КРОВОПУСКАННЯ

Періоди, коли можливість приватної особи чи відомства ангажувати на свою користь служителів Феміди була мінімальною, траплялися в історії різних народів. Документальні джерела свідчать: у позаминулому столітті китайського суддю сьомого рангу підкупити було практично неможливо. Та коли це таки траплялося — то про страту несправедливого судді сповіщав гарматний постріл. Сучасна демократія менш сувора до людських слабкостей: приклади прокурорської та суддівської необ’єктивності на Європейському континенті непоодинокі. Але про те, щоб не просто одного чиновника, а всю прокуратуру використовували як опудало проти лікарів, котрі обстоюють державні інтереси, — досі чути не випадало. У нас немає жодних підстав звинувачувати з цього приводу співробітників Чернігівської обласної прокуратури в корисливості: швидше за все, на них натиснули «згори». Цілком можливо — вони й самі не в захопленні від того, що мусять робити. Але суті подій це не змінює.

…А почалося все з незначної, як для України третього тисячоліття, події: внаслідок аварійного пошкодження лінії електропередач у районі вулиці Пирогова (Чернігів) погаснуло світло. Ми не знаємо, чому стався збій у системі енергопостачання. Та це й не важливо. За нинішніх масового розкрадання кольорових металів, зношеності електроустаткування й дефіциту енергоносіїв таке просто не може не траплятися. Важливо інше: на території, яку поглинула темрява, міститься безперервно функціонуючий об’єкт, який не мав «погаснути» в жодному разі. Аби забезпечити безперебійну роботу згаданого закладу, на його території спеціально пробурили артезіанську свердловину (від води це компактне, але життєво важливе виробництво залежало не менше, ніж від електрики). Крім умонтованої прямо у виробниче приміщення трансформаторної підстанції ТП-116, резервна лінія вела на підстанцію ТП-3. За прикрим збігом обставин, перемикач, який дозволяє легко перейти з однієї лінії енергопостачання на іншу, вийшов з ладу. Горезвісний рубильник виявився гостродефіцитною деталлю (це підтверджують документи; хто міг подумати, що поняття «дефіцит» сьогодні так і не стало анахронізмом?). З погляду технологічного, тимчасова експлуатація об’єкта таким чином цілком припускалася. Щоб переключитися зі знеструмленої підстанції на діючу, потрібно зробити кілька нескладних маніпуляцій. Біда в тому, що виконати їх могли лише фахівці аварійної бригади. А вона в день, коли стався збій живлення, на виклик підприємства не приїхала.

Ми аж ніяк не хочемо підкинути свою дровину у вогнище роздмухуваного конфлікту. Проблем в енергетиків багато. Претензій до споживачів — теж. Але відключене підприємство не було, по-перше, боржником «Чернігівенерго» — за використані кіловати розраховувалося акуратно. По-друге, не було воно й звичайним споживачем, якому годинку при гасниці посидіти не страшно. Йдеться про обласну станцію переливання крові.

У непоінформованих це словосполучення викликає асоціацію з уколом у вену, та й годі. Той, хто потрапить у світ хромованих апаратів і пультів, що нагадують командний відсік субмарини, ніколи навіть не подумав би, яка сировина переробляється тут у білі кристалики препаратів. Доба СНІДу внесла в донорську справу свої корективи. Кожна порція крові проходить дорогу процедуру тестування, але не відсилається за призначенням відразу. Через кілька місяців донора запрошують знову — для повторного аналізу (якщо людина стала носієм ВІЛ-інфекції, сифілісу чи гепатиту, то антитіла, на які реагує тест-система, організм починає виробляти не того ж самого дня; лише повторне дослідження дозволить розвіяти сумніви щодо придатності донорської крові). Ці місяці оброблена кров чекає свого часу у спеціальних холодильниках.

Обробка триває цілодобово. Нічні зміни, які контролюють процес, не мають права на сон. Центрифугування. Сублімація. Процес за методом австрійського вченого Кона. Без енергії вакуум і низька температура зберігаються в робочих камерах апаратів лічені хвилини. Аварія є аварія, нічого не вдієш. Та якби бригада електриків приїхала вчасно, не було б предмета спору. А вона не приїхала зовсім. І кров 216 донорів стала непридатною для переливання. З часу створення станції такого не траплялося.

Збитки медики визначили в символічну, якщо не сказати смішну, суму. Трохи більше чотирьох тисяч гривень. Міркування про злиденність і відсталість країни, де кров двохсот шістнадцятьох донорів коштує менше, ніж найдешевша малолітражка, залишимо осторонь. Річ тут не в грошах. Абсолютно. Станція переливання крові торгівлею не займається. Кров — це життя. З такого погляду, зовсім неважливо, розіб’ється де-небудь на трасі Чернігів—Київ шестисотий «мерс» чи горбатий «Запорожець», скільки готівки буде в гаманці водія та скільки на його рахунку у швейцарському банку. Значення матиме лише група крові потерпілого, резус-фактор і наявність її — у потрібний час і в потрібному місці. Якщо кров буде найбільш рідкісної, резус-негативної четвертої групи — то її на Чернігівській обласній станції переливання крові залишився один флакон. Нам його показали, цей крижаний циліндрик, цінний і унікальний, як музейний експонат. Навіть якщо потерпілому буде по кишені найняти вертоліт, щоб привезти її звідкілясь іще, — вертоліт не встигне.

Принцеса Діана загинула від внутрішньої кровотечі. Великий хірург Крістіан Бернард стверджує, що її можна було врятувати. Протягом години. Але лікарі змарнували час. Киньте на одну шальку терезів цю годину, а на другу — всі скарби світу...

Не розуміємо, чому чернігівські енергетики не схотіли владнати справу по-доброму. Боялися прецеденту? Того, що тепер кожна домогосподарка виставлятиме їм рахунок за прокислий у розмороженому холодильнику борщ? Але це безглуздо. Прецедент уже стався, та ще який: уперше за сорок років на станції зіпсувалася кров. Хотіли за всяку ціну відстояти свій престиж? Прямо скажемо: нікому не може зміцнити репутацію участь у скандалі.

Чотири тисячі гривень допомогли б оплатити (за низькими розцінками!) послуги нових донорів. І це залатало б діру. Але був ще один шлях до владнання конфлікту (першопричиною якого — це неспростовний факт — став збій енергопостачання). Шлях, який одразу зняв би всі взаємні претензії і дозволив би говорити про шляхетність енергетиків — здати кров. Такий варіант медики теж пропонували. (Раніше, коли з кимось траплялося лихо, а потрібної крові не було, про це повідомляли через місцеве радіо. Багато хто безкорисливо відгукувався на заклик. Студенти, солдати... І співробітники «Чернігівенерго», наскільки ми знаємо, теж.)

Та ні ж. Замість такого бездоганного рішення «Чернігівобленерго» став на шлях заперечення очевидного. Навів на свою користь безліч резонів. Ми не будемо відтворювати цю аргументацію з єдиної причини: вона внутрішньо суперечлива. Просте переказування цих взаємовиключних положень може значно більше зашкодити репутації енергетиків, ніж будь-які сторонні нападки на їхнє відомство.

Ще раз підкреслюємо: наша мета не в тому, щоб заради красного слівця погіршити ситуацію. Навіть зараз її ще цілком можна залагодити шляхом розумного компромісу. Та якщо компромісу й дійдуть — залишиться один нюанс, про який у жодному разі не можна промовчати. Роль, яку взяли на себе в енергетичному конфлікті органи охорони правопорядку.

Не називатимемо прізвища співробітника міської прокуратури, який вселив у серце головлікаря станції Василя Зуба безодню надій обіцянкою в усьому об’єктивно розібратися. Цілком можливо, що співробітник цей був щирий у своєму пориві. Але згодом матеріали (підкреслимо: про абсолютно не розслідуваний на той момент енергетичний інцидент) чомусь несподівано опинилися в наступній інстанції — прокуратурі обласній. Підбадьорені медики зробили з цього цілком логічний висновок, що, розійшовшись хвилями (від облдержадміністрації до преси), їхні заклики до відновлення справедливості виявилися не марними. (Тим паче аналогічний інцидент у їхніх колег з іншої області завершився судовим процесом, який лікарі виграли.) Навіть запитання співробітника облпрокуратури Олени Шарапової до працівників станції спочатку нікого не насторожили:

— Чи є на станції автономний дизель-генератор?

— Чи є сім’я в заступника головлікаря з адмінгоспчастини?

— А діточки є?

Сім’я в завгоспа є. Але це аж ніяк не означає, що під час аварії він тішився в родинному колі: перебував на робочому місці. Версію про те, що виїзд аварійної бригади електриків не мав сенсу, позаяк на станції не було (з огляду на вечірній час) технічного персоналу, який міг би допомогти їй, енергетики висували на свій захист виключно через незнання специфіки роботи цього медичного закладу. Дисципліна там, як на військовому заводі. Та, по суті, станція таким і є. Словосполучення «стратегічний об’єкт» щодо неї — аж ніяк не метафора. Без запасів донорської крові не повоюєш. Тому й автономне енергопостачання станції не таке, як у звичайних лікувальних закладах. Воно розгортається тільки разом із резервним пунктом переливання крові — у разі війни чи катастрофи, порівнянної з нею. Дислокація цього пункту — державна таємниця, що суворо охороняється. Така система не чернігівськими медиками придумана й цілком надійна. Але на нинішню енергетичну аритмію не розрахована: при раптових короткочасних відключеннях світла задіяти її неможливо.

Все це головлікар Василь Зуб пояснював посадовим особам прокуратури, вже здогадуючись, до чого йдеться й на чию користь відпрацьовуються різні версії події. В те, що сталося далі, майже неможливо повірити. Ми й не повіримо на слово. Процитуємо документ: «Начальнику управління охорони здоров’я облдержадміністрації Маленку Г.Д. Прокуратура Чернігівської області... №07/1-2001. ПОДАННЯ про усунення порушень законодавства про електроенергетику.

…Головним лікарем ОСПК Зубом В.С. та його заступником по адміністративно-господарській частині Примаком О.М. не вжито відповідних заходів по забезпеченню безперебійного електропостачання станції переливання крові. В результаті чого обласній станції переливання крові завдано збитків на суму 4 134 гривні.

Прокуратурою Чернігівської області за результатами проведеної перевірки відносно посадових осіб обласної станції переливання крові порушена кримінальна справа за фактом скоєння злочину, передбаченого ст.167 ч.2 КК України».

Документ підписав заступник прокурора області Б.Скрипка.

Все правильно. Унтер-офіцерська вдова сама себе відшмагала. Самі в усьому винні. Бездоганна юридична логіка. Блискучий, із правової точки зору, хід. Першопричина події виводиться за рамки дослідження, висновки спираються на довільні засновки... (Ще раз нагадаємо — скрупульозного розслідування всіх обставин події не провели досі.) Можна розширити межі прецеденту. Навіщо обмежуватися енергетичним законодавством? Яким простим і приємним стане судочинство — якщо визнати, що кожен громадянин, поранений або вбитий бандитом, винен у порушенні закону про злочинну халатність, бо не передбачив нинішнього розгулу бандитизму й не запасся бронежилетом і каскою. А затримання вбивці (за логікою того ж таки прецеденту) для успішного завершення справи про вбивство зовсім необов’язкове...

В усьому цьому обурює головне: цілком очевидно, що співробітники станції переливання крові обстоювали не свої шкурні інтереси, а інтереси жителів області. Інтереси десятків хворих на гемофілію, що живуть на території Чернігівщини (без переливання крові кожен з них може померти від незначної подряпини. Навіть від комариного укусу). Інтереси жінок, які ризикнули в наш час народити дитину (рік у рік таких дедалі менше, область повільно, але неухильно вимирає і в недалекому майбутньому може зникнути як адміністративна одиниця; але це не впливає на статистичну закономірність: кожні треті пологи супроводжуються небезпечною кровотечею, коли без переливання крові не обійтися). Інтереси кожної людини, яка сьогодні цілком здорова, але завтра внаслідок травми може опинитися в реанімації...

Очевидно й інше. Причиною неприємностей медиків став не сам факт «псування крові» (це, до речі, цитата з одного офіційного паперу в цій справі), а їхня принципова позиція. Якби вони промовчали, тихцем списали зіпсовану кров — нічого б їм не загрожувало і прокуратура цим не зацікавилася б. Це абсолютно ясно хоча б тому, що їм інкримінують ними ж заявлену суму збитків —4134 грн. Будемо чесні: більш ніж умовна та приблизна ціна за зіпсовану кров. Прокуратура не спробувала її не лише оскаржити — навіть уточнити! Нам, приміром, випало почути дві взаємовиключні версії:

— Насправді втрати станції від відключення світла були мінімальними (значну частину крові, яка стала непридатною для переливання, переробили на Дарницькій фармацевтичній фабриці на ліки — плазмол).

— Суму збитків, якщо врахувати комерційну вартість крові, занижено в багато разів.

Якби ці позиції, а також причину аварії на лінії електропередач було відбито в документі, підписаному заступником обласного прокурора Б.Скрипкою, — можна було б говорити про реальні й неупереджено проведені слідчі дії. Та ба. Нещасних лікарів б’ють по голові їхніми ж даними — нічого не уточнюючи, повіривши їм на слово, що все це так і було... Складається враження, що хтось (дуже сильний!) укотре розтягнув міхи гармошки під назвою «прокуратура», й та, слухняно зітхнувши, заграла знайому мелодію...

P.S. Коли статтю вже було закінчено, головлікаря обласної станції переливання крові В.Зуба запросили до прокуратури — цього разу до міської. Справа про псування крові знову перекочувала туди. І новий слідчий, який веде її, знову обіцяє розібратися в усьому об’єктивно... А коли прикинути, скільки оплачуваного робочого часу змарнували сторони на цю тяжбу — то, либонь, у чотири з малим тисячі гривень не вкладешся.