з виплати заробітної плати, дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці тощо.

При цьому основні недоліки вітчизняного ринку праці, перелічені в пояснювальній записці авторами законопроекту, визначено теж абсолютно правильно. Йдеться про добре відомі кожному повсюдні порушеннях вимог законодавства про працю. Зокрема, про виплати заробітних плат у "конвертах", без належного оформлення трудових відносин.

А це, як теж добре відомо, призводить до порушення закріплених Конституцією України прав найманого працівника і зниження його соціальної захищеності. Зокрема, у разі неофіційного прийому на роботу порушуються такі права громадян, як право на зарплату не нижче встановленої законом (у тому числі на доплати, надбавки та інші заохочувальні виплати), на одержання соціальних гарантій, передбачених законодавством для найманих працівників (оплачувана відпустка, у тому числі з вагітності, пологів і догляду за дитиною; оплата тимчасової непрацездатності, догляду за хворою дитиною; достроковий вихід на пенсію у випадку шкідливих умов праці; соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві; одержання допомоги у зв'язку з безробіттям і т.ін.).

А оскільки з "тіньових" зарплат не здійснюються належні відрахування до держбюджету, Пенсійного та інших фондів соціального страхування, недонадходження держскарбниці призводять до дефіциту коштів на охорону здоров'я, освіту, культуру, виплату пенсій і допомог.

Усе це - давно та добре всім відомі особливості сформованої в Україні моделі суспільно-політичного договору-змови. Відповідно до якої політикам, чиновникам і близькому до влади великому бізнесу прощають корупцію та офшори (принаймні особливих соціальних протестів із цього приводу не спостерігається, і навіть викриття в "темних справах" не закриває політикам і чиновникам шлях у високі державні кабінети). В обмін на це середній клас користується лазівками спрощеної системи оподаткування, а найбідніші верстви - привілеями непосильних для держскарбниці соціальних пільг (основні потоки яких, утім, розподіляються все одно не за адресою). Причому спроби розірвати "порочне коло поруки, що утворилося" наражаються на таку активну протидію тих груп, інтереси яких опиняються при цьому під загрозою, що політичної волі для цього не знаходиться ні в гарантів, ні в "реформаторів", які їх оточують.

Аналізований нами законопроект, на перший погляд, має досить революційний характер. Серед достатньо великого переліку нововведень він містить пункти про значне посилення відповідальності за порушення деяких норм трудового законодавства та умов праці трудівників. Причому, крім штрафів, передбачається і впровадження кримінальної відповідальності роботодавців. Щоправда, на відміну від ініціативи, що народилася в надрах уряду, упущено ключову умову про солідарну відповідальність роботодавців та їхніх найманих працівників за подібні порушення. Стукати завжди безпечніше, ніж нести відповідність.

У результаті комуністи розігрують безпрограшний варіант, залишившись нібито вірними своїй "найпослідовнішій ідеології" непримиренних борців із гнобителями робітничого класу. А заодно підставляють під удар своїх політичних заступників при владі. Така можливість стає дедалі актуальнішою в міру того, як посилюється внутрішній підкилимовий конфлікт між послідовниками Леніна та регіоналами, які представляють інтереси великої буржуазії. Відбувається це не лише через падіння в ціні "червоних" голосів у парламенті (яким знайдено та зібрано "тушечну" заміну), а й через утискання партійних інтересів, що виражається в дедалі більшому обмеженні доступу представників КПУ до потоків і ресурсів. Людей, розставлених свого часу за квотою комуністів на хлібних місцях при владі, дедалі частіше або прибирають, або позбавляють можливості здійснювати відрахування з контрольованих грошових потоків на підтримку партії, що їх висунула, указуючи натомість "правильні" адреси для перерахувань. Схоже, першим це відчув Ігор Калєтнік.

Однак деякий простір для маневру звільнився і в уряду. Він одержав створену чужими руками заготовку, яка передбачає формування додаткових джерел надходжень до бюджету. Особливо якщо альтернативні можливості (потенційні домовленості про відновлення фінансування з боку МВФ, із загальноєвропейських фондів після підписання Угоди про асоціацію, від китайських чи російських кредитів тощо) залишаться нереалізованими.

Отже, майбутнє комуністичного законопроекту зовсім не таке безперспективне, як це може здатися на перший погляд. Хоча він поки що й виконує роль бронепоїзда, який стоїть на запасному шляху.

Тим часом запропоновані законодавчі нововведення мали б стати частиною широкої та комплексної реформи ринку праці в Україні. А її ініціатором варто було б виступити уряду, якщо він усе-таки намагається претендувати на статус реформаторського.

Ну а сама реформа цілком могла б претендувати на статус повноцінної точки прориву для економіки України, яка заодно реально наближає країну до загальноєвропейських стандартів. Потенційна детінізація ринку зарплат справді могла б допомогти вирішити безліч проблем як самого бюджету, так і близьких йому соціальних фондів, забезпечивши заодно й більш цивілізований характер трудових відносин у країні.

Утім, для цього владі, як і в багатьох інших випадках, слід було б розпочати із себе улюбленої, однак прецедентів цього, допоки, на жаль, не спостерігається. Так що навряд чи з її боку доречно вимагати як від роботодавців серед представників малого та середнього бізнесу, так і від їхніх працівників (хоча останні, мабуть, зацікавлені в офіційному працевлаштуванні) добровільно ділитися відрахуваннями до бюджету, за рахунок якого купуються "вишки Бойка", бронзові лавочки для метро по 8 тис. дол., малина по 612 грн. за кілограм і т.ін. і т.ін. Бюджет, з кожного мільярда гривень видатків якого, відповідно до заяви самого президента дворічної давності, розкрадається близько 20%, або 200 млн. Тут доречно згадати і свіжіший приклад: лист Служби безпеки України, що став надбанням гласності, в якому вона оцінила щорічні збитки від корупції при держзакупівлях в 35–52 млрд грн (близько 10–15% видатків держбюджету). При цьому з численними порушеннями процедури держзакупівель освоюється від 50 до 75% бюджетних асигнувань. Тоді з метою відновлення хоча б відносної прозорості в процедурі закупівель держпідприємств Кабміну було запропоновано внести ряд важливих змін у профільний закон. На сьогодні про їхнє прийняття чи навіть внесення поки що ніхто ні сном, ні духом...

* * *

Тим часом половинчастий характер заходів, що містяться в законопроекті "Про підвищення соціальних гарантій найманих працівників", з високою часткою ймовірності прирікає їх на неефективність навіть у разі стовідсоткової імплементації.

Коментарі експертів

Елла ЛІБАНОВА,
директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України

- Сама по собі ідея письмового оформлення, отже, і легалізації всіх трудових договорів виглядає досить привабливо. Це передбачає не лише збільшення надходжень до бюджетів (місцевих і фондів соціального страхування), що само по собі, звичайно, непогано. Водночас такий захід посилює захист прав працюючих: на випадок звільнення (право на матеріальну допомогу, на допомогу з працевлаштування тощо), хвороби (право на допомогу), виходу на пенсію (врахування страхового стажу та розміру внесків), нарешті, на оплачувану відпустку та компенсації, пов'язані з роботою у вихідні дні та наднормативною тривалістю робочого дня. Словом, у цьому контексті не можу нічого заперечити авторам проекту закону.

У контексті захисту прав працюючих привабливо виглядає й норма, відповідно до якої робота навіть у неповний робочий день (тиждень) не може оплачуватися нижче за мінімальну заробітну плату, установлену законом.

Бентежить тільки прагнення поширити ці правила на всі підприємства, незалежно від їхнього розміру, сфери та місця дії. Функціонування малого бізнесу не може регулюватися так само жорстко, як і великого, бо дуже часто малі підприємства працюють там і стільки, де та скільки не погоджуються працювати власники великих і навіть середніх підприємств. Наприклад, у дуже невеликому містечку мале підприємство (наприклад, у сфері обслуговування) працює дві години на день, надаючи населенню необхідні послуги. Попит на ці послуги не дозволяє підприємству працювати в повному режимі, але відмова від них теж недоцільна як для жителів, яким доведеться їздити в більший населений пункт, так і для бізнесу. Вимога ж оплати праці найманих працівників (найшвидше, в такому разі йдеться про одну людину) не менше мінімальної зарплати (з усіма нарахуваннями) неминуче приводить таке підприємство до банкрутства. Другим подібним прикладом може бути неповна (впродовж трьох-чотирьох годин щодня) зайнятість одного найманого працівника на кількох підприємствах - це може бути й бухгалтер, і прибиральниця.

У результаті, бажаючи максимально убезпечити права трудящих, ми можемо просто знищити малий бізнес, який і без того в Україні не надто розвинений. І, відповідно, скоротити попит на робочу силу та погіршити становище економічно активного населення в багатьох малих містах і селах.

Дар'я Ганзієнко,
юрист міжнародної юридичної фірми Integrites

- Реалізація положень законопроекту №3388 у нинішньому його вигляді навряд чи всерйоз посприяє вирішенню поставлених завдань - збільшенню надходжень до держбюджету та Пенсійного фонду, забезпечивши легалізацію виплат заробітної плати та посилення соціального захисту найнятих працівників, оскільки реформування законодавства відбувається не в тому напрямі, який сприяв би досягненню поставлених цілей. Зміни, запропоновані законопроектом, безпосередньо не пов'язані з легалізацією заробітної плати, оскільки не містять прямих норм, які впроваджували б механізм боротьби з виплатами в "конвертах".

Безумовно, імплементація низки нововведень у трудове законодавство посилює соціальний захист найманих працівників, однак навряд чи серйозно посприяє збільшенню надходжень до бюджету.

Зокрема, доповнення ст. 106 КЗпП положеннями про оплату позаурочного часу гарантуватиме особам, які працюють на погодинній формі оплати праці та у трудових договорах яких не встановлено тривалість щоденної роботи, право на отримання оплати за всі додаткові години, відпрацьовані понад встановлену законодавством норму.

Безумовно, позитивним є впровадження обов'язкової письмової форми трудового договору, без укладання якого працівник не може бути допущений до роботи, і посилення відповідальності за порушення зазначених положень. Але застосовувати, а тим більше посилювати у сфері трудових відносин кримінальну відповідальність - неефективний спосіб розв'язання нагальних проблем.

У сфері трудових відносин доцільно застосовувати інші важелі впливу, які можуть бути задіяні насамперед шляхом реформування податкового законодавства.

Інакше існує великий ризик, що посилення відповідальності працедавців призведе не до покращення гарантій для працівників, а навпаки. Цілком імовірно, що, обходячи умови трудового законодавства, потенційні роботодавці будуть переходити на систему роботи на основі цивільно-правових договорів, не пов'язаних із трудовими. Наприклад, на основі договорів про надання послуг. У таких умовах можна обійти норми не тільки трудового, а й податкового законодавства. Громадяни ж будуть поставлені перед жорстким вибором: працювати за цивільною угодою (про надання послуг), не маючи офіційного стажу та відрахувань до ПФУ, або не працювати взагалі. Отже боротьба із зарплатами в "конвертах" має починатися, передусім, із реформи не трудового, а саме податкового законодавства.

Інформація до роздумів

У відповідь на запит DT.UA прес-служба Міністерства доходів і зборів України надала таку інформацію щодо викриття схем і правопорушень (виплата заробітної плати в "конвертах"):

"З початку поточного року органами Міндоходів при перевірці суб'єктів господарювання, які виплачували заробітну плату та інші доходи фізичним особам, порушення податкового законодавства встановлено в 92% від перевірених.

Донараховано до бюджету понад 274 млн грн податку на доходи фізичних осіб з урахуванням штрафних санкцій.

Вжиття практичних заходів дало змогу виявити понад 62 тис. найманих осіб, праця яких використовувалася роботодавцями без укладання трудових угод та без сплати податку (додатково сплачено до бюджету 11,1 млн грн).

За результатами контрольно-перевірочної роботи залучено до державної реєстрації понад 30 тис. громадян, які здійснювали підприємницьку діяльність без реєстрації. До бюджету додатково сплачено 12,7 млн грн податку".