Кажи, що робиш, і роби, що кажеш

У червні індекс споживчих цін у річному обчисленні (щодо відповідного місяця 2016 р.) підскочив до 15,6% порівняно з 12,4% наприкінці 2016-го та 13,5% - місяцем раніше.

Можна з упевненістю припустити, що й у липні річна інфляція, швидше за все, не знизиться через дефляцію в липні минулого року. Поточне прискорення інфляції пояснюється зростанням цін на сирі продукти харчування. Так, зокрема, згідно з даними Держстату, тільки за червень ціни на фрукти підвищилися на 13,5%, на овочі - на 16,4%, а загалом продукти харчування стали дорожчими на 3,3%. Як наслідок, такий ціновий сплеск на ринку харчових продуктів істотно знизив імовірність того, що інфляція наприкінці року становитиме близько 8% (8+2/-2 п.п.), як було заявлено Національним банком в "Основних засадах грошово-кредитної політики на 2017 р. Та чи буде таке відхилення від проголошеної інфляційної цілі на кінець року обов'язково означати неефективність інфляційного таргетування (ІТ), яке проводить НБУ і яке в зв'язку з цим може бути поставлене під сумнів?

На жаль, багато наших експертів, навіть досить шанованих, інтерпретують успішність здійснення монетарної політики при режимі ІТ лише залежно від того, чи досягнуто інфляційної цілі на кінець року. Швидше, це пов'язано як із неправильним трактуванням особливостей ІТ, так і з браком уваги до результатів багаторічного досвіду його використання в інших країнах.

Звичайно, було б ідеально, якби будь-який центральний банк після проголошення переходу до режиму ІТ став контролювати інфляцію з точністю до заявлених цільових відсотків і на точно певні дати в майбутньому. Однак безліч факторів, які перебувають поза прямою сферою впливу центробанків, особливо в короткостроковому періоді, можуть призводити до істотних відхилень від заявлених ними кількісних цілей. Хоча досягнення цих цілей, безумовно, є базисом як для зміцнення довіри до центрального банку, з одного боку, так і для необхідності підвищення підзвітності - з іншого.

Що ж є одним із завдань ІТ ex ante та оцінкою його ефективності ex post? Якщо подивитися на міжнародний досвід країн, центральні банки яких вважаються успішними в проведенні монетарної політики при режимі ІТ, то можна побачити, що вони теж "не потрапляють" у свої цілі із завидною регулярністю. Наприклад, Чеський національний банк (ЧНБ), що вважається одним із найуспішніших "таргетерів" інфляції, утримував її рівень у проголошеному коридорі лише в окремі проміжки впродовж 20-річного періоду існування ІТ у цій країні. В останнє десятиліття інфляція коливалася в інтервалі від 0 до 8%, при тому, що ціль спочатку була 3, а потім 2% на рік. Проте монетарна політика ЧНБ вважається дуже успішною. Більш уважний погляд на інфляційні процеси в Чехії показує, що після цінових шоків пропозиції, навіть досить значних, інфляція впродовж досить короткого часу поверталася в заявлений коридор.

Чеська економіка (утім, як і українська) є маленькою й відкритою, тому, природно, постійно потерпає від цінових шоків пропозиції як на світових ринках, так і всередині країни. Однак такі цінові шоки не чинили стійкого ефекту на подальший розвиток інфляції, і сплеск цін припинявся відразу після закінчення дії інфляційного фактора. Це й було основним досягненням монетарної політики ІТ у Чехії. І це стало можливим багато в чому завдяки високому кредиту довіри до центрального банку країни, що підтверджують низькі інфляційні очікування чехів.

Можна стверджувати, що ІТ є успішним, якщо інфляційні очікування всіх суб'єктів економіки збігаються із середньостроковою інфляційною метою, проголошеною центральним банком. Однак виникає резонне запитання: яким чином центральні банки при ІТ, і зокрема ЧНБ, можуть "заякорити" інфляційні очікування, дуже часто відхиляючись від проголошених інфляційних цілей? Тому стає зрозуміло, що досягнення цілі є важливим, але не ключовим елементом в оцінці успішності ІТ. Публічна підзвітність центрального банку при режимі ІТ - це і забезпечує успіх його монетарної політики. І, вивчаючи досвід ЧНБ, ми можемо зрозуміти, чому. Чеський центробанк організував досконалу систему комунікації з чеським суспільством, з допомогою якої він часто й регулярно пояснює причини цінових сплесків і відповідні коригування в монетарній політиці, необхідні для повернення в цільові параметри. При цьому його монетарна політика в рамках режиму ІТ є досить гнучкою: банк не обов'язково намагається негайно посилити або послабити монетарну політику, а дає можливість економіці поступово ввійти в "інфляційну колію", уникаючи різкого впливу на економічний цикл відсотковою ставкою. Досконала система комунікацій дозволила створити атмосферу довіри чехів до цілей і дій свого центрального банку. Суб'єкти економіки, навіть якщо вони не завжди згодні з правильністю суджень ЧНБ, завжди добре поінформовані про його подальшу політику. Тому вони приймають свої бізнес-рішення відповідно до отриманої від нього інформації про природу того або іншого шоку. І вчасно сповіщені, що банк збирається зробити, щоб відновити інфляційне статус-кво та мінімізувати витрати для економіки.

Інші показові приклади ІТ - центральні банки Мексики та Туреччини. Наприклад, банк Мексики досить швидко приборкав інфляцію при переході до ІТ після кризи 1994–1995 рр. з більш як 50% у 1995-му до 15% у 1997-му, але потім прогрес у доведенні інфляції до цільового рівня розтягнувся на багато років, коли реальна інфляція, як правило, перевищувала ціль. Однак мексиканський центробанк терпляче поліпшував довіру через комунікації, і нарешті останні два роки - 2015-й та 2016-й - як інфляція, так й інфляційні очікування почали перебувати у вузькому цільовому коридорі 3(+1/-1)%.

Центральний банк Туреччини також після запровадження ІТ у 2001 р. швидко приборкав інфляцію й привів її до однозначного рівня вже 2004-го (з колишніх рівнів близько 60%). І так само, як у Мексиці, у наступний період часу фактична інфляція, як правило, перевищувала цільовий показник у 4%. Але, на відміну від мексиканців, Турецький центробанк вирішив збільшити таргет. Та замість очікуваного поліпшення ситуації із "влученням" у цільові параметри та, відповідно, підвищенням довіри ефект виявився зворотним. Загальний рівень інфляції в країні зріс разом із цільовим показником та, як і раніше, продовжував перевищувати ціль. Так, 2012 р. при таргеті 5,5% інфляція перевищила 10%, а в наступні роки при таргеті 5% інфляція трималася близько до 8%. Водночас інфляційні очікування зросли й стали самі відігравати роль додаткового фактора майбутньої інфляції.

Чеський досвід, а також досвід інших країн із режимом ІТ корисний і для України. Він показує, що хоча досягнення цілі з інфляції - це важливий елемент політики, але основним, визначальним компонентом ефективності ІТ є якісна система комунікацій центрального банку із суспільством. А "заякорення" інфляційних очікувань близько до цілі - оцінкою його ефективності. Стратегія ІТ (як і оцінка його ефективності), що базується лише на "влученні в ціль" у короткостроковому періоді за будь-яку ціну, буде негнучкою й навіть помилковою. Цей досвід також показує, що зведення "будівлі довіри" до центрального банку та його політики - тривалий процес, і девіз монетарної влади можна коротко озвучити як "кажи, що робиш, і роби, що кажеш".