Імовірне й очевидне

Ну, і що далі? Це риторичне запитання щодня виникає у мільйонів громадян після ознайомлення з черговими новинами. Доладної відповіді все ще нема...

Часу до настання чергового моменту істини залишається дедалі менше, а рішучості у політичних поводирів не додається. Створюється враження, що і Тимошенко, і Янукович, і Ющенко щиро бажали б, щоб їх позбавили необхідності робити болісний вибір. Кожен хоче використати ситуацію, але ніхто не хоче підкоряти собі обставини. Побоюючись припуститися помилки, на виправлення якої банально бракуватиме часу. Кожен не вельми розраховує на зустрічні кроки гіпотетичних союзників. Головні надії пов’язані з тим, що потенційні партнери (котрі все’дно залишаються реальними суперниками) за час, який залишився, нароблять максимальну кількість дурниць. Влада одна, а охочих її приватизувати — троє. Ця обставина робить будь-який зі створюваних союзів слабким і будь-яку заяву — набором ритуальних заклинань.

Цілий тиждень Ющенко з Тимошенко дружно обіцяли виборцям докласти всіх зусиль для відновлення правлячого альянсу БЮТ і «НУ—НС». Не забуваючи при цьому присмачувати пустопорожні запевняння полум’яними «привітами» одне одному, які більше скидалися на відверту лайку. Після цього повірити в «помаранчевий ренесанс» непросто.

Переговори між БЮТ і ПР йдуть своєю чергою. Однак, наскільки можна судити, стахановського ентузіазму його учасники не демонструють. Як зауважив один впливовий регіонал, «обидва лідери усвідомлюють політичну доцільність такого союзу. Але поки не відчувають внутрішньої готовності зробити останній крок. Зокрема через взаємну недовіру». Настрій бонз чудово відчувають їхні повірники, і тому процес зближення не форсується жодною зі сторін.

Консультації про можливий поділ сфер впливу і розподіл постів, зважаючи на все, поки мали дуже поверховий характер. Відносна активність поки була помічена лише на конституційному фронті. Втім, перший віце-спікер Олександр Лавринович в інтерв’ю «ДТ» зауважив, що переговори про долю Основного Закону мають неформальний характер. Один із авторів проекту конституційних змін (нещодавно презентованого Партією регіонів) вважає, що рішення про створення коаліції між ПР і БЮТ надасть процесові помітного прискорення. Вердикт про дострокові вибори — відчутно загальмує. Однак Лавринович категорично не згоден із тим, що позачергова кампанія поставить хрест на конституційному процесі.

Не скидаючи з рахунків можливість проведення позапланового парламентського забігу, сторони вивчали можливість зміни виборчого закону. Ішлося, зокрема, про збільшення прохідного бар’єра і відмову від жорсткої пропорційної моделі. Підняття планки, безперечно, було б на руку і Тимошенко, і Януковичу та Ко. Але регіонали не виключають, що в Раді нового скликання їм вдасться створити більшість без допомоги БЮТ — у союзі з комуністами, блоком Литвина і блоком Черновецького. (Багато людей, особливо після недавніх столичних виборів, дуже серйозно ставляться до такого політичного проекту.) Не виключається приєднання СПУ і якоїсь конформістської «Нової Нашої України», якщо дані суб’єкти спроможуться заручитися належною підтримкою виборців. ПР має потребу в союзниках, а збільшення бар’єра широту маневру помітно зменшує. З подачі окремих громадян обговорювалося навіть питання зниження бар’єра. Дехто вважає, що зниження планки не лише підвищить шанси
команд Мороза й Вітренко (на яких багато хто вже остаточно поставив хрест), а й дещо попсує життя Тимошенко, дозволивши маргіналізованим правим рухам витоптати деякі ділянки її електорального поля.

Слід зазначити, що (за деякими відомостями) сигнали про готовність підтримати законодавче зниження виборчої планки посилала і Банкова. Там також зацікавлені в обмеженні електоральних ресурсів Юлії Володимирівни. А крім того, не вельми впевнені у власних силах.

Втім, належної кількості прихильників як підвищення бар’єра, так і зниження планки поки що не спостерігається. Крім того, ні в ПР, ні в БЮТ не бачать гострої потреби в такому кроці. Наскільки можна судити, не загрожує країні і повернення до змішаної, тим більше — до мажоритарної моделі. Перший варіант не дуже влаштовує Януковича, другий — категорично не влаштовує Тимошенко. Триває млявий обмін думками з приводу вдосконалення пропорційної системи. В обох таборах відзначається готовність прилаштувати до виборчої машини механізм відкритих списків. Але який саме вигляд має бути в цього механізму, сторони не узгодили. І поки що з цим не квапляться.

У БЮТ і ПР відчувають одне до одного цілком обгрунтовану недовіру і побоюються, що будь-який доторк до закону про вибори може породити цілу хвилю змін, несподіваних і неприємних.

Таким чином, із високим рівнем імовірності можна припустити, що сьогодні питання змін виборчого законодавства гостро не стоїть. Проте це не означає, що завтра не виникнуть нові політичні обставини, які істотно підвищать його актуальність.

Питання підвищення виборчого порогу напевно відпало б само собою, якби сторонам вдалося запровадити конституційну новелу про бонус переможцю, що давно обговорюється. Партія регіонів пропонує, аби суб’єкт парламентської кампанії, який прийде до фінішної прямої першим, отримував 226 мандатів. Незалежно від здобутого результату. БЮТ така ідея сподобалася, однак там існує своя версія нововведення. Юристи Тимошенко вважають, що право створити коаліцію має одержати та партія (блок), яка виявиться сильнішою у другому турі. В нього повинні виходити ті сили, котрі посядуть два перші рядки в загальному заліку. Різниця в підходах зрозуміла. Висловлюючись мовою хокейної термінології, Тимошенко не впевнена, що виграє в «Регіонів» у регулярній першості, а ті не впевнені, що здолають БЮТ у «плей-оф».

Джерела з оточення нинішнього прем’єра підтверджують, що в процесі консультацій регіонали погодилися на голосування у два тури. Проте представники регіоналів цієї інформації не підтверджують. Олександр Лавринович заявив про це привселюдно. Зазначивши мимохідь, що він вважає за необхідне впровадження ще однієї новації. З погляду першого віце-спікера, було б доцільно надати право участі в парламентських кампаніях виключно партіям. На думку Лавриновича, заборонивши формувати передвиборні блоки, держава досягає відразу кількох цілей. По-перше, підвищує відповідальність партій — у такому разі політичні сили втрачають можливість звалювати вину на недбайливих партнерів. По-друге, спрощує завдання виборцеві — електорату буде простіше зрозуміти, за кого він голосує і з кого має право запитувати. По-третє, робить політичний ринок прозорішим. Те, що в Україні квітне торгівля партіями, ні для кого не секрет. Політику, зацікавленому у власному передвиборному проекті, достатньо просто витратити гроші на парочку належним чином зареєстрованих організацій. Не біда, що вони існують тільки на папері. Якщо таку зміну буде схвалено, впевнений Лавринович, кількість політичних об’єднань зменшиться на добру сотню. І партійне будівництво від цього тільки виграє.

Від себе додамо, що в такій новації є ще один, суто практичний резон. Заборона на участь у виборах для блоків і право партій-переможниць формувати парламентську більшість посилить вплив великих партій. Потужні самодостатні організації не залежатимуть від вередувань партнерів і союзників, а партії-малята перестануть плутатися під ногами, відбирати голоси й висувати умови. Владу не доведеться ділити.

В ПР таку ідею теоретично підтримують. У БЮТ сумніваються, хоча, як нам відомо, інколи Тимошенко висловлювалася на підтримку такої затії. Для Юлії Володимирівни не складно трансформувати свій блок у партію. Але поки що вона не готова поривати з окремими політиками, які цінують свою юридичну (хай і абсолютно формальну) автономію. Тим більше що багато хто з цих політиків –емісари Ю.В. у західних регіонах, де вона всерйоз побоюється певного електорального відпливу.

Судячи з усього, досягнуто консенсус з питання про імперативний мандат. Високі договірні сторони заявили про готовність зберегти в конституційному тексті положення про заборону виходу з фракції або про невходження в неї. Таку вимогу той-таки Лавринович вважає нормальним дисциплінуючим чинником. Але, як відомо, Основний Закон вимагає, щоб особливості функціонування імперативного мандата описувалися в законі профільному. Про те, яким йому бути, сторони домовлятися не готові.

Водночас перший віце-спікер висловив несподівану думку. За його словами, якщо сьогодні внести в зал питання про доцільність імперативного мандата, на його підтримку висловиться понад триста депутатів, причому вони представлятимуть майже всі фракції чинної Ради...

За інформацією, отриманою з найрізноманітніших джерел, і БЮТ, і ПР досягли принципової згоди з питання системи місцевої влади. Максимум повноважень планується передати в руки рад і створених ними виконкомів. Представництвам центру буде відведено роль наглядача за дотриманням законності та координатора дій місцевих філій різноманітних органів державної влади. Сперечаються лише про те, як ці структури називати: по-старому — адміністраціями, чи по-модному — префектурами.

І в БЮТ, і в ПР принципово не заперечують проти виборності суддівського корпусу. Про моделі судоустрою сперечаються. Тому доля і характер повноважень найрізноманітніших структур — зокрема Верховного суду та Вищої ради юстиції — поки що в тумані. До кінця не зрозуміло, чи збережуть за Генпрокуратурою загальний нагляд. Лавринович запевнив, що докладе всіх зусиль, щоб переконати колег ліквідувати цю функцію ГПУ. На його думку, щоб забезпечити країні належне правосуддя, необхідно не тільки змінити систему добору судів та посилити характер вимог, а й відмовитися від існування в судах адміністративних посад. За умов судової рівності та відмови від практики «розписування справ», переконаний Лавринович, боротися з корупцією буде простіше. Крім того, екс-глава Мін’юсту переконаний, що через сито органів юстиції мають проходити рішення не тільки центральних, а й місцевих органів, які останнім часом дуже захопилися продукуванням протизаконних актів.

Існує і ще одна попередня домовленість — про збереження способу обрання президента. Глава держави, втрачаючи значну частину повноважень, як і раніше, обиратиметься населенням, а не депутатським корпусом. Не передбачається (принаймні поки що) і можливості проведення дострокових президентських та парламент­ських виборів одразу після коригування конституційного тексту.

Якщо коаліцію ПР і БЮТ буде оформлено нинішньої осені, Лавринович передбачає, що остаточні корективи до Основного Закону буде внесено вже на початку майбутнього року. Зволікання в Конституційному суді один із впливових регіоналів не боїться. Нещодавно ухвалені законодавчі зміни змушують КС оперативно надавати висновки про проекти конституційних змін. Президент дане нововведення, щоправда, не підписав, але Лавринович переконаний, що очікуване вето ВР легко подолає. І закон підпише спікер. Не цей, так інший.

Проте не все так гладко. «Регіональний» проект офіційно зареєстрований. БЮТ під документом, створеним ПР, підписуватися не захоче. У свою чергу Янукович і його команда навряд чи захочуть публічно підтримувати конституційні ініціативи Тимошенко. На формальну підготовку проекту може піти час. Якщо до Нового року узгоджений варіант не буде попередньо схвалений, чергова реформа може загальмуватися надовго.

Дострокові вибори, які ні для кого не є особливо бажаними, але ніким і не виключаються, плани з оновлення Конституції можуть не тільки підкоригувати, а й навіть порушити.

І Янукович, і тим паче Тимошенко не виключають, що доведеться відвойовувати стару, могутню президентську владу. Поки що вони спільно готові будувати в Україні парламентаризм, але щойно один із них стане сильним прем’єром, інший (чи інша, не так важливо) одразу відчує дуже сильну спокусу стати сильним президентом. Принаймні кажуть, що Тимошенко, у разі можливого прем’єрства Януковича, готова йти на президентські вибори, вигравати їх, а потім відігравати назад реформу-2004 із допомогою Конституційного суду. Сьогодні такий план видається утопічним. Але хіба безліч неймовірних версій за останні роки не стала очевидним фактом?

Політики не втомлюються нас дивувати. Цікаво, що вони приготують нам наступного тижня?