Інтригація

Поки що незрозуміло, кому принесе найбільший улов бурхливий і каламутний інформаційний потік, який хлинув до нас з берегів Митного союзу, але вже точно це буде не Україна. Вкотре в очах зарубіжних партнерів її виставили як країну з непослідовною і непередбачуваною зовнішньою політикою, непрозорою і кулуарною практикою ухвалення найважливіших державних рішень; країну, нездатну розібратися й визначитися з власними інтересами та пріоритетами.

І хоча з українським геополітичним вибором (хоч би що фантазували кремлівські телеканали) поки що нічого істотного не відбулося, недобрий осад, як мовиться, залишився.

Але давайте, не впадаючи в крайнощі, не називаючи те, що відбулося в Астані і Мінську, ні "зовнішньополітичною перемогою", ні "здачею національних інтересів", спробуємо розібратися, що змінилося у відносинах України і Митного союзу цього тижня.

На наш погляд - поки що нічого революційного і, тим більше, такого, що розвертає зовнішньополітичний курс на 180 градусів. Україна навіть не стала спостерігачем у Митному союзі. Вона лише висловила бажання стати спостерігачем у майбутньому - у Євразійському економічному союзі, який іще тільки має бути створений, згідно з планами - до 1 січня 2015 р. Причому обидва документи, які зафіксували це бажання (Заява про участь України в Євразійському інтеграційному процесі, під якою в Астані свій автограф поруч із підписами В.Путіна, О.Лукашенка і Н.Назарбаєва залишив і В.Янукович; і Меморандум про поглиблення взаємодії між Євразійською економічною комісією і Україною, підписаний учора в Мінську прем'єром М.Азаровим і головою Колегії Євразійської економічної комісії В.Христенком), не мають для України ніяких юридичних наслідків.

У п. 5 проекту Меморандуму (його текст, схвалений членами Вищої Євразійської економічної ради (ВЄЕР) - президентами Росії, Білорусі і Казахстану - наявний в DT.UA. На момент верстки номера остаточний варіант документа ще не був офіційно опублікований) записано, що "цей Меморандум не є міжнародним договором і не створює прав і зобов'язань, регульованих міжнародним правом". Отже, цей документ не може стати частиною національного законодавства України (на відміну від укладених нею міжнародних договорів).

Однак цікаві зміни, яких за останні два місяці зазнав проект Меморандуму, підготовлений і запропонований членам МС українською стороною (текст першого варіанта проекту Меморандуму оприлюднений DT.UA 22 березня ц.р.). Можливо, комусь вони видадуться нудними юридично-лінгвістичними тонкощами, але свідчать вони про багато чого (у тому числі й про те, що наша переговорна команда могла б бути значно вправнішою і твердішою в обстоюванні українських інтересів).

(Порівняльну таблицю попереднього українського і схваленого ВЄЕР варіантів меморандуму можна подивитися за ЦИМ ПОСИЛАННЯМ)

Хоча деякі фрази з початкового українського варіанта (з якого можна було зробити висновок про обопільне прагнення сторін "підтримувати й розвивати співробітництво, ґрунтуючись на принципах рівноправності, взаємоповаги і вигоди") й перекочували в Заяву чотирьох президентів і Меморандум, тепер у цих документах наголошується на бажанні саме України "поглиблювати взаємодію" з державами - членами МС та ЄЕП і стати спостерігачем при Євразійському економічному союзі. Причому згадування про "рівноправність" і "вигоду" з Меморандуму чомусь випало, залишилася тільки "взаємоповага"…

Навіть назва документа змінилася - раніше це був Меморандум про надання Україні статусу спостерігача при Євразійській економічній комісії (ЄЕК). Тепер - про поглиблення взаємодії між Євразійською економічною комісією і Україною.

У вихідному варіанті в ст.1 ішлося про надання Україні статусу спостерігача при ЄЕК, у схваленому ВЄЕР - про це ані слова. Такого статусу нашій країні, повторюся, поки що не надали. Згідно з українським проектом, Україна "як спостерігач при Комісії" "мала право", тепер же Україні, вже ніякому не спостерігачеві, просто "надається можливість". Причому зафіксовані в документі можливості значно вужчі, ніж їх нині розписують наші "державні мужі", і ніж вони були в початковому документі. Україна не зможе бути присутньою на всіх засіданнях Комісії, як було записано спочатку, тільки - на запрошення голови Ради або Колегії і за згодою всіх членів Ради ЄЕК, і тільки на відкритих засіданнях. Причому "без права участі в ухваленні рішень" (навіть у питаннях, які стосуються інтересів нашої країни). Не зможе Україна, як передбачалося раніше, одержувати й усі документи і рішення ЄЕС, Комісії та її органів. Україну можуть ознайомити тільки з тими з них, які не містять "інформації обмеженого поширення" (тобто не конфіденційними і не для службового користування). У чому тоді перевага для нашої країни, якщо з не конфіденційними документами можна ознайомитися і на сайтах цих структур?

Та "найчудовіший" пункт Меморандуму, 3-й, що викликав здивування як вітчизняних, так і європейських експертів і дипломатів, з якими ми розмовляли, містить таке: "Україна декларує наміри дотримуватися принципів, зафіксованих у документах, які формують договірно-правову базу Митного союзу і Єдиного економічного простору, та утримуватися від дій і заяв, спрямованих проти інтересів Митного союзу і Єдиного економічного простору". Здорово! Виходить, ми, не маючи навіть статусу спостерігача, тепер повинні дотримуватися принципів МС і ЄЕП? Виходить, якщо Росія неодноразово давала зрозуміти, що підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС суперечить інтересам Митного союзу, то ми тепер повинні "утриматися" від її підписання?

Навіть прикінцева, "технічна", частина Меморандуму зазнала змін. Якщо в початковому проекті передбачалося набрання ним чинності тільки після завершення всіх внутрішньодержавних процедур сторін, то тепер він почне застосовуватися просто з дати його підписання.

Внесення до документа змін і доповнень уже не передбачається, положення про вирішення спорів і процедуру припинення дії Меморандуму також випали з тексту.

Не виключено, що після схвалення в Астані Меморандуму трьома президентами країн - членів МС до документа вносилися якісь зміни, "які не мають принципового характеру" (таке право рішенням ВЄЕР отримав голова Колегії ЄЕК В.Христенко). Однак суть його вже зрозуміла.

Підіб'ємо проміжний підсумок. Позитивом для України з її евроінтеграційними устремліннями можна вважати те, що вона, як і раніше, не пов'язана з Митним союзом та іншими євразійськими структурами жодними юридичними зобов'язаннями. Крім того, наша країна одержала хоч якусь можливість бути присутньою на засіданнях деяких євразійських органів і знайомитися з деякими документами. Україна два роки безрезультатно пропонувала МС формат співробітництва "3+1", чуючи у відповідь категоричне "або повноправне членство, або нічого". А так, за визначенням Д.Медведєва, яке багатьом запам'яталося, хоч "нюхати повітря" будемо.

Негатив же в тому, що ніхто не знає, що буде далі. За твердженням одного з основних переговорників, першого заступника міністра закордонних справ Р.Демченка, після підписання Меморандуму, "абсолютно рамкового документа", розпочнеться робота зі створення "юридичних основ" для одержання Україною майбутнього статусу. "Зараз не йдеться про одержання статусу спостерігача, зараз ми тільки створюємо умови, які з юридичного погляду сформують цей статус, не більше", - заявив дипломат агентству "Інтерфакс-Україна".

Але яку "міну" росіяни постараються "закласти" в майбутнє юридичне визначення статусу спостерігача? Де впевненість, що вони не обумовлять одержання цього статусу, наприклад, фіксацією обіцянки України в майбутньому стати повноправним членом МС або Євразійського союзу? Або забороною на участь в інших економічних союзах? Он радник президента Путіна С.Глазьєв уже заявив на весь світ: вони виходять з того, що домовленість з Україною надати їй у майбутньому статус спостерігача в ЄЕС означає "намір України ввійти в Євразійський економічний союз, бо статус спостерігача надається тільки тим державам, які хочуть увійти в наші інтеграційні об'єднання". Ба більше, на думку Глазьєва, рішення України про поновлення участі в євразійській економічній інтеграції несумісне з її інтеграцією в Європейський союз (правда, пам'ятається, зовсім недавно міністр закордонних справ РФ Лавров стверджував протилежне, звинувачуючи Євросоюз у подвійних стандартах за те, що той постійно нагадує Україні про неможливість підписати Угоду про асоціацію в разі, якщо вона стане повноправним членом МС). А прокремлівські ЗМІ вже гучно сурмлять про образу України на ЄС та її розворот у бік Митного і Євразійського союзів.

І в цих потужних інформаційних хвилях, як у тих, що йдуть з Росії, так і тих, що здійнялися в Україні, - другий головний негатив "євразійських" подій цього тижня для нашої країни. Європейський вибір України поставлено під сумнів. Значна частина провини за ситуацію, що склалася, безперечно, лежить на українській стороні. На всіх причетних до процесу діячах і структурах - президенті, уряді, МЗС. Інформаційну війну ми традиційно програємо.

Що можна було зрозуміти з какофонії коментарів - запізнілих, суперечливих і в більшості випадків невиразних або таких, що не відповідають дійсності? Навіть після зустрічі чотирьох президентів в Астані важко було розібратися, одержуємо чи не одержуємо ми статус спостерігача, а якщо одержуємо, то в якій саме євразійській структурі й коли. Чому все, як заведено в нас на "східному" напрямку, знову відбувалося таємно й несподівано? Чому ніхто заздалегідь чітко не пояснив: Україна не вступає в жодні євразійські структури, а статус спостерігача в Євразійському союзі вона може одержати не раніше ніж 1 січня
2015 р.? Чому в Астані жодного разу публічно не пролунало, що стратегічним напрямком України залишається європейський, а її співробітництво з Митним союзом й іншими євразійськими структурами здійснюється лише в межах, які не суперечать її європейській інтеграції? Як розуміти інтерв'ю прем'єра Азарова, котрий заявив білоруським ЗМІ, що Україна не збирається обмежуватися статусом спостерігача в МС (?!), і що "вже зараз при уряді України створено групу досить компетентних фахівців, які вивчають можливості приєднання України до низки угод, що створюють правове поле Митного союзу, і вони згодом створять правове поле Єдиного економічного простору"?

Не зважати на слова глави уряду, що заговорюється, як порадили нам більш наближені до глави держави співрозмовники, ми не можемо (як і наші іноземні партнери: не випадково ж посол ЄС Томбінський зустрічався в четвер з Азаровим): прем'єр, відповідно до Віденської конвенції, має право говорити від імені держави. Ось тільки цікаво, це Микола Янович а) не розібрався у великій грі й з наснагою віддався значно ближчій його душі, ніж європейська, євразійській інтеграції; б) виконує відведену йому роль "підганяйла" ЄС чи в) неумисно видав ретельно приховувану в вищих кабінетах таємницю?..

У кожному разі росіянам він ой як підсобив. Адже це секрет Полішинеля, це очевидно: головною нинішньою метою Росії щодо нашої країни є компрометація України в очах її європейських партнерів і зрив підписання Угоди про асоціацію.

Передбачувана різко негативна реакція опозиції на дії Януковича теж на руку росіянам: консенсус, що ледь намітився у Верховній Раді бодай у "європейському питанні", і розпочата робота з ухвалення "євроінтеграційного пакета" мають великий ризик бути зірваними в результаті цілком очікуваних чергових бурхливих парламентських розбірок. А час до Вільнюського саміту невблаганно спливає.

Незрозумілі порухи України в євразійському напрямку мають, відповідно до кремлівських планів, насторожити Євросоюз, змусити задуматися про доцільність підписання безпрецедентної угоди з ненадійним партнером, який досі не визначився зі своїм вибором і метається між двома союзами. Інформаційна хвиля ж напевно докотиться і до Брюсселя, і до Парижа, і до Берліна...

За свідченням джерел DT.UA, росіяни взагалі спочатку пропонували провести підписання меморандуму й заяви не на травневому засіданні Вищої Євразійської економічної ради, а на жовтневому, тобто напередодні Вільнюського саміту, де Україна планує підписати Угоду про асоціацію з ЄС. Тоді галасу було б значно більше, а бажаний ефект - значно сильніший. Як свідчать наші джерела, ще 2010 р. у Росії з'явився якийсь закритий документ, де із задоволенням відзначалася успішна робота різних російських структур зі зриву одержання Україною ПДЧ НАТО й ставилося наступне найважливіше завдання на найближчі роки - зірвати європейську інтеграцію України. Великий список заходів - інституційних, ідеологічних, інформаційних тощо - додавався... А інформполітика Києва де? Ви не бачили?

Як відреагував на спалах "євразійської" активності Києва Євросоюз? Публічно - цілком спокійно. Але осад, безумовно, залишився і в нього. Європейці дивуються: як їхній партнер, що називає себе стратегічним, може так неадекватно поводитися? Адже українська сторона, за свідченням наших європейських співрозмовників, не дуже завдавала собі клопоту, аби пояснити ЄС, що відбуватиметься в Астані й Мінську, які її плани щодо Митного і Євразійського союзів. Це не по-партнерськи. Це не по-європейськи.

Євросоюз аж ніяк не заперечує проти того, щоб Україна мала статус спостерігача в євразійських структурах, однак наполягає на більшій відкритості в діалозі з ним і невпинно наголошує: є певна "червона риска", переступивши яку у відносинах із МС, Україна вже не зможе підписати Угоду про асоціацію з ЄС. І це, як ми вже неодноразово підкреслювали, - не примхи Брюсселя, а економічна аксіома.

За інформацією DT.UA, Євросоюз офіційно письмово звернувся до української сторони з пропозицією розпочати діалог, провести на рівні експертів консультації з "євразійських" справ України, щоб мати чітке уявлення про її подальші плани й зобов'язання перед МС і ЄЕС.

Адже тільки після візиту В.Януковича в Астану українська сторона почала давати якісь більш-менш виразні пояснення представникам Брюсселя й інших столиць. За інформацією наших джерел, основним меседжем є таке запевнення: у своїх відносинах з євразійськими структурами Україна не має наміру допускати обмеження державного суверенітету й суворо дотримуватиметься своїх зобов'язань, як узятих у рамках СОТ, так і передбачуваних уже парафованою Угодою про асоціацію з ЄС. Наші співрозмовники підкреслюють: після підписання угоди з Євросоюзом в України з'явиться потужний загороджувальний щит від спроб втягти її в євразійську інтеграцію. Адже в одній зі статей цього документа зафіксовано: укладені Україною в майбутньому інші міжнародні договори не повинні суперечити положенням її угоди з ЄС.

Проєвропейська частина оточення В.Януковича впевнена: майбутній (не раніше 2015 р.) статус спостерігача України в Євразійському союзі - це максимум відносин, це жирна крапка в інтеграції в тому напрямку.

Ми ж поставили б три крапки...

Так, можливо, Янукович хоче відскіпатися від росіян малою кров'ю і зволікає до Вільнюса, де може з'явитися рятівний "щит" від непомірних домагань Кремля. Так, можливо, він намагається стимулювати європейців до підписання Угоди про асоціацію, шантажуючи їх і даючи зрозуміти, що бачить також інші напрямки інтеграції України. Але Янукович - єдиний кандидат на майбутніх президентських виборах, на якому лежить тягар відповідальності за соціально-економічне становище країни, більшість громадян якої називають гідний рівень життя своїм головним пріоритетом.

Маючи жалюгідний державний бюджет і збіднілі казначейські рахунки, команда Януковича веде активний пошук коштів під майбутні вибори. Із МВФ - проблеми. Китайці кредити під відсотки давати не бажають - говорять лише про "технічні" або ж під ресурси, точніше, землю. Тому й не хоче Янукович палити мости з Росією та її євразійськими проектами, залишаючи для себе цей хоч і останній у списку, але можливий варіант зберегти бодай міноритарну владу в Україні.

Ми не знаємо, про що Віктор Янукович так довго розмовляв без краваток із Володимиром Путіним минулої неділі в Сочі. Тому й ставимо три крапки...