Кнесет: крок уперед і два назад

Тель-Авів відомий своєю рішучістю й непоступливістю. І це в Києві добре відчувають, коли, наприклад, порушують питання про визнання Голодомору геноцидом українського народу.

Останнє десятиліття ізраїльтяни неодноразово повторювали: "Ізраїль не може визнати Голодомор актом етнічного геноциду", "Голодомор мав не національний, а класовий характер", він "був спрямований не тільки проти українців". Тому повідомлення почесного консула Ізраїлю в Західному регіоні України Олега Вишнякова про те, що президія ізраїльського парламенту затвердила розгляд резолюції про визнання Голодомору актом геноциду українського народу, викликало і подив, і сумнів.

Сумнівалися не дарма. Насправді все виявилося не так, як могло здатися після прочитання гучної новини: зміна позиції Тель-Авіва поки що не передбачається.

Віце-спікер Кнесету, депутат від партії "Лікуд" Нава Бокер справді запропонувала цю резолюцію на розгляд парламенту, після чого той вніс питання до порядку денного. Його мали розглянути минулої середи. Однак Н.Бокер відкликала резолюцію на доопрацювання. За словами посла України в Ізраїлі Геннадія Надоленка, який прокоментував ситуацію для DT.UA, "це велика перемога, що питання про визнання Голодомору геноцидом внесли на розгляд ізраїльського парламенту. Однак важко припустити, коли це питання тепер знову з'явиться на порядку денному сесії Кнесету".

Настрій українського дипломата зрозуміти можна. Після кількох років перерви, пов'язаної з політикою Віктора Януковича, українська дипломатія знову почала системно працювати у світі над визнанням Голодомору геноцидом українського народу. Але, може, воно й на краще, що, з ініціативи самого ізраїльського парламентарія, питання про Голодомор перенесене на невизначений час. Адже Київ, таким чином, уник забарвленої емоціями нової проблеми в україно-ізраїльських відносинах. Є всі підстави вважати, що голосування у Кнесеті стосовно визнання Голодомору геноцидом було б негативним. До того ж неважко уявити, як потирали б долоні Дмитро Кисельов та його російські колеги-пропагандисти, з цинічним смішком смакуючи на російському телебаченні новину про провал голосування щодо Голодомору.

Річ у тому, що ініційоване членом Кнесету питання проходить кілька етапів, перш ніж за нього голосуватимуть у залі ізраїльського парламенту. Відповідно до процедур Кнесету, спочатку депутати мають вирішити, чи вони й надалі займатимуться питанням, яке ініціює парламентарій. Якщо ініціатива отримує схвалення, вона передається на розгляд одного з комітетів. Якщо й він дає добро, тоді питання знову повертається у пленарний зал, аби депутати остаточно прийняли стосовно нього рішення.

Однак малоймовірно, що більшість депутатів схвалили б резолюцію щодо Голодомору. Причина такого ставлення ізраїльтян до української трагедії криється не тільки у прагненні Тель-Авіва зайвий раз не погіршувати відносин із Москвою.

"Ізраїльтяни - єдиний народ, котрий як ніхто розуміє трагедію українців, той навмисний геноцид, що був ініційований сталінським режимом", - написав на своїй сторінці у Facebook почесний консул Ізраїлю. Але правда також полягає і в тому, що ізраїльтяни дуже ревниво ставляться до порівняння Голодомору з Голокостом. При цьому багато ізраїльтян дивляться на минуле України очима авторів або радянських підручників історії, або - російських.

У Києві добре пам'ятають недавні скандальні висловлювання президента Ізраїлю Реувена Рівліна на адресу бійців ОУН, вимовлені ним із трибуни Верховної Ради, де він виступав з нагоди 75-х роковин трагедії в Бабиному Яру. Тоді голова ізраїльської держави заявив, що під час Другої світової війни на території України було вбито близько 1,5 млн євреїв, і , мовляв, часто цьому сприяли українці: "Серед них особливо вирізнялися бійці ОУН, які знущалися з євреїв, убивали їх і в багатьох випадках видавали німцям".

На жаль, цю точку зору поділяють багато ізраїльтян. Інакше Інститут катастрофи давно б уже визнав митрополита Андрея Шептицького праведником народів світу. Зважаючи на такі настрої, що домінують серед ізраїльтян, важливо не квапитися і, лише вимірявши "температуру" й створивши в Тель-Авіві сприятливе тло, виносити питання про Голодомор на розгляд парламентаріїв. Тільки в такому разі можна сподіватися на позитивне голосування ізраїльських депутатів. А ось попередньої роботи з депутатами Кнесету, за інформацією DT.UA, саме проведено й не було: резолюцію про Голодомор вносила депутат без підготовки.

Утім, навіть рішення парламентаріїв відправити питання на розгляд у комітети не означає його швидкої появи в залі для нового голосування. Наприклад, проект резолюції про визнання геноциду вірменів в Османській імперії вже кілька років перебуває в комітеті з питань освіти, культури і спорту Кнесету. Основна причина - така сама, як і у випадку з Голодомором: в ізраїльському суспільстві багато хто боїться, що визнання геноциду вірменів може затьмарити трагедію Холокосту. І, звісно ж, свою роль відіграють побоювання всерйоз і надовго зіпсувати відносини з Туреччиною.

Після скандального виступу Реувена Рівліна в Києві стали уважніше працювати з ізраїльтянами. Наприклад, було досягнуто домовленості з Тель-Авівом - розпочати діалог стосовно болючих для двох народів сторінок історії. А для того, щоб ізраїльтяни відчули, наскільки емоційно важлива для українців тема Голодомору, тепер кожна офіційна делегація з Ізраїлю відвідує "Меморіал жертв Голодомору в Україні". До речі, Р.Рівлін був першим ізраїльським президентом, який побував біля "Свічки пам'яті". Її відвідування значиться й у графіку спікера Кнесету Юлія Едельштейна, що, як очікується, відвідає Україну 23-24 листопада.

Робота української дипломатії з цієї тематики нині активізувалася, оскільки наближаються 85-ті роковини Голодомору 1932-1933 рр. Але в Києві мають бути готовими до того, що знадобиться ще не один рік, аби змінити думку ізраїльтян і ставлення офіційного Тель-Авіва до Голодомору.