Конкурс у ДБР: через тернії до зірок

Минулого тижня вдруге закінчився термін подачі документів на 219 посад у центральному апараті Державного бюро розслідувань. Нагадаємо, що конкурс продовжили до 3 травня у зв'язку з малою кількістю поданих пакетів документів від кандидатів, які претендують на вакантні посади слідчих чи адміністративного персоналу. Перед продовженням конкурсного прийому директор ДБР Роман Труба зазначив, що на 11 квітня було отримано документи орієнтовно від 700 кандидатів. Як тоді уточнив очільник Бюро, формальний конкурс нікому не потрібен, а отже - потрібно продовжити термін подачі.

Тим часом разом із продовженням календарного терміну було послаблено кваліфікаційні вимоги для кандидатів на посади слідчих та адміністративного персоналу, що дозволило розширити спектр потенційних кандидатів для заповнення вакантних посад у центральному апараті. Зокрема, значно знизили вимогу щодо мінімального досвіду роботи (з 5 до 3 років) для слідчих ДБР, які наразі працюють в органах прокуратури, Нацполіції, СБУ, податковій поліції чи НАБУ (категорія "а" і "б"). Для інших правників (категорія "в") обов'язковий стаж залишився незмінним.

Про цю проблему неодноразово попередньо говорили представники експертного середовища, міжнародні партнери з Консультаційної місії Європейського Союзу, а також заступники директора Бюро. Завдяки такому підходу - продовженню терміну разом із послабленням кваліфікаційних вимог - кількість кандидатів зросла майже втричі: з 700 до приблизно 1850 осіб (близько 70% із них - слідчі). Варто уточнити, що такі кандидати часто претендують одразу на кілька посад, а тому кількість поданих пакетів після отримання всіх поштових відправлень може сягнути позначки 5 000 кандидатських досьє.

Крім конкурсу до центрального апарату, місяць тому було оголошено конкурс на заповнення 455 посад у 7 територіальних управлінь у Києві, Львові, Миколаєві, Мелітополі, Полтаві, Хмельницькому та Краматорську. В кожному з них по 65 посад. Нагадаємо, що для цього відбору навіть створили окрему конкурсну комісію у складі Романа Мартем'янова (Генпрокуратура), Андрія Олійника (СБУ), Олега Шрама (ДБР), Тетяни Якимчук (Мін'юст) і представника громадськості - адвоката Петра Варишка.

Однак паралельне проведення двох відборів не тільки не прискорило набір кадрів у ДБР, а й створило певні проблеми для швидкого запуску Бюро.

Перш за все, кандидати розпорошували увагу відразу на кілька напрямів, подаючи 8, 10, а то й 12 пакетів документів. Таким чином, оригінали медичних довідок надсилалися в конкурсну комісію з наповнення кадрами центрального апарату, а в іншу комісію - копії. Чи навпаки, це не важливо. Що часто унеможливлювало паралельну участь у двох конкурсах, адже правила проведення відбору чітко вимагають подавати оригінали таких документів.

Другим наслідком стало те, що робоча група з працівниць Академії прокуратури (саме там територіально опрацьовують документи) ледь не ночувала на роботі, трудячись відразу на "два фронти" - приймаючи документи як для центрального апарату, так і територіальних управлінь. Такого хаосу треба всіляко уникати, розвівши в часі прийоми документів до відповідних окремих підрозділів ДБР.

Третім наслідком стала плутанина серед кандидатів, які не могли визначитися, куди саме подавати документи. І подавали відразу на всі напрями. Згодом у них виникають запитання, чому кваліфікаційні вимоги до центрального апарату вищі, ніж до територіального управління в Києві, якщо обидва підрозділи розміщуються в столиці України і категорії розслідуваних злочинів будуть схожими. Окрім того, через скасування вимоги про досвід роботи для категорії "в" до територіальних управлінь (кандидати, які впродовж останнього року не працюють на посаді слідчого в державних органах), кандидати з органів правопорядку чітко демонструють своє невдоволення такою практикою, і мають на те всі підстави.

Сумнівно, що кандидати без досвіду роботи стануть корисними для новоствореного органу правопорядку. Можливо, на такий крок годилося б піти згодом, але не в момент запуску Бюро, коли розслідувань буде безліч і треба вчитися в процесі розслідування кримінальних проваджень. Тим часом директор Бюро Роман Труба відзначив, що такий крок продиктований бажанням залучити до конкурсу талановиту молодь, випускників вищих навчальних закладів і дати їм можливість будувати новий правоохоронний орган.

Аналізуючи ситуацію з конкурсним відбором, варто згадати і роботу зовнішньої комісії, яка спочатку півтора року не могла визначитися з переможцем конкурсу на очільника ДБР, а тепер - добирає директорів територіальних управлінь, керівників підрозділів центрального апарату і працівників підрозділів внутрішнього контролю Бюро. Загалом, ця комісія з політиків і чиновників "заповнюватиме" 27 посад, кваліфікаційні вимоги та критерії щодо яких затверджені наказом очільника ДБР наприкінці лютого 2018 р.

Попередній експрес-аналіз кандидатів на топ-посади в ДБР показав, що політично вмотивована комісія може спробувати протягнути не зовсім доброчесних кандидатів. Наприклад, свої документи подав екс-співробітник Генпрокуратури Олег Валендюк, що уник люстрації за 3 робочих дні і не пояснив нерухомість вартістю мільйони гривень у своєї матері-пенсіонерки. Також кандидує на посади і Сергій Карпушин, якого співробітниця-викривачка НАЗК Ганна Соломатіна називала "радником" екс-очільниці НАЗК Наталії Корчак. Варто згадати і суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Євгенія Аблова, який свого часу не задекларував триповерховий котедж матері, фігурував у журналістських розслідуваннях і має негативну репутацію згідно з висновками у профілі проекту "Чесно: фільтруй суд".

Окрім цих кандидатів, не можна не відзначити близького до Віталія Яреми Володимира Орлова, співробітника прокуратури Ростислава Крикливого, чий батько близький до екс-регіонала Сергія Ківалова і чия родина загалом володіє фантастичною кількістю нерухомості. Останнім, про кого слід згадати, є Юрій Коробко, який не тільки засвітився на посаді очільника відділу процесуального керівництва прокуратури Одеської області, а й володіє непересічним, навіть для українського прокурора, майном - земельною ділянкою 25 соток з будинком на 800 кв.м. ринковою вартістю близько 500 тисяч доларів США, позашляховиками Lexus LX570, Lexus GX460, Renault Duster, кількома мільйонами гривень готівки. За повідомленням організації "Автомайдан", Коробко не задекларував мережу ломбардів "Квета", що офіційно належать батькам його дружини, а фактично генерують дохід саме для родини прокурора, а також причетний до "нахаббуду" на узбережжі Чорного моря в Одесі.

Загалом, у конкурсі на заповнення вакантних посад у керівництві територіальними підрозділами, підрозділами центрального апарату та працівниками підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань беруть участь близько 750 кандидатів. Проте, в умовах повного контролю за членами зовнішньої комісії з боку політичних сил, важко сподіватися, що з-поміж цих кількох сотень осіб оберуть найбільш незаангажованих, доброчесних та орієнтованих на результат професіоналів.

Зрештою, три паралельні процедури добору кадрів у ДБР демонструють лише один чіткий і досить показовий тренд: більшість заплямованих кандидатів подаються на топ-посади, які проходитимуть три етапи конкурсу (тестування, поліграф і співбесіди) саме через зовнішню комісію. Це означає, що політично афілійовані члени відповідної комісії намагатимуться вкотре досягти балансу в залаштунковому розподілі посад між репрезентантами "партійних" інтересів.

Найгірше те, що, навіть коли дві внутрішні комісії наберуть адекватних співробітників, керувати останніми будуть ті, кого обере зовнішня. Як наслідок, одна з політичних груп зможе безпосередньо впливати на перебіг кримінальних проваджень, які належатимуть до підслідності Бюро. Існує лише один вихід із ситуації - оперативно ухвалити відповідні зміни до профільного Закону "Про Державне бюро розслідувань", який відбере у зовнішньої комісії право обирати керівництво Бюро середньої ланки.

На щастя, такий законопроект чекає ухвалення парламенту, проте в законодавців до нього не доходять руки…