Із життя хижаків

«Зважати тільки на свій настрій — це привілей великих звірів». Вислів одного з героїв Альбера Камю якнайкраще характеризує те, що відбувається нині в українській політиці. Чинна влада охоче демонструє ікла й пазурі. І з неабиякою легкістю ігнорує думку опонентів.

Зайве підтвердження цього — дебютне засідання робочої групи з питань удосконалення законодавства 10 листопада, освячене особисто Януковичем. Новий орган створено вісім днів тому з особистої ж ініціативи Віктора Федоровича. Коментуючи відповідний указ Банкової, депутати-опозиціонери сумно констатували: вперше в новітній історії України доля законодавства вирішується, по суті, без представників вищого законодавчого органу. А доля парламенту — без участі самих парламентаріїв.

Перелік осіб, включених до складу свіжоспеченої структури, каже сам за себе. У списку ви, зокрема, виявите чотирьох заступників глави адміністрації президента (Лукаш, Гончарука, Портнова і Скубашевського), радника глави держави Демидка, заступника міністра закордонних справ Демченка і директора Інституту стратегічних досліджень Єрмолаєва. Очолює групу міністр юстиції Олександр Лавринович, на допомогу якому відрядили його першого заступника Інну Ємельянову. Трудитися над удосконаленням законодавчої бази доручено також чотирьом представникам ЦВК і п’ятьом професорам-юристам. Депутатський корпус представлено тільки Володимиром Пилипенком, таким собі Лепорелло Андрія Портнова.

Набір, будемо відверті, не вельми плюралістичний. Але така дрібниця організаторів процесу, схоже, не дуже турбує. Великий хижак може собі дозволити таку слабкість. Цікаво, що в групі не виявилося не тільки, скажімо, Ключковського, Князевича або Підгорного, а й регіонала Мірошниченка. Хоча останній, за логікою, мав усі підстави там з’явитися як представник президента в парламенті, дипломований юрист і законотворець-практик. Але його відсутність видається цілком обгрунтованою. Перше завдання, яке має виконати група, — модернізація закону про вибори народних депутатів. Мірошниченко — активний прихильник пропорційної моделі з відкритими списками і автор відповідного законопроекту. А фактичний творець нового органу, його ідеолог і керівник Олександр Лавринович недвозначно дав зрозуміти: в основу оновлених правил виборів у Раду буде покладено скасовану в 2004-му змішану виборчу модель. Тоді систему змінювали, щоб підвищити відповідальність політичних партій, тепер — щоб зберегти роль політичних організацій і підвищити відповідальність депутатів. Виникне потреба повернутися до «чистої мажоритарки» — знайдуть нове обгрунтування, так само переконливе.

За словами людей обізнаних, персональний склад робочої групи формував особисто Лавринович. Кадри відбиралися так, щоб уникнути особливих ускладнень у роботі. Кажуть, утім, що окремі персонажі з оточення Януковича переконують патрона в необхідності додати групі первинних ознак демократичності, ввівши в її склад, скажімо, Ключковського і Ставнійчук. Чи прислухався вождь до порад конфідентів, невідомо.

У всякому разі, поки що цілком певна запрограмованість об’єднання «творців нової правової реальності» очевидна. Ті, кому пощастило побувати на стартовому засіданні групи, вважають, що право на власну думку обстоюватимуть тільки троє — глава ЦВК Шаповал, його заступник Магера і директор Інституту держави і права Шемшученко. Боїмося помилитися, але всі інші, найімовірніше, підтримуватимуть один погляд. Правильний.

Про особливу роль, відведену в цьому процесі керівникові Мін’юсту, свідчить і така деталь. За словами очевидців, Янукович, виступаючи перед членами комісії, говорив про важливість створення Виборчого кодексу, який регулюватиме проведення всіх виборів у державі. (До речі, саме такий підхід рекомендували використовувати ОБСЄ і Венеціанська комісія.) Проте стерновий групи Лавринович (як стверджують свідки) рекомендував поки що зосередитися на підготовці окремих законів, а питання ухвалення ВК запропонував відкласти на перспективу.

Якими будуть нові правила виборів у Раду? Коли вони з’являться? Чи є зв’язок між роботою над модернізацією виборчого закону і суперечками про дату проведення нового парламентського забігу?

Перш ніж дати свої версії відповідей на ці запитання, проаналізуємо події недавнього минулого.

Отже, 30 вересня Конституційний суд виніс рішення, на підставі якого Основний Закон у редакції 2004 року було піддано анафемі. Країна повернулася в лоно Конституції-96. І відразу виникли розбіжності.

Відкинута версія Конституції передбачає чотирирічну каденцію Ради, канонічна — п’ятирічну. Коли переобиратися нинішньому депутатському корпусу? Кого з юристів не запитаєш, усі починають відповідь сакраментальною фразою: «Так це ж просто!». Але «простота» в усіх різна. Наведемо два найпоширеніші варіанти відповіді. Перший: чергові вибори мають відбутися в 2012-му, оскільки ВР шостого скликання обиралася в 2007-му, і Конституція, яка діяла на той момент, передбачала п’ятирічний строк повноважень. (Таку думку поділяє, з цілком зрозумілих причин, переважна більшість чинних депутатів. Або, як зауважив спікер Литвин, 99,9%.) Другий: день голосування за новий склад парламенту — 31 березня 2011-го. Цей термін прописано в чинній Конституції, а будь-яка її норма має пряму дію — це раз. У своєму рішенні КС визнав юридичну нікчемність конституційних норм, ухвалених наприкінці 2004-го.

А це означає, що посилання на них як на правовий аргумент є безпідставним. Байдуже, який строк повноважень Ради було визначено в статті 76 у 2004-му. Тому що в 2010-му Конституційний суд встановив юридичну нікчемність цієї редакції статті. Це два. І, нарешті, три. Аргументи на кшталт «закон зворотної сили не має — обрали на п’ять, будемо працювати п’ять», заперечуються нашою ж історією. ВР другого скликання було обрано в 1994-му на п’ять років. Але в 1996-му Конституція «обрізала» строк на один рік. І парламент у 1998-му слухняно пішов на чергові вибори.

Термінами проведення нових виборів насамперед затурбувалися ті, кому й слід було, — ВР і ЦВК. Але до вирішення проблеми два авторитетні органи підійшли по-різному. 19 жовтня Центральна виборча комісія звернулася до Конституційного суду з проханням офіційно розтлумачити «частину першу статті 76 Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року, зокрема щодо терміну повноважень Верховної Ради України VI скликання, обраної 30 вересня 2007 року». Заступник голови ЦВК Андрій Магера через пресу пояснив причини такого кроку. Він заявив, що, у разі відсутності роз’яснення КС щодо дати проведення парламентських виборів, кампанія, відповідно до чинного Основного Закону, має розпочатися вже 22 листопада. При цьому Магера відмовився прогнозувати, скільки колег у Центральній виборчій комісії поділяють його думку. Заступник голови ЦВК вважає, що скасувати виборчий процес постфактум неможливо, оскільки рішення КС не мають зворотної дії, а правових механізмів припинення кампанії теж немає. Центрвиборчком попросив Конституційний суд розглянути його подання негайно, проте на його прохання КС не відреагував. Відповідно до офіційної інформації, послання ЦВК досі перебуває «на вивченні колегії суддів».

Характерно, що того ж дня, 19 жовтня, до КС звернувся і парламент. Але з проханням іншого роду. 260 депутатів Ради схвалили попередній текст законопроекту про внесення змін до Конституції. У ньому законодавці (не чекаючи жодних тлумачень) самочинно прописали дату проведення наступних виборів — остання неділя жовтня 2012-го. Цю норму запропоновано вписати у перехідні положення Конституції і таким чином узаконити. Проте перед цим законопроект має пройти процедуру превентивного конституційного контролю, тобто отримати висновок КС. До прохання парламенту Конституційний суд поставився уважніше. Відповідне провадження відкрито 9 листопада, а рішення очікується наступного тижня, орієнтовно у четвер-п’ятницю. За попередньою інформацією, судді жодних порушень у проекті не знайдуть, дадуть добро і відправлять текст назад у Раду.

Чи означає це, що вже наступного тижня буде дано чітку відповідь про дату наступних парламентських виборів?

Скоріше ні, ніж так.

Перше: позитивний висновок суду, з юридичного погляду, не означає тлумачення КС про термін проведення виборів. А подання ЦВК буде розглянуто невідомо коли.

Друге: щоб жовтень 2012-го став юридично законною датою проведення виборів у Раду, парламент повинен на цій сесії підтримати законопроект про внесення змін до Конституції не менше ніж 226 голосами. І на наступній сесії ухвалити його не менше ніж трьомастами. Наступна сесія відкриється на початку майбутнього року. А кампанія, на думку представників ЦВК, має стартувати наприкінці цього.

І ще одне. Під час обговорення проекту закону про внесення змін до Конституції депутат Князевич нагадав колегам, що самостійно і безпричинно встановлювати дату виборів парламенту і президента Рада не має права, оскільки строк їхніх повноважень визначено Основним Законом. До речі, визначивши (у тому ж таки законопроекті) датою проведення нових президентських виборів березень 2015-го, парламент цілком очевидно порушив Конституцію, фактично самочинно продовживши каденцію глави держави. Як заявив Князевич, «Конституційний суд уже сказав, що це не конституційно, оскільки перехідними положеннями не можна регулювати тіло самої Конституції, яка чітко визначає ці речі».

Втім, прецедент уже був. Ми нагадували, що Верховна Рада другого скликання добровільно відмовилася від зайвого року повноважень. Улітку 1996 року, ухвалюючи Конституцію, депутати вписали в її перехідні положення дату проведення нових парламентських виборів — березень 1998-го. Але, на думку багатьох фахівців, порівнювати ці два випадки не можна. По-перше, до 1996 року країна жила за старою, радянською (хоча й підігнаною під тодішні реалії) Конституцією. У той час, в умовах конституційної трансформації, перехідні положення справді мали сенс. Норми, які уточнюють строки виконання повноважень, несли цілком конкретне правове і логічне навантаження. Нині йдеться лише про політичне навантаження.

По-друге, в 1996 році депутати приводили терміни проведення парламентських виборів у відповідність до чинної Конституції, а в 2010-му намагаються збільшити строк повноважень усупереч чинній Конституції. Відчуйте різницю.

Та це тонкощі. А великі хижаки не люблять колупатися в юридичних дрібницях.

Хай як сумно, але й рішення КС, і дата проведення виборів залежать не від букви закону, духу Конституції, а від думки однієї-єдиної персони. Сьогодні ця персона вважає, що вибори-2012 для неї бажаніші, ніж вибори-2011. Може, звичайно, й передумати, але поки що вагомих підстав для цього немає.

По-перше, місцева кампанія, попри формальний вагомий успіх ПР, продемонструвала реальне падіння авторитету влади. Питома вага її симпатиків, порівняно з останніми президентськими виборами, не зросла, а впала. Низька явка і високий відсоток тих, хто голосував проти всіх, зокрема в регіонах, де рейтинг Януковича та його команди традиційно високий, налякали. До березня 2011-го ситуація, за ідеєю, тільки погіршиться. Ризик високий, адмінресурс може не виручити. Режим хоче отримати перепочинок, сподіваючись за два роки вирівняти ситуацію і з допомогою комплексу популярних заходів повернути собі симпатії значної частини зневіреного електорату.

По-друге, нинішня Рада напрочуд чуйна. Заради продовження повноважень більшість депкорпусу згодна демонструвати дива поступливості. За нашою інформацією, деякі політсили готові обговорювати добровільну відмову від частини своїх квот у владних структурах заради продовження каденції до 2012-го. Швидкі вибори означають додаткові фінансові витрати, зайве нервування, нові політичні торги, втрату часу. Теоретично в новій Раді може опинитися набагато менше конформістів, і це ускладнить такі теплі стосунки між урядом і парламентом.

По-третє, Янукович не бажає бачити в парламенті Тимошенко. Її неминуче обрання в Раду додасть опозиції нового імпульсу. Якщо виборів не буде, то «Батьківщина» до кінця 2012-го «здується». В усякому разі на Банковій вважають саме так.

По-четверте, для підготовки гарантованого приходу «своєї» більшості потрібен новий закон. А за нього ще не бралися. Був легкий рецепт: списати правила проведення парламентського забігу з закону про місцеві вибори. Але остання кампанія переконала, що цей закон недосконалий. Як влучно зауважив Юрій Ключковський, «влада хоче контролювати процес, але вона виявилася не спроможною контролювати хаос, який сама породила». Робота над помилками тільки розпочалася, а близькі вибори загрожують повторенням старих помилок і появою нових.

До речі, розслабленість, з якою група Лавриновича розпочала роботу над коригуванням закону про вибори народних депутатів, опосередковано підтверджує, що влада орієнтована на жовтень 2012-го, а не на березень 2011-го. Згідно з попередніми планами законопроект, написаний «шліфувальниками законодавства», повинен з’явитися тільки в травні майбутнього року. А навіщо проект у травні, якщо вибори в березні? Ця влада «писати в стіл» не звикла. Був би потрібен закон терміново — він би з’явився наступного тижня.

Яким виявиться документ, на підставі якого в жовтні 2012-го (що, на сьогодні, найімовірніше) буде обрано нову Раду, поки що казати зарано. Але обриси видно. Майже напевно половину депкорпусу буде обрано у мажоритарних округах, половину — за партійними списками. Причому не виключено, що від практики закритих списків можуть і відмовитися: дехто на Банковій вважає, що така схема зменшує шанси опозиції на успіх. Скоріше за все, буде введено заборону на участь у кампанії блоків політичних партій. Висока ймовірність того, що залишиться незмінним виборчий бар’єр. Обговорюється питання закріплення виборчої моделі в Конституції, але це — питання віддаленої перспективи. Поки що не визначено принципу формування виборчкомів. Неясно, за якою схемою нарізатимуть округи — за чисельністю виборців чи за кількістю дільниць.

Неясно й те, чи скоро і наскільки легко майбутній проект проб’є собі дорогу через парламент. Річ у тому, що в Раді зареєстровано десяток проектів виборчих законів і два проекти виборчих кодексів. Один із них, добросовісно підготовлений групою під керівництвом Ключковського, на думку експертів, мав усі шанси дістати високу оцінку Венеціанської комісії. Проте влада ці напрацювання вперто ігнорує. А щоб умовний «проект Лавриновича» став законом, усі попередні законотворення на ту ж саму тему мають бути або відхилені, або відкликані.

Але цю проблему влада якось вирішить. Потім. Тепер вона вирішує проблему виборів-2011. І, судячи з усього, вирішить. Навіть якщо КС промовчить до 22-го, ЦВК навряд чи дасть старт виборчому процесу — за нашою інформацією, їй на це забракне голосів. Але навіть якщо Центрвиборчком піде проти лінії Банкової, виборів однаково не буде. Тому що на них не буде грошей. Країна недавно таке вже проходила...

Ну, хіба що Янукович раптом передумає. Прислухавшись до свого настрою.