Весна пройшла — посадок немає. І не буде

Минулого тижня Володимир Зеленський дав прес-конференцію. Зрештою, особливо щось виокремити не виходить, зважаючи на ухиляння від відповіді на деякі гострі запитання журналістів. Зеленський розказував про все підряд, у тому числі про свою оцінку Ірини Венедіктової, деталізував, за який саме кейс відповідальний Арсен Аваков, також не забув пояснити сильні-слабкі сторони Івана Баканова. Але зосередимося виключно на сфері кримінальної юстиції як основі для реалізації однієї з ключових передвиборних обіцянок Зе!команди: "Весна прийде - саджати будемо".

Зрозуміло, що йшлося про весну 2020 року, адже фактично президентом Зеленський став наприкінці попередньої весни. Тоді не було ні "свого" генпрокурора, ані керівництва ДБР, лише в другій половині травня в СБУ приземлився парашут Івана Баканова, НАБУ і САП ніяк не могли закопати сокиру війни між собою. Проте у квітні-травні 2019-го частина профільних експертів уже заявляли про неможливість реалізувати обіцянку, згідно до якої навесні топ-корупціонери опиняться за ґратами. І в цьому була своя логіка. Адже рік для реалізації посадок за тодішніх обставин виглядав фантастично, як самостійне освоєння високотехнологічного виробництва винищувачів 6-го покоління на базі одного із заводів "Укроборонпрому". Але про все по черзі.

Швидкість і реальність процесу "посадок"

Перш за все варто зауважити: рівно рік тому ще не працював Вищий антикорупційний суд (ВАКС). Цю інституцію було створено саме для незалежного, аполітичного та швидкого розгляду кейсів, які розслідувало НАБУ за процесуального керівництва САП. Суд було запущено лише у вересні. Проте відразу виникло побоювання: ВАКС завалять усіма корупційними кейсами, а не виключно справами, які розслідувало НАБУ. 3000 справ ніяк не зможуть бути розглянуті в найкоротші строки, тому проблему швидко усунули. Близько 200 кейсів, що завершувалися НАБУ-САП, передали до ВАКС. Решту залишили в попередніх судових інституціях.

Тому дедлайн можна було пересунути ще на три-чотири місяці вперед, умовно - "саджати можна і восени". Але самому президенту Зеленському не вистачало досвіду, а оточення не хотіло йому цього пояснювати. Іншими словами, треба було політично обіграти ситуацію, пояснивши електорату, що процес посадок триваліший, ніж рік. Знову ж таки, обвинувачувані можуть отримати рішення першої інстанції, але відразу подати апеляцію. За наявності у них коштів на якісних адвокатів і небажання опинитися за ґратами буквальне виконання обіцянки розтягнулося б на період до двох років. Чому не пішли таким шляхом? Бо простіше загравати з громадянами, ніж пояснювати складні речі. Та й, зрештою, можна не тільки "саджати", можна в усі сезони і "збирати врожай", і "косити"…

Кадрові призначення на "капітанський місток"

У вересні 2019-го було призначено нового генпрокурора. Ним став член Зе!команди Руслан Рябошапка, який працював експертом від самого початку кампанії Володимира Зеленського. Перед Рябошапкою стояло два глобальні завдання - координувати роботу органів досудового розслідування (Нацполіції, СБУ, податкової поліції, НАБУ через САП) "задля посадок" і провести глибинну та широкомасштабну реформу органів прокуратури. Здається, так ситуацію бачили на Банковій.

Насправді, зважаючи на отриманий досвід у реформуванні Офісу генпрокурора, можу сказати - це як перевозити човном людей, при цьому намагаючись поступово замінювати матеріал корпусу судна. Теоретично це можливо, проте на практиці швидко і паралельно реалізовувати дві справи не вийде. Бо є варіант, що і людей не перевезеш, і човна втопиш. Знову ж таки, Зеленському ніхто цього не пояснював. Тим більше збоку постійно коментувала ситуацію одна людина, стверджуючи, що саме вона має очолити спочатку "катамаран з Петлюри" (ДБР. - О.Л.). На новій позиції їй почала заважати "моторка з Різницької", точніше, її капітан (Рябошапка. - О.Л.). При цьому ніхто не зважав на те, що вона взагалі вперше сіла керувати будь-чим, що плаває по воді, крім звичайного плоту, зробленого за університетською ілюстрацією. Згодом, задіявши суто маніпулятивні методи, очільниця "катамарана з Петлюри" пересіла в "моторку з Різницької". Минуло майже три місяці, а результатів знову немає. Тепер винуватим недосвідчена керівниця намагається зробити виробника двигуна для моторки (очільника САП Назара Холодницького. - О.Л.). Невдовзі і звітувати перед парламентом потрібно, а в генпрокурорки Венедіктової результатів - нуль цілих нуль десятих.

До СБУ, як уже зазначалося вище, прийшов один із найближчих друзів Зеленського - Іван Баканов. Не кум, не товариш по армії, а просто друг дитинства. Ніби спецслужбу створено для гри у квача чи футбол. У ДБР спочатку була Венедіктова, потім залишилися заступники, яких вона протягнула через зрежисований конкурс. Міністерство внутрішніх справ має свого, за словами Зеленського, "потужного" очільника - Арсена Авакова. Артем Ситник, що очолює НАБУ, перебуває під постійним градом критики і намаганнями зняти його з посади. Наразі директора Національного антикорупційного бюро рятує лише пряма погроза МВФ зупинити кредитування нашої держави, якщо того приберуть у спосіб, не передбачений законом. Тому стан розслідувань за ключовими напрямами можна досить легко уявити.

Розслідування, які "говорять самі за себе"

Історія №1. Розслідування Нацполіцією, а згодом і СБУ вбивства громадської діячки з Херсона Катерини Гандзюк. Про цей кейс відомо все - від перебігу розслідування і навіть до імен потенційних замовників. Причому ключового прогресу у розслідуванні досягнуто за попереднього генпрокурора, в якого був заступник - Віктор Трепак. Останній і доклав неабияких зусиль для екстрадиції організатора вбивства з Болгарії, де той переховувався. При нинішньому генпрокурорі справу моментально завершили і передають до суду. Активісти це назвали початком непритягнення реальних замовників вбивства до кримінальної відповідальності, бо не було проведено всіх необхідних допитів і слідчих дій.

Як наслідок, у гонитві за швидкими результатами нова генпрокурорка Венедіктова втратила орієнтир на якість розслідування, що конвертується у неможливість притягнути до відповідальності замовників убивства.

Історія №2. Спільний кейс СБУ та Нацполіції щодо розслідування третього нападу на активіста Сергія Стерненка. Переказувати всю історію трьох замахів на хлопця не будемо. Зрештою, ДТ.UA вже навело повноцінне розслідування, де представлені позиції всіх сторін.

Нещодавно СБУ двічі направила Стерненку повістку на допит без деталей і зі значним запізненням. Іншими словами, готували підґрунтя для реалізації певного плану, коли активіст не з'являється, і його треба привезти до СБУ силою. Сам Стерненко перед третім запрошенням до Служби безпеки заявив про підготовку для нього повідомлення про підозру за статтею 115 (умисне вбивство) або статтею 118 (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони) Кримінального кодексу України. Громадянське суспільство швидко активізувалось, і на акцію під стіни СБУ прийшли кілька сотень друзів і товаришів, журналістів і просто небайдужих громадян. Слідчі СБУ не наважилися вручити підозру. Згодом у редакції ДТ.UA опинилися тексти підозр нападникам на Сергія - пану Ісайкулу та загиблому Кузнецову. Нікого не здивувало, що там не вказано в повному обсязі поранення учасників цих подій.

Паралельно маємо групу проросійських політиків і блогерів-журналістів-юристів, що вимагають посадити Стерненка за ґрати будь-якою ціною, бо для них Стерненко став символом. "Зірниця" в них така…

Історія №3. Переслідування експрезидента Петра Порошенка. Він не те що й близько не сидить, а навіть примудряється організувати медійну контратаку у вигляді перевезення цінних картин відомих художників зі свого будинку до музею Гончара. Зрозуміло, що слідчі ДБР реанімували провадження щодо нібито незаконного перевезення картин через кордон лише з однією метою - засмикати Порошенка провадженнями. Медійно це виглядало як розгром ДБР. Учергове п'ятий президент України обійшовся без значних втрат, репутаційно здобувши бонуси.

Замість того, щоб зосередитися на реальних кейсах, де склад злочину Порошенка більш очевидний, Офіс президента через ДБР намагається створити якнайбільше медійних приводів, з яких саме Порошенко чомусь виходить "ображеною стороною", а не потенційним злочинцем. Так на Банковій зібралися посадити експрезидента чи поновити йому політичну підтримку широких верств населення? Логіку подібного, можливо, зрозуміємо в майбутньому, поки що це виглядає з боку ДБР як театр поганих акторів.

Історія №4. Тиждень тому Україну сколихнули катування та зґвалтування у Кагарлицькому відділенні поліції. Розслідування розпочало ДБР, але за фактом зґвалтована дівчина сама прийшла до лікарні, де розповіла про обставини злочину - побиття, надягання протигаза та кайданок, стрільбу з табельної зброї над головою, кількаразове зґвалтування. Прикметно, що в момент знущань у відділенні знаходився і бачив все це ще один затриманий. Йому також дісталось - "стандартні поліцейські" катування. Навіть більше, обіцяли зґвалтувати і чоловіка, якщо комусь розповість про це.

Мовчання Арсена Авакова не здивувало. Витримавши незвичну паузу, заступник Авакова Антон Геращенко вийшов у публічну площину синхронно з радником міністра МВС Михайлом Апостолом. Вони дали ледь не похвилинну розкладку подій, виклали незаретушовані фото підозрюваних у СІЗО, вказали їхні імена і прізвища. Але найцікавіше, що назвали їх "колишні співробітники". Що-що, а от відхрещуватися від своїх підлеглих у МВС і Нацполіції гарно навчилися. Звісно, ні про яку відставку міністра не може бути й мови. Загалом це нагадує другу серію "трагедії у Врадіївці". Правда якщо тоді відповідальність разом із міністром внутрішніх справ ніс персонально двічі засуджений президент Янукович, то нині - відповідальність поділяє Володимир Зеленський. Чому? Бо саме під персональну відповідальність президента України майже рік тому Авакова залишили в уряді.

Історії 5, 6, 7… На відміну від точкових моментів, пояснимо відразу на кількох судових кейсах тривалість розгляду того чи іншого провадження. Окрім цього, наголосимо на складнощах для сторони обвинувачення. Наприклад, судові процеси стосовно екснардепа та забудовника Максима Микитася виглядають як повільні американські гірки. Частота засідань невелика, рішення окремих суддів першої інстанції справедливо переглядаються в апеляції. До прикладу, вчора Микитасю знову змінили запобіжний захід на взяття під варту з альтернативою застави у 100 млн грн.

Ще один кейс, який розслідується НАБУ і розглядається у Вищому антикорупційному суді, стосується агробарона Олега Бахматюка. Буквально днями суд в апеляційному порядку змінив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою заочно. Чому заочно? Пояснення дуже просте - Бахматюк переховується за кордоном. Водночас генпрокурорка Венедіктова спробувала "злити" справи по агробарону, забравши їх із НАБУ і передавши до СБУ.

Наступний приклад стосуватиметься "справи Золотого мандарину", де засвітилася колишня перша заступниця міністра юстиції Наталя Бернацька (Севостьянова). Періодичність розглядів не радує, між тим у судовій залі змагаються чотири адвокати проти одного прокурора.

Зрештою підсумую: кожен корупційний кейс топ-рівня викликатиме спротив політичної системи під час досудового розслідування, а також затягування судового розгляду з допомогою одразу кількох адвокатів разом із величезним списком клопотань під час процесу. Це не кажучи вже про спроби натиснути чи маніпулювати суддею. І ці кейси - про розгляд під час досудового розслідування (запобіжні заходи і т.ін.). Страшно навіть уявити, скільки це триватиме, коли справи розглядатимуть по суті. До більш як 200 кейсів щомісяця додаються нові. А кількість суддів не зростає.

Як наслідок, топ-корупціонери точно почнуть опинятися за ґратами, але цей процес апріорі не може вміститися в один рік, як це було обіцяно президентом Зеленським з білбордів. Краще б він пообіцяв топ-корупціонерам посадки, але за весь період каденції. Щоправда, це надто складна конструкція для розуміння електорату, який не хоче думати ширше і глибше.

Nemo est supra legem? ("Ніхто не стоїть вище закону?" - лат.)

Як бачимо, існують кілька показових кейсів. Деякі з них демонструють, що не тільки немає складу кримінального правопорушення, але й подія злочину під сумнівом. В інших - очевидно, що переслідування тих чи інших осіб ведеться виключно у рамках політичної помсти і не опирається на базис кримінального права та процесу. Зе!команда в гонитві за швидкими посадками фактично знищила можливість посадити когось у найближчому майбутньому. Якщо переслідують Порошенка, то за надуманими підставами, абсолютно не зосереджуючись на окремих кейсах, де це можливо реалізувати. Активістів убивають і калічать, але за вказівкою Портнова і під медійний акомпанемент телеканалів Медведчука посадити хочуть ледь не єдиного діяча, який спробував дати відсіч під час нападу на себе. Політичної відповідальності за провали у розслідуваннях щодо життя та здоров'я людей, як-то зґвалтування поліцейськими дівчини з Кагарлика чи вбивство такими ж правоохоронцями малечі у Переяславі, ніхто наразі не несе. Тут навіть строків не треба, просто звільнити керівництво МВС. Зеленський продовжує перебувати в оточенні вірних собі (Баканов, Венедіктова, Соколов-Бабіков) і "потужних" (Аваков) кадрів. Але, зрештою, через рік уже стало зрозуміло - Володимир Олександрович поділяє з ними відповідальність за все те, що відбувається у сфері нереформованої кримінальної юстиції. І якщо зараз існує група осіб, що можуть стояти вище за закон, то настануть часи, коли все зміниться. Правда, тоді електорально доведеться "збирати каміння", яке попередньо розкидало його оточення.

Але чи потрібно це Зеленському, який під час прес-конференції не відкинув можливості піти на другий президентський строк?