Як президент Володимир Зеленський і генеральна прокурорка Ірина Венедіктова імітують «боротьбу з корупцією»

27 червня 2020 р. на офіційному сайті Офісу генерального прокурора України було опубліковано звіт Ірини Венедіктової про її перші сто днів роботи на посаді генерального прокурора України. На жаль, цей звіт свідчить про те, що правоохоронна система в Україні повністю дезорганізована і не виконує належним чином своїх обов’язків, особливо у сфері боротьби з корупцією та розкраданням бюджетних коштів.

Попри те, що на утримання органів слідства, прокуратури та судів щорічно за рахунок громадян України витрачаються чималі кошти, реальної боротьби з корупцією правоохоронні органи не ведуть.

Так, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», затвердженого Верховною Радою 14 листопада 2019 року, на потреби органів Національної поліції, прокуратури та судів передбачено 54 млрд 390 млн 858 тис. гривень.

Крім виділення значних коштів, з ініціативи президента В.Зеленського, Верховна Рада прийняла й низку законів для реформування правоохоронних органів, зокрема органів прокуратури.

Проте, на жаль, після ухвалення 19 вересня 2019 р. «революційного» закону щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури їх робота, фактично, була паралізована й розвалена. Ініціатором цього закону, як відомо, був Руслан Рябошапка, якого, з ініціативи президента України В.Зеленського, призначили генеральним прокурором.

Сам закон був розроблений в офісі президента України і схвалений президентською фракцією «Слуга народу», яка віддала за нього 230 голосів. Крім них, проголосували за цей закон 15 депутатів із групи «За майбутнє», два — з ОПЗЖ та 12 позафракційних.

Після прийняття зазначеного закону, замість організації планомірної роботи, в органах прокуратури почалися повальні звільнення, реорганізації, скорочення, атестації, відновлення на посадах через суди раніше звільнених працівників тощо. Фактично, робота прокуратури була розвалена й заблокована. Так, Ірина Венедіктова в одному зі своїх виступів навела такий факт: у 1500 кримінальних провадженнях, що лежали в органах Державного бюро розслідувань, яке вона тоді очолювала, не було призначено процесуальних керівників прокурорів. Таким чином, ці справи взагалі не розслідувалися.

Відтак, Руслана Рябошапку звільнено з посади і, знову з ініціативи президента В.Зеленського, призначено нового генерального прокурора — Ірину Венедіктову.

І ось минуло 100 днів, відколи вона перебуває на цій посаді. Що ж можна побачити з її звіту? Почнемо розбирати по пунктах. Цитую фрагменти з цього звіту. «100 днів на посаді генерального прокурора я організовую діяльність органів прокуратури та координую роботу правоохоронної системи у сфері протидії злочинності. Чого найбільше чекає від мене суспільство? Звісно, «посадок». І вони є!»

Ні, суспільство очікує від вас не тільки «посадок». Суспільство очікує, що ви як генеральний прокурор зрештою наведете лад в органах прокуратури та слідства, забезпечите невідворотність покарання та відшкодування завданих злочинами збитків, особливо у сфері економіки. Розкрадання бюджетних коштів, хабарництво, корупція, моральна деградація чиновників — усе це вже давно довело Україну як державу до банкрутства, а багато населення — до межі зубожіння. Саме надія українців, що пан Зеленський, ставши президентом, зламає корупцію в Україні, і привела до обрання його на цю посаду. Проте народ йому вже не вірить, як не вірить і його «команді слуг». За останнім соціологічним опитуванням, президенту В.Зеленському повністю довіряють лише 13% громадян. А ще рік тому за нього голосували 73% тих, хто прийшов на вибори.

Проте повернімося до звіту. «За весну, яка стала символічною порою покарань, 4400 осіб визнані винуватими та засуджені до обмеження чи позбавлення волі. Серед них 28 осіб, які вчинили корупційні злочини, 7 — кримінальні правопорушення, якими завдано збитків в особливо великих розмірах, 40 учасників організованих груп та злочинних організацій».

Із зазначеного вище випливає, що в усіх справах, які розслідуються під «процесуальним керівництвом» прокурорів, у судах за цей час засуджено до обмеження чи позбавлення волі всього 28 осіб, які вчинили корупційні злочини! Тобто по одному корупціонерові на область. За сто днів! Ось так насправді ведеться «боротьба з корупцією», яку так щедро обіцяв Володимир Зеленський виборцям, і вони йому повірили. Уже другий рік він на посаді президента України. З його ініціативи, затверджений уже другий генеральний прокурор, наділений, практично, необмеженою владою у вирішенні справ прокуратури, в тому числі кадрових питань. А понад 10 000 прокурорів у суді (прокурори підтримують там обвинувачення і є стороною процесу!) за сто днів засудили до реальної міри покарання аж 28 корупціонерів. Ось такі «посадки» корупціонерів є насправді.

Понад те, як випливає зі звіту, за цей період суди розглянули й винесли вирок аж у 7 кримінальних правопорушеннях, якими завдано збитків в особливо великих розмірах. Тобто, практично, боротьба зі злочинами, якими правопорушники завдають збитків в особливо великих розмірах, весь цей час не велася. Адже ЗМІ щодня повідомляють про десятки злочинів, якими завдано збитків в особливо великих розмірах, а в судах усієї України за 100 днів засуджено аж 7 осіб?

Ідемо далі. По всій Україні за ці сто днів до реального покарання засуджено аж 40 учасників організованих груп та злочинних організацій. У самих Броварах недавно під час масових розбірок зі стріляниною в житловому районі було затримано понад півсотні осіб. А щоденні рейдерські озброєні захоплення, в яких беруть участь десятки, а то й сотні учасників, а діяльність злодіїв у законі, які тримають під своїм впливом цілі регіони країни!

А чого вартий факт, про який повідомлено у звіті: «Поки увага українців прикута до гучних справ, за процесуального керівництва прокурорів органи правопорядку розслідують більше 1 мільйона 400 тисяч кримінальних проваджень. До суду скеровано понад 30 тисяч справ».

За сто днів 10 000 прокурорів скерували до суду 30 тис. справ. Вдумайтеся: по три справи на одного прокурора! Тобто одна справа за місяць. Чим же тоді вони, взагалі, займаються? І кому, зрештою, потрібне таке «процесуальне керівництво»? Це ще один привід до того, щоб негайно переглянути кримінально-процесуальне законодавство й відновити персональну відповідальність і самостійність слідчих за розслідування злочинів, залишивши за прокурорами лише прокурорський нагляд за дотриманням законності під час розслідування справ.

Пані генеральна прокурорко, за сто днів, за які ви звітуєте, до суду скеровано всього 2% кримінальних проваджень із тих, що розслідувалися! Решта як розслідувалися роками, так і продовжують «розслідуватися», аж доки їх не закриють за давністю. Як бачимо, ця ганебна практика, коли справи роками валяються без належного розслідування у сейфах слідчих та прокурорів, триває.

А що за цим стоїть, недавно показали суспільству керівники Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький та НАБУ — Артем Ситник. За одне процесуальне рішення про закриття кримінального провадження на чотирьох аркушах їм намагалися передати 6 млн доларів хабара. До речі, через кілька днів після того, як, з ініціативи керівника САП, зазначених осіб затримали і в них було вилучено ці 6 млн. доларів, справжніх, готівкою, — тут-таки в Офісі генерального прокурора постало питання про усунення його з посади. Дивний збіг? Чи надійшла чиясь команда?

Такі хабарі дають, звісно, не за кожну справу, але з тих 98% кримінальних проваджень, які так і не дійшли до суду, думаю, в багатьох, дуже багатьох справах і слідчі, а особливо — прокурори «процесуальні керівники» щоденно отримують чималі суми хабарів. Досить подивитися регулярні повідомлення СБУ про затримання прокурорів за хабарі, аби впевнитися, що одна, і чи не основна причина того, що 98% справ так і не було скеровано до суду за час, упродовж якого ви керуєте прокуратурою, — хабарництво серед прокурорів та слідчих. Але ви про це чомусь промовчали у своєму «звіті».

Йдемо далі. Цитую ваш звіт. «У 816 кримінальних корупційних провадженнях особам повідомлено про підозру. До суду скеровано 630 обвинувальних актів. Наразі судом постановлено обвинувальні вироки стосовно 167 корупціонерів, відшкодовано майже 100 млн гривень збитків».

Тобто, судячи з вашого звіту, судом постановлено обвинувальні вироки стосовно 167 корупціонерів, з яких лише 28 засуджено до позбавлення волі або обмеження волі. А що ж стосовно решти? Винесено штрафи по 17 тисяч гривень? Засуджені умовно? Мабуть, нічим похвалитись прокуратурі і в цьому питанні. Ось так і ведеться боротьба з корупцією в часи президента В.Зеленського.

Тепер ще один цікавий факт, наведений у звіті. У справах про корупцію відшкодовано майже (тобто менше!) 100 млн гривень.

У одній справі, про яку я вже казав вище, керівникові Спеціалізованої антикорупційної прокуратури намагалися дати хабар готівкою на суму 6 млн. доларів, тобто понад 150 млн гривень. А тут намагаються прикрити власну бездіяльність тим, що відшкодовано майже 100 млн гривень у 167 корупційних злочинах. Це ще одне підтвердження того, що в Україні правоохоронні органи не ведуть реальної боротьби з корупцією.

Вдумайтеся в ці цифри. Понад 54 млрд держава витрачає на утримання прокуратури, національної поліції та судів, а відшкодовано у корупційних справах за вироками судів менше 100 млн гривень!

Для того, щоб стягнути з корупціонерів 1 гривню, держава витрачає понад 540 гривень на утримання органів, які борються з корупцією. Такий «економічний ефект» діяльності органів прокуратури на чолі з Іриною Венедіктовою.

А додайте до цього витрати на утримання Державного бюро розслідувань та інших правоохоронних органів, і стане зрозуміло, яку високу ціну платять громадяни України за імітацію боротьби з корупцією.

У звіті також названо результати роботи прокуратури у боротьбі зі злочинами в бюджетній сфері. «Повідомлено про підозру також у понад тисячі кримінальних проваджень про вчинення злочинів у бюджетній сфері. До суду скеровано 829 обвинувальних актів і наразі постановлено більше 260 обвинувальних вироків».

На жаль, не наведено жодної конкретної цифри щодо розміру завданих державі цими злочинами збитків та суми, яку відшкодували злочинці, за вироками судів. Яку міру покарання отримали зазначені злочинці? Умовно, штраф, заборонили на рік—два обіймати певні посади? Чому генеральна прокурорка мовчить про це? Мабуть, тому, що реально й на цьому напрямі роботи діяльність прокуратури, в результаті, м’яко кажучи, малоефективна.

Сумно, але звіт генерального прокурора України вкотре підтвердив, що Україна як була, так і залишається однією з найбільш корумпованих країн світу. Тим часом реальний стан боротьби з корупцією в країні часів президентства Володимира Зеленського не лише не змінився на краще, а, навпаки, демонструє остаточний розвал решток правоохоронної системи під виглядом «реформ».