КРИМ НА ПОЛІТИЧНІЙ КАРТІ УКРАЇНИ

Саме під такою назвою 18 квітня 2001р. Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова (УЦЕПД) спільно з Бюро зі співробітництва Фонду Фрідріха Еберта провів «круглий стіл», в якому взяли участь народні депутати України, представники адміністрації Президента України, Кабінету міністрів України, члени уряду автономії. УЦЕПД не вперше звертається до проблем політичного розвитку Криму. Перший керівник Центру — Олександр Разумков, займаючи високі державні посади в адміністрації Президента України, Раді національної безпеки і оборони України, брав активну участь у розробці та реалізації державної політики стосовно автономії, висловлював свої пропозиції на сторінках «Дзеркала тижня».

Після 1995 р. окремі негативні тенденції були нейтралізовані, однак повністю «клубок» політичних проблем розв’язати не вдалося. Проведений експертами Центру Разумкова аналіз доводить, що про остаточну стабілізацію політичної ситуації в АРК говорити ще рано. За даними соціологічного опитування, проведеного УЦЕПД в Криму, респондентів, які оцінили ситуацію як нестабільну, виявилося вдвічі більше (36,5%), ніж тих, хто оцінив її як стабільну (14,7%).

Вузол кримських політичних проблем

Сучасна політична ситуація в Криму характеризується чотирма комплексами невирішених проблем, кожен з яких може негативно вплинути на розвиток політичних процесів в АРК.

Перший комплекс проблем полягає в недостатній врегульованості відносин між Центром і автономією. Потенційно ці проблеми можуть бути використані для загострення відносин між Києвом і Сімферополем, ускладнити політичну ситуацію в автономії, стимулювати антиукраїнські настрої і сепаратистські тенденції в АРК, особливо на виборах 2002 р. до парламенту України й Верховної Ради АРК.

Існують окремі протиріччя між Конституцією України та Конституцією АРК. Правовий аналіз, проведений експертами Центру Разумкова, засвідчив, що існує до восьми протиріч між нормами Конституції України, законами України та Конституцією АРК. Процес узгодження рішень Верховної Ради АРК із законодавством України вже розпочався. 27 лютого
2001 р. Конституційний суд України визнав неконституційними близько 30 статей чотирьох нормативно-правових актів Верховної Ради АРК — її регламенту, постанов про кадрову роботу, про Рахункову палату АРК, про управління майном.

Не до кінця вирішені суперечності в міжбюджетних відносинах між Центром та автономією. Попри заяви Президента України щодо підтримки повноважень АРК по збору й розпорядженню податками на своїй території, створення спеціальної комісії з врегулювання міжбюджетних відносин між Центром і автономією, вирішити проблему не вдалося. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2001 р.», ПДВ у сумі близько 300 млн. грн., який збирається в АРК, зарахований до державного бюджету України.

Надію на вирішення цієї проблеми дає ухвалення Верховною Радою України 22 березня 2001 р. Бюджетного кодексу України, відповідно до якого всі податки, в т.ч. ПДВ, спрямовуються до бюджету АРК. Однак зазначена норма (в разі, якщо Президент України підпише Бюджетний кодекс) буде діяти лише з 2002 р.

Українська культура та українська мова займають дуже вузький сектор у суспільно-політичному житті АРК. У 2001р. на території автономії виходять у світ близько 240 періодичних друкованих видань; з них лише чотири газети — українською мовою; 57 видань є двомовними. Найбільш впливові регіональні телерадіокомпанії — ТРК «Чорноморська», державна ТРК «Крим», Севастопольська регіональна ТРК ведуть мовлення переважно російською мовою, передачі українською мовою складають лише 15—30% від загальних обсягів їх ефірного часу.

Із 583 загальноосвітніх шкіл, що функціонують у Криму, лише чотири школи — з українською мовою навчання; 98,2% учнів навчаються російською мовою. Однак на випускних іспитах у 2000 р. 47% дев’ятикласників обрали диктант, а 25% випускників 11-го класу — виявили бажання писати твір українською мовою.

В АРК функціонують дві українські бібліотеки, причому на громадських засадах; книжковий ринок автономії на 99,9% заповнений російськими виданнями. В репертуарі Українського музичного театру українською мовою йдуть лише два спектаклі.

Другий комплекс проблем пов’язаний із розвитком внутрішньої політичної ситуації в АРК. Відсутність злагодженої роботи між органами державної влади АРК, погіршення життя кримчан буде провокувати зростання серед них сепаратистських і лівих настроїв, критичне зниження рівня довіри населення АРК до центральних органів державної влади, вищих посадових осіб України. Отже, центральні органи державної влади повинні приділяти особливу увагу розвитку політичних процесів в АРК.

Тривале політичне протистояння у Верховній Раді АРК (практично починаючи з 1999 р.) призвело до блокування її діяльності. Такий гострий політичний конфлікт зумовлений наступними причинами. По-перше, в умовах майже повної відсутності політичної структуризації, впливових політичних партій, їх представництва в ВР АРК, організована депутатами більшість є нестійким ситуативним угрупованням. По-друге, законодавчо не деталізовані відносини між Верховною Радою та урядом АРК. По-третє, конфлікт провокується особистими амбіціями лідерів — Л.Грача та С.Куніцина, які до того ж представляють ідеологічно протилежні політичні сили. По-четверте, обидва лідери користуються підтримкою з боку окремих посадових осіб у центральних органах державної влади, зокрема, в оточенні глави держави.

Примітно, що основною причиною політичного протистояння між Л.Грачем і С.Куніциним, за даними соціологічного дослідження, проведеного УЦЕПД в АРК в березні 2001 р., близько третини респондентів у Криму (31%) вважають особисті інтереси і амбіції цих лідерів; майже стільки ж опитаних (29,9%) — їх різні погляди на розвиток політичної ситуації.

Тривале політичне протистояння призводить до того, що злагоджена співпраця представницького органу автономії і Ради міністрів АРК щодо розв’язання соціально-економічних проблем кримчан є низькорезультативною. І це при тому, що загальне зниження рівня життя хвилює 66,7% жителів автономії, проблеми працевлаштування й безробіття — 44,6%, стан економіки в цілому — 39,3%, несвоєчасність виплати зарплат, пенсій, соціальних виплат — 37,1%.

Вже сьогодні рейтинг центральних органів державної влади та вищих посадових осіб України серед кримчан є значно нижчим, ніж загалом в Україні. Повна підтримка діяльності уряду України в Криму є майже втричі меншою, ніж серед населення України в цілому — відповідно 3,4% і 9,7%; Верховної Ради України — 3,2% і 4,5% відповідно (табл. «Підтримка діяльності органів державної влади та окремих посадових осіб»).

Рівень підтримки діяльності окремих вищих посадових осіб держави в Криму і в Україні загалом має ще більш помітні відмінності. Діяльність голови Верховної Ради України І.Плюща в Криму повністю підтримують майже в чотири рази менше респондентів, ніж загалом в Україні (відповідно 1,7% і 6,2%); прем’єр-міністра України В.Ющенка — у п’ять разів менше (5% і 26,7%). Це може, зокрема, пояснюватися невирішеністю гострих соціально-економічних проблем автономії, а також тим, що в опозиції до нього знаходиться найбільш популярна партія на півострові — КПУ.

Примітно, що ставлення населення до Президента України є практично однаковим: у Криму його діяльність повністю підтримують 9,7% громадян, в Україні в цілому — 11,4%.

Спектр політичних уподобань жителів Криму, порівняно з настроями населення України, помітно зміщений вліво, зокрема за комуністів в автономії готові проголосувати на 11% більше, ніж загалом в Україні, а фракція КПУ, за попередніми прогнозами, буде однією з найбільш впливових фракцій у майбутній Верховній Раді АРК (приблизно чверть мандатів).

Третій комплекс проблем пов’язаний із облаштуванням депортованих народів, складною міжконфесійною та міжнаціональною ситуацією на півострові. Сьогодні 60% кримських татар є безробітними; 73% місць компактного проживання репатріантів не забезпечені водою, 25% — електроенергією; рівень їх газифікації не перевищує 3%. В АРК лише дев’ять шкіл з кримськотатарською мовою навчання; видаються дві газети кримськотатарською мовою. На державній ТРК «Крим» працює кримськотатарська редакція, мовлення якої становить 7% від загального обсягу мовлення компанії.

Високий рівень конфліктного потенціалу накопичено в зв’язку з незадоволенням ряду політико-правових вимог кримських татар щодо: визнання офіційного статусу кримських татар як корінного народу України; визнання меджлісу як представницького органу кримськотатарського народу; встановлення квоти представництва кримських татар у Верховній Раді АРК, визнання кримськотатарської мови як офіційної мови автономії тощо. При цьому, визнання кримськотатарського народу як корінного може викликати в перспективі негативні наслідки.

По-перше, вони пов’язані з можливою реалізацією права на самовизначення, створення національної автономії кримських татар, що (в свою чергу) може призвести до вимог забезпечення права власності кримськотатарського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси тощо. До того ж, за оцінками демографів, в районах, де частка кримських татар складає 20—25% населення, їх чисельність протягом наступних 10 років може збільшитися до 40%. В подальшому зазначені райони можуть стати основою формування національної державності кримських татар.

По-друге, це може створити прецедент для інших народів і національних меншин, що може призвести до подальшої автономізації України, поставити під сумнів її існування як цілісної держави.

По-третє, визнання кримськотатарського народу як корінного може спричинити зростання політичної напруги в АРК, оскільки таке рішення навряд чи знайде підтримку населення АРК: загалом лише 14,2% респондентів вважають за потрібне надати кримськотатарському народу статус корінного народу України; майже три чверті кримчан (73,4%) переконані, що цього робити не потрібно.

Про наявність міжнаціональних протиріч свідчить і той факт, що жителі Криму різних національностей не розуміють важливості забезпечення прав своїх співгромадян, які належать до інших етносів (наприклад, майже половина населення АРК (47,2%) переконані, що права кримських татар забезпечені достатньою мірою).

У разі вирішення проблем кримських татар, насамперед соціально-економічних, налагодження співробітництва між ними і владою, поступового підвищення рівня їх життя, ситуація в автономії стабілізується. З іншого боку, невирішеність політико-правових і соціально-економічних проблем кримських татар може спровокувати їх до радикальних дій, політизації кримськотатарського руху — ознаки такого розвитку подій уже помітні.

Четвертий комплекс проблем визначається зовнішніми факторами впливу за трьома основними напрямами: російським, турецьким та ісламським. Дія кожного з них має комплексний характер і включає фінансову, політичну, культурну, інформаційну, а в окремих випадках — і воєнну, складові. Вплив російського чинника на політичну ситуацію в АРК зменшується; турецького та ісламського — зростає.

При цьому результати соціологічного дослідження УЦЕПД (діагр. «Погляди населення стосовно майбутнього статусу АРК») свідчать про значний потенціал проросійських настроїв в АРК, який поки що має латентну форму і не проявляється в активних діях. Майже половина (47,3%) кримчан прагне входження Криму до складу Росії (в Україні так вважають лише 4,1% респондентів). В Україні переважають думки, що Крим має бути звичайною областю в складі України (37,7% респондентів в Україні, 10% — в Криму), і що Крим повинен бути автономною республікою за територіальною ознакою (38,8% — в Україні, 25,9% — в Криму). Невисокою є підтримка статусу Криму як кримськотатарської автономії або незалежної держави (3% і 8,2%, відповідно).

Кожен із трьох факторів зовнішнього впливу має як позитивні, так і негативні ознаки впливу. З одного боку, їх дія може бути спрямована на розвиток економіки АРК, туристичного бізнесу, створення нових робочих місць, поглиблення культурних зв’язків, залучення фінансової допомоги, в т.ч. для облаштування депортованих. З іншого боку, за певних умов, вплив зовнішніх факторів може бути використаний для ескалації політичної напруги на півострові, активізації діяльності радикальних сепаратистських організацій, у т.ч. проросійської або ісламської орієнтації.

Загалом, політична ситуація в АРК зберігає значний конфліктний потенціал. Дія чинників впливу (як внутрішніх, так і зовнішніх) має комплексний характер та охоплює практично всі сфери суспільно-політичного й соціально-економічного життя автономії. Отже, перед органами державної влади, суб’єктами політичних процесів стоять завдання нейтралізації негативних тенденцій, вироблення основ державної політики стосовно Криму на середньо- та довгострокову перспективу.

Нижче викладено пропозиції УЦЕПД щодо принципів такої політики та заходів з її реалізації.

Центр і автономія: кроки назустріч

На центральному рівні необхідно чітко визначити засади державної політики стосовно розвитку АРК, а також створити дієві механізми запобігання та вирішення політичних конфліктів у Криму. Для цього експерти УЦЕПД пропонують вжити наступних заходів.

Кабінету міністрів України до кінця 2001р. розробити засади державної політики стосовно вирішення політичних і соціально-економічних проблем АРК на середньо- та довгострокову перспективу, спланувати конкретні заходи з визначенням джерел їх фінансування, в т.ч. з державного бюджету України. Визначити базові показники політичного та соціально-економічного розвитку АРК, контролювати їх досягнення на кожному з етапів.

Посилити інформаційно-аналітичну складову розробки державної політики щодо Криму. Зокрема, створити єдину інформаційну аналітичну систему органів державної влади зі включенням до неї баз даних органів державної влади автономії.

Верховній Раді України, Конституційному суду України продовжити роботу з повернення АРК до правового поля України — шляхом приведення окремих положень Конституції АРК, інших нормативно-правових актів автономії у відповідність до Конституції та чинного законодавства України. Здійснювати цю роботу поетапно, в режимі діалогу й політичного компромісу з органами державної влади та громадськістю автономії. Зміна статусу АРК на сучасному етапі є недоцільною — спроби розширити (обмежити) повноваження автономії призведуть до загострення відносин між Києвом і Сімферополем.

Президентові України доцільно підписати ухвалений парламентом Бюджетний кодекс України, який передбачає зарахування ПДВ до бюджету Криму.

Посилити кадрові важелі впливу Кабінету міністрів України на ситуацію в АРК: призначати керівників органів виконавчої влади АРК за погодженням з відповідними центральними органами виконавчої влади України.

З метою впровадження дієвих механізмів попередження й нейтралізації політичних конфліктів в АРК, у складі адміністрації Президента України створити управління по забезпеченню діяльності Постійного представництва Президента України в АРК, в якому зосередити функції аналізу, прогнозування та внесення пропозицій щодо комплексного розв’язання політичних проблем АРК. Організувати періодичні стажування в Криму працівників управління; відповідно, в Києві — стажування співробітників Постійного представництва Президента України в АРК.

Налагодити роботу Постійного представництва як сполучної управлінської ланки між Києвом і Сімферополем, переорієнтувати його з виконання переважно контрольних функцій на функції координації. Підвищити авторитет постійного представника Президента України в АРК — призначати на цю посаду політиків загальноукраїнського масштабу, які користуються повагою і довірою з боку основних політичних сил автономії.

Вжити заходів з формування в АРК управлінської еліти із загальноукраїнським світоглядом. Для цього, зокрема: розширити набір державних службовців з АРК до Академії державного управління при Президентові України; направляти державних службовців АРК на певний термін на роботу до центральних органів виконавчої влади з наступним поверненням на керівні посади до Криму або до інших регіонів; призначати на їх місця державних службовців із Києва та областей України.

Як нам облаштувати автономію

Необхідно продовжити роботу, спрямовану на нейтралізацію негативного впливу внутрішніх і зовнішніх чинників на ситуацію в АРК. З цією метою експерти УЦЕПД пропонують вжити наступних заходів.

Верховній Раді України ухвалити Закон України «Про Раду міністрів АРК», яким визначити статус і повноваження виконавчої влади автономії, деталізувати процедуру взаємодії Ради міністрів АРК з Верховною Радою АРК, з центральними органами виконавчої влади, з місцевими державними адміністраціями. На підставі положень Конституції України більш чітко й детально визначити процедуру звільнення з посади голови Ради міністрів АРК (процедуру погодження з Президентом України).

Впровадити механізми цивільного контролю за діяльністю правоохоронних органів на регіональному рівні, в т.ч. шляхом проведення регулярних слухань про результати їх діяльності на засіданнях Верховної Ради АРК, широкого висвітлення їх роботи в місцевих ЗМІ. Зорієнтувати правоохоронні органи виключно на професійне виконання визначених законом функцій, обмежити їх втручання в політичні конфлікти в АРК. Проводити періодичну ротацію співробітників правоохоронних органів, прокуратури до інших регіонів України.

З метою забезпечення інформаційної підтримки органів державної влади, при Раді міністрів АРК створити Центр інформаційного забезпечення соціально-економічного та культурного розвитку автономії, забезпечити поширення в ЗМІ інформації стосовно Криму, його культурних, туристичних, лікувальних можливостей, в т.ч. з використанням новітніх інформаційних технологій, мережі Інтернет. Зменшити податковий тиск на друковані ЗМІ України, що сприятиме започаткуванню видання в Криму їх регіональних випусків.

Державному комітету України у справах релігій, Комітету у справах релігій АРК сприяти посиленню соціальної складової в діяльності конфесій на території автономії, запобігати втягуванню їх у політичні конфлікти. Спланувати й провести «круглий стіл» за назвою: «Шляхи досягнення міжконфесійної злагоди в Криму» із залученням представників усіх конфесій, органів державної влади, експертів і науковців.

Поступово підвищувати рівень присутності української культури та української мови в суспільному середовищі та інформаційному просторі АРК. Не провокувати при цьому штучно створених конфліктів, наприклад, шляхом впровадження нових правил українського правопису, встановлення обмежень на використання російської мови тощо. Кількість українських шкіл (класів) збільшувати не за рахунок закриття російських, а шляхом будівництва в автономії нових закладів освіти.

Міністерству освіти і науки України укомплектувати кримські школи кваліфікованими викладачами української мови та літератури, покращити матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів, у т.ч. з українською мовою навчання. Розробити програму підвищення кваліфікації викладачів української мови та літератури, які працюють в автономії. Оголосити конкурс на звання «Кращий вчитель української мови в АРК» з відповідним моральним і матеріальним заохоченням.

Розглянути можливість створення в АРК філіалів провідних університетів України. В рамках державного замовлення збільшити для кримської молоді спеціальні квоти набору до університетів України.

Міністерству культури й мистецтв України сприяти активізації гастрольної діяльності в АРК провідних творчих колективів, театрів України, популярних молодіжних груп, організації виставок, експозицій центральних музеїв України. Проводити Дні культури областей України в АРК, щорічний загальнонаціональний музичний конкурс «Зірки України — Криму».

Для активізації міжнародної діяльності на території АРК, Міністерству закордонних справ України ініціювати створення постійно діючого міждержавного українсько-російсько-турецького форуму «Крим — зона стабільності та співробітництва». В його діяльності могли б брати участь представники органів державної влади, політичної, бізнесової та культурної еліти трьох країн.

Міністерству закордонних справ, Міністерству економіки України забезпечити координацію зовнішньоекономічного співробітництва АРК, насамперед з регіонами Росії — в рамках реалізації Програми прикордонного і міжрегіонального співробітництва України та РФ до 2007р.; з іншими країнами — в рамках міждержавних угод.

Міністерству закордонних справ України довести до російської сторони позицію України стосовно небажаності направлення підрозділів ЧФ РФ до «гарячих» точок внутрішніх російських конфліктів (зокрема, до Чечні), оскільки це провокує політизацію ісламу в Україні, зокрема в АРК.

Міністерству оборони України при проведенні військових навчань уникати використання конфліктних сценаріїв за участю іноземних підрозділів, оскільки це може ускладнити відносини України з РФ або НАТО; попередньо узгоджувати зі стратегічними партнерами України основні цілі й завдання військових навчань. Ухвалити рішення про заборону проведення військових навчань на території АРК в період курортного сезону.

Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України посилити контроль за діяльністю радикальних організацій на території Криму, проникненням представників екстремістських ісламських течій на територію України, в т.ч. АРК.

Раді міністрів АРК розробити комплекс заходів з рекламно-інформаційної підтримки проведення курортного сезону. З цією метою налагодити співробітництво з провідними ЗМІ України, Росії та інших держав, підготувати ряд рекламних та інформаційних передач для телебачення, публікувати статті про курортний потенціал АРК. Міністерству закордонних справ України залучити до цієї роботи радників з питань культури дипломатичних представництв України. Для розповсюдження інформації про можливості Криму ширше використовувати web-сайти посольств України.

Раді міністрів АРК сприяти діяльності спільних підприємств, у т.ч з Росією, для створення замкнутих циклів з організації туризму й відпочинку в АРК (інформаційно-рекламна підтримка — продаж путівок в Росії — проїзд до АРК — відпочинок у Криму — повернення до РФ). Ширше залучати до участі в приватизації об’єктів в Криму іноземні підприємства. Максимально зняти бар’єри (шляхові, екологічні збори, інші обмеження) для туристів, які направляються на відпочинок до АРК.

Кримські татари і влада: основні принципи діалогу

На думку експертів УЦЕПД, для розв’язання проблем кримськотатарського народу необхідно активно сприяти налагодженню постійного діалогу між владними структурами, з одного боку, та громадськими організаціями кримських татар — з іншого.

Проводити такий діалог на всіх рівнях: на найвищому рівні — за участю Президента України, Верховної Ради та уряду України; на рівні регіону — за участю керівництва Верховної Ради та Ради міністрів АРК; на місцевому рівні — за участю місцевих рад, державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

До діалогу з органами державної влади (на всіх рівнях) запросити уповноважених представників не лише меджлісу, а й інших громадських організацій і політичних партій, які представляють інтереси кримських татар і висловлюють готовність до конструктивної співпраці. Важливою передумовою такого діалогу має бути відмова цих громадських організацій і політичних партій від підтримки радикальних дій кримських татар.

Діалог проводити із залученням авторитетних представників політичної, бізнесової й наукової еліти — це дасть змогу вдосконалити правила діалогу, виробити ефективні технології пошуку й закріплення компромісних рішень у відповідних законах України, актах Президента України, нормативно-правових актах Верховної Ради АРК, рішеннях органів виконавчої влади України і автономії.

Більш чітко визначити статус Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України.

По-перше, Рада представників не може бути органом державної влади (з контрольними або іншими владними функціями); вона може мати статус лише дорадчого органу при главі держави — для проведення діалогу, пошуку політичних компромісів, прийняття варіантів рішень на загальнодержавному рівні.

По-друге, Рада представників має нести відповідальність (політичну, моральну) за протиправні дії кримських татар, якщо такі мають місце в автономії. Органи державної влади необхідно зорієнтувати на коректну, але рішучу протидію будь-яким незаконним формам протесту, а тим більше — насильницьким діям з боку кримських татар, громадян інших національностей; при цьому широко інформувати населення АРК, у т.ч. кримських татар та їх уповноважених представників, про дії влади та їх наслідки.

Вихідними (базовими) засадами проведення політичного діалогу на найвищому рівні могли б бути наступні принципові положення (18 травня 2001 р., в чергову річницю депортації кримських татар, Президент України міг би зробити відповідну заяву з цього приводу).

Ё Україна засуджує злочини сталінського режиму 1944 р., але при цьому не несе політичної й формально-правової відповідальності за них.

Ё Задоволення вимоги кримських татар стосовно створення в Криму національної автономії в нинішніх умовах і на середньострокову перспективу неможливе; такий крок спровокував би рішучу протидію з боку переважної більшості кримчан, дестабілізував би політичну ситуацію на півострові й загалом в Україні, ускладнив би відносини між Україною та РФ.

Ё Органи державної влади України всебічно сприятимуть вирішенню політико-правових, соціально-економічних і гуманітарних проблем кримських татар, створенню належних умов для розвитку кримськотатарської культури та кримськотатарської мови на півострові.

Ё Проблема повернення в Україну депортованих народів має міжнародний вимір, вона зачіпає інтереси багатьох держав. Виходячи з цього, Україна розраховує на більш активну участь країн колишнього СРСР, європейських організацій у практичному вирішенні проблем облаштування кримських татар на їх історичній батьківщині.

Ё Складні проблемні питання (а тим більше — гострі конфліктні ситуації) в автономії не можуть вирішуватися шляхом ультиматумів або іншого тиску на владні структури з боку кримських татар; вони будуть вирішуватися державними органами виключно шляхом діалогу, пошуку взаємоприйнятних рішень, з урахуванням інтересів усіх сторін, на основі чинного законодавства і виходячи з наявних ресурсних можливостей держави.

Ё Діяльність владних структур по вирішенню нагальних проблем повернення депортованих кримських татар в Україну та їх облаштування на батьківщині, насамперед — виділення та цільове використання бюджетних коштів, буде максимально прозорою для громадськості.

Ё Пошук компромісних рішень можливий лише за умови толерантного ставлення до проблем громадян України інших національностей.

Виходячи з викладених вище принципів, експерти УЦЕПД пропонують наступні практичні кроки.

Задоволення політико-правових вимог кримських татар

Встановлення квот на представництво в органах державної влади (як представницьких, так і в виконавчих) за національною ознакою суперечить чинному законодавству України. Водночас, збільшенню представництва кримськотатарського народу в державних структурах сприятиме впровадження наступних заходів.

Верховній Раді України ухвалити новий Закон України «Про вибори депутатів до Верховної Ради АРК», яким передбачити вибори до представницького органу автономії на пропорційній основі.

Раді міністрів АРК, районним державним адміністраціям автономії забезпечити прозорість процедур прийому на роботу, проведення конкурсів на заміщення вакантних посад в органах виконавчої влади; це унеможливить створення штучних перешкод за етнічною, релігійною та іншими ознаками. Відповідно, Рада представників кримськотатарського народу при Президентові України могла б роз’яснювати кримським татарам їх права й можливості, контролювати (на громадських засадах) дотримання встановлених процедур працевлаштування в державних структурах автономії.

В районних державних адміністраціях в АРК ввести посади заступників голів районних державних адміністрацій, які б безпосередньо відповідали за вирішення проблем депортованих народів на території району.

Головному управлінню державної служби України направляти перспективну молодь з числа кримських татар (у рамках визначених квот) на навчання до Академії державного управління при Президентові України. Призначити на відповідальні посади в центральні органи виконавчої влади найбільш підготовлених фахівців з числа кримських татар; після отримання досвіду роботи в Києві їх можна було б призначити на керівні посади в органи державної влади АРК.

Державному департаменту у справах національностей і міграції здійснити комплексне вивчення та прогноз процесів міграції кримських татар до України. Виходячи з інтересів усіх сторін та враховуючи досвід розвинутих країн Європи і США, запропонувати механізми контролю за цими процесами. Провести консультації з уповноваженими представниками кримськотатарського народу щодо можливості регулювання, в певних межах, міграційних процесів (наприклад, залежно від спеціальності іммігрантів, термінів створення в автономії відповідних робочих місць, виділення земельних ділянок, наявності коштів на будівництво житла тощо).

Міністерству закордонних справ України розпочати (активізувати) переговори про впровадження спрощеної процедури звільнення депортованих та їхніх нащадків від статусу громадянина Росії, Таджикистану, Туркменістану.

Загалом, вирішення проблем облаштування кримських татар необхідно перевести із політичної площини в площину вирішення їх соціально-економічних проблем, задоволення культурних потреб, сприяння функціонуванню кримськотатарської мови.

Вирішення соціально-економічних проблем кримських татар

Кабінету міністрів України забезпечити виконання запланованих заходів щодо облаштування депортованих народів, в т.ч. щорічне фінансування (включаючи кошти на будівництво водопроводів, житла, електрифікацію), контроль за виконанням заходів; забезпечити прозорість механізму розподілу бюджетних коштів, передбачити персональну відповідальність за їх цільове використання.

Міністерству закордонних справ України сприяти залученню міжнародної фінансової допомоги для будівництва житла, закладів освіти, охорони здоров’я, розвитку інфраструктури в місцях компактного проживання депортованих.

Кабінету міністрів України розглянути можливість створення неприбуткової установи (фонду), яка під управлінням керівного органу (в складі представників державних органів, кримських татар, органів місцевого самоврядування, іноземних спонсорів) могла б забезпечити консолідацію та ефективне використання коштів, що спрямовуються на потреби облаштування кримських татар.

Міністерству агропромислового комплексу, Міністерству фінансів України, разом з іншими органами державної влади проаналізувати можливість надання компенсації кримським татарам, які виключені з процесу розпаювання землі КСП. Як варіант така компенсація могла б бути надана у вигляді державних цінних паперів. Наголосити на неможливості примусового державного перерозподілу вже розпайованих земельних ділянок і, водночас, на підтримці процесів перепаювання землі, що відбуваються на добровільній основі, за згодою місцевих жителів.

Міністерству праці і соціальної політики України підготувати широку програму, яка б допомогла кримським татарам здобути інший фах, а також програму організації громадських робіт в автономії; це сприятиме зменшенню безробіття серед депортованих.

Задоволення культурних, інформаційних та інших потреб кримських татар

Республіканському комітету інформації АРК забезпечити збільшення обсягів мовлення кримськотатарською редакцією державної ТРК «Крим». Забезпечити всебічне висвітлення реалізації заходів з облаштування і соціально-культурного розвитку депортованих народів у ЗМІ Криму. Провести переговори з кримськими телерадіокомпаніями щодо надання ефірного часу для національних редакцій за умови його оплати. Раді міністрів АРК у бюджеті автономії на наступні роки передбачати кошти на підтримку ЗМІ депортованих народів. Більш активно залучати до роботи в координаційних органах республіканських інформаційних служб кримськотатарських журналістів і політологів.

Районним державним адміністраціям автономії організувати стаціонарні пункти проведення передплати та поширення друкованої продукції в місцях компактного проживання депортованих громадян.

Міністерству освіти і науки України забезпечити державне фінансування видання навчальної й учбово-методичної літератури мовами народів Криму, в т.ч. кримських татар.

На думку експертів УЦЕПД, реалізація комплексу запропонованих заходів сприятиме стабілізації політичної ситуації в Криму, гармонізації відносин між Центром і автономією.

Повністю аналітична доповідь УЦЕПД «Крим на політичній карті Україні» опублікована в журналі «Національна безпека і оборона» № 4, 2001.